fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Спалах — 17.09.20
ТЕКСТ: Дар'я Кузява
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Нові «мутанти»: що таке перехресний імунітет ‒ інтерв’ю з Ростиславом Білим

Група українського вченого Ростислава Білого досліджувала антитіла до вірусу MERS. Науковці навіть не уявляли, що їхні розробки виявляться такими актуальними сьогодні. Разом з іншими дослідниками Ростислав Білий опублікував препринт статті, яка стверджує, що є ймовірність створити вакцину від мутацій коронавірусу. Куншт поговорив із Ростиславом про те, що це означає для людства, а також про шлях від припущення до публікації.

 

За підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога», ми створюємо окрему рубрику присвячену COVID-19. Її мета – культивувати критичне мислення та стійкість до маніпуляцій в медіа щодо теми пандемії.

Все почалося, коли у 1796 році Едвард Дженнер побачив, що доярки, які контактують з коровами, хворими на коров’ячу віспу, не хворіють на людську натуральну віспу. Якщо ви введете матеріал від коров’ячої віспи, то у вас виникнуть антитіла, які будуть вас захищати і від натуральної віспи. І на цьому все базується.

 

Це доволі простий принцип, і я не вважаю, що це основне досягнення нашої роботи. Звичайно, ми показали, що є перехресний імунітет. Але цього і слід було очікувати. І також інші групи науковців паралельно у світі показали, що є перехресний клітинний імунітет. Тобто, окрім антитіл, також утворюються і Т-клітини, які будуть діяти перехресно. Я вважаю, що основна суть цієї нашої роботи в тому, що ми виявили ті ділянки S-білка, які консервативні у коронавірусів, проте індукують імунну відповідь. І це означає, що якщо ви будете розробляти вакцину до цих ділянок, ви зможете зробити таку вакцину, яка захистить вас не від штаму, що ходить зараз, а від того, який мутує через три місяці. У цьому суть. Це найбільша користь.

 

Хоча ЗМІ справді писали, мовляв, якщо ти перехворів восени на застуду, ти будеш щасливий і здоровий. Можливо, і так. Але є кілька умов. Якщо людина справді перехворіла на застуду, спричинену коронавірусом, і в неї утворилися антитіла, то ці антитіла довго не залишаються в крові, їхній період півжиття – 180 днів. Звісно, якщо ви перехворіли на COVID-19, то на вірус MERS (близькосхідний коронавірусний респіраторний синдром) ви не захворієте.

 

Колись вірус MERS вбивав дуже багато людей, смертність становила 35%. Уявіть собі, щоб смертність від COVID-19 була 35%. Це означає, що ми були б зовсім в іншій ситуації. Зараз вона становить від 2% до 4%. Вірус MERS натомість вражає переважно молодих, і кожен третій помирає. А ті, що не помирають, мають сильні ушкодження. Спалахи MERS відомі з 2012, 2015 років. Вони були на Близькому Сході, потім – у Південній Кореї, і добре, що їх дуже швидко локалізовували. Проте в Україні вірус MERS не спостерігався. У наших дослідженнях ми перевіряли, чи антитіла, утворені після одужання від COVID-19 будуть розпізнавати білкові компоненти вірусу MERS. І отримали позитивну відповідь, яка і свідчить про перехресну реакцію утворених антитіл. З іншими коронавірусними захворюваннями такі дослідження здійснити не вдасться, адже в кожного є своя імунологічна історія, і зазвичай коронавірусним застудам ніхто не приділяє уваги. А вони спричиняють утворення антитіл, і їхній «базовий» рівень стає не нульовим. 

 

А от з тваринними моделями ми це змогли підтвердити експериментально. І тут велика подяка ректорові Львівського національного медичного університету, професорові Зіменковському, адже завдяки його підтримці у нас є віварій, де мишки живуть в стерильних умовах, і застудами (коронавірусними) вони ніколи не хворіли. От в них справді базовий рівень антитіл є близьким до нуля.  Оскільки ми отримали стійку імунну відповідь в лабораторних тварин, то формально вакцину від COVID-19 ми створили. Напевно, перші в Україні. Але це – преклінічна фаза і далеко не самоціль, а скоріше інструмент, необхідний для складних наукових досліджень.

 

Чому ми опублікували цю статтю як препринт? Ми хотіли, по-перше, показати це світу якнайшвидше. По-друге, через кілька тижнів могла бути подібна робота від якоїсь іншої групи науковців, і ми хотіли зберегти новизну. Так, за два тижні до нашої роботи з’явилися дві чи три публікації, які одночасно повідомили про існування перехресного клітинного імунітету. 

 

Зараз у біомедичній науці у світі є тільки дві категорії людей: або ти сидиш дома і пишеш статті, тому що тобі уряд забороняє працювати, або ти працюєш над розв'язанням коронавірусної проблеми.

Ми не поспішаємо з офіційною публікацією статті. Різниця між препринтом і повноцінною статтею в тому, що остання зазнає незалежного рецензування. Після публікації препринту ми зібрали відгуки і поради фахівців і врахували їх у підготовці кінцевої версії. Останню вже надіслали на рецензування.

 

У нас багато фідбеку від наших колег і не тільки від них. У цьому перевага препринту – можна спілкуватися, це як форум. Ти виставляєш будь-яку ідею, а люди пишуть свої думки. Багато з них є корисними. Нам запропонували перевірити інші коронавіруси. Нам запропонували розширити популяцію. Здебільшого люди зверталися не з критикою, а з пропозицією до розширення дослідження і співпраці. 

 

Доленосна тема

 

Ми не обирали цю тему для дослідження. Це тема, якою ми займаємося вже багато років. Просто вона напряму не пов’язана з коронавірусом. Ми досліджуємо нейтрофільні гранулоцити. Це такі клітини у нашій крові, які можуть лікувати локальне дуже сильне запалення. І ми, наприклад, показали, що вони ініціюють утворення каменів у жовчних шляхах. Вони задіяні в закупорці судин за септичних станів, це наша стаття в Science 2017 року.

 

Одна з тем, яку ми розвивали, – це наночастинки, які ці клітини взагалі не люблять. Вони розцінюють їх як бактерії, але знищити не можуть, адже багато наночастинок доволі інертні. Тоді нейтрофіли використовують останню зброю – викидають свою ДНК (нейтрофільні пастки) як сітку, щоб захопити патогени і принаймні знерухомити, а потім знищити все довкола смертоносними ензимами. Ви знали, що нейтрофіли мають ензим, здатний виробляти гіпохлоритну кислоту? Ми її знаємо як хлорку. Тобто нейтрофіли починають утворювати так звані нейтрофільні позаклітинні пастки й активувати дуже сильну локальну відповідь (ми це показали у Віснику Американської академії наук – PNAS). Оскільки деякі наночастинки стимулюють сильну локалізовану запальну відповідь, ми використали їх як ад’юванти. Ад’юванти для вакцин – це ті їх компоненти, що стимулюють організм виробляти імунну відповідь до антигену (частини бактерії чи вірусу) в складі вакцини. Маючи сильні ад’юванти, ми могли мати дуже слабкі, але безпечні антигени. Це означає, що ви можете вводити в організм не вбитий чи ослаблений вірус, а  синтетичний білок, який синтезовано в лабораторії приладом. Тоді в нас буде така сам імунна відповідь, якби ви вводили послаблений збудник. Тоді, можливо, треба робити не п’ять щеплень, як від дифтерії, а буде достатньо одного-двох. І ми це досліджували досить давно.

 

Десь три роки тому ми почали перевіряти кандидатів так званої модельної універсальної вакцини – запитали в наших колег, які збудники найбільш небезпечні. І вони, власне, розказали, що найбільш небезпечним збудником на той час був вірус MERS. Ми успішно отримали до нього антитіла в мишей, кролів. Тобто в середині минулого року в нас уже були тварини з імунітетом, що стабільно тримався протягом пів року. Це ні для кого не було секретом, ми з 2019 року виконуємо проєкт Міністерства охорони здоров’я України, присвячений, власне, цій проблематиці. Але тоді це, звісно, нікого не цікавило з-поза кола фахівців.

 

Коли вже розвинулася епідемія і виявилося, що SARS-CoV-2 – це один з близьких родичів коронавірусу MERS, який ми досліджували, звичайно, інтерес в наукових колах зріс. 

 

Але це було досить передбачувано, адже багато людей казали, що РНК-вірус з крапельно-респіраторним шляхом поширення становить надзвичайну небезпеку для густонаселеного суспільства, яке постійно літає, дуже швидко переміщується, змішується. І коронавіруси – це якраз група тих вірусів, які підпадають під ці параметри. А наше життя в мегаполісах (Ухань – дуже велике місто), тісний контакт багатьох тварин на ринках прискорили подію, якої всі боялись.

 

Національна наука вмирає?

 

Немає українських учених, немає європейських учених. Наша група має партнерів з Франції, Сполучених Штатів. Немає велосипеда, який придумали в Україні чи в Європі. Є наукові групи, які працюють в Україні. І є наукові групи, які працюють в інших країнах. І всі вони повинні працювати використовуючи певний рівень стандартів, що потребує відповідного рівня постійного фінансування. Я за своє життя працював у Франції, Німеччині, стажувався в інших країнах. І справді, в Україні є мало наукових груп, здатних працювати на належному рівні. Насамперед це проблема фінансування. Ми виконуємо проєкт МОЗ України, але почали отримувати справді достатнє державне фінансування лише кілька років тому. 

 

Якби в нашій лабораторії не було фінансування від Європейського Союзу, не було б фінансування від нашого університету, не було кількох проєктів «Горизонт-2020», то ми б зараз не розмовляли про жодні відкриття. І ми б нічого не змогли зробити, бо коли почалася епідемія, ми не могли б купити нічого, не могли б замовити елементарних розхідних компонентів у лабораторії. 

 

Я просто думаю, що на українську науку звертали увагу, тільки коли згадували її у негативному сенсі. Імідж українського вченого доволі постраждав останнім часом. А тепер, всі побачили, що науковці потрібні – без науки елементарно не може бути медицини.

 

От чудова пропозиція президента виробляти вакцини в Україні – це дуже просто, але це надзвичайно корисно. Чому держава, яка має 40 чи 35 мільйонів людей, не може мати одного заводу? Всі повинні бути вакциновані від дифтерії, кору тощо. Чому ми не можемо виробляти ці вакцини, а не купляти їх десь? Ми купуємо індійські вакцини. Чи в нас гірші стандарти, ніж в Індії? Ми викидаємо гроші, а ці гроші ми могли б вкласти в українське виробництво, і різницю, яка б залишилася, вкласти у наукоємні технології України. А це величезні гроші, бо кожного громадянина треба вакцинувати. Що й казати про те, що багато вакцин просто недоступні.

 

Наші плани 

 

У нас є проєкт, досить великий і дуже цікавий. Ми маємо ідеї й доробки, які дозволять нам створити, я сподіваюся, лікарські препарати нового покоління для рідкісних захворювань, пов’язаних із нездатністю нейтрофільних гранулоцитів виконувати свою функцію. Ми разом з дев’ятьма установами з усього світу під егідою Європейського Союзу є учасниками великого консорціуму з передових наукових розробок у цій сфері, навіть назва конкурсу звучить заманливо – Future Emerging Technologies (Технології, що виникнуть в майбутньому). Ми хочемо зробити новий вид терапії від аутоімунних і хронічних запальних хвороб (як-от ревматоїдний артрит). У нас є досить непоганий прогрес. Ми хочемо створити центр наукових досліджень в Україні, і на це навіть сподіваємось отримати грант Національного Фонду Досліджень України, а також, можливо, повернути когось з наших колег, хто вже встиг виїхати за кордон і набрався там досвіду.

 

Ми загалом працюємо в напрямку загибелі клітин. Це впливає на різні процеси. Знаючи ці основи, ви можете лікувати інші захворювання. І саме від розуміння причини патології треба розпочинати шлях до її терапії. Принаймні так я вчу своїх студентів. Дуже часто, коли ми кажемо, що є якась патологія і для неї є лікування, воно працює у багатьох випадках, але не в усіх. У тих випадках, коли ми не розуміємо мішень, ми можемо завдати шкоди. Власне кажучи, ми шукаємо мішені й тоді на їхній основі можемо запропонувати терапію лікарям, які можуть зробити це більш професійно. Ми хочемо сконцентруватися на наукових відкриттях. 

 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

ТЕКСТ: Дар'я Кузява
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: