Стаття Спалах — 02 грудня, 2021

Берегти здоров'я змолоду: як досліджують вакцини для дітей

ТЕКСТ:

ІЛЮСТРАЦІЇ: Каталіна Маєвська

У 1952 році населення США потерпало від найбільшої в історії країни епідемії поліомієліту. Кількість випадків за рік перевищувала 57 тисяч, з яких близько три тисячі призвели до смерті, а ще 21 тисяча – до паралічу різної тяжкості. Питання про розробку і запровадження вакцини проти цієї інфекції стояло надзвичайно гостро. Найбільш сприйнятливими до збудника є діти до п’яти років, і саме вони стали цільовою групою для щеплення. Тому в 1954 році відбулось одне із найбільших клінічних досліджень в історії медицини – випробування інактивованої вакцини від поліомієліту. Його учасниками стали близько 1,8 мільйона дітей1. Вакцина виявилась ефективною, і після її затвердження для щеплення дітей кількість випадків зменшилась вдесятеро впродовж двох років, а ще близько 20 років знадобилось для того, щоб цілком звільнити країну від поліовірусу2. В чому ж полягає необхідність клінічних досліджень саме на дітях і як вони відбуваються?

За підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога», «Куншт» створює окрему рубрику присвячену COVID-19. Її мета – культивувати критичне мислення та стійкість до маніпуляцій в медіа щодо теми пандемії.

Одне із основних завдань розробників вакцини – визначити оптимальну дозу, яка буде формувати найкращу імунну відповідь за найменшого прояву побічних ефектів. Саме тому важливо досліджувати вакцини на різних людях, зокрема на дітях. 

Діти – особливі об’єкти у клінічних дослідженнях із кількох причин3, насамперед через фізіологію. За фізичним і ментальним розвитком діти відрізняються не тільки від дорослих, а й між собою залежно від віку. Це дуже різноманітна група, до якої належать як передчасно народжені немовлята, так і підлітки в пубертатному періоді. 

Під час дослідження вакцин найбільше значення мають насамперед вікові відмінності у роботі імунної системи. Люди від 18 до 55 років мають зрілу імунну систему і здатні надійно описувати побічні ефекти, тому починають досліджувати вакцини саме на них. Щеплення на літніх людях також часто досліджують окремо, адже імунітет у них слабшає з віком. 

Немовлят відразу після народження захищають антитіла, отримані від матері, а також власний вроджений імунітет. Набутий імунітет лише починає знайомитися зі збудниками захворювань і вчиться боротися з ними. Цей процес найактивніше відбувається у перші роки життя, проте загалом триває набагато довше4,5. У дітей від чотирьох років імунна система здатна краще запам’ятовувати збудники захворювань і формувати сильнішу імунну відповідь. Тимус, який є одним із центральних органів імунної системи та розташований у верхній частині грудної клітки, найбільше розвинений у ранньому дитячому віці й поступово втрачає свої функції після підліткового віку. Саме там відбувається диференціація Т-клітин, які розпізнають антигени. Під час дослідження вакцини Comirnaty (Pfizer-BioNTech) проти COVID-19 виявили, що для дітей віком від 5 до 11 років достатньо третини дози для формування такої самої імунної відповіді, як у дорослих6. Однак дозування вакцин залежить також від інших чинників, зокрема від особливостей збудника, типу вакцини, рівня захворюваності у популяції тощо.

Певні захворювання не формують стійкий імунітет. Дорослі, які частіше хворіли, будуть мати кращий імунітет, ніж діти, серед яких імунітет також буде відрізнятись відповідно до віку.  Наприклад, інфікування респіраторним синцитіальним вірусом має важчий перебіг у дітей до одного року7. Тому жива ослаблена вакцина проти цього вірусу буде мати більше побічних ефектів у цієї вікової групи. 

Також для дітей можуть бути характерними захворювання та медичні стани, які не трапляються у дорослих або відрізняються за своїм перебігом. Наприклад, гемофільна інфекція найбільш небезпечна для дітей до п’яти років. Тому при щепленні дітей не можна покладатись на дані про ефективність і безпечність вакцин у дорослих. Це може призвести до появи непередбачуваних, а часом і небезпечних ефектів8.

Підписатися на Куншт

Корисна розсилка про науку.
Статті, відео і подкасти щотижня та без спаму.

Як відбуваються клінічні дослідження вакцин на дітях?

Клінічні дослідження, як правило, складаються з чотирьох фаз9. Перша має на меті встановити безпечність майбутньої вакцини на невеликій групі добровольців. Друга полягає у вивченні дозування та особливостей імунної відповіді. Зазвичай ці фази досліджень відбуваються за участі дорослих. Проте наявність у дорослих імунітету до певного збудника може бути перешкодою на шляху їх залучення у дослідження навіть першої фази, адже це може призвести до надмірної імунної відповіді. 

Під час наступної, третьої фази досліджують ефективність і побічні ефекти на більшій групі людей, від кількох сотень до кількох тисяч. Лише на цьому етапі можна залучати підлітків, а згодом – дітей молодшого віку. Метою такої практики є зменшення невиправданих ризиків для здоров’я учасників. Однак цей підхід в кожному окремому випадку має бути обґрунтований епідеміологією захворювання, співвідношенням ризиків і переваги для різних груп пацієнтів, безпечністю вакцини. Наприклад, при розробці вакцин для новонароджених дослідження на старших дітях має більше ризиків, аніж переваг. Вони не є цільовою групою, тому не отримають індивідуальної користі, проте можуть постраждати від побічних ефектів. Але залучати дорослих у таких випадках можна з етичних міркувань, адже вони здатні самостійно ухвалювати рішення про участь у дослідженні, навіть якщо не отримають від цього жодної користі. 

Перед початком дослідження розробляється протокол, згідно з яким воно буде відбуватись. Протокол обов’язково містить інформацію про те, які групи дітей (за віком, статтю, станом здоров’я тощо) є потенційними кандидатами для випробовування. Тому окремою проблемою клінічних досліджень на дітях є розмір вибірки. Це пов’язано як із тим, що для досліджень часом потрібно відібрати учасників із дуже специфічними характеристиками, так і з тим, що небагато батьків хочуть залучати своїх дітей до досліджень. У вирішенні цього питання частково допомагає застосування різноманітних статистичних методів. 

Зокрема при випробуванні на дітях вакцини Comirnaty (Phizer/BioNTech) проти COVID-19 дослідники відбирали учасників, які не були раніше інфіковані ковідом або вакциновані проти нього, без імунодефіцитних станів, а також не проходили імуносупресивну терапію6,10. А учасниками дослідження вакцини від Moderna були підлітки 12–17 років, які не подорожували за межі США впродовж 28 днів до початку випробування, не мали алергій на інші вакцини тощо11. В обох дослідженнях науковці стикнулися з проблемою визначення розміру вибірки для точного визначення ефективності. Адже кількість випадків COVID-19 є меншою серед дітей, і захворювання в них переважно має легший перебіг. Тому для оцінки ефективності вчені визначали титр нейтралізуючих антитіл, а не кількість випадків інфікування SARS-CoV-2, як під час дослідження на дорослих6,10,11.

Дітей залучають до процесу отримання інформованої згоди на участь у клінічному дослідженні відповідно до рівня інтелектуального та емоційного розвитку. Перед початком випробовування дослідники зобов’язані переконатись в тому, що участь у дослідженні є цілком добровільною, як з боку батьків, так і з боку їхніх дітей. Дітям відповідно до рівня їхнього розуміння пояснюють мету, процедуру, ризики та переваги участі у дослідженні. У випадку старших дітей і підлітків (7–18 років) їхня добровільна згода документується. 

Рандомізовані контрольовані дослідження вакцин вимагають ретельного підходу до формування контрольної або порівняльної груп. У випадку використання плацебо для щеплення контрольної групи, дослідники зобов’язані пояснити батькам (опікунам), в чому полягає його суть. Адже ін’єкція плацебо передбачає завдання болю і дискомфорту без жодної користі для самого піддослідного. Тому в деяких випадках можлива альтернатива для контрольної групи, а саме вакцина від іншого захворювання. Щеплення нею буде мати позитивний вплив на здоров’я без впливу на імунітет до інфекції, вакцину від якої досліджують. Наприклад, при випробуванні пневмококової вакцини для порівняння використовують менінгококову12.

Якщо вже існує ефективна вакцина від досліджуваного захворювання, її можуть використати для щеплення пацієнтів із порівняльної групи. Це так званий активний контроль, він дозволяє оцінити ефективність нової вакцини порівняно з уже наявною13. Наприклад, у дослідженні 23-валентної вакцини від пневмококової інфекції порівняльну групу щеплюють іншою 23-валентною пневмококовою вакциною, яка вже була запроваджена у використання14. Такий підхід також детально обговорюють із учасниками дослідження перед його початком.

Більш етичним є дослідження, в якому всі учасники отримують ефективну (або потенційно ефективну) вакцину. Втім в окремих випадках виправданим є використання плацебо навіть на наявності іншої затвердженої вакцини. Таке дослідження може бути необхідним для вивчення ефективності вакцини у конкретних умовах. Наприклад, у популяції із високим рівнем захворюваності. Тоді дослідники також зобов’язані інформувати батьків (опікунів) про це. 

Під час дослідження вакцин проти COVID-19, як Comirnaty (Pfizer/BioNTech), так і Moderna, для контрольної групи науковці використовували плацебо. Ні учасники, ні дослідники, які опрацьовували результати, не знали, хто отримує вакцину, а хто – ін’єкцію фізіологічного розчину10,11. 

Матеріальна компенсація за участь у дослідженні повинна бути справедливою, проте вона не має бути головним мотиваційним чинником для участі. Її розмір залежить від природи самого дослідження, а також має компенсувати ймовірну шкоду для здоров’я, отриману під час дослідження. 

В кінці учасникам із контрольної групи часто гарантують отримання досліджуваної вакцини (якщо вона надає ймовірні переваги для здоров’я) або відповідного ефективного лікування. Адже нерідко батьки (опікуни) залучають своїх дітей до досліджень саме для того, щоб вони отримали потенційно ефективну вакцину.

Після завершення дослідження зазвичай активно відстежують можливі побічні ефекти впродовж шести місяців. Це так звана четверта фаза клінічних досліджень. Насамперед це стосується тих учасників, побічні ефекти у яких було виявлено ще під час випробування. А в популяціях із високим рівнем смертності такі спостереження можуть тривати декілька років. Пасивне відстеження рекомендують здійснювати декілька років. Ефект від вакцини проти кору був виявлений лише завдяки довготривалому спостереженню за учасниками після завершення дослідження. У випадку щеплення дітей проти COVID-19 учасників дослідження планують відстежувати ще два роки. Тривале спостереження дозволяє виявити зміни в епідеміології захворювання, тривалість захисту, який надає вакцина, зміни в поширенні різних типів збудників у певному середовищі. 

Необхідно, щоб наукова спільнота швидко отримувала доступ до кінцевих результатів, а в окремих випадках – і проміжних результатів досліджень, що досі тривають. Це потрібно для того, щоб не піддавати зайвому ризику учасників схожих досліджень.

Щеплення є надзвичайно ефективними у запобіганні поширенню захворювань і розвитку тяжких наслідків після інфекцій. Тому важливо, щоб дієві та безпечні вакцини були доступні не тільки дорослим, а й маленьким пацієнтам. А це можливо лише тоді, коли є надійні емпіричні результати клінічних досліджень.

Матеріал розміщено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

Підтримайте Куншт

Ставайте Друзями Куншт, отримуйте ексклюзивні бонуси та допомагайте нам бути незалежними

Посилання:

  1. Вакцина проти поліомієліту
  2. Боротьба з поліомієлітом у США
  3. Етичні міркування щодо дослідження вакцин серед дітей
  4. Фактори, що впливають на імунну відповідь після вакцинації
  5. Еволюція імунної системи людини
  6. Оцінка вакцини BNT162b2 Covid-19 у дітей від 5 до 11 років
  7. Що впливає на вироблення імунітету до вірусів
  8. Клінічні дослідження серед дітей
  9. Тестування вакцини та процес її затвердження
  10. Безпека, імуногенність та ефективність вакцини BNT162b2 Covid-19 у підлітків
  11. Оцінка вакцини mRNA-1273 SARS-CoV-2 у підлітків
  12. Використання плацебо в випробуваннях вакцин
  13. Тестування вакцин серед дітей
  14. Клінічні випробування третьої фази вакцин

Популярні статті

Стаття Суспільство — 27 березня

Як Росія завойовувала вплив у країнах Африки

Стаття Космос - 29 лютого

Куншткамера з Девідом Сперґелом про реліктове випромінювання, НАЯ (НЛО) та співпрацю з українськими науковцями

Стаття Пост правди - 25 березня

Пост правди, епізод 7: Анонімність в телеграмі