ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Людина — 10.03.21
    ТЕКСТ: Дарка Озерна
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Їсти, тренуватися, кохати

    Чому нам так складно жити, коли немає сонця, і як тренуватися, коли ще холодно? Що можна їсти, а що не можна? Біологиня Дарка Озерна розповідає з наукової точки зору.

    Спати

     

    У холодну пору нашим головним ворогом є брак сонячного світла, короткий світловий день. Серотоніну меншає, мелатоніну, який діє і як нейромедіатор, і переважно як гормон, стає більше, і мелатонін діє практично на всі клітини тіла. І всі клітини розуміють, що, оскільки нам бракує світла, варто впадати в таку зимову несплячку. Коли ми еволюціонували в палеоліті й неоліті, до винаходу електроенергії, штучного освітлення й тотальної урбанізації це було вигідно. Взимку ви сидите вдома, не рипаєтеся: погодували худобу й не чіпаєте її, вона їсть те сіно, яке ви запасли влітку. А зараз ми мусимо вставати кудись рано-вранці, йти на тренування, у перукарню, у лікарню, на роботу.

     

    Отже, взимку нам так важко передусім, тому що нам бракує сонячного світла. Сезонне афективне порушення – це стан, який характеризується тим, що він дуже нагадує депресію. Ми погано керуємо своїм настроєм, він переважно поганий. Нам важко бути активними. У нас змінюється режим харчової поведінки. Нам дуже сильно може хотітися всього того, що готують на свята солярного циклу, зокрема пампухів, оладок, дерунів, тортиків. У нас зсуваються ритми сну та бадьорості. Ми хочемо спати, особливо це відчутно в грудні. О 4–5 годині вже настільки темно, що ми не розуміємо, зараз вечір, пізній вечір, ніч або ранок.

     

    У нас мало ідей, що їсти. Може здатися, що, крім м’яса, якихось гарнірів, супів і солодкого, особливо нічого їсти. Воно все вже набридло. Зате шкідливе, солодке й жирненьке, гарно заходить. Його не потрібно розігрівати, готувати – купив і з’їв. Мозок його хоче, бо це непогане джерело задоволення й радості. Мозок такий: «Ура, мені дали глюкозу!»

     

    У такий час у нас справді багато приводів випити. Власне, у нашому суспільстві не засуджують алкоголь. Вінішко – мем нашого покоління. Ми вже навіть не покоління кави і цигарок, для нас пити вдома на дивані – це ок. Ми з цим зіткнулися минулої зими й весни, коли нас накрило локдауном, і ця звичка збереглася.

     

    Темряву потрібно долати системно, бо холоди настануть і наступного разу, тому важливо облаштувати своє помешкання й запастися ґаджетами. Наша сітківка ока має зчитувати достатню кількість світла. Коли я бачу яскраве світло, то мені веселіше. Здається, що за вікном білий день. Ми можемо собі створювати ранок і таке яскраве світло за допомогою світлових ламп. На щастя, зараз ми можемо купити дуже багато ламп, їх можна програмувати, вони можуть вмикатися автоматично. Вранці нам потрібне світло, яке імітує світанок – холодне біле або блакитне. Увечері нам потрібне світло, яке імітує захід сонця. Воно буде теплого спектру, у ньому буває навіть червоне проміння. Уже вийшла книга Ольги Маслової й Ніки Бєльської «Коли нарешті я висплюся», де йдеться про те, як працює наше сприйняття світла. Там є багато корисних й втілювальних порад. 

     

    Хоч би як зручно нам було за умов дистанційної роботи й локдауну не спати до другої ночі, а потім спати пів дня, це все одно погана опція. Вона не є фізіологічною. Нам треба лягати вчора, а вставати сьогодні або лягати сьогодні, а вставати завтра. Якщо ми лягаємо й встаємо сьогодні, то в нас будуть проблеми. І цей зсув доведеться ліквідувати. 

     

    І вдень треба вилазити, виносити свою тушку на вулицю. У людей, які мають дітей чи собак, не буває довгих ранків у ліжечку, проте є прекрасний привід вийти в будь-яку погоду на денне світло і цим додати собі трішечки серотоніну за допомогою сітківки та супрахіазмального ядра гіпоталамуса. Варто придумати собі привід кудись виходити: годувати птахів, бігати або гуляти. Але треба бути готовими до того, що після холоду ми відчуваємо розслабленість: судини розширюються і ми можемо бути щасливими, але в’ялими.

     

    Можна гріти собі кімнату вранці. Корисно спати в холодній кімнаті, у якій температура менше ніж 20 градусів. А ось прокидатися добре в теплій кімнаті. Якщо ми прокидаємося в приміщенні, яке вже нагрілося, то нам з більшою ймовірністю захочеться вилізти з-під ковдри.

     

    Аби організм отримував сигнал, що час спати, непогано було б вимкнути батареї. Але в багатьох українських квартирах це так просто не зробиш. У кого квартира дозволяє, робіть собі на ніч трохи менше опалення. 

     

    Непогано було б зсувати графік так, щоб вставали разом з сонцем. Було б добре, якби ми в грудні-січні вставали о восьмій, о пів на дев’яту, і що ближче до квітня, то більше наближалися до сьомої, навіть шостої години ранку. Проте далеко не всім це підходить. Підліткам, наприклад, взагалі не варто прокидатися рано-вранці та йти до школи. У них відбувається зсув хронотипу, і вони стають ультрасовами. На це треба зважати.

     

    Однак для дорослих вставати і засинати в різні пори року залежно від тривалості світлового дня, а не від того, як наш день склався, – хороша ідея. Тому намагайтеся засинати, будь ласка, о десятій, одинадцятій, дванадцятій і прокидайтеся, відповідно, через 8–9 годин. Що раніше ви будете вставати, то раніше вам треба лягати. Немає способу лягати о другій ночі, а вставати бадьорими о четвертій ранку. 

     

    Сезонне афективне порушення загострюється восени, в листопаді. У лютому в декого воно минає, а в декого, навпаки, сягає дна. Ми вже розуміємо, що це третій місяць зими чи четвертий місяць холоду, цьому кінця-краю не видно, сил немає, настрій не покращується. Опиратися сезонному афективному порушенню просто немає сил. Якщо ви помічаєте таке за собою, то знайте, що це, напевно, не ви такі сумні, а це сезонне афективне порушення, яке взимку буває від браку світла, а влітку – від його надлишку. Влітку нам бракує мелатоніну, взимку – серотоніну.

     

    Сезонне афективне порушення дуже полюбляють у гламурній пресі, яка зосереджена на переглядах і рекламі. Щойно стає трохи холодніше, з’являються статті про те, як подолати осінню депресію. Там радять з’їсти шоколадку, випити какао, купити собі яскравий шалик, зустрітися з друзями та інші комерційні штуки. Це як в анекдоті: «Я так чекаю на День закоханих. – Ти закоханий? – Ні, у мене квітковий магазин». І, звісно, якщо ви власники бізнесу, то ви можете тішити людей і тимчасово давати їм анестезію від цієї темряви. Проте якщо ви пацієнт, то ви маєте знати, що серіали, глінтвейн, солодке не лікують сезонне афективне порушення. Шопінг, «чорна п’ятниця» так само не лікують, вони тільки посилюють. Власне, у країнах, де люди схильні до сезонного афективного порушення, в чорну п’ятницю люди дуже багато гребуть, а потім майже все повертають. Тому це явище поширюється навіть на продажі, воно далеко простягає свої щупальці та може мати економічні наслідки. 

     

    Якщо ви знаєте, що у вас перегукується симптоматика, змінюється настрій і продуктивність, те, як ви спите і їсте, то ви маєте знати, що це, можливо, сезонне афективне порушення. Воно досить непогано діагностується. Для цього є опитувальники, які можна знайти в інтернеті. Треба гуглити «seasonal affective disorder questionnaire». У моїй книжці «Бути окей. Що важливо знати про психічне здоров’я» я додала qr-коди, за якими ви можете перейти на такі тести і протоколи лікування сезонного афективного порушення. 

     

    Засторога така. Якщо ви будете лікувати зимовий сум серіалами, глінтвейном і шоколадом, то це лише посилить стан, призведе до, так би мовити, поведінкової дезактивації, можливо, навіть до проблем зі здоров’ям. Бо солодке й алкоголь у великих кількостях шкідливі. І далі цей стан може затягнутися й перейти у великий депресивний епізод, якщо цьому щось посприяє. 

     

    Минула зима, яка перетекла в карантинну весну й у незрозуміле літо, показала нам, що те, як ми увійшли у весну, було дуже важливим. Проблеми, які були в житті, посилилися, і в людей розвинулася депресія. Тягар психічних розладів посилився коронакризою по всьому світу.

     

    Можна піти до психіатра, але він може не знати, що робити. В Україні історично так склалося, що психіатри переважно займаються питаннями алкогольної та наркотичної залежностей. Дитячі психіатри можуть займатися спектрами аутичних порушень і спектром розладів з гіперактивністю. Хорошого лікаря треба ще пошукати. Але запевняю, вони є. Їх побільшало, їх вже легко знайти через сарафанне радіо або через хороші клініки. Кваліфіковані лікарі приймають навіть у неврологічних диспансерах за місцем проживання. 

     

    Психіатр – не страшна людина. Він не зв’яже вас гамівною сорочкою. Найімовірніше, він випише мелатонін, який допоможе засинати раніше, порадить стабільну й регулярну рухову активність, прогулянки, велосипед чи іншу активність, яка вам до вподоби (проте не рекомендую зловживати мелатоніном, якщо вам його не виписав лікар). Можливо, антидепресанти, хоча це складна тема. За протоколом вам почнуть підбирати їх з найпростіших, найуніверсальніших і найдешевших. Також з цим потрібно вчитися жити, пройти когнітивно-поведінкову терапію, яка навчить розуміти, що shit happens і причина не у вас і не в людях, які довкола. Це сезонне афективне порушення. Цю складову треба додати до свого рівняння й постійно враховувати. 

     

    Взимку і навесні в людей починається така собі здорова іпохондрія. Якось я працювала в МОЗ і щодня проходила повз модний урядовий квартал. Там щоранку виставляли банер біля перукарень «Діагностика всього організму за краплею крові». І люди справді туди ходили. Але такі методи не є інформативними чи взагалі науковими. Не варто сподіватися, що можна підключити електроди до лівої п’ятки й правого вуха, подивитися на сітківку ока, капнути кудись краплину крові й дізнатися все про свій стан здоров’я. 

     

    Інша штука – це круті дослідження, як-от МРТ, КТ, гормональна панель, ендоскопія, колоноскопія, біопсія. Але це останні методи дослідження, до яких варто вдаватися. Вони дорогі, інвазивні (пов’язані з проникненням через природні зовнішні бар’єри організму  – шкіру, слизові оболонки – прим. ред.), до того ж не повністю інформативні. Такі методи можуть показувати хибно позитивні результати. 

     

    Певно, ви знаєте, що гомеопатія та «противірусні» препарати теж не працюють. Противірусні препарати, які працюють, не продаються в аптеці без рецепту й коштують стільки, що їх не хочеться купувати ані з рецептом, ані без. Це протиретровірусні препарати, протигепатитні препарати й деякі ліки для боротьби з вірусом грипу. Універсальних противірусних препаратів не існує, хоч би як нам цього хотілося. 

     

    Лікар має шукати причину проблеми на основі того, що бачить у вас, що ви йому розповідаєте, яку історію хвороби показуєте, на що скаржитесь, які відбулися зміни в житті тощо. 

     

    Є аналізи, які радять робити всім. Деякі з них ми можемо здавати щороку безоплатно. Це аналіз крові на гемоглобін і формула крові. Вони можуть показати, чи є певні захворювальні процеси, незрозумілі реакції на кшталт алергії чи реакції на паразитів. Також варто робити аналіз на феритин (це така запасна форма заліза). У нас може бути все нормально з гемоглобіном, проте запаси феритину можуть вичерпуватися. Якщо мало феритину, ми будемо почуватися дуже в’ялими. Це недорогий тест, але дуже інформативний.

     

    Колись давно в мене була сусідка, яка вирішила схуднути. І вона перестала їсти. Майже не їла два тижні та справді схудла. Але потім її почало хитати. Вона ледь не впала на колію в метро. Пішла до сестри, а та каже: «Тебе зурочили, треба йти до ворожки». Ворожка сказала: «Точно зурочили, треба поставити свічки в семи церквах».

     

    І ось коли вас так починає хитати, але при цьому ви нормально їли, то ви маєте розуміти, що це вас не зурочили, це не дурне око і не психосоматика. Найпростіша гіпотеза – те, що вам бракує кисню, тому у вас низький рівень гемоглобіну. Також варто здати аналіз крові на феритин. У мене є подруга, у якої проблеми з кровотворенням, і вона регулярно робить аналіз крові на феритин. Її закупівлі в «Епіцентрі» і будівництво свого житла корелюють з феритином: що вищий він, то більше вона купує й робить. Тому не нехтуйте цим, це справді непоганий спосіб багато дізнатися малими зусиллями.

     

    Ще одна болюча тема – щитоподібна залоза. Вона так само може змусити думати, що нас зурочили. Сил немає, морозить, і це накладається на холод. Ще ми починаємо набирати вагу й плавимося, як свічка. І що ми собі думаємо? Логічно, мені холодно, бо стало холодно. Я хочу їсти, я їм солодке і, відповідно, гладшаю, бо я витрачаю енергію на обігрів самої себе й тому мені потрібно більше енергії. Тобто ми раціоналізуємо свої відчуття та дії.

     

    Тому коли вас починає морозити, немає сил, можна піти до ендокринолога. Він помацає щитоподібну залозу, скаже: «Що це вона у вас така збільшена? Зробімо УЗД» або «Ага, у вас тут якийсь кіст, можливо, вам бракує йоду в раціоні. Як там у вас справи з рибою та йодованою сіллю й морською капустою?» Можливо, вам пропишуть зміни в раціоні, можливо, призначать аналізи на рівень гормонів. Якщо у вас знайдуть аутоімунні розлади в роботі щитоподібної залози, то надалі ви будете це знати й усунуте ще одну системну помилку в піклуванні про своє здоров’я.

     

    Це справді серйозна штука, і один з таких наслідків у розладі щитоподібної залози, крім втрати енергійності, бадьорості, здатності підтримувати температуру тіла й не мерзнути в таку погоду, як зараз, є стан шлунково-кишкового тракту і серцево-судинної системи. 

    Їсти

     

    Бажання закинутися біологічно активними добавками (БАДами) по всьому світу однакове. Найбільше цим бавляться в США, але в нас також. Коли три роки тому всі боялися кору, в Україні поширилася інформація, що від кору допомагає вітамін А. У вайбері нашого дитячого садочку вирішили закупитися вітаміном А і давати дітям ударні дози. Мені коштувало значних зусиль відмовити їх давати дітям великі дози вітаміну А, оскільки це токсично. Загалом в українських дітей немає з цим жодних проблем. Ці проблеми спостерігаються в країнах з продовольчою кризою. Наприклад, в африканських країнах.

     

    Мультивітаміни – однозначне ні. Вони збільшують ризики деяких захворювань. Наприклад, якщо ви курите й п’єте мультивітамін з вітаміном А чи окремо вітамін А, то ви підвищуєте ризик раку легенів. Якщо ви будете пити багато вітаміну D, то це не означатиме, що всі проблеми зникнуть. Навпаки, вам може бракувати кальцію, оскільки весь кальцій запасатиметься в кістках. Тому мультивітаміни пити не потрібно. 

     

    Ви маєте прицільно бити по проблемі, прагнути мати повноцінний раціон. Якщо ви веган з багаторічним стажем і з якихось причин не компенсували недовжиток вітаміну B12, який є в тільки в продуктах тваринного походження і який запасається на кілька років у печінці, то, можливо, вам бракуватиме його. Тоді вам потрібно прицільно приймати цей вітамін, а не все поспіль. Там зовсім інше дозування.

     

    Імунітет – це явище, а те, що в нас працює, – це імунна система. Це дуже розгалужена мережа, у якій неможливо щось зробити так, щоб нічого не змінилося в інших місцях. Тому, будь ласка, не чіпайте свою імунну систему ніякими модуляторами.

     

    Вітамін D в Україні приписують автоматом. Люди не бояться його пити. Власне, за цим стоїть цікавий кейс. Коли в Сполучених Штатах проводили адвокаційну кампанію, яка підняла норми вмісту вітаміну D в крові, людям почали призначати його поголовно. У США досить високий рівень темношкірого населення. І якщо ці люди живуть на півночі, то їм справді може бракувати ультрафіолету. Особливо навіть не в США, а в Канаді чи у Швеції, Норвегії. У такому разі справді додаткові прийоми цього вітаміну є виправданими. Проте всім поспіль пити вітамін D в універсальних дозах не потрібно.

     

    Якщо вам хочеться провести цікаві досліди, погратися в біогакерів, краще здайте кров на вітамін D і подивіться, що там у вас з ним. Можливо, у вас справді низький рівень цього вітаміну, і вам потрібні кінські дози. Або у вас все в нормі. Неможливо вилікувати проблеми з настроєм та роботою імунної системи вітаміном D.

     

    Вітамін С – теж не панацея. Те, що він дуже корисний і може нас зміцнити, – міф. Вітамін С є одним із факторів синтезу деяких нейромедіаторів і утворення повноцінних колагенових волокон. Колаген – це білок, який формує арматуру в нашій шкірі, суглобах, кістках, судинах, кишківнику. Він буває різних типів. Після того як він утворився, його доставили поза клітиною, він має утрамбуватися в цю арматуру. І в цьому процесі бере участь вітамін С і позаклітинні ферменти. Коли в нас немає вітаміну С, то не відбувається гідроксилювання колагену, і він не є повноправним колагеном. Тоді зуби хитаються, ясна кровоточать, з’являються синці, можуть бути навіть внутрішні крововиливи, виникає хвороба цинга.

     

    Історія про те, як люди навчилися боротися з цингою, пов’язана з трансантлантичними переїздами. Коли людство навчилося плавати на вітрильниках з Португалії в Північну й Південну Америку, це були досить тривалі й напружені морські мандрівки. У людей за цей час вичерпувалися запаси вітаміну С. Рослинна їжа на кораблях погано зберігалася, все гнило. Була лише риба й, можливо, солоне м’ясо. Тому в моряків починалася цинга. Якось побачили, що лимони не дуже псуються, дозрівають й запобігають появі цинги. До того, аби запобігти випаданню зубів, моряки їли корабельних щурів, оскільки в гризунів є ферменти, які беруть участь у синтезі аскорбінової кислоти, тобто вітаміну С, з глюкози. В Італії почали масово вирощувати на експорт лимони. Згодом утворилася мафія, що кришувала фермерів, які вирощували лимони. Так зародилася сицилійська мафія.

     

    Але це не про нас. У нас навіть взимку є якісь овочі, ми ж не на кораблі серед Атлантичного океану. Найбільший вміст вітаміну С – не в лимонах, а в ківі, червоному перці, паприці. 

     

    Ми маємо усвідомлювати, що їжа є таким собі допінгом, нам її хочеться. Але вона може бути й пасткою. Тому нам треба наїдатися переважно простою рослинною їжею. Я раджу обирати їжу з мінімальною доданою вартістю – приготовану в якийсь простий спосіб, а не ту, яку сто разів вимочували, загортали, висмажували, обвалювали.

     

    Нам хочеться жирненького. Ми маємо усвідомлювати, що це нормально. Але можна їсти «прикольну» жирну їжу: океанічну й морську рибу – оселедець, скумбрію. Беріть горіхи, гарбузове насіння, олію. Але зауважте, що їх не можна їсти, як виставкова білочка. Треба знати свої межі й сприймати це як повноцінний прийом їжі або як десерт, а не їсти ще три страви опісля.

    Тренуватися

     

    Навіть коли холодно, потрібно тренуватися вдома з масою свого тіла чи в залі. Незалежно від виду спорту, потрібно тренувати кінцівки, спину, працювати з гантелями, з гирями, робити аеробні вправи. Це потрібно робити цілий рік. На щастя, на ютубі є досить багато таких комплексів вправ. Ви також можете придбати собі індивідуальний план тренувань, де вас проконтролюють, щоб робити все правильно.

     

    Отже, кардіотренування, коли серце починає битися від 120 ударів на хвилину, – це дуже круто. Серце – м’яз, і його треба не берегти, а грамотно тренерувати. Якщо взимку ми не будемо робити ніякі кардіотренування, то, напевно, влітку нам буде важко наздоганяти автобус.

     

    На роботі чи вдома потрібні щогодинні розминки. Є метод PomodoroМетод Pomodoro — це метод керування часом, що використовує таймер, аби поділити роботу на інтервали з короткими перервами. чи будь-які інші таймери, які допомагають структурувати свій час і робити якісь фізкультхвилинки. 

     

    Дуже хороша опція на холодну пору – це басейн. Якщо людина раніше спортом не займалася і є проблеми з масою, то бігати якраз не рекомендовано, а ось басейн корисний для суглобів і серця. Оскільки нас виштовхує вода й зменшується навантаження на опорно-рухову систему.

     

    А як одягатися, коли все-таки хочеться позайматися поза домом? Бігати взимку, навіть до –18 градусів, – цілком нормально. Хоча деяким людям може бути некомфортно. Також тривале перебування на морозі може зашкодити, якщо траплялися випадки гаймориту, синуситу. 

     

    Для вулиці потрібно одягатися багатошарово. До тіла має прилягати щось синтетичне, щільне. Тому одягаємося в термобілизну, яка добре повторює обриси нашого тіла. А зверху – щось таке, що зробить із нас пухнастого ведмедика. Це може бути флісовий светр. І, наприклад, додаткові шорти, тобто те, що створює проміжок повітря між термобілизною та шаром одягу. Саме цей прошарок буде вас гріти.

     

    Рукавиці можуть бути у два шари. Зараз є синтетичні, чорні й маленькі, поверх них можна одягати двопальцеві рукавиці, ця двошаровість буде гріти. Якщо температура до –5 градусів, то комфортно бігати навіть в рукавицях для велосипеду чи тренувань, з оголеними пучками пальців.

     

    Потрібно прикривати голову. Це міф, що голова втрачає 30% тепла. Голова кулеподібної форми, яка має найменше відношення поверхні до об’єму, тому нормально зберігає тепло, адже поверхня невелика. Голова не втрачає все тепло, яке в нас є. Особливо якщо є волосся, воно нас гріє. Проте цілком доцільно надягнути флісову шапку або баф, який добре закриває шию.

     

    Коли ми виходимо кудись бігати, тренуватися, займатися скандинавською ходьбою, бігати на лижах тощо, у нас має бути заряджений телефон, хтось повинен знати, куди ми пішли. Навіть якщо це парк, треба розігрітися, це питання нашої безпеки. 

     

    Якщо є хвороба, яка може датися взнаки раптово, як-от астма, то у вас має бути safety card – ламінована картка, на якій написано, хто ви такі, кому зателефонувати та які ліки треба дати, якщо стане погано. Нагадую: якщо людині погано на вулиці, то ми їй своїх ліків не даємо.

     

    На холоді тренуватися насправді досить непогано. Коли ми зазнаємо впливу низьких температур, жирова тканина починає трішечки змінюватися. Вона не зникає одразу, але якщо ми регулярно мерзнемо, то вона з білого жиру перетворюється на бурий. Бурий жир має такий колір, бо в ньому багато мітохондрій – тих органел, які в підручнику з біології називають енергетичними центрами клітини.

     

    Мітохондрії – ті місця, де відбувається окиснення і синтез жирів. Це важливі двомембранні органели. Коли їх багато, жирова тканина виглядає коричневою. У них може відбуватися дихання, а може відбуватися роз’єднання електронно-транспортного ланцюга. Скажімо так, енергія виділяється, вода не утворюється, кисень ніяк не реагує, тому тепло просто розсіюється. І це тепло нас обігріває. Бурий жир розташовується довкола аорти, довкола сонної артерії. Бурого жиру небагато, але він утворюється в людей, у яких нормальний індекс маси тіла й які часто перебувають на холоді. Тому коли ми мерзнемо, у нас є шанс отримати корисний бурий жир.

     

    Нам потрібно, незважаючи на локдаун, шукати спілкування. Власне, заняття спортом – це хороший спосіб соціалізації та підтримання окситоцинових зв’язків з іншими людьми, також це можливість нормально дотянути до теплої пори.

    ТЕКСТ: Дарка Озерна
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: