ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Психологія — 09.06.22
    ТЕКСТ: Ірина Ямборська
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Carpe diem: як диктатори приходять до влади

    З 1980-х по 2007 рік демократія поширювалася, повідомляє1 Freedom House. Натомість з 2007 по 2021 рік – занепадала: зменшується кількість країн, які вважаються демократичними або відносно демократичними, а кількість недемократичних країн зростає. Щорічний звіт V-Dem Institute показав2, що у 2021 році 70% населення світу жило в диктаторських країнах – таких, де одна особа або невелика група володіють абсолютною владою, а народ не має можливості обирати законодавчу владу та голову виконавчої влади на чесних багатопартійних виборах. 

     

    Звіти невтішні: диктатури не зникають. Диктаторських режимів у світі значно більше, ніж може здатися, якщо живеш у демократичній країні. Диктатори можуть здобувати владу різними шляхами: хтось приходить шляхом перевороту, а когось люди обирають самі. Політологиня Еріка Ченовет вважає3, що ризик виникнення диктатури існує у кожній країні світу.

    Один у полі не воїн

     

    Професор політології та історії Стівен Гейбер в огляді наукової літератури вказує4, що диктатору допомагає прийти до влади певна зацікавлена в цьому група людей. Потім ці люди можуть отримати посади при владі, хоча так стається не завжди. Наприклад, військові після перевороту можуть повертатися до своїх звичних обов’язків. Щодо диктатур, які виникли після Другої світової війни, то існує два варіанти груп5, які на чолі з диктатором встановлювали найбільші з них. Це або групи військових, або групи цивільних, об’єднаних у партію. 

     

    Політологи Барбара Геддес, Джозеф Райт та Еріка Франц у своїй книзі «Як працюють диктатури: влада, персоналізація та крах» стверджують, що військові здебільшого приходять до влади через перевороти, хоча іноді й завдяки народним повстанням. Військові обирають лідера країни і можуть передати деякі важелі правління цивільним особам або тиснути на рішення диктатора, обіцяючи йому за це свою підтримку. Прикладом такого захоплення влади є військовий переворот6 у М’янмі 2021 року. Тоді правління країною передали головнокомандувачу збройних сил М’янми Мін Аун Хлайну, заарештували лідерів правлячої партії, різних посадовців та активістів. Так звана Рада державного управління М’янми, яка була створена після військового перевороту, має у складі як військових, так і цивільних.

     

    Партії досягають диктатури здебільшого трьома способами: перемога у виборах із подальшим перетворенням на диктатуру, шляхом збройного повстання або захоплення влади іноземцями (наприклад, радянська окупація України). Прикладом авторитаризації влади після перемоги у виборах можна вважати сучасну росію, де у 2000 році на виборах переміг голова уряду владімір путін, який на той час був виконувачем обов’язків президента. У 2001 році через об’єднання блоку «єдінство» та виборчих блоків «отєчєство – вся росія» і «наш дом – росія» виникла партія «єдіная росія», яка є зараз панівною в рф. Хоча путін нібито й не був членом партії, але «єдіная росія» повністю підтримує його політику. І проти президентства путіна, і проти партії у 2011–2013 роках відбулися протести, які не стали ефективними. Оглядачка світової політики на CNN Фріда Гітіс стверджує7, що сучасні диктатори не скидають уряди силою: вони приходять до влади і «маніпулюючи демократичними нормами, зношують їх до тонкої оболонки, яка містить лише зруйновані залишки демократії».

    Чи будь-хто може стати диктатором?

     

    На чолі кожної диктатури стоїть одна людина, навіть якщо загалом влада зосереджена в руках групи. Наприклад, Північна Корея є партійною диктатурою, але головним є диктатор Кім Чен Ин. Коли до влади приходить військова диктатура, то військо так само обирає одного лідера, який править країною. Наприклад, після перевороту у Чилі 1973 року, «президентом» став Августо Піночет. Диктатор – це політичний лідер із необмеженою владою. А для лідерства потрібні певні вміння чи особистісні якості. На лідерство можуть впливати вроджені характеристики (наприклад, екстравертність), а також набуті навички (наприклад, ініціативність). 

     

    Фредерік Беркл-молодший – лікар, відомий своєю роботою в галузі прав людини, міжнародної дипломатії та миротворчості. Аналізуючи поведінку диктаторів, які прийшли до влади після завершення Холодної війни, та беручи до уваги інші дослідження поведінки диктаторів, Беркл стверджує8, що риси характеру й дії диктаторів можуть вказувати на антисоціальний та нарцисичний розлади особистості. Тож основою до розуміння диктатур та уникнення диктаторських режимів у майбутньому є серйозніше ставлення до антисоціального розладу (психопатії) та нарцисичного розладу. Людина з такими розладами схильна9 до недотримання суспільних норм і законів, безвідповідальності, обману, відсутності докорів сумління, відсутності емпатії, потреби у надмірному захопленні та інше. 

     

    У своїй статті10 «Антисоціальний розлад особистості та патологічний нарцисизм у тривалих конфліктах і війнах ХХІ століття» Беркл пише, що в переговорах з диктаторами треба враховувати їхні особливі способи взаємодії з людьми. У 1992 році в Сомалі дипломатичному корпусу США не вдавалося вести переговори з генералом Мохамедом Фаррах Айдідом щодо припинення вогню в регіоні (тоді тривали його сутички з іншим військовим командиром – Мохамедом Алі Магді, що зокрема спричинило голод у країні). Кожна зустріч у межах переговорів давала надію на успіх. Але під час щоденних радіоефірів Айдід спростовував усі домовленості. Традиційна методологія дипломатичних переговорів, заснованих на логічному мисленні та пошуку взаємовигідних рішень, була неефективною в цих переговорах. Проаналізувавши поведінку Айдіда, сторона США дійшла висновку, що той може мати антисоціальний розлад особистості. Тоді манеру спілкування з генералом змінили з урахуванням поведінки людей із психопатією. Нова стратегія змінила напрямок переговорів на користь дипломатичного корпусу США – і угоду про припинення вогню таки уклали11

     

    В Університеті штату Огайо провели дослідження12, яке показало, що люди з високими показниками нарцисизму, як правило, беруть контроль над групами без лідерів. Для цього людей розділили на групи і дали їм завдання, під час виконання яких позицію головного самостійно займали ті, в кого раніше виявили високий рівень нарцисизму. Це не дивно, адже їм подобається влада, увага і вони зазвичай харизматичні – приваблюють інших та з легкістю впливають на них. Нарцисичні лідери уникають дискусій і дебатів, не здатні бути об’єктивними і не зацікавлені в питаннях, які не посилюють їхню владу. Політичним лідерам із нарцисичним розладом властиво усувати конкурентів – опозицію, яка стає на шляху до їхньої повної влади. 

     

    Психологиня Марія Гончарова припускає, що більшість диктаторів, ймовірно, мають нарцисичний або антисоціальний розлади особистості. Існує багато досліджень, які показують, як публічна поведінка диктаторів може вказувати на ці та інші розлади. Наприклад, психологи Фредерік Кулідж та Деніел Сіґал проаналізували13 психологічні профілі трьох диктаторів: Адольфа Гітлера, Саддама Хусейна та Кім Чен Іра. Психологи виділили «велику шістку» розладів особистості, які, за словами дослідників, можуть бути притаманні всім трьом диктаторам. Це садистський, параноїдний, асоціальний, нарцисичний, шизотиповий і шизоїдний розлади. Проте для того, щоб діагностувати розлади особистості, потрібна безпосередня робота спеціаліста з пацієнтом. Наприклад, для діагностики14 нарцисичного розладу особистості найнадійнішим способом є систематичне клінічне інтерв’ю. Під час таких інтерв’ю аналізують, як людина описує інших важливих для неї людей, а також враховуються почуття інтерв’юєра при спілкуванні, тоді й може бути підтверджений діагноз. Щодо антисоціального розладу, то для повноцінного діагностування в людини має бути підтверджена відсутність шизофренії та біполярного розладу. Тож хоча поведінка багатьох диктаторів і вказує на певні ознаки розладів, не можна з упевненістю стверджувати, що вони їх справді мають.

    Carpe diem

     

    Автор книги «Психологія диктатури» Фатхалі Могаддам висловив гіпотезу15 про те, що потенційного диктатора від реального відділяє «момент трампліна» (springboard moment) – історичні обставини, які дозволяють диктаторові заволодіти владою. Наприклад, для Гітлера моментом трампліну була пожежа у Рейхстагу 1933 року. Тоді Гітлер звинуватив у всьому комуністів і заявив, що вони готують змову проти німецького уряду. Деякі історики припускають16, що підпал був спланований і замовлений нацистами для того, щоб звинуватити комуністів. Після пожежі Гітлер переконав президента Пауля фон Гінденбурга видати «Декрет про пожежу в Рейхстагу», який скасовував більшість громадянських свобод у Німеччині (зокрема, свободу вираження поглядів, право на публічні зібрання та свободу преси). 

     

    Люди з антисоціальним та нарцисичним розладами можуть існувати у будь-якій людській групі, але, звісно, не всі стають такими, як Адольф Гітлер або Саддам Хусейн. Наприклад, у США кількість людей з антисоціальним розладом особистості становить від 0,5% до 3,5% від кількості всього населення. 0,5% населення Сполучених Штатів – це півтора мільйони людей – майже стільки ж, як населення Харкова. Якщо працювати з психотерапевтом, люди з розладами особистості можуть жити цілком повноцінно. Особистісні характеристики одного найчастіше не є загрозою для мільйонів. А жахливі наслідки диктатури – це комплексна проблема, якої можна запобігти, якщо суспільство засвоює уроки історії та відповідально ставиться до політичного вибору. 

    ТЕКСТ: Ірина Ямборська
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Посилання
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?