fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Спалах — 20.08.20
ТЕКСТ: Дар'я Кузява
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Вікно в майбутнє пандемії: інтерв’ю з Андрієм Александріним

Андрій Александрін з 2012 року займається інфекційним контролем в Україні. Він навчав медиків працювати з туберкульозом, а тепер допомагає бізнесу створити безпечний простір для співробітників в умовах пандемії коронавірусної інфекції. Зараз він очолює Національну експертну групу з інфекційного контролю та громадську організацію «Інфекційний контроль в Україні». Куншт поговорив з Андрієм про колективний імунітет, базовий захист та майбутнє, яке на нас чекає.

 

За підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога», ми створюємо окрему рубрику присвячену COVID-19. Її мета – культивувати критичне мислення та стійкість до маніпуляцій в медіа щодо теми пандемії.

Про базовий захист

 

Глибокий аналіз перших даних про коронавірус з’явився після того, як 15–24 лютого 2020 року група експертів ВООЗ поїхала в Ухань, в Китай. Вони проаналізували дані близько 320 000 мешканців: хто хворів, як інфікувався, які загальні зв’язки були між ними.

 

Звіт ВООЗ1 однозначно показав, що 75-85% інфікувань COVID-19 відбулися в сімейних кластерах. Тобто люди в домашніх умовах не повинні нехтувати звичайними профілактичними заходами. Кожен, навіть не маючи гадки про те, що заразився, може принести вірус додому (не варто забувати, що хтось із родини все-таки «запускає» процес, принісши вірус ззовні – прим. ред.). І тут для поширення створюються ідеальні умови. Передусім це близький контакт. Крім того, в родинах живуть люди різного віку з різними хворобами, і дехто з них може виявитися більш сприйнятливими, ніж людина, яка «принесла» хворобу.

 

Ідеально, якби в кожній сім’ї була така культура: приходити додому, мити руки, знімати верхній одяг, приймати душ, потім одягати домашній одяг і тільки після цього йти на кухню. У нас зараз цієї культури немає. Та потрібно, щоб вона з’явилася. Для цього треба пояснювати людям, чому ці дії необхідно виконувати. 

 

Наприклад, коли ми приходимо на кухню, там зазвичай висить багаторазовий рушник, яким користуються всі члени сім’ї. На своєму досвіді можу сказати: моя сім’я досить довго переходила на одноразові паперові рушники. Адже банний рушник – індивідуальний у кожного, а багаторазовий (наприклад, вафельний) справді збільшує ризик зараження. Бо хтось якісно помив руки, хтось – неякісно. А через те, що об цей рушник постійно витирають мокрі руки, він стає вологим і починає бути ідеальною основою для розмноження будь-яких мікробів.

 

Також у нас в країні величезна проблема з вентиляцією приміщень. Наприклад, взимку холодно, і в цю пору ми не дуже любимо провітрювати. А робити це треба обов’язково. Слід пам’ятати, що в опалювальний сезон працюють батареї і висушується повітря. Тому взимку є ще одна проблема: потрібно постійно зволожувати повітря. Потім настає спека. І ми знову не провітрюємо приміщення, тому що всі ввімкнули кондиціонери, зачинили вікна. Знову повітря висушується, і ми отримуємо такий самий ефект, як і в холодну пору. Кондиціонер працює так само, як і батарея. Він висушує повітря, забирає вологу і дає ще більше інфекційних ризиків. 

 

Коронавірусна інфекція – це гостре респіраторне вірусне захворювання, яке передається повітряно-крапельним шляхом. Тому дуже легко проводити аналогію з грипом, хоча СOVID-19 є більш заразним і частіше призводить до смерті або важкого стану. Але під час грипу люди звикли швидко самоізолюватися. Грип починається блискавично: піднімається температура, з’являється ломота в тілі. У такому стані людина часто просто фізично не може піти на вулицю. Весь час вона буде лежати у ліжку. Деякі люди з COVID-19 хворіють у легкій формі або безсимптомно. Тобто вони навіть не звертають уваги на захворювання і далі ведуть звичне життя: ходять на роботу, бачаться з друзями. Відповідно, вони досить сильно поширюють вірус. 

 

Зараз багатьох працівників магазинів змушують постійно сидіти в гумових рукавицях. А ви самі пробували сидіти увесь день в гумових рукавицях? Так ми створюємо ще більше інфекційних ризиків.2,3 В середньому людина торкається обличчя 20 разів на годину. А яка різниця, торкатиметься вона в рукавичках чи без них? Ми повинні стежити, щоб наші руки були чистими.4 А коли ми вдягаємо рукавички і навіть потім миємо їх з милом чи протираємо антисептиком, то порушуємо їхню структуру. Пропускна здатність матеріалу збільшується, і він нічого не затримує. Тому зараз, влітку, коли з’явилися ризики не тільки коронавірусної, а й кишкової інфекції, мені шкода дивитися на людей, які увесь день працюють в гумових рукавичках. Це ще й незручно. Крім того, це все відволікає населення від справжніх доведених методів профілактики. У жодній рекомендації ВООЗ немає згадки про те, що пересічні громадяни мають захищатися від COVID-19 рукавичками. Навіть медикам на роботі рекомендується їх носити впродовж суворо обмеженого часу та під час виконання окремих процедур.

 

Про захворюваність серед медиків

 

Станом на кінець червня в Україні 17% всіх підтверджених хворих на COVID-19 були медичними працівниками.5 Це ледь не найвищий показник у світі. У нас справді немає програм інфекційного контролю, підготовлених спеціалістів (зокрема медиків такому не вчили). 

 

Справа й у відсутності ефективного захисту. Коронавірусна інфекція передається повітряно-краплинним шляхом, тому треба насамперед забезпечити якісний захист органів дихання і слизової ока. Усі костюми не мають сенсу, якщо не захищені органи дихання. 

 

На сьогодні на ринку України взагалі немає якісних респіраторів. Є таке поняття як фіт-тест (fit test), щільність прилягання до обличчя. Є кількісний і якісний фіт-тести. Якісний фіт-тест може бути необ’єктивним (його оцінюють люди), а на кількісному працює обладнання, яке визначає об’єктивні показники. Ми протестували більшість респіраторів на українському ринку. І я стверджую, що 99% засобів індивідуального захисту для органів дихання в нашій країні не відповідають міжнародним вимогам і не мають жодного стосунку до захисту медичних працівників. Тому на закупівлю респіраторів витрачають гроші, але ніхто не бачить ефекту. Нераціонально зараз закуповувати костюми і рукавиці, бо коронавірус через шкіру не передається. Тут потрібно говорити про гігієну рук, про якість миття рук з милом, обробку спиртовими антисептиками. 

 

Також у нас не до кінця правильно відсортовані лікувальні заклади. Візьмемо, наприклад, Київ. Є відділення для пацієнтів з COVID-19 у різних лікарнях. А потрібно було виділити одну лікарню для всіх «ковідних» хворих, щоб їхні шляхи не перетиналися з іншими хворими, в яких є проблеми з серцем, дихальною системою, нервовою системою тощо. А зараз через те, що у наших лікарнях немає вентиляційних систем, інфекційний аерозоль може поширюватися  в усіх приміщеннях.

 

Про повторні зараження

 

Питання про імунітет до COVID-19, здається, ще довго залишиться відкритим. Є повідомлення про повторні захворювання. На щастя, вони не є масовими (і поки не мають чіткого підтвердження – прим. ред.). Набагато більше повідомлень про те, що через відносно недовгий час антитіла до коронавірусу зникають. Чи означає це, що зникає імунітет? Поки незрозуміло. Взагалі нові наукові публікації на цю тему з’являються без перебільшення щодня. Часто вони навіть не встигають пройти рецензування, ми переживаємо етап накопичення інформації. Слід набратися терпіння, бо наразі відповіді на питання «Коли це закінчиться?» немає.

 

Ми намагаємось застосувати наші знання про інші інфекції до COVID-19. При решті інфекцій існує колективний імунітет. Експерти ВООЗ стверджують, що поки 45-60% населення Землі не зіткнеться з коронавірусною інфекцією (через зараження або завдяки вакцинації – прим. ред.), і у людей не виробляться імуноглобуліни, ми не зможемо говорити про послаблення захворюваності. Чому зараз COVID-19 так сильно впливає на людство? Тому що з’явився новий вірус, від якого ми досі не маємо доказового лікування і вакцини. Тож медики навіть не знають, як правильно лікувати. Через це ми втрачаємо тяжких пацієнтів, особливо з групи ризику: людей похилого віку і людей з хронічними захворюваннями. Наприклад, харківські лікарні переповнені. Що буде потім, складно сказати, але ситуація вже майже патова. 

 

Якщо у нас виробиться колективний імунітет, то коронавірус буде впливати на нас не так гостро, як вперше. Поки все населення не зіткнеться з COVID-19, точніше, з його збудником, SARS-CoV-2, ми будемо хворіти досить серйозно. 

 

Зазвичай, коли з’являється нова респіраторна інфекція, колективний імунітет до неї виробляється за 1,5–2 роки. Хотілось би, щоб з COVID-19, була така сама ситуація. На вакцину поки не доводиться особливо розраховувати – не було ще прецедентів розробки вакцини за кілька місяців. А якщо за час, що піде на розробку, вірус встигне змінитися? (Більшість експертів вважають, що реалістично очікувати вакцину з наступного року, низка препаратів вже проходить третій етап клінічних випробувань – прим. ред.)

 

Тут не можна казати, що ми всі перехворіємо. Але всі маємо зіткнутися з COVID-19. Не можна рік сидіти вдома. Суворий карантин був виправданий, коли випадків було небагато і можно було очікувати, що різко зменшуючи спілкування одне з одним, ми не будемо підкладати хмиз до цього багаття. Але на додачу, було би правильно ці два місяці на карантині працювати з групами ризику. Треба було створити їм умови для того, щоб вони менше ходили в громадські місця, і всім також було б добре налагоджувати життя в нових умовах та дотримувати базових заходів безпеки. Так ми би до осені підійшли з набагато меншими ризиками. Проте зараз пожежа вже всюди, і ми слабо розуміємо її масштаби. І з цим потрібно жити.

 

На осінь справді очікується погіршення. Це буде ускладнене ще й сезонними захворюваннями. Діти – рушійна сила розвитку сезонних вірусних захворювань. Тому що діти восени йдуть у школи й дитячі садки, тобто у закриті приміщення. Температура починає падати, закривають вікна, вмикають батареї, повітря висушується. Створюються ідеальні умови для масового інфікування дітей. З’являється одна дитина з інфекційним захворюванням – і одразу весь клас хворіє. Так само починає хворіти вся школа. 

 

Тому поки в нашій країні не підготують дитсадки, школи й лікарні, ми не зможемо вплинути на мінімізацію COVID-19. Я би на місці держави зараз доклав усіх зусиль, щоб підготуватися до осені. 

 

Про підготовку до школи

 

Потрібно починати з малого – зі своєї сім’ї. Треба піти у господарський магазин, купити термометр і гігрометр у кожну кімнату. Це потрібно, щоб стежити за температурним режимом і за вологістю повітря в приміщеннях. Ідеальна температура, за якої часточки швидко осідають, – від 19 до 21 градуса. Особливо таку температуру потрібно підтримувати у місцях, де ми спимо, й обов’язково – у дитячих кімнатах. Вологість повітря має бути мінімум 45%, ідеально – 60–65%. Якщо ми себе до цього привчимо, це в десятки разів зменшить захворюваність респіраторними вірусними хворобами. Що ж робити тим, кому хочеться, щоб було тепліше? Дуже просто – одягнутися. А от дихати перегрітим повітрям – це просто пересушувати головний бар’єр на шляху інфекції – слизові оболонки дихальних шляхів.

 

У школах і садках краще користуватися рідким милом, не кусковим,6 і паперовими рушниками, щоб зменшити поширення патогенів через ті самі умивальники чи спільні рушники.

 

Також ми повинні переглянути використання усіх хімічних дезінфектантів. Не тільки в лікувальних закладах, а й у навчальних. Ми навіть не підозрюємо, що, використовуючи дезінфектанти, особливо хлорвмісні, ми створюємо ще більше можливостей для захворювання астмою, іншими проблемами дихальної системи, алергічними захворюваннями.7 

 

Неправильно заливати все навколо себе дезінфекційними засобами. Є поняття висококонтактної поверхні – поверхні, якої торкаються багато людей, особливо в людних місцях: транспорті, магазинах, навчальних закладах тощо. Подивіться довкола, чого ви найчастіше торкаєтесь? Напевно, це ручки дверей, поручні на сходах, електронні прилади, кнопки ліфтів, крани умивальників, кнопки зливу на унітазах. Їх і потрібно якісно мити, а якщо це неможливо, – обробляти спиртовмісними дезінфектантами. Але мити підлогу і стіни хлоркою – це неправильно, так у нас з’являється ще більше ризиків. 

 

Крім того, держава не має жаліти грошей на такі соціальні об’єкти як дитсадки й школи. Наприклад, потрібно створити нормальні вентиляційні системи. Без такої роботи ми не зможемо ефективно боротися з COVID-19. Неможливо попередити COVID-19, купуючи костюми з клейонки. 

 

Про Національну експертну групу з інфекційного контролю

 

NEGIC – це National Expert Group on Infection Control, Національна експертна група з інфекційного контролю. Ідея її створення з’явилася у 2012 році. Я тоді почав працювати у проєкті USAID щодо посилення контролю за туберкульозом в Україні, де я відповідав за заходи інфекційного контролю. Завдання полягало у тому, щоб створити групу експертів, які зможуть доволі швидко оцінювати ситуацію, навчати медпрацівників і впроваджувати заходи з інфекційної безпеки. Ми спочатку працювали з туберкульозними та СНІД-закладами по всій Україні. Там ми серйозно “набили руку”. Потім, у 2014 році, ми вирішили відкрити громадську організацію з інфекційного контролю в Україні. Ця організація – великий соціальний проект NEGIC. 

 

Ще у 2012 році ми почали працювати з санітарно-епідеміологічною службою України і відчули на собі доволі великий тиск. Бо ми хотіли не роздавати штрафи, а навчати медиків на робочих місцях. До нас десь два роки звикали (в лікарнях – прим. ред.). Спочатку боялися, думали, що їде перевірка, ревізор. Але ми переконали медиків, і до нас стали ставитися відкрито. 

 

У 2017 році проєкт USAID завершився. Але ми вже серйозно опрацювали різні моделі, отримали великий досвід і вирішили на цьому не зупинятися. Проте в нас більше не було жодної фінансової підтримки. Тому ми повністю комерціалізували цей проєкт. Уклали договори з навчальними закладами, відпрацьовували програми. Згодом у нас з’явилися великі клієнти – приватні заклади, багатопрофільні клініки. 

 

У 2019 році ми відкрили для себе новий ринок – салони краси. Їх значно більше, ніж лікувальних закладів. А інфекційних ризиків там дуже багато. Особливо це стосується гепатиту С, гепатиту В, ВІЛ-інфекції, сифілісу. Тобто того, що переходить через неправильно оброблений інструментарій: ножиці, щипчики тощо. Є ризик передати захворювання шкіри, грибкові захворювання. 

 

На початку 2020 року, коли з’явився COVID-19, ми відкрили ще один ринок – найбільші підприємства України. На сьогодні ми працювали з сімома найбільшими містоутворювальними підприємствами з десятками тисяч співробітників. Це для нас було дуже цікаво, бо кожне таке підприємство має свою величезну інфраструктуру. Це наче цілі окремі міста зі своїм транспортом, своїми закладами громадського харчування, великими офісними приміщеннями, цехами, лікувальними закладами.   

 

В роботі з великим бізнесом мене дещо вразило. Те, що ми намагалися впровадити в лікувальних закладах роками, і в нас не вдавалося, на великих підприємствах за рахунок прихильності власників і топ-менеджерів, а також за рахунок фінансування впроваджувалося за два тижні чи за місяць. Зараз ці системи епідеміологічного нагляду вже дуже якісно працюють. Вони дозволяють постійно відстежувати основні показники, і якщо ми виявляємо інфекційний ризик, то система максимально швидко на це реагує і локалізує його. Ми не тільки навчаємо персонал, а й усіх їхніх членів сім’ї, адже, як я вже казав, більшість захворювань поширювалися у сімейних кластерах. Крім того, так ми можемо ефективно розповсюджувати інформацію. Наприклад, ми записували невеликі відео про те, на що треба звертати увагу, а підприємства поширювали це у своїх внутрішніх каналах. 

 

Також ми працювали з місцевою владою в Житомирі й Одесі й бачили там позитивні результати. За рахунок доказових методик і покращення процедур ми зекономили десятки мільйонів гривень. Зараз місцевим радам вдається набагато краще реагувати і впроваджувати заходи з інфекційної безпеки, ніж центральній владі. Але у нас немає системного загальнодержавного підходу, немає координації, не готують спеціалістів, а це дуже важливо. 

 

Я повністю підтримую рекомендації ВООЗ про те, що поки не буде «відданості» найвищого керівництва країни, починати програми інфекційної безпеки немає сенсу. Коли президент і міністри показують усіма своїми діями, як не треба вчиняти, це неправильно.

 

 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

ТЕКСТ: Дар'я Кузява
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті