ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Спалах — 18.03.21
    ТЕКСТ: Дарина Дмитрієвська
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    28 днів по тому: що таке постковід

    Ми живемо в епоху понять. Пов’язаність, єдність та водночас різноманіття світу ще ніколи не були настільки яскравими; що казати, коли щороку ми обираємо головне слово за минулий період. У 2020-му ним, за версією Collins Dictionary1, став «локдаун», а у 2021-му усі шанси поки що отримує «постковід».

     

    Цікаво, як назва резонує з іншими, їй подібними. З постіронією, у якій серед потоку інформації не завжди ясно, що серйозно, а що ні. З постмодерном, який руйнує усталені порядки та перебудовує суспільний лад. Так само і постковід навіть більше, ніж сам коронавірус, вносить хаос та нерозуміння у світ медицини, і ми ще не наблизились до усвідомлення його механізмів, перебігу та наслідків. Навіть написання цієї статті далось важко, і все саме через нього, цей новий, непередбачуваний, тяжкий синдром. Як впізнати, чим рятуватися та чого чекати від постковіду, з’ясуємо далі. 

     

    За підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» 

    та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога», «Куншт» створює окрему рубрику присвячену COVID-19. Її мета – культивувати критичне мислення та стійкість до маніпуляцій в медіа щодо теми пандемії.

    Це лише початок

     

    Ковід-дисиденти всього світу заперечують якщо не саме існування вірусу, то принаймні його серйозність. Тут і там у різноманітних блогерів, журналістів та просто окремих людей можна зустріти «викривальні» дописи про штучно створену навколо коронавірусної пандемії паніку. Мовляв, ковід не такий страшний, не гірший за грип або й звичайні сезонні ГРВІ. З часом людей, які так кажуть, схоже, стає менше, адже наразі практично кожен і кожна якщо не самі перехворіли, то, ймовірно, знають людей, які перенесли захворювання, а у багатьох в оточенні є навіть загиблі. 

     

    І все ж, за теорією ймовірностей, серед тих, хто був скептиками від самого початку, завжди буде лишатись певний відсоток щасливчиків, які перехворіли у вкрай легкій або й безсимптомній формі, а з їхніх близьких ускладнення були лише у літніх людей із супутніми хворобами, що видається очікуваним та логічним. Така класична, відома із психології помилка вцілілого (когнітивне викривлення, через яке споглядач сприймає явище, виходячи з обмеженої інформації від тих, кому пощастило його успішно пережити), призводить до нехтування правилами елементарної інфекційної безпеки та контролю навіть зараз, на початку другого року епідемії. Це тягне за собою зростання кількості інфікованих, а серед них, відповідно, завжди будуть ті, хто матиме тяжкий перебіг і тривалу реабілітацію, навіть якщо уникне смерті. 

     

    І все було б ще не так сумно, якби саме гостре захворювання виявилось найбільшою проблемою. Рано чи пізно перехворіє велика частина населення, з часом підтягнеться вакцинаційна кампанія світового масштабу, і загалом стан справ у світі мав би налагодитись. Однак на такій величезній, буквально глобальній вибірці досить швидко, вже з літа–осені стало помітно, що коронавірусна інфекція вкрай часто не закінчується за два тижні, після яких людина стає незаразною для оточення. Вона не закінчується навіть після усіх звичних термінів непрацездатності. Гостра респіраторна вірусна інфекція, тобто застуда, як правило, тривала в середньому 3-7 днів залежно від типу вірусу (одного з більш ніж 200), не потребувала лікування, крім симптоматичного, і загалом минала безслідно. У частини пацієнтів на фоні зниженого імунітету чи інших факторів могло виникнути бактеріальне ускладнення, і період відновлення затягувався до двох тижнів. Також надовго вибивав з нормального життя грип людину, що не вакцинувалася від нього вчасно. Серйозніші випадки, з ускладненнями, госпіталізацією, тривалою реабілітацією траплялись дуже рідко та були предметом окремого розгляду лікарів. На тлі такої статистики в країні навіть базовий листок непрацездатності, який міг видати одноосібно сімейний або інший лікар, завжди мав межу до 10 днів, а далі треба було розглядати тактику із керівниками відділення. 

     

    Що ж ми бачимо зараз? Мільйони людей по всьому світу масово скаржаться на довгий, непередбачуваний термін відновлення після ковіду, приблизно п’ята частина усіх підтверджених ПЛР-тестом8, а часом і захворювань з підозрою на коронавірус. І клінічна картина цих скарг, не вкладається у те, до чого ми всі звикли. Навіть терміни нові вигадали – постковід, long covid, як тільки його не називають. Однією з особливостей цього періоду є те, що часом він довший і навіть важчий, ніж саме первинне гостре захворювання (за оцінками Офісу національної статистики Великобританії, він триває від 5 до 12 тижнів2). Ми цілком очікуємо, що пацієнт, який потрапив у стаціонар, був на кисневій підтримці, потребуватиме певного періоду реабілітації та повернення до працездатності чи просто нормального самопочуття. Але парадокс починається тоді, коли коронавірусна хвороба спершу проявляється кількома днями температури, часто невисокої, загальними симптомами застуди та інтоксикації, а вже після того починаються дуже неприємні симптоми, які особливо неочікувані та заважають жити молодому, активному населенню. Про деякі основні з них поговоримо далі. 

     

    Слабкість, знесилення, важкість у тілі, неможливість відпочити проявляється у більш ніж 75% пацієнтів після ковіду3. Звісно, кожна перенесена інфекція з інтоксикацією може певний час потому нагадувати про себе підвищеною стомлюваністю, але люди після ковіду описують це інакше. Часто незалежно одне від одного розповідають про бажання «прилягти ще більше, коли вже й так лежиш», тобто відпочинок не приносить адекватного відновлення енергії. Вже зранку пацієнти почуваються виснаженими, і так триває довго, кілька тижнів, а часом і місяців. 

     

    Безсоння додається до описаного стану приблизно у третині випадків, до того ж часом воно стає критичним, коли людина по кілька діб поспіль взагалі не спить. Це виснажує і без того вражену інфекцією нервову та всі інші системи, порушує пам’ять, загальне самопочуття, призводить до різних порушень психічного стану, зокрема психозу, загострення неврозів, маніфестації прихованих чи спадкових захворювань психічної сфери. У таких випадках важливо постійно бути на зв’язку із лікарями, щоб попередити неадекватні вчинки пацієнта.

     

    Апатія, депресія або різкі зміни настрою, нездатність виконувати звичну роботу, порушення когнітивних функцій сильно тривожать працівників інтелектуальної сфери. Пацієнти скаржаться на неможливість думати, ухвалювати рішення, швидко реагувати та виконувати завдання, які раніше були для них звичними. Це однозначно суттєво знижує працездатність та ефективність підприємств. Але такі симптоми не є причиною для відкриття чи продовження лікарняного, бо вони суто суб’єктивні, і лікар на прийомі не може засвідчити їхню наявність.

    Довготривалий кашель після ковіду – звична і доволі очікувана скарга, адже й інші ГРВІ та грип можуть ще кілька тижнів нагадувати про себе кашлем. Під час ковіду він зазвичай сухий, і його інтенсивність повільно зменшується. Характерно, що міжнародні ґайдлайни не рекомендують застосування відхаркувальних засобів у пацієнтів з коронавірусом, бо вони можуть спричинити більше ураження легень. Тому у лікарів при роботі з цим тривалим симптомом найбільшою комунікаційною проблемою виявляється спроба переконати пацієнта у тому, що йому не потрібні різноманітні сиропи і таблетки «від кашлю», які так часто радять дописувачі соцмереж або недоказові лікарі. Важливо знати, що під час коронавірусної хвороби у переважної більшості хворих навіть за легкого перебігу може виникати ураження легень, яке називають вірусною пневмонією. На КТ рентгенологи описують його як «матове скло» у різних ділянках легень. Але хоч слово «пневмонія» знайоме більшості пацієнтів, цей процес суттєво відрізняється від звичайного бактеріального запалення, під час якого у просвіті альвеол в легенях накопичується слиз і продукти гнійного процесу. Таку пневмонію лікують антибіотиками та іноді відхаркувальними засобами, якщо ексудат (ось ця вся запальна речовина) не відходить легко сам. Водночас при ковіді легені «сухі», в них немає зайвого мокротиння; картина «матового скла» утворюється за рахунок потовщення стінок альвеол та не без участі тромбозів дрібних судин. Не потрібно додавати до цієї формули рідину, яку доведеться відкашлювати.

     

    Виражена задишка може супроводжувати кашель або бути самостійною ознакою; вона часто поєднується із прискореним серцебиттям – тахікардією. Напади ускладненого дихання виникають з різних причин: насамперед це уражені легені, що відновлюються протягом 2-3 місяців, але також грає роль загальна інтоксикація, виснаженість сил організму після боротьби з хворобою. Буває так, що ресурси вкидаються в максимальний захист усіх систем, і людина відчуває лише мінімальні прояви хвороби, але відновлення запасів енергії потребує часу, і після ковіду нестача сили може тривати дуже довго навіть у молодих людей без супутніх хронічних хвороб. Це тим більше помітно, коли вони звикли до активного життя, спорту або хоча б просто постійного пересування містом, аж тут починають відчувати задишку від найменшого навантаження, а пульс постійно підіймається вище за 90–100 ударів на хвилину. Це лякає і потребує виключення ускладнень з боку серця та судин за типом тромбоутворення або запальних процесів. З таким запитом варто звернутися насамперед до свого сімейного лікаря. 

     

    Коронавірус діє на різні органи поки що не завжди зрозумілим нам чином. Зокрема, у значної кількості пацієнтів лікарі спостерігають тривале підвищення температури, іноді навіть протягом 1–2 місяців після початку захворювання. Гіпертермія може бути постійною або хвилеподібною, зі спадами та зростанням; значення на термометрі зазвичай не критичні, в межах 37–37,6 градусів. Однак у практиці лікаря повторне підвищення температури на другому-третьому тижні ГРВІ або тривале її збереження майже завжди вказує на бактеріальні ускладнення і вимагає призначення антибіотику. Але у випадку ковіду все не так просто: вірус діє на температурний центр мозку, і той неадекватно регулює градуси в тілі, особливо коли людина втомлюється, повертаючись до праці. Якщо таке відбувається, сімейний лікар призначить перелік обстежень, аби виявити, чи у конкретного пацієнта є покази до застосування антибіотиків. За світовими дослідженнями, нашарування бактеріального процесу при коронавірусі відбувається всього у 3–5% інфікованих пацієнтів4. Водночас в Україні частота призначень антибіотиків (часто одразу двох) хворим на ковід сягає 70–80%5, що зовсім не виправдано та загрожує утворенням антибіотикорезистентності у бактерій. Вживання антибіотиків без потреби не лише неефективне, а може статистично погіршувати прогноз перебігу вірусної інфекції. Крім того, деякі з популярних засобів призводять до аритмій при коронавірусі. Тому такі призначення мають бути чітко аргументовані та приносити більше користі, ніж потенційної шкоди. 

     

    Нюх зникає приблизно у третини пацієнтів, і у 86% випадків цей симптом корелює із досить легким перебігом хвороби6. Пацієнти, у яких на певний час щезають запахи, рідко потрапляють до лікарні та помирають. Однак жити без одного з основних відчуттів непросто, і коли такий період затягується на тижні або місяці, це психологічно важко. Ще гірша ситуація із появою неіснуючих, фантомних ароматів, більшість з яких неприємні (бензин, сигаретний дим, щось горіле тощо) та постійні, майже цілодобові. Пацієнти скаржаться на погіршення настрою, дратівливість та у серйозних випадках – депресію і суїцидальні думки через нав’язливий запах, який переслідує їх всюди вдень та вночі. Вчені вже визначили, що вірус не діє цілеспрямовано на нюхові рецептори, однак який саме механізм виникнення аносмії (зникнення нюху) або фантомних відчуттів, досі достеменно невідомо. Лікарі радять тренувати нюх за допомогою знайомих ароматів, у дослідженнях це пов’язано з незначним прискоренням повернення здатності розрізняти запахи.

     

    Про коронавірус ми точно знаємо лише одне – він готує ще багато сюрпризів і відкриттів. Клінічна картина за спостереженнями лікарів змінюється, з’являються нові штами, і у налагоджену роботу світових систем охорони здоров’я цей збудник вносить суттєві зміни на всіх рівнях. З огляду на тривалий період перебігу та заразності ковіду українським лікарям дозволили одноосібно продовжувати листок непрацездатності до 15 діб, а роботодавці вчаться підлаштовувати свої вимоги до працівників, що перенесли ковід. Щодня пацієнти звертаються до своїх лікарів за рецептом швидкого відновлення, проте чарівної таблетки досі не існує. Актуальні ґайдлайни містять рекомендації з налагодження режиму і здорового харчування, поради поволі підвищувати фізичну активність, дихати свіжим повітрям, тренувати мозок та рецептори. Наразі це максимально ефективні дії у справі відновлення, разом із лікуванням загострень хронічних хвороб. 

     

    Коронавірус часто актуалізує непомітні раніше проблеми або ті, які ми ігнорували, покладаючись на ресурси тіла. Він немов підсвічує слабкі місця та змушує звернути особливу увагу на здоров’я навіть тих, хто вважав себе раніше невразливим і рідко звертався до лікарів. Піклування про себе, превентивна медицина набирають неабиякої актуальності поряд з вакцинацією від ковіду, яка вже активно запроваджена у багатьох країнах. На момент написання цього тексту в Україні вже почалася та триває вакцинальна кампанія, у межах якої насамперед щеплюють працівників ковідних стаціонарів та багатопрофільних лікарень, людей з груп ризику та лідерів громадської думки, але вже зрозуміло, що проблема постковіду буде актуальна для більшості населення ще довго. Тому звикати до нових реалій, цінувати своє життя та благополуччя – це єдиний тренд, що може повернути нас із постмодернізму епідемії у врегульований світ.

    Матеріал розміщено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

    ТЕКСТ: Дарина Дмитрієвська
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?