Стаття Технології — 09 вересня, 2019

Бачити наскрізь

ТЕКСТ:

ІЛЮСТРАЦІЇ: Каталіна Маєвська, InsightART

Як фізика елементарних частинок — і чеський стартап InsightART — допомагають мистецтвознавцям відрізнити справжні шедеври від фейків?

Коли Дональд Трамп дав перше інтерв’ю на посаді президента Сполучених Штатів у одній з віталень свого 58-поверхового хмарочоса, допитливі спостерігачі помітили на задньому плані портрет «Дві сестри на терасі» в імпресіоністичній манері П’єра-Огюста Ренуара. І хоч оригінал з 1933 року висить на стіні в Інституті мистецтв Чикаго, новий господар Білого дому запевняє, що саме його картину намалював іменитий французький художник. 

За підрахунками Швейцарського експертного інституту мистецтв, щонайменше половина всіх творів образотворчого мистецтва, які сьогодні є в обігу, — підробки. Чимало з них потрапляють на виставки, в аукціонні каталоги та маєтки колекціонерів, які або ні про що не здогадуються, або, як і Трамп, воліють приймати бажане за дійсність. Всебічний аналіз артефактів обходиться дуже дорого, та й часу потребує немало. Але у Празі є стартап, який намагається спростити цей процес з допомогою фізики елементарних частинок.

«Зухвальці»

Вінсент ван Гог ‒ один із митців, чий яскравий та пристрасний стиль неабияк люблять імітувати фальсифікатори, серед яких були навіть його лікар зі своїм сином. Арт-реставратор Їржі Лаутеркранц знає безліч таких деталей з біографії цього нещасливого художника, адже майже три роки аналізував картину «Ла-Кро з виглядом на Монмажур», якій приписують його авторство. Їржі скрупульозно вивчав кожен сантиметр твору, відвідував архіви, переглянув величезні стоси літератури з історії мистецтва й навіть побував у тій пасторальній комуні, зображеній на картині. Він збирав докази із завзяттям детектива, але свій остаточний вердикт виніс лише після того, як спробував те, чого раніше ніхто не робив.

Ідея виникла після кількох ковтків пива у пабі (Їржі все ж таки чех), коли він спілкувався зі своїми товаришами зі скелелазного клубу «Зухвальці». Серед них був фізик-ядерник Йозеф Угер. Він розповів про чипи Timepix, з якими працював останні 15 років. Пристрій дозволяє отримати кольорові рентгенівські знімки, оскільки вимірює не тільки інтенсивність випромінювання, але й довжину хвиль, пояснив Йозеф. Це дозволяє дізнатися більше про матеріали, з яких складається об’єкт ‒ розкрити найпотаємніші нюанси його будови. Їржі поцікавився, чи можна таким чином побачити наскрізь картину. Йозеф запевнив його, що жодних перешкод немає.

Ван Гог і адронний колайдер

Цю технологію розробили у 1990-х роках. Європейська організація з ядерних досліджень (CERN) послуговувалася чипами Timepix для відстеження траєкторії руху елементарних частинок у прискорювачах. Потім їх почали застосовувати для неруйнівної перевірки об’єктів у найрізноманітніших сферах ‒ від медицини до авіабудування. 

З 2012 року NASA використовує чипи Timepix для дослідження космічної радіації на Міжнародній космічній станції. Детектори розроблені приватною компанією ADVACAM. Саме вона забезпечила спеціальними 2D-сканерами ‒ з тими ж детекторами, тільки більшими ‒ засновану Їржі, Йозефом та їхніми друзями компанію InsightART. 

Їржі та Йозеф пропустили «Ла-Кро з виглядом на Монмажур» через свій пристрій і приблизно через дві години отримали ряд зображень з високою роздільною здатністю. Роздивившись різні шари, які є на полотні, вони зрозуміли, що деякі фрагменти геть не стосуються того, що було на поверхні. Вони дійшли висновку, що художник міг замалювати іншу свою роботу. Їржі придивився уважніше ‒ і побачив силует оголеної жінки.

Ця модель зустрічалася йому й раніше на ескізах ван Гога. Їржі припускає, що злиденний митець міг використати полотно повторно. Якщо це справді був він, то «Ла-Кро з виглядом на Монмажур» ‒ друга з двох його повнорозмірних картин, виявлених за останні 80 років (плюс бонус, невидимий для людського ока). 

Команда InsightART, яка наразі складається тільки з чотирьох людей, планує проводити ще й аналіз тривимірних артефактів, як-от скульптури та меблі, додавши в систему колаборативних роботів (ці роботи працюють разом із людьми над завданнями, які не можна повністю автоматизувати), сконструйованих компанією Radalytica. 

Взаємодія із ними дуже проста, каже Йозеф: роботи тримаються на відстані від предмета, відчуваючи тиск, і рухаються в тому напрямку, в який ви їх скеровуєте, не пошкоджуючи при цьому предмет. Скануючи предмети вздовж і впоперек, вони генерують величезну кількість зображень з різних кутів. «Це як роботизована комп’ютерна томографія», ‒ зазначає Йозеф. З цих проекцій алгоритми реконструюють об’єкт у повному обсязі.

Що далі? Змінити правила гри

У 2018 році продажі на світовому арт-ринку досягли приблизно 67,4 мільярда доларів, що на 6% більше, ніж роком раніше.

«Було б непогано, якби вдалося закріпити цю технологію як стандарт, щоб кожен, хто вивчає витвори образотворчого мистецтва, послуговувався цим методом», ‒ сказав Ян Сохар, генеральний директор InsightART. 

І хоч стартап створює свої сканери на комерційній основі, команда не вважає інші наукові методи, ‒ як, наприклад, радіовуглецеве датування або інфрачервона рефлектографія, ‒ конкурентами своєму. У компанії переконані, що всі вони мають не унеможливлювати, а доповнювати одне одного. Їхнє поєднання максимально ускладнить роботу фальсифікаторів. «Якщо ви хочете підробити стару картину, вам слід знайти для цього оригінальні барвники. Арт-реставратори намагаються з’ясувати, де художник їх купував, звідки вони в те місце надходили, як їх виготовляли. Щоб зробити підробку справді вдалою, потрібно пройти всім ланцюжком», ‒ наголошує Йозеф.

InsightART отримав підтримку празького бізнес-інкубатора Європейського космічного агентства. Дехто з провідних фахівців у сфері аутентифікації витворів образотворчого мистецтва долучився до ради консультантів стартапу. Серед них відомий дослідник італійського мистецтва Мауріціо Серачіні, директор Музею створення Флорентійського собору Тімоті Вердон і Отто М. Урбан ‒ шанований мистецтвознавець, а нині куратор Празької національній галереї, де InsightART і Radalytica зараз проводять аналіз картин.

Ян розповів, що в планах InsightART побудувати рухому лабораторію. Це дозволить їм бути мобільними, не переймаючись щоразу через транспортування й складання/розкладання обладнання. З нею вони зможуть вирушити у будь-яку точку. Лондон, Париж, Нью-Йорк, Гонконг ‒ перші арт-хаби у її списку. Там більше можливостей налагодити контакт із сильними світу цього. 

У 2017 році давно втрачену картину «Спаситель світу», якій приписували авторство Леонардо да Вінчі, продали на аукціоні «Крістіз» за рекордні 450 мільйонів доларів. Вона тепер прикрашає суперяхту Саудівського принца. «Ви пропонували свої послуги новому власнику найдорожчого витвору мистецтва?» ‒ запитую в Яна. Він широко усміхається і знизує плечима: «Ви впевнені, що він хоче знати правду?»

Куншт можна підтримати. Ставайте нашим другом та отримуйте переваги!

Популярні статті

Стаття Суспільство — 27 березня

Як Росія завойовувала вплив у країнах Африки

Стаття Космос - 29 лютого

Куншткамера з Девідом Сперґелом про реліктове випромінювання, НАЯ (НЛО) та співпрацю з українськими науковцями

Стаття Пост правди - 25 березня

Пост правди, епізод 7: Анонімність в телеграмі