Стаття Спалах — 24 лютого, 2021

Багато галасу даремно: карколомна історія гідроксихлорохіну

ТЕКСТ:

ІЛЮСТРАЦІЇ: Каталіна Маєвська, Оксана Брошнівська

У цій статті є все: сильний, але недалекоглядний лідер, графиня, Ілон Маск, шахрай і скандальний гугл-документ. Розповідаємо історію злету й падіння гідроксихлорохіну, який начебто мав допомагати хворим на COVID-19.

За підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога», ми створюємо окрему рубрику присвячену COVID-19. Її мета – культивувати критичне мислення та стійкість до маніпуляцій в медіа щодо теми пандемії.

До чого тут графиня?*

*можливо, й справді, ні до чого

В середині XVII століття, поки європейці, які захопили тропічні країни, масово вимирали від малярії, єзуїтський місіонер і письменник Бернабе Кобо, перебуваючи в Перу, дізнався, що місцеві мешканці лікуються корою загадкового дерева «каава-хукку». Струнке вічнозелене дерево понад десять метрів заввишки мало яйцеподібний, часом у вигляді довгастої коробочки, плід із насінням усередині, крону рожевуватого відтінку та квітки, зібрані в густі жмутки на кінцях гілок. Місіонер Кобо завіз до Європи цілющу кору, яка, поряд із трояндовим листям, лимоном та вином посіла почесне місце серед ліків. 

Майже століття потому видатний класифікатор Карл Лінней назвав дерево хінним (Cinchona) на честь графині Хінхон, дружини віцекороля Перу, яка начебто вилікувалася цією корою від малярії. Скоріш за все, легенда була вигадкою, проте не вона стала найбільшою спекуляцією в історії ліків, добутих завдяки цій рослині.

До чого тут ковід?*

*ймовірно, також ні до чого

У 1820-му французькі хіміки виокремили активну речовину кори хінного дерева — хінін: природний алкалоїд зі знеболювальним, жарознижувальним та протизапальним ефектом. Він був ледь не єдиним антималярійним засобом до 1940-х років, аж поки не почалося виробництво його синтетичних аналогів — до прикладу, хлорохіну з його родичем гідроксихлорохіном. Ліки не давали реплікуватися ДНК у клітинах паразитів, які спричиняють малярію (малярійних плазмодіїв). Вчені припускали, що препарати також зможуть боротися з вірусами. 

Про хлорохін та гідроксихлорохін, звісно, згадали на початку пандемії COVID-19 й навіть виявили обнадійливі результати боротьби із SARS-CoV-2: вони блокували розмноження вірусу в культурі клітин. Проте слід пам’ятати, що клітини в чаші Петрі — це не клітини в тілах людей, а будь-які медичні дослідження повинні бути подвійними сліпими, рандомізованими та плацебоконтрольованими. 

Інакше кажучи, вибірки мали б містити потрібну кількість людей, які б до того ж не уявляли, що саме вони приймають — плацебо чи справжню речовину, й опинялися в цих двох категоріях випадковим чином. Такі дослідження вимагають тривалого часу, зусиль та витримки. Чого важко досягнути в умовах паніки й масових репостів.

До чого тут здоровий глузд?*

*на жаль, його тут бракувало

Боротьба вірусу зі здоровою клітиною згрубша виглядає так: використовуючи свою липку протеїнову оболонку, нападник проникає досередини та вводить свої гени. У разі перемоги над генами самої клітини він перетворює її на фабрику з реплікації самого себе. Аналогію з вірусами часом застосовують і щодо інформації: якась «вірусна» новина захоплює людину, після чого та стає фабрикою з поширення цієї новини — розповідає, твітить, репостить. 

Так і сталося у контексті пандемії: поки скрупульозний вчений Девід Булвер готував своє дослідження за всіма канонами доказової медицини, інфопростір спалахнув сенсаціями. Блог тех-експерта Бена Томпсона «Stratechery» писав про гідроксихлорохін, Ілон Маск ретвітнув статтю про його дієвість, а Дональд Трамп неодноразово наголошував на ефективності цієї штуки та запевняв, що сам приймає її задля профілактики. Тож не дивно, що мережі сказилися, й очікувати якихось довгих незрозумілих результатів нудних досліджень громадськість не бажала, не перестаючи поширювати інформацію в усі можливі способи. Мало хто зважав на деякі «дрібні» нюанси.

До прикладу, стаття, яку ретвітнув Маск, власне, й не була справжньою статтею у рецензованих авторитетних наукових виданнях, як годиться. То був звичайнісінький гуглівський документ чотирьох начебто серйозних науковців: один із них прикинувся радником програми з розробки ліків у Стенфорді (за даними Wired, він всього лиш закінчив там один курс), інший був колишнім офтальмологом, який став професійним інвестором у біткойни, а ще один виявився вірусологом у відставці, який свого часу вивчав зовсім іншу родину вірусів і, правду кажучи, не в Стенфорді, як було зазначено в «статті». Ба більше, вони посилалися на дослідження французького інфекціоніста Дідьє Рауля: нерандомізованого, проведеного на двадцятьох хворих, шестеро серед яких не мали симптомів. Результат оцінювався за зменшенням вірусного навантаження в ПЛР, тобто зразках із дихальних шляхів, та тривалістю клінічного перебігу.

До чого тут іронія?*

*а ось вона тут всюди

Прихильники Трампа вважали за необхідне приймати рекомендований ним засіб, Білий дім прискорював процедуру введення ліків у використання, робота Булвера при цьому не завершилася, вчений розводив руками: це вперше в його практиці дослідження набуло політичного характеру. 

Без вагомих даних на користь хлорохіну та гідроксихлорохіну управління з продовольства і медикаментів США (Food and Drug Administration, FDA) видало екстрений дозвіл на використання гідроксихлорохіну та хлорохіну для лікування COVID-19. А коли дослідження було все ж завершеним (й дані чітко свідчили, що препарат не діє), Білий дім дав запит на дослідження постекспозиційної профілактики, тобто профілактики захворюваності після контакту з ймовірним носієм хвороби (препарат не показав себе й тут). Це був саме той метод, про який так жваво розповідав тодішній президент Америки — адже приймав гідроксихлорохін превентивно. А коли Трамп захворів сам, його лікар опублікував перелік препаратів, які йому давали, й (неймовірно!) гідроксихлорохіну серед них не було.  

Іронії в цій історії насправді більше, ніж здається. Адже дані фальсифікували з обох боків: починаючи зі статті в гуглівському документі (головний автором якої був Джеймс Тодаро — той, що начебто був Стенфордським радником) закінчуючи публікацією в The Lancet про небезпеку застосування гідроксихлорохіну при лікуванні коронавірусної хвороби. Мова йшла про смертельну загрозу для серця. Інформацію про вплив гідроксихлорохіну на 96 тисяч хворих на COVID-19, які перебували на лікуванні в 671 лікарні по всьому світу, були надані науковцям сумнівною американською компанією Surgisphere. За даними The Guardian, цю компанію очолював один з авторів статті, крім того — там узагалі працювали всього лише кілька людей. Науковці піддавали критиці статтю через очевидні викривлення даних, зазначені у ній, активізувався й сам Тодаро — назвавши роботу дослідженням з повітря (авжеж, його власна робота була куди «сумліннішою»). 

А щодо дослідження культури клітин, яке дало такий поштовх усій цій темі з препаратом — його спочатку проводили на клітинах, що походили від нирок зелених мартишок. А коли провели на культурі легеневих клітин (а легені, очевидно, під час ковіду страждають найбільше) — ніяких позитивних результатів не знайшли. 

Отож, FDA застерегло від використання гідроксихлорохіну або хлорохіну для лікування хворих на COVID-19 поза лікарнею та скасувало дозвіл на їхнє екстрене використання у деяких госпіталізованих пацієнтів, коли клінічне випробування недоступне або участь у ньому неможлива. На сайті управління опублікували лист, де розповіли про те, що після вивчення результатів клінічних досліджень гідроксихлорохіну експерти дійшли висновку, що препарат, найімовірніше, не має будь-якого противірусного ефекту. 

А МОЗ України змінило протокол і припинило призначення гідроксихлорохіну при тяжких формах у дорослих і в дітей, але залишило для лікування хвороби у групах ризику, при середньотяжких формах у стаціонарі та для постекспозиційної профілактики під наглядом лікаря. 

Матеріал підготовано за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

Посилання:

  1. Ще більше абсурду та ще більше деталей навів Адам Роджерс у Wired
  2. Віральний гуглівський документ
  3. Скандальна стаття у The Lancet (тепер із позначкою Retracted)
  4. Сумніви The Guardian щодо компанії Surgisphere
  5. Рандомізоване дослідження Булвера щодо постекспозиції
  6. Лист FDA з приводу дієвості гідроксихлорохіну

Популярні статті

Стаття Суспільство — 27 березня

Як Росія завойовувала вплив у країнах Африки

Стаття Космос - 29 лютого

Куншткамера з Девідом Сперґелом про реліктове випромінювання, НАЯ (НЛО) та співпрацю з українськими науковцями

Стаття Пост правди - 25 березня

Пост правди, епізод 7: Анонімність в телеграмі