Таємниця за сімома замками — загалом саме так можна охарактеризувати алгоритми пошуку в Google. Про те, як працює найбільша і, де-факто, єдина пошукова платформа, ми знаємо з точкових повідомлень самої компанії, експериментів SEO-фахівців та результатів досліджень. Проведення останніх — завдання вельми складне ще й тому, що пошук «підлаштовується» під інформацію про користувача, його інтереси, попередні запити, геолокацію. Якщо люди з різних країн світу будуть «гуглити» однакові запити, вони побачать різні результати — це твердження уже ні для кого не є новиною. У ситуації, коли об’єктом пошуку є ресторани неподалік чи готель на вихідні, ця ситуація може бути незручною, але не критичною. Коли ж людина намагається знайти правду про контроверсійні події, про які є декілька точок зору і з якими активно працює пропаганда, ситуація значно ускладнюється.
Яку інформацію про війну в Україні Google розкаже жителям Риги, Берліна чи Г’юстона? Чи переможуть у видачі часто відвідувані російські пропагандистські сайти менш відвідувані, проте більш об’єктивні українські? Чи можуть умовні Джоні з Техасу, Марія з Риги чи П’єр з Парижа зрозуміти, чому в усіх новинах вони чують слово «Україна», а їхні уряди витрачають мільярди грошей платників податків на допомогу в цій незрозумілій війні?
Відповідь на це запитання вже вкотре намагаються знайти студенти Школи журналістики та комунікацій Українського католицького університету під час вивчення курсу «Виявлення та протидія гібридним загрозам».
Ідея експерименту — перевірити, яку видачу Google пропонує у відповідь на запити, що стосуються війни в Україні. Описані у статті результати стосуватимуться дослідження, яке тривало в травні та грудні 2023 року. Деякі закономірності ми не змогли побачити навесні, зате вони проявилися ближче до кінця року, до прикладу, через те, що українська війна стала не єдиною у світовому порядку денному, і до неї долучилися бойові дії в Ізраїлі.
Чому ми вирішили перевірити Google
Складність експерименту пов’язана з тим, що не можна просто загуглити якісь терміни й подивитися на отриману пошукову видачу. Адже при формуванні відповідей на запит користувачів Google підлаштовується1 під цілий ряд персоналізованих даних — компанія не приховує, що «контекст» важливий для формування відповідей на запит користувачів. У цей контекст входить щонайменше «місцерозташування, історія минулих пошуків і налаштування Пошуку». Тож умовний львівський чи київський студент, який шукатиме інформацію про обстріли Херсона чи про викрадення українських дітей, ймовірно, бачитиме зовсім не те, що буде показане жителю Нью-Йорка чи Ріо-де-Жанейро.
Натомість, якщо такі запити зроблять, до прикладу, жителі Риги (Латвія), Берліна (Німеччина) чи Познані (Польща), вони бачитимуть не лише інший контент — відповідно до їх геопозиції. Контент буде відображенням їхньої пошукової бульбашки. Якщо такий користувач раніше натрапляв на російську пропаганду і бачив згадки пропагандистських медіа чи проєктів на кшталт Телеканал «Звезда», «Ура.ру» чи інші, велика ймовірність, що в пошукову видачу цієї людини проникне пропаганда. Це правило працює й для українців: наші пошукові результати теж базуються на бульбашці, і тому ми можемо навіть не уявляти фантазію російських пропагандистів.
Та й загалом недосконалості пошукової платформи Google за умови відсутності альтернатив перетворили банальний утилітарний інструмент у гравця під час інформаційної війни проти України, який ще й до того не завжди стоїть на нашому боці.
Як ми шукали в Google
Знання всіх цих особливостей роботи пошуку від Google та й ринку пошуку загалом зумовили методику нашої роботи. Усі пошукові запити ставили в окремих браузерах, де не авторизувались користувачі. Це дозволило мінімізувати вплив контексту на пошукову видачу. Щоб іще сильніше мінімізувати вплив персональної історії пошуку, запити робив не один користувач, а троє, й видача аналізувалась принаймні на трьох різних гаджетах. Відповідно, запропоновані результати містять лише дані, які повторювалися у декількох учасників групи (чи декілька разів у одного учасника експерименту), або ж занадто сильно відрізнялися й виділялися, щоб їх не вважати умовною статистичною похибкою.
Іншим елементом експерименту була спроба мінімізації впливу місцерозташування. Для імітації впливу різних геолокацій на видачу використовувався VPN-сервіс, який дозволяв встановлювати різні геолокації — різні IP-адреси, які були «точками входу».
Враховуючи швидку змінюваність пошукової видачі і вплив на неї актуальних подій, видачу аналізували протягом тижня, й до результатів були внесені елементи, які повторювалися принаймні декілька разів.
Запити стосувалися війни Росії проти України та подекуди — поточних подій, пов’язаних з основною темою, до прикладу, «Бахмут», «контрнаступ», «Зеленський», «українські військовополонені», «викрадення дітей», «Маріуполь», «Львова-Белова», «Каховська ГЕС», «розмінування». Запити задавалися не лише українською мовою, а часто мовою тієї країни, в якій відбувалась перевірка, тобто в Німеччині — німецькою, у Британії — англійською, у Чехії — чеською.
Загалом було проаналізовано понад 20 пошукових запитів у червні 2023 року та понад 30 запитів — у грудні 2023 року.
Не Google єдиним
Під час експерименту були спроби використовувати російську пошукову систему «Яндекс», точніше, міжнародну її версію, доступну за адресою yandex.com. Адже він популярний серед російськомовної аудиторії, а ми намагалися поставити себе зокрема на місце російськомовних жителів країн Європи та світу. Проте дуже швидко стало зрозуміло, що попри спроби керівництва «Яндексу» відмежуватись від російської влади, загалом ця система просуває російські наративи та демонструє здебільшого пропагандистський контент. Декілька запитів перевірялися за допомогою DuckDuckGo, проте частка цієї пошукової системи на загальному ринку пошуку є доволі незначною.
Хочемо зауважити, що ми навмисне й усвідомлено використовували лише верхню частину пошукової видачі (умовні топ-5 чи топ-10 результатів або перший «екран» на ноутбуці чи смартфоні). Це рішення пояснюється поведінкою пересічного користувача, який здебільшого задовольняється першими знайденими посиланнями в Google (чи іншій пошуковій системі) — менше ніж 10% користувачів взагалі переходять2 на другу сторінку пошукової видачі.
Що ми знайшли
Наші основні результати виявилися такими:
1. Російські пропагандистські ресурси є частими гостями топ видачі Google
Російські медіа та пропагандистські наративи ми зустріли, до прикладу, для запиту «Бахмут» в червні 2023 року при VPN із точкою входу «Британія». 
На цих зображеннях є блок із популярними новинами, які Google додає до окремих запитів. Проте так буває не завжди — ймовірно, алгоритми пошукової платформи аналізують запити, і якщо для них можна підібрати новини, сервіс відображає їх. Проблема в тому, що серед джерел новин можуть бути пропагандистські ресурси, що й видно на скріншотах із видачею про Бахмут.
При запиті «українські військові у російському полоні», заданому російською мовою в DuckDuckGo для VPN Німеччини та Угорщини, видача здебільшого складалась з російських медіа та містила відверті фейки. 
Коли ми в грудні 2023 року шукали дані про українських біженців Панами, у видачі були присутні здебільшого історії про біженців, які опинились в Росії.
Запит «окуповані території» у Болгарії показав матеріали про те, як Росія витрачає кошти на окуповані території
При пошуку інформації про Зеленського в Чехії (грудень 2023) ми бачили багато критичних статей про його діяльність, велика частина з них — це публікації з російських пропагандистських сайтів на зразок «Московский комсомолец».
… І не лише Google
Пошук даних про втрати України під час війни в Bing із Румунії показав видачу, що складалася здебільшого з російських медіа.
***
Попри тривалу війну, Росія та її медіасередовище не стали жертвами такої популярної в останні роки «культури скасування». Російські медіа цитують, на них посилаються, ймовірно, вони самі вкладають кошти у просування. Саме цим можна пояснити той факт, що російські медіа опиняються у верхній частині пошукової видачі навіть попри те, що вони несуть пропагандистські наративи та часто розповідають відверті фейки.
2. Тривала війна та окупація України «легітимізує» ці процеси в Google
При пошуку «Крим» у Німеччині в червні 2023 року ми побачили рекламу туристичної фірми, яка пропонувала тури в Крим. Цей самий запит російською взимку із Польщі показав засилля пропагандистського контенту. 
Цікаво, що той самий запит у Польщі, зроблений російською мовою, призвів до майже повністю російської пошукової видачі, де навіть не згадувались українські ресурси. Була одна стаття з польської Вікіпедії про анексію Криму. Важливе уточнення — цей запит було зроблено не за допомогою VPN, а коли учасники експерименту фізично перебували на території Польщі. 
При перевірці запиту «Mariupol» влітку 2023 року з Франції першими посиланнями були статті з пропагандистського ресурсу «РИА Новости» та згадки про Маріуполь як російське місто.
Аналогічна ситуація спостерігалась при пошуку «Луганськ» в декількох європейських країнах — навіть різними мовами здебільшого ми бачили російські медіа, а також місцеві ресурси («Администрация города Луганска», «Луганський информационный центр»).
***
Пошукова система є лише інструментом, який відображає настрої в суспільстві чи медійному середовищі. Тож завдяки цьому для світу «Крим» давно є російським, як і Маріуполь чи Луганськ.
3. Google насамперед показує людям теми, актуальні для їхньої країни
Приклади:
При спробі пошукати термін «викрадення дітей» влітку 2023 року у Німеччині ми натрапили на статті про вивезення українських дітей в Росію. 
Натомість в аналогічному пошуку в Британії ми не отримали жодної статті про викрадення Росією українських дітей. Перші сторінки видачі були зайняті матеріалами про те, як вирішити ситуацію, коли депортують з країни нелегального мігранта і в нього є діти.
Проблема із нелегальними мігрантами у Великобританії та їх депортація — обговорення цих історій, адвокатські послуги та схожий контент — повністю витіснили з топ Google навіть таку голосну тему, як викрадення українських дітей. Навіть попри те, що цей запит перевірявся незадовго після того, як Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт і Путіна, і дитячої омбудсменки Росії Марії Львової-Белової.
4. Застарілі наративи та джерела можуть довго «жити» в пошуковій видачі Google
При запиті «корупція в Україні» в різних країнах ми спостерігали стійкий наратив про Україну як одну з найбільш корумпованих країн світу. Цікаво, що подекуди на перших місцях виникали старі статті 2012–2015 років.
При пошуку інформації про військовополонених російською мовою з Чехії ми побачили згадки старої історії про «парад» українських військовополонених в Донецьку в 2014 році.
***
Можна припустити, що стійкі антиукраїнські наративи є результатом російської пропаганди, яка згадками та посиланнями на них штучно утримує їх у верхній частині пошукової видачі.
5. Російські офіційні ресурси, які поширюють пропаганду, є частими «гостями» в топ у Google
При запиті про втрати Росії в Україні в Німеччині у верхній частині видачі опинився сайт російського МЗС із брифінгом російського міністра закордонних справ Сєрґєя Лаврова. При запиті «війна в Україні» в грудні 2023 року в Німеччині загальні результат були здебільшого нейтральними, проте в матеріалах у верхній частині видачі часто фігурували слова російського міністра оборони Шойгу.
***
Посилання на офіційні ресурси є ознакою якості пошукової системи. Натомість це правило в контексті Росії та російських сайтів працює не на користь Google, бо перетворює пошукову платформу на рупор пропагандистів, який вони транслюють через свої офіційні сайти.
6. Поява інших важливих для світу подій (війн, катастроф) знижує «видимість» України в Google
При запиті «окуповані території» для США, який перевірявся в грудні 2023 року, ми виявили, що видача містить здебільшого матеріали про події в Ізраїлі та протистояння між Ізраїлем та Палестиною. 
При пошуку інформації про зброю зі США результати також стосувалися Ізраїлю.
***
Google як пошукова система намагається пропонувати користувачам актуальніший контекст. Враховуючи втому від війни в Україні, такий підхід Google лише шкодить нам у стратегічній перспективі.
7. Клікбейт працює проти України
При пошуку інформації про війну Росії проти України з Іспанії ми бачили багато статей про те, що Путін виграє війну.
В Чехії на різні запити, що стосувалися України, показувало багато скандальних новин — від корупції в Міноборони до розкрадання коштів західних партнерів. До прикладу, таку інформацію користувачі могли бачити, коли шукали просто відомості про війну в Україні чи дані про постачання зброї.
***
Google пропонує користувачам найбільш популярні сторінки (статті), навіть якщо такі матеріали межують із «жовтою» пресою та містять відверто клікбейтні заголовки. Не можна виключати й російського сліду в їх популяризації.
8. Мова браузера (Google-акаунта) важлива
Одні й ті самі запити в Чехії російською та чеською/англійською мовами містили різний контекст. Перевірка запитів російською часто призводила до появи російських пропагандистських ресурсів. Аналогічну ситуацію ми спостерігали в Польщі.
***
Російська пропаганда працює в російськомовному середовищі. На інших мовах спроби світу протидіяти їй видаються успішнішими.
9. Російськомовні версії українських медіа та статті з них потрапляють у топ видачі Google
Приклади:
При пошуку різних запитів з Польщі та Чехії російською, попри російську пропаганду, ми могли бачити українські медіа російською мовою, які намагалися донести правду про Україну. 
***
Не можна виключати, що така видача була зумовлена «розумінням» Google того, що з пошуком взаємодіють українці навіть попри всі бар’єри, які ми намагалися встановити, аби стати анонімними для Google. Проте це дає надію на те, що пробитися через заслони російської пропаганди все ж можна.
10. «Яндекс» не вартий називатися пошуковою системою. Це машина пропаганди
Всі наші спроби шукати в «Яндексі» призводили до результатів, на 100% заповнених російською пропагандою. Наприклад, запит про викрадення українських дітей російською мовою в «Яндексі» вкотре нам довів пропагандистський напрямок пошуку — на перших сторінках не зустрівся жоден матеріал про викрадення українських дітей, попри те, що запит задавався незадовго після того, як Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт дитячого омбудсмена Росії Марії Львової-Белової.
Це попри те, що ми намагалися використовувати міжнародну її версію, доступну за адресою yandex.com. Причина інтересу до «Яндекса» пояснювалась популярністю цього сервісу серед російськомовної аудиторії. Проте головний висновок, якого ми дійшли і в червні, і в грудні 2023 року, один: цей сервіс працює на російську пропаганду.
Окремі запити німецькою в «Яндексі» показали у видачі посилання на німецькі сайти та статті про те, як українська війна вплине на життя німців.
Проте популярність «Яндексу» серед не-російськомовних користувачів є низькою, то ж і розглядати ці результати як значущі, не варто.
Чому так сталось
Російська пропаганда в медіапросторі існує й процвітає. Однією з причин такої ситуації є достатня популярність російських пропагандистських ресурсів та велика кількість зовнішніх посилань на них — як від власних російських медіа, так і від закордонних.
Через те, що кількість зовнішніх посилань є одним із важливих критеріїв у ранжуванні видачі, цей підхід не лише легітимізує російські пропагандистські медіа, але й робить їх достатньо популярними та видимими в сучасному інтернет-просторі. Так Google сприяє поширенню російської пропаганди.
Чи повинна Google впливати пошукову видачу й запроваджувати якісь інструменти, які заважають доступності пропаганди в ній? Такі дії можуть бути розцінені як цензура. Водночас війна в Україні показала, що пошукова платформа не може працювати так, як раніше, дотримуючись наративу по власну нейтральність та послуговуватись старими алгоритмами й підходами.
