fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису

Як і навіщо ставати донорами крові / Начитала Олена Балбек

00:00
00:00
Медицина — 08.11.21
ТЕКСТ: Владислав Федорченко
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Червоний ‒ то любов. Як і навіщо ставати донорами крові

Як і коли варто здавати кров? Чи можна бути донором, якщо ви перехворіли на ковід чи вакцинувалися? З’ясовуємо сьогодні!

Бригада екстреної медичної допомоги доставила до хірургічного відділення пацієнта з проникаючим пораненням грудної клітки. Його систолічний артеріальний тиск низький і падає далі, тоді як частота серцевих скорочень невпинно збільшується. Коли він потрапив до стаціонару, вона становила вже 120 ударів на хвилину.

 

Всі ознаки вказують на те, що у чоловіка масивна кровотеча. Якщо терміново не виконати переливання крові, він загине.

 

У цю саму мить спокійно спить п’ятирічна Марлі. Коли їй було три, дівчинці діагностували аутоімунний енцефаліт та епілепсію. Це означає, що власні антитіла атакують головний мозок Марлі, а з періодичністю від декількох годин до декількох тижнів у дівчинки трапляються напади судом. Найдовший епізод тривав 39 годин, і тоді Марлі потрапила у відділення інтенсивної терапії; її ввели в штучну кому та інтубували.

 

Зархворювання Марлі – аутоімунне, тому судоми не вилікувати звичайними протисудомними препаратами. Але лікарі знайшли вихід.

 

Єдине, що дозволяє тримати стан Марлі під контролем – це регулярні внутрішньовенні інфузії імуноглобулінів1. Їх виготовляють з великої кількості плазми крові, яку отримують від сотень донорів2. Якби не донори крові, Марлі б не змогла отримувати лікування.

Чому переливання крові – одне з найважливіших відкриттів у медицині?

 

У 1901 році австрійський лікар Карл Ландштайнер відкрив існування груп крові у людини. Наразі відомо про понад 30 систем групування крові, але найбільше клінічне значення має саме система Ландштайнера – AB0. Вона ґрунтується на наявності певних антигенів на поверхні еритроцитів та антитіл у плазмі крові. Вже через шість років лікарі провели перше переливання крові, використовуючи знання про групи крові та проби на сумісність донора і реципієнта. Ще трохи згодом, у 1939–1940 роках, той самий Ландштайнер з групою науковців відкрив існування резус-фактора. Це створило стійку основу для вивчення трансфузії крові.

 

Дуже важко підрахувати, скільки життів врятували ці відкриття. Але щороку люди у всьому світі здають 18,5 мільйона доз крові (450 мл)3, а кожні дві секунди хтось потребує її переливання4, тож можна хоча б приблизно уявити загальний стан.

Препарати крові

 

Наука про переливання крові пішла далі, й у 1940 році американський вчений Едвін Кон відкрив холодне фракціонування етанолом, що дозволило отримувати з цільної крові окремі елементи, зокрема альбумін. Суть методу полягає у тому, що альбумін, порівняно з рештою складових плазми крові, має іншу розчинність і випадає в осад, якщо підвищити концентрацію етилового спирту та знизити pH. Збільшуючи концентрацію спирту та знижуючи температуру, можна отримати заморожену плазму, розділену на п’ять фракцій. П’ята, остання, і буде альбуміном5,6. Відкриття вченого врятувало тисячі життів під час Другої світової та після неї. Річ у тім, що альбумін відіграє важливу роль в утриманні рідини всередині кровоносного русла, яке забезпечує повноцінну доставку крові до органів та тканин, що особливо важливо під час кровотеч.

 

Трохи пізніше, у 1972 році, з’явилася технологія аферезу: кров донора по закритій системі надходить до апарату, який відділяє окремі компоненти крові, після чого залишок цільної крові повертається назад в організм донора7.

 

Окрім просто цільної крові, від донора можна отримати:

 

Плазму (рідку частину крові без формених елементів) або її компоненти (альбуміни, фактори згортання, імуноглобуліни). Також існує кріопреципітат – препарат крові, що виготовляється зі свіжозамороженої плазми та особливо багатий на фактори згортання.

Еритроцити (еритроцитарну масу). Це червоні кров’яні тільця, основна функція яких – транспорт кисню. Донор може здавати еритроцити один раз на 16 тижнів (рідше, ніж здавати цільну кров, тому що за допомогою аферезу еритроцитів забирається більше). 

Тромбоцити (тромбоконцентрат) – однією з основних функцій цих формених елементів є згортання крові. 

Гранулоцити – клітини імунної системи, які захищають організм від чужорідних агентів.

Поділ крові на окремі складові дозволяє надати пацієнту лише ті елементи, яких він потребує, а також використати одиницю крові для допомоги кільком людям8.

 

Наприклад, пацієнт із гострим лейкозом (злоякісним новоутворенням крові) може потребувати переливання лише тромбоконцентрату, а пацієнт з важкою анемією – лише еритроцитарної маси. Сьогодні цільну кров переливають не часто, хіба що у випадках, коли пацієнт з масивною кровотечею потребує переливання великої кількості еритроцитарної маси9.

*У певних країнах світу (зокрема, у Німеччині та США) існують приватні компанії,які можуть надавати фінансову компенсацію донорам за здачу крові. Наприклад, у США донорам можуть виплачувати до 1000-1100 доларів за місяць регулярних (два рази на тиждень) донацій плазми крові (хоча American Red Cross рекомендує здавати плазму не частіше ніж раз на місяць, а Всесвітня організація охорони здоров’я – не частіше ніж раз на два тижні).

Чому важливо бути донором крові?

 

Управління з продовольства та медикаментів США (Food and Drug Administration, FDA) у 1978 році зобов’язало позначати всі пакети з кров’ю відмітки: «оплачена» («paid») або «волонтерська» («volunteer»), а деякі штати навіть на законодавчому рівні заборонили використання крові, отриманої за гроші.

 

Здавалося б, який у цьому сенс, якщо ця кров може врятувати життя. Але так історично склалося, що переливання «оплаченої» крові частіше пов’язане з ризиком інфікування. Так, у донорів «оплаченої» крові частіше виявляли наявність поверхневого антигена гепатиту B (HBsAg), рівень захворюваності на гепатит у реципієнтів, які отримали «оплачену» кров, був вищим, а після скасування фінансового заохочення до здачі крові значно знизився рівень захворюваності на вірусний гепатит7.

 

Всесвітня організація охорони здоров’я також наголошує на тому, що оплата крові має багато недоліків, зокрема підриває добровільну систему здачі крові, веде до необхідності оплати крові пацієнтом та може спонукати людей частіше здавати кров, що, своєю чергою, може негативно вплинути на стан їхнього здоров’я10.

 

Тож зараз можна виокремити одну основну мотивацію, яка змушує людей ставати донорами крові та препаратів крові – це альтруїзм, що заснований на соціальній відповідальності та усвідомленні користі від донорства крові.

 

У Німеччині провели опитування за участю 2531 осіб, 870 (34,4%) з яких хоча б раз у житті здавали кров, а ще 708 хотіли б здати кров у найближчому майбутньому (протягом наступних 12 місяців)11.

 

Результати дослідження демонструють, що переважну більшість донорів мотивують альтруїзм, соціальна відповідальність, хороші наміри, вони прагнуть компенсувати нестачу продуктів крові. Серед опитаних лише 66 (2,6%) донорів мотивувала фінансова вигода*. Мотиви осіб, які хотіли б вперше здати кров у майбутньому, мало чим відрізнялися від мотивів осіб, які кров вже здавали.

 

Деякі центри забору крові можуть пропонувати інші «привілеї» людям, які хочуть здати кров – наприклад, безкоштовне проведення лабораторного тестування. У 1980-ті роки, на початку епідемії ВІЛ, це була велика проблема, адже багато хто хотів здати кров лише з метою безкоштовно пройти тестування на ВІЛ12,13,14,15.

 

Резолюція Асамблеї Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я закликає всі держави-члени до розвитку національної системи донорства, заснованої на добровільному донорстві крові без будь-якої винагороди.

Протипоказання

 

Отже, людина вирішила стати донором крові. Чи підходить вона на цю роль?

 

Згідно з Наказом МОЗ України, бути донором крові може будь-яка особа, яка досягла віку 18 років (з 60 років – з дозволу лікаря), має масу тіла понад 50 кг та не має критеріїв відсторонення від донорства (вони також є в тексті закону).

 

Існує цілий перелік як постійних, так і тимчасових протипоказів до донорства, але якщо дуже коротко, то їх можна звести до двох основних принципів:

 

1. Донор має почувати себе достатньо добре, аби здача крові або її компонентів не нанесли йому шкоди (наприклад, не мати важкої серцево-судинної патології, респіраторних захворювань з порушенням газообміну, патології системи згортання крові тощо). Під час вагітності та протягом шести місяців після пологів здавати кров також не дозволяється (за винятками екстраординарних обставин).

 

2. У донора не повинно бути захворювань, які можуть передатись реципієнту під час трансфузії (гепатит B, гепатит С, ВІЛ, малярія, хвороба Кройцфельда-Якоба та інші).16

 

ВООЗ рекомендує перевіряти всю кров на наявність вірусу гепатиту B, C, вірусу імунодефіциту людини та збудника сифілісу перед трансфузією.17

 

Якщо критеріїв для відсторонення немає, людина може бути донором. Безпосередньо перед здачею крові донору зазвичай проводять опитування про ризики наявності у нього певних інфекційних захворювань, що можуть становити загрозу для реципієнта, а також для захисту донора від можливих побічних реакцій.

 

Для деяких інфекційних захворювань (наприклад, для варіанту хвороби Кройцфельда-Якоба або малярії) опитування донора – це єдиний спосіб підвищити безпеку трансфузії. Також донорів можуть запитати про нещодавні подорожі, вакцинації. 

 

До слова, навіть одразу після вакцинації проти COVID-19 можна здавати кров. В Україні відстороненню від донорства крові (за відсутності інших протипоказань) на чотири тижні підлягають лише особи, які отримали «живу» (атенуйовану) вакцину18. Це, наприклад, щеплення проти туберкульозу (БЦЖ) та кору, краснухи, паротиту (КПК). Всі зареєстровані в Україні (та й у світі) вакцини проти COVID-19 не є атенуйованими. Рівень антитіл до COVID-19 не знижується після донації крові чи її компонентів19.

 

Чи можна здавати кров після захворювання на COVID-19? Так, якщо симптоми зникли більше ніж 14 днів тому або (якщо хворіли безсимптомно) з моменту отримання позитивного тесту на COVID-19 пройшло більше ніж 14 днів.

Потенційні ускладнення

 

Процес здачі крові – це медична процедура. Ускладнення після неї вкрай рідкісні, але можливі. Через прокол вени може виникнути, наприклад, синець у місці ін’єкції. У разі забору цільної крові можуть виникнути вазовагальні (такі, що пов’язані із розширенням периферійних судин, зниженням їхнього опору та падінням артеріального тиску) та/або гіповолемічні (такі, що пов’язані із втратою рідини) реакції – втрата свідомості, нудота, запаморочення. Зазвичай вони виникають у людей, які під час здачі крові мають дискомфорт, пов’язаний із застосуванням голок, появою крові, можливим болем, а також у молодих осіб, які здають кров вперше та мають малу масу тіла. Аби запобігти появі таких реакцій, варто випити 1,5–2 л води за день до здачі крові, а за 15–30 хвилин перед здачею – ще 300-500 мл. Корисно з’їсти солону закуску або випити ізотонічний напій (наприклад, спортивний ізотонік): сіль (зокрема, іони Na+) допомагає утримувати рідину всередині організму та зменшує виділення рідини нирками. Під час процедури здачі корисно скорочувати м’язи: схрещувати ноги, часом напружувати м’язи стегон і живота протягом п’яти секунд. Так можна швидко підвищити артеріальний тиск20. Варто також відмовитись від здачі більше ніж 15% об’єму циркулюючої крові та особам молодшим за 23 роки із приблизним об’ємом циркулюючої крові меншим за 3500 мл.

 

Також після процедури у донора може виникнути анемія – стан, що характеризується зменшенням кількості еритроцитів та, як наслідок, гемоглобіну – молекул всередині еритроцитів, які транспортують кисень до тканин. Одна донація призводить до тимчасового зниження концентрації гемоглобіну в середньому приблизно на 10% (приблизно 14 г/л). Зазвичай таке зниження є безсимптомним, а рівень гемоглобіну відновлюється протягом наступних тижнів. Згідно з критеріями Міністерства охорони здоров’я України, здавати кров можуть жінки із концентрацією гемоглобіну не менше ніж 125 г/л, а чоловіки – щонайменше 135 г/л . Така концентрація забезпечує не лише безпеку донора, але й гарантію того, що реципієнт отримає достатню кількість еритроцитів та гемоглобіну.

 

У 25–35% донорів, частіше – в молоді, трапляється дефіцит заліза без анемії. До складу кожної молекули гемоглобіну входить чотири іони заліза (феруму – Fe), кожен з яких може зв’язати одну молекулу кисню. Тобто зменшення кількості заліза призведе до зменшення можливості еритроцитів (гемоглобіну) переносити кисень. Вживання глюконату заліза (40 або 20 мг на добу) після здачі крові може пришвидшити відновлення рівня гемоглобіну та феритину (індикатор запасів заліза в організмі). Але даних поки недостатньо, тому це не є загальною практикою у багатьох країнах. У США, де в багатьох штатах дозволено здавати кров з 16 років (у деяких з 17), можуть виміряти рівень феритину особам 16–19 років та відсторонити від донорства на 6–12 місяців, якщо показники низькі. В Україні для запобігання розвитку залізодефіцитних станів рівень феритину в сироватці або плазмі крові вимірюють у регулярних донорів крові чи еритроцитів після кожної четвертої послідовної донації. Якщо виявляють дефіцит, донора мають тимчасово відсторонити. До донацій можна повернутися, коли рівень феритину крові більший за 15 мкг/л, а рівень гемоглобіну – щонайменше 125 г/л для жінок та 135 г/л для чоловіків.

 

Ускладнення, що можуть виникнути після здачі крові методом аферезу, пов’язані з втратою донором окремих формених елементів крові.Наприклад, може знизитися рівень тромбоцитів у крові, хоча за одну донацію цього статися не повинно. Також ймовірне зниження рівня лімфоцитів (клітин, які відіграють важливу роль у роботі імунної системи та захисті організму). Але ці проблеми можуть стати клінічно значущими, тільки якщо здавати кров дуже часто. Саме тому максимальна кількість донацій тромбоцитів – не частіше, ніж один раз на два тижні.

 

Щоб кров не згорталася, використовують цитрат, тому може виникнути цитратна токсичність21. Внаслідок цього у донора можуть з’явитися відчуття поколювання в тілі, спазми м’язів та нудота. Лікування – зменшення швидкості інфузії цитрату та/або вживання продуктів із високим вмістом кальцію22.

 

Ну що ж, кров здали, побічні реакції якщо й були, то швидко зникли, і донор зі спокійною душею може повернутися до буденних справ. Можливо, якби не він, чоловік з пораненням загинув би. Хоч би якими вправними були хірурги, без донорів у них немає шансів врятувати життя пораненого. А можливо, без цієї крові Марлі б не змогла отримувати лікування. Дівчинка та її батьки залишились би без надії. Але чоловік виживає, а Марлі посміхається.

ТЕКСТ: Владислав Федорченко
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті
Наука
Біт у мішку

Як виміряти та впорядкувати масиви інформації, які постійно збільшуються? На допомогу приходить математична теорія інформації!

Біологія
Як допомогти котам, що постраждали від війни

Як допомогти котам, що втратили свій дім внаслідок воєнних дій, адаптуватися до притулку або нової домівки та як війна впливає на їхню поведінку?

Суспільство
Ігри на справедливість. Уривок з книжки «Поведінкова економіка» Річарда Талера

Чому люди часто обирають співпрацювати, а не діяти егоїстично, навіть якщо це вигідно? Пояснює економіст Річард Талер.

Промо
Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 2: Кібервійна

Як росія веде війну з Україною у кіберпросторі?

Технології
Що упало, те пропало: чому не варто чіпати збиту авіацію ворога

Які загрози приховує розбита авіація та як убезпечити себе та інших від небезпек? З'ясовуємо з авіаекспертом і хіміком.

Біологія
Гриби зі смаком лобстера. Які їстівні дикороси можна знайти в Україні

Де шукати дикі їстівні рослини й гриби та як їх готувати? Розповідає ботанік Олексій Коваленко.