ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Людина — 05.08.21
    ТЕКСТ: Олеся Павлишин
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Біг без правил: що таке допінг

    Допінгові скандали виринають раз-по-раз, щойно починаються серйозні спортивні змагання. Чому ця проблема існує і коли взагалі з’явилася? На популярні питання про допінг відповідає біолог Олександр Скороход. 

    Що вважається допінгом? Які речовини не можна вживати професійним спортсменам? 

     

    У спорті допінгом називають використання заборонених речовин чи методів, що підвищують працездатність та/чи нівелюють відчуття втоми і дають конкурентну перевагу над суперниками.

     

    Список заборонених речовин – достатньо великий. Щороку Всесвітнє антидопінгове агентство (World AntiDoping Agency, WADA) оприлюднює оновлений і актуальний список заборонених препаратів. 

     

    Насамперед не можна вживати психоактивні речовини (амфетаміни, ефедрини, кокаїн тощо), анаболічні стероїди (аналоги тестостерону), гормони та їхні синтетичні аналоги (еритропоетин, соматотропін), діуретики (етакринову кислоту, фуросемід, гідрохлортіазид тощо), наркотичні анальгетики (морфін, кокаїн тощо) та низка інших. Національні антидопінгові агенства у країнах та самі спортсмени мають стежити за цим списком та його оновленнями.

     

    Якщо говорити про методи, то йдеться про допінг крові (штучне введення у кров спортсмена крові, плазми чи еритроцитів), зокрема й у формі переливання крові, внутрішньовенні інфузії глюкози чи інших препаратів (крапельниці), проведені без відповідного дозволу.

     

    Коли у спорті з’явилося поняття допінгу і чи була якась гучна справа, після якої почали запроваджувати обмеження? Чи це відбувалося поступово? 

     

    Напевно, поняття допінгу – так само давнє, як і сам спорт. Навіть за часів Олімпійських ігор у Стародавній Греції атлети не цуралися використовувати спеціальні стимулювальні напої, зілля, щоб отримати перевагу над суперниками. Сам термін «допінг» почали вживати вже на початку ХХ ст. щодо нелегального використання сильнодіючих речовин для покращення швидкісних характеристик скакових коней. А стрихнін, кофеїн, кокаїн і алкоголь часто використовували велосипедисти та представники інших видів спорту на витривалість у ХІХ та на початку ХХ століть.

     

    Процес боротьби із допінгом був поступовим і тільки зовсім нещодавно набув систематичного характеру. По-перше, небезпеки та негативні ефекти на організм багатьох речовин не були відомі аж до ХХ століття. По-друге, окрім заборони на використання певних речовин, потрібно було ще розробити чіткі процедури перевірки атлетів на допінг, а також ефективні методики виявлення самих заборонених речовин у сечі або крові. У 1928 році Міжнародна федерація легкої атлетики першою заборонила використання низки стимуляційних речовин. Однак перевірки на вживання атлетами цих речовин почалися тільки у кінці 60-х років ХХ сторіччя.

     

    Стимулювали цей процес, на жаль, трагічні загибелі спортсменів на чемпіонатах світу, олімпіадах або ж відомих змаганнях, як, наприклад, «Тур де Франс».

     

    Однак слід також зазначити, що паралельно із боротьбою з допінгом через ризики для здоров’я спортсменів, відбувався і рух за чистий спорт з точки зору поваги до правил, конкурентів, чесної боротьби, рівних умов гри та обстоювання цінностей спорту для світу. Завдяки цьому рухові у кінці 80-х років ХХ століття ухвалили Антидопінгову конвенцію Ради Європи, а у 1999 році створили незалежну неурядову організацію Всесвітнє антидопінгове агентство. Пізніше, у 2005 році, було ухвалено Міжнародну конвенцію про боротьбу із допінгом у спорті ЮНЕСКО. Загалом, антидопінгові програми покликані не просто виявляти і карати порушників антидопінгових правил. Їхня основна мета – зберегти цінності спорту і його «дух», який є важливим для формування здорового суспільства.

     

    Чи є, умовно, «універсальний» допінг, чи зазвичай ці речовини різні залежно від мети спортсмена? 

     

    Як такого «універсального» допінгу немає, бо різні речовини будуть по-різному впливати на параметри організму і залежно від виду спорту, стану здоров’я атлета та цілей ефективність впливу певного допінгу на результат відрізнятиметься.

     

    Втім, певною мірою «універсальним» допінгом, напевно, можна назвати психоактивні речовини. За рахунок тимчасової стимуляційної дії на мозок і тіло вони дозволяють значно підвищити працездатність та результати. Однак вони мають і свої побічні ефекти та небезпеки для організму особливо у випадку передозування (галюцинації, порушення координації, збої в роботі систем організму), а крім того, можуть викликати залежність. Власне, смерть данського велосипедиста Кнуда Єнсена Енемарка на Олімпійських іграх в 1960 році в Римі через амфетамін стала одним із вирішальних факторів, аби ці та низку інших речовин внесли до забороненого списку і почали моніторинг атлетів на їх вживання.

     

    Проте такі речовини як кофеїн, нікотин, хоча і є стимуляторами нервової системи і можуть давати досить значний ефект, наразі перебувають тільки у списку «моніторингу» WADA. Їхній вплив наразі оцінюється не таким сильним, як інших речовин, і дані про них ще збирають.

     

    Так само досить «універсальними» для силових видів спорту будуть різноманітні анаболічні стероїди. Це аналоги чоловічого гормону тестостерону, які посилюють процеси анаболізму (синтезу) в організмі: прискорюють синтез білка в клітинах і, як наслідок, стимулюють ріст м’язової маси. Крім того, вони збільшують рівень агресії, посилюють жагу до перемоги. За їхній прийом одне з найбільш суворих покарань – дискваліфікація на чотири роки. І це не дарма, адже, стимулюючи ріст м’язів, навіть після припинення прийому завдяки м’язовій пам’яті той, хто вживав ці препарати, все одно матиме певні переваги. (Більше про м’язову пам’ять – тут.)

     

    Чи можна стати залежним від допінгу? Чи бували такі історії?

     

    Психоактивні речовини (амфетаміни, кокаїн) та наркотичні анелгетики (морфін, героїн) викликають фізіологічну залежність. Але в багатьох випадках проблема із вживанням допінгу – це ще й психологічна залежність, бо атлет, який його вживав, боїться не отримати жаданий результат без допінгу.

     

    Якими можуть бути найпоширеніші наслідки вживання допінгу для організму? 

     

    Звісно, тут буде залежати від того, який саме допінг вживали. Якщо говорити про анаболічні стероїди, найчастіше вживання пригнічує вироблення власного гормону тестостерону, відповідно, веде до імпотенції у чоловіків. Крім того, страждає печінка та зростають ризики серцево-судинних захворювань через підвищення рівня холестеролу. Еритропоетин, поширений у циклічних видах спортуЦиклічні види спорту – види спорту, у яких головною особливістю є повторюваність фаз рухів, що лежать в основі кожного циклу (наприклад, плавання, веслування, велосипедний спорт)., збільшує в’язкість крові, а отже, і ризики тромбоутворення. Використання психоактивних речовин може впливати і на функції серцево-судинної системи, роботу психіки, підвищує ризик інсульту. Використання діуретиків – це проблеми із нирками, зневоднення, судоми.

     

    Власне, саме через небезпечні побічні ефекти та негативні наслідки для організму у довготривалій перспективі і почався рух із заборони певних препаратів, створення системи перевірки спортсменів на вживання допінгу. Навіть якщо не торкатися етичної складової, в більшості випадків заборонені речовини можуть дати короткочасний ефект, але проблем для здоров’я принесуть значно більше.

     

    Звісно, найчастіше допінг – це свідомо введені препарати. Але чи доводиться спортсменам через можливі проблеми з допінгом відмовляти собі у якихось звичайних речах? Наприклад, продуктах харчування чи поширених ліках.

     

    Звичайно. Спортсмени несуть повну відповідальність за те, щоб не вживати будь-яких заборонених препаратів, навіть якщо вони є у складі лікарських засобів чи харчових добавок. Відповідно, спортсмен перш ніж вживати, скажімо, краплі для носа, має перевірити, чи немає там, наприклад, заборонених ефедринів. Якщо сумнівається, список всіх заборонених речовин є також на сайті НАДЦУ1. Можна також проконсультуватися із фахівцем центру або ж в разі нагальної необхідності отримати препарат для порятунку життя – спортсмен має повідомити про це НАДЦУ і отримати дозвіл на використання.

     

    Одна із гучних допінгових справ, яка трапилася на початку 2020 року, стосувалася української легкоатлетки, чемпіонки Європи з бігу на 800 м Наталії Прищепи. У Наталії виявили заборонений гідрохлортіазид (сечогінний засіб), і вона пояснює його потрапляння випадковістю: не звернула увагу на цей складник, коли купувала засіб для зменшення тиску «Каптопрес», який порадила фармацевт у аптеці2. Вона отримала 20 місяців дискваліфікації. Насправді вся відповідальність лежить на спортсмені. Не знаєш – не вживай, не впевнений – проконсультуйся. 

     

    Є і більш «курйозні» випадки, коли дехто з атлетів отримує позитивну пробу на гормон росту. Потім проводять розслідування (все за кошти спортсмена, аби виправдатися – маєш сам все оплачувати: додаткові аналізи, перевірки) і, виявляється, що ресторан, де він полюбляє їсти, використовував м’ясо тварин, яких вирощували із застосуванням гормонів росту (вони схожі на людський і справді можуть дати фальш-позитивну пробу). Зрештою, атлета виправдали, однак слід розуміти, що це зайняло чимало часу і потребувало коштів.

     

    Тому найкраща стратегія, щоб не вживати допінг несвідомо – пильність. Слід ретельно перевіряти всі ліки, які вживаєш, на наявність заборонених речовин у складниках, консультуватися за потреби з фахівцем; варто їсти якісні продукти у закладах, яким довіряєш.

     

    Досягнувши якого рівня, спортсмени повинні проходити перевірки на допінг? Очевидно, що на міжнародних змаганнях на зразок Олімпіади чи чемпіонатів світу перевірки є. Але чи є вони, наприклад, у чемпіонатах України або обласних змаганнях?

     

    Загалом, всі спортсмени, які виступають на рівні навіть чемпіонатів України, згідно з правилами Національного антидопінгового центру України (НАДЦУ) можуть перевірятися на наявність допінгу. Однак тут є і фінансова складова питання – вартість перевірки навіть однієї проби одного атлета досить велика. Тому насамперед перевіряють спортсменів національного рівня (тих, які беруть участь у змаганнях не нижче ніж рівень чемпіонату чи кубку України), є членами штатних збірних команд з певних видів спорту, представляють Україну на міжнародних змаганнях в Україні чи за її межами3.

     

    Утім на деяких міжнародних змаганнях високого рівня, де виступають і професійні спортсмени, і любителі, практикують перевірку на допінг як переможців, так і певної кількості випадково обраних учасників.

     

    Коли ми їздили на чемпіонат світу з трейлраннінгу до Португалії (трейлраннінг – дисципліна легкої атлетики, біг по пересіченій місцевості, який належить до позастадіонних видів спорту і не є олімпійською дисципліною) у 2019 році, наша збірна команда (яка фактично складалася із любителів) мала «співбесіду» із офіцерами організації ITRA (International Trail Running Association)4, які курують антидопінгову програму «Quartz»5, створену цією організацією. Такі самі зустрічі мали інші команди з решти країн. Допінг-проби брали тільки у «лідерів» збірних серед чоловіків та жінок, а після завершення змагань – у переможців.

     

    На чемпіонатах України з гірського бігу і трейлу (трейлраннінгу), в яких я беру участь з 2016 року, наразі, наскільки мені відомо, перевірку на допінг не проводили.  

     

    Через досить високу вартість самої процедури допінг-контролю тільки спортивна еліта перебуває під постійним і прискіпливим моніторингом з боку WADA. Їх можуть перевірити в будь-який момент (атлети такого рівня повинні постійно повідомляти про своє місце перебування, поїздки), а не тільки на змаганнях, у них є спеціальний «паспорт крові» тощо.

     

    Що стосується любителів, особливо неолімпійських видів спорту, то їм важливо усвідомлювати, що допінг – це серйозні ризики для здоров’я, заради якого вони, власне, і займаються спортом. А крім того, це порушення принципу fair play (чесної гри), який визначає рівні умови для всіх спортсменів, за що ми любимо і поважаємо спорт.

     

    На цій Олімпіаді кількох українців відсторонили6 від змагань, тому що вони здали недостатньо допінг-проб. Як часто їх потрібно здавати і чи є з цим проблеми у зв’язку з пандемією?

     

    Так, справді дехто із атлетів виконував олімпійський норматив в межах змагань досить близько по часу до проведення Олімпійських ігор і не встиг здати ці три позазмагальні проби, оскільки перерва між ними має бути щонайменше три тижні. Назар Коваленко, спортсмен, який виступає у спортивній ході, чемпіон України 2021 року, навіть вирушив на Олімпіаду7, оскільки розраховував здати останню потрібну пробу безпосередньо в Токіо. Однак вже в Японії його так і не допустили до змагань8 через відсутність трьох позазмагальних проб.

     

    Чи є нові допінгові обмеження/вимоги на цьогорічній Олімпіаді?

     

    Наразі про якісь нові обмеження цього року мені не відомо. Але цілком ймовірно, що з початку року 2021 – WADA внесла якісь нові препарати до «забороненого списку».

    ТЕКСТ: Олеся Павлишин
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?