ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Біологія — 26.04.21
    ТЕКСТ: Катерина Шаванова
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Білий кінь, любов та радіація ― блог Катерини Шаванової

    Катастрофа на ЧАЕС дала потужний поштовх до розвитку радіобіології (науки, що вивчає дії іонізуючих випромінювань на живу тканину) та радіоекології (вивчає переміщення радіонуклідів між компонентами екосистеми), тому що, направду, у нас не було іншого вибору. Територія СРСР була забруднена, країна не хотіла допускати іноземних учених на свою територію. Отже, доводилося ставати експертами самостійно.

    Відтоді, з моменту аварії, безперервно проводять дослідження, що робить українську школу у цих науках однією з найпотужніших у світі. За 35 років українські вчені (звичайно ж, разом з міжнародними колегами, адже наука зараз – це справа спільна) провели численні всебічні дослідження біологічних наслідків радіонуклідного забруднення екосистем. Встановлено радіобіологічні ефекти на різних рівнях організації біологічних систем від молекулярного до популяційного. Розроблено практичні підходи, що сприяють пом’якшенню негативних для людини і біоти в цілому наслідків хронічного опромінення. 

     

    З улюбленого: Неллі Жданова разом з Тетяною Тугай показали, що існують мікроміцети, що ростуть у бік джерела випромінювання. А цілком білі гриби під дією опромінення починають напрацьовувати меланін і чорніють. Зовсім нещодавно саме цю властивість мікроміцетів тріумфально підтвердили на Міжнародній космічній станції (МКС).

     

    Водночас Чорнобильська зона – це унікальна територія, на більшій частині якої не ведуть господарської діяльності, що перетворює її на унікальну «лабораторію просто неба», де вчені з усього світу роблять свої дослідження, спілкуються та загалом проводять значну частину свого життя. І на цьому шляху трапляється чимало пригод, великих і маленьких, героїчних та кумедних. Є вони й у нас.

     

    Лютий 2013 року. 

     

    Моя колега, вона ж подруга, вона ж колишня студентка і partner in crime Олена завершувала свою кандидатську дисертацію з радіобіології. 

     

    І треба було систематично, щосезонно відбирати проби ґрунту в Чорнобилі. І настав лютий. І він повністю виправдовував свою назву: снігу насипало щедро, морози стояли міцні. І було нас цим не спинити, бо Чорнобиль чекав на своїх дослідників за розкладом.

     

    Ми отримали перепустку в Зону і вирушили в дорогу: Олена-радіобіологиня, Катя-генетикиня і Вова-аспірант, він же водій стареньких «Жигулів», більше відомих як Білий Кінь (БК). 

    Машина була так напакована подушками, ковдрами, лопатами та харчами, що нас на КПП «Дитятки» запам’ятали раз і назавжди. А ми просто ретельно підготувалися до ночівлі в Чорнобилі. У нашого інституту в місті Чорнобилі є свій будиночок, де зазвичай і ночують співробітники, коли дослідження тривають декілька днів.

     

    Вся поїздка на машині перетворилася на суцільне «тягни-штовхай» нашого БК, бо розчищені дороги були дуже далеко від місць відбору зразків. Найпам’ятніший момент відбувся, коли на відносно розчищеній дорозі нам назустріч мчав КРаЗ. Вова логічно вирішив, що краще в сніг, ніж в лоб, і звернув на узбіччя, де ми загрузли по самі вікна. Ми з Оленою почали вигрібатися з машини, щоб за напрацьованою схемою спробувати виштовхувати БК. І тут побачили, що КРаЗ спинився, і до нас ідуть четверо кремезних дядьків. Ми аж завмерли в очікуванні неприємностей. А вони підійшли, чемно привіталися, тихо посунули нас від машини, підняли її на руках і спокійно поставили назад на дорогу. Побажали нам гарного дня і не стрибати більше на сніжне узбіччя. 

     

    Так ми побачили чорнобильське братерство в дії. 

     

    Весь день ми шукали наші точки відбору проб, відкопували їх з-під снігу, довбили грунт, наповнювали мішечки. Метою нашої тогочасної поїздки був зимовий відбір проб: для того, щоб оцінити сезонну динаміку таксономічного складу бактерій у ґрунті, нам необхідно було відбирати ґрунт щосезонно. Як результат, отримали дані щодо найменшої кількості бактерій в ґрунтах, що ми досліджували, а заразом і контрольну точку щодо бактеріального різноманіття дерново-підзолистих ґрунтів.

     

    Ввечері ми нарешті дісталися будиночка, розпакували БК, знайшли дрова. І зрозуміли, що вино є, а води нема. Але є сніг. Багато-багато свіженького пухнастого білого (що важливо) снігу. Так що збирали сніг, запалювали та підтримували вогонь у грубці, добували воду та розробляли амбіційні плани наукових звершень. 

     

    Пройшла ніч, прийшов ранок. Спакували ми наші проби з подушками, дозбирали зразки і рушили на КПП. І там з’ясувалося, що ми порушники і практично криміналітет. Адже треба було ввечері поставити штамп на наших перепустках, бо без цього штампу вони – як Попелюшка після опівночі.

     

    Але ми були на КПП єдиними відвідувачами, а міліціонеру було нудно, і він зробив стратегічну помилку. Спитав: «А що ви взагалі тут робите в такий день і таку погоду?» 

     

    І тут ми дізналися, що це був день святого Валентина. 

     

    А міліціонер отримав від нас коротеньку півгодинну лекцію про любов до науки понад усе, бактерії, радіацію, ґрунти і важливість систематичного відбору проб.

     

    «Важливо розуміти, що є декілька ланок у формуванні екосистеми – продуценти, консументи та редуценти. 

    Бактерії – представники редуцентів, вони одна з ланок, що розкладає відмерлу біомасу рослин і тварин назад до елементарних поживних речовин для того, щоб наступним поколінням рослин і тварин було з чого живитися, і біологічний колообіг розпочав новий цикл. 

    Бактерії – фінальна ланка такого розкладу, і ланка доволі специфічна: як правило, бактерії спеціалізуються на розкладанні якоїсь конкретної речовини. І залежно від наявності чи відсутності цієї речовини змінюється кількість представників кожного виду мікроорганізмів. 

    У мікробній екології навіть є таке гасло: “Усе є всюди, але вирішує довкілля”. Це означає, що, якщо в екосистему потрапила нова речовина – наприклад, померла тварина, і її тіло залишилось лежати на ґрунті – то за деякий час кількість представників тих видів бактерій, що беруть участь у процесі розкладу тіла, істотно виросте. А потім, коли їм стане нічого “їсти” – знову знизиться до фонових показників. Таким чином, оцінюючи таксономічний склад мікроорганізмів в ґрунті, можна сказати, які саме процеси там відбуваються.

    Але це працює і в інший бік: як саме зміниться таксономічний склад в разі, якщо привнести в систему що-небудь зовсім нове? Наприклад, радіонукліди, що впливають не стільки власної концентрацією, скільки шляхом підвищення дози іонізуючого опромінення. Можливо, є більш чутливі до дії радіації бактерії – тоді вони будуть програвати тим, хто не такий чутливий. А, програючи, перестануть виконувати свої функції, перестануть розкладати певні види макромолекул, змінюючи баланс поживних речовин у ґрунті.

    А ще цікаво ж відповісти на це питання в динаміці – які процеси проходять в ґрунтах зони відчуження взимку? А які влітку? Як впливає на таксономічний склад різна доза зовнішнього опромінення? І саме для цього наша наукова група відбирала проби ґрунту на територіях з різним рівнем забруднення – щоб оцінити процеси, які відбуваються в ґрунті, і порівняти їх між собою».

     

    Розійшлися ми друзями і ще довго радісно віталися, відвідуючи Зону відчуження ЧАЕС.

     

    Р.S. А коли наступного дня ми розповіли нашому завідувачу кафедри як ми героїчно добували проби, він просто спитав, чому було не зачекати кілька днів кращої погоди.

     

    P.P.S. Потім була ще весняна поїздка за зразками, що завершила річний моніторинг, опрацювання результатів, захист кандидатської дисертації Олени, її від’їзд в Японію та продовження наших досліджень у префектурі Фукусіма. Але то вже зовсім інша історія.

    ТЕКСТ: Катерина Шаванова
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: