ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису

    Чиї предки живуть у вашому айфоні / начитав Павло Козирєв

    00:00
    00:00
    Технології — 07.04.20
    ТЕКСТ: Євгеній Осієвський
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Чиї предки живуть у вашому айфоні

    Пристрій, за допомогою якого ви читаєте цю статтю, – громадянин планети. Деталі вашого комп’ютера або телефона виготовлені у різних країнах з матеріалів, зібраних на кількох континентах, і вони потрапили до ваших рук через низку посередників. Серед іншого це означає, що ви без власного відома підтримуєте діяльність десятків виробничих систем, заснованих на принципах, про які точно не розкажуть у рекламних роликах останнього айфону: насиллі, племінних зв’язках, магії. Мабуть, жоден матеріал не ілюструє цю істину настільки разюче, як тантал – метал, що народжується у кустарних шахтах Демократичної Республіки Конго, щоб, обігнувши пів світу, опинитись у вашому мобільному.

    Автор висловлює подяку професорам Майклу Несту

    та Джефрі Мантцу за допомогу у підготовці матеріалу.

    Тантал Спраглий

     

    Тантал – сімдесят третій елемент періодичної таблиці. Цей сірий і непримітний на вигляд метал має властивості, що роблять його незамінним для виготовлення надсучасних високотехнологічних пристроїв, орієнтованих на щоденне використання – стільникових телефонів, ноутбуків, карток пам’яті; а ще – реактивних двигунів, турбін, космічних кораблів, атомних реакторів та навіть кардіостимуляторів. Таємниця танталу полягає у дуже високій температурі плавлення – 3017 градусів – поєднаній з чудовою провідною здатністю та винятковою опірністю корозії. На практиці це означає, що виготовлені з танталу деталі здатні витримувати багаторазове проходження електричного струму, не зазнаючи руйнації і залишаючись дієвими навіть за найекстремальніших температур.

     

    Саме тому танталові сплави залишаються найпоширенішим матеріалом у виробництві конденсаторів для мобільних – приблизно 40 міліграмівЗа даними Гаазького центру стратегічних досліджень (2013-й рік). Інші джерела подають цифру у 20 міліграмів. міститься й у тому, що лежить у вашій кишені. З огляду на таку непересічну роль в глобальній цифровій економіці, з початку 1990-х років ціни на тантал різко збільшилися. З дуже «нішевого» і порівняно недорогого мінералу він перетворився на сировину, за котрою полюють найбагатші компанії та уряди світу.

     

    Понад 41% світового танталу у 2019 році видобулиТут і надалі йдеться лише про видобуток з надр. Варто пам’ятати, що близько третини світового ринку танталу, за оцінками Геологічної інспекції Сполучених Штатів (United States Geological Survey, USGS) забезпечується за рахунок вторинної переробки. в Демократичній Республіці Конго (ДРК). Це друга за величиною країна Африки, відома у сучасному світі трьома особливостями. По-перше, нечувано кривавою навіть за мірками дев’ятнадцятого століття колоніальною історією. Саме на реаліях бельгійського Конго Джозеф Конрад написав роман «Серце пітьми». По-друге, неймовірним ресурсним та природним багатством. ДРК не лише залишається світовим лідером з виробництва танталу й кобальту, а ще й має значні поклади міді, діамантів, олова, золота, урану та десятків інших цінних ресурсів. По-третє, разючим рівнем бідності населення та тривалими збройними конфліктами.

     

    Остання хвиля таких конфліктів припала на кінець 1990-х років і завершилася Другою конголезькою війною, котра тривала з 1998 по 2003 рік і забрала понад п’ять мільйонів життів (!), ставши найкривавішим міжнародним конфліктом з часів Другої світової. У військових діях на території ДРК взяли участь дев’ять африканських країн і кілька десятків озброєних угруповань, значна частина яких не припинили своєї діяльності після «офіційного» укладення миру. Усі сторони конфлікту (зокрема конголезька армія) чинили воєнні злочини, тероризували мирне населення і знищували інфраструктуру країни. Всі вони використовували продаж природних ресурсів як одне з основних джерел фінансування.

     

    Експлуатовані збройними формуваннями копалини називають «конфліктними мінералами». Їх видобуток часто – у прямому чи переносному сенсі – відбувається під дулами автоматів Калашникова: у місцях праці робітники зазнають нападів, тиску і працюють на межі фізичних можливостей. Хоча найвідомішими конфліктними мінералами Другої конголезької війни були золото та діаманти, тантал теж до них належав. Саме тут прихована відповідь на загадку однієї з найбагатших африканських країн з одним із найбідніших у світі населенням. Окупаційні армії та угруповання бойовиків, подекуди напряму співпрацюючи з глобальними корпораціями, грабували надра Демократичної Республіки Конго, вбиваючи та ґвалтуючи тих конголезців, які їм у цьому заважали.

     

    Андерс Екберґ, шведський хімік, який відкрив тантал у 1802 році, назвав його так на честь героя грецької міфології, покараного богами у по-олімпійськи вигадливий спосіб. Тантал, за життя цар Фригії, після смерті був приречений довічно стояти по шию у воді під гілками дерева, вкритого соковитими плодами. Кара полягала в тому, що вода відступала нижче й нижче, щойно Тантал намагався втамувати спрагу, а щоразу, як він тягнувся за плодами, гілки підіймались угору, залишаючи бранця навіки голодним, навіки неспроможним дістатись багатства, розташованого на відстані витягнутої руки. Екберг мав на увазі нездатність відкритого ним металу поглинати кислоту, але історія надала цій випадковій метафорі набагато зловіснішого, моторошно точного звучання. Неначе міфічний Тантал, конголезці змушені спостерігати, як нечувані скарби, сховані у них під ногами, витікають геть, залишаючи по собі пустку та руйнацію.  

         

    Sony Playstation 2 і злочини проти людства

     

    Ріст цін на тантал сягнув піку наприкінці 2000 року. Тоді лише за кілька місяців ринкова вартість танталового концентрату подекуди зрослаСтрибок цін на міжнародних ринках був шестикратним, але у місцях видобутку в Демократичній Республіці Конго вартість танталової руди подекуди дійсно зросла у десять разів. вдесятеро (лише щоб повернутись до початкових величин у 2001). Частково процес був зумовлений тим, що більшість компаній отримували тантал за довготерміновими контрактами, і спекуляції створили відчуття дефіциту, якого насправді не існувало. Але вагому роль відіграв і фактор, котрий за інших обставин видався б комічним – вихід на ринок ігрової консолі Sony Playstation 2.

     

    Щоб задовольнити різдвяний попит на другий плейстейшн, Sony та Citibank розпочали прямі перемовини з Об’єднанням за конголезьку демократію (Rassemblement Congolais pour la Démocratie, RCD) – повстанським збройним угрупованням, яке захопило східну частину Демократичної Республіки Конго і підтримувалось урядом сусідньої Руанди. Інші угруповання та окупаційні уряди теж розгорнули торгівлю конголезькими мінералами, нелегально вивозячи їх з країни або перепродаючи міжнародним посередникам прямо «на місці». Сумнівну першість тут отримав уряд вже згаданої Руанди. Згідно з офіційними джерелами, у 2000 році видобування танталу в цій невеликій африканській країні з дуже скромними танталовими покладами «несподівано» зросло майже у чотири рази, до 200 тонн танталового концентрату. Навіть сьогодні Руанда посідає друге місце у світі за видобутком танталу, продавши на світовий ринок 370 тонн танталового концентрату у 2019 році (приблизно 21% глобального видобутку). За оцінками Майкла Неста, експерта з конфліктних мінералів та автора книги «Кольтан», лише третина чи четверта частина руандійського танталу справді видобувається всередині країни. Решта – чорна чи «сіра» контрабанда з ДРК.

     

    Танталовий бум 2000 року на короткий час перетворив мінерал на одне з основних джерел фінансування Другої конголезької війни. Більшість конголезького танталу походитьНевелика частка конголезьких танталових покладів розташована на півдні, на території колишньої провінції Катанга. Видобуток там провадиться на великих промислових шахтах, працівники котрих мають базове соціальне забезпечення та трудові гарантії. з провінцій Північне та Південне Ківу на сході країни, де танталові поклади залягають близько до поверхні. Видобувати тут їх почали кустарним способом, викопуючи кількаметрові шахти («дірки») та підводячи до них русла невеликих річок або струмків, аби промивати руду. Звичайно, такий спосіб природокористування робить території непридатними для сільського господарства, руйнує ґрунти і, з огляду на необхідність годувати шахтарів, нерідко призводить до винищення тварин у лісах довкола (частина з яких належить до конголезьких національних парків). Так, представник Конголезького інституту охорони природи (Institut Congolais pour la Conservation de la Nature), працюючи під прикриттям серед нелегальних шахтарів на території парку Каузі Б’єґа на початку 2000-х, виявив, що вони харчувались м’ясом слонів, горил, шимпанзе, буйволів, антилоп, черепах та птахів. Внаслідок цього з майже 350 сімей слонів, що мешкали у Б’єзі у середині дев’яностих, лише дві залишились живими у 2001.

     

    Дослідники та міжнародні організації зафіксували випадки прямого примусу конголезців до праці у танталових шахтах. Так, конголезький респондент антрополога Джеймса Сміта на ім’я «Ентоні»Ім’я, подане Джеймсом Смітом на сторінках статті у Журналі Американського етнологічного товариства. В цьому випадку, як і у більшості антропологічних публікацій, йдеться про псевдонім. пригадував, як у 1999 році його, на той час одинадцятирічного школяра, викрали бойовики RCD і примусили видобувати тантал на родовищах посеред джунглів неподалік міста Букаву. Ентоні також розповів, як численні ворожі групи регіону уклали перемир’я на час танталового буму 2000 року, аби мати змогу безперешкодно вивозити мінерали з шахти неподалік від селища Нумбі.

     

    Більшість конголезців все-таки пішли до шахт не під прицілами АК-47. Стрибок цін на тантал та інші «цифрові мінерали» (вольфрам, олово) надав мешканцям країни з інфраструктурою, зруйнованою війною та повсюдною корупцією, можливість заробити на життя і забезпечити майбутнє для рідних та близьких. Станом на кінець 2010-х років понад 380 тисяч конголезців були залучені до кустарного видобутку мінералів. Значну кількість з них становили неповнолітні, що кинули початкове навчання. Нерідко до шахт мігрували й колишні шкільні вчителі, гнані низькою заробітною платнею та порожніми класними кімнатами.

     

    Духи олова, предки танталу

     

    Виснаження родовищ вело шахтарів дедалі глибше в джунглі. Незабаром біля шахт виросли поселення, життя яких зосерджувалось довкола видобутку «цифрових мінералів». Танталова руда в них нерідко перетворювалась на універсальну валюту. Через тотальну недовіру, яка панувала в таких містечках, замість ваг тантал вимірювали чайними ложками або бляшанками від згущеного молока. У східній ДРК, як і в більшості шахтарських регіонів світу, праця під землею – здебільшого чоловіча справа. Тому в танталових поселеннях часто панував підвищений рівень насилля та розвинена секс-індустрія. В околицях однієї з шахт, за свідченням Майкла Неста, секс можна було придбати за чайну ложку руди. Неподалік іншої «необмежений абонемент» секс-працівниці коштував кілограм.

     

    Видобуток «цифрових мінералів» у ДРК – промисел, заснований на постійній невпевненості та взаємній підозрі. Ціни на танталову руду непередбачувано змінюються (після падіння розцінок у 2001 році вони залишались порівняно низькими майже десятиліття аж до нового піку у 2010); шахтарі, перекупники (negociants) та представники переробних фірм (comptoirs) повсякчас намагаються обдурити одне одного; бойовики ворожих угруповань (зокрема конголезька армія) після перемир’я 2003 року рідше прямо втручаються у роботу шахт, але регулярно грабують вантажі танталової руди в джунглях, або встановлюють «податки» в обмін на захист від бійців інших груп чи самих себе. За таких умов конголезці вдаються до засобів, здатних створити ілюзію контролю над власним життям, – корупції чи магії.

     

    Вважається, що право розпоряджатись землею та схованими у ній ресурсами належить громадам, на території яких вони розташовані. Шахтарі шанують цю норму. Невеликий відсоток прибутків від видобутку віддається місцевому корінному населенню, «людям лісу». Якщо нещасні випадки в олов’яних, танталових чи інших шахтах трапляються занадто часто, кажуть, що предки громади розлютились на робітників. За такого сценарію старійшини місцевих спільнот проводять ритуали, покликані заспокоїти духів. Інколи джерелом магічних сил стає сам тантал. Конголезькі респондентки розповідали антропологу Сміту, як за часів танталового буму початку нульових захисні зілля для бійців місцевих загонів самооборони Н’янґа Май Май виготовляли з води, використаної для промивання руди. Вони змішували танталові обмивки з лісовими рослинами та ритуальними формулами і вірили, що такі чари здатні зробити Май Май невразливими до ворожих куль.

     

    Жодної СМС на час посту

     

    Спроби розв’язати проблему конфліктних мінералів у Демократичній Республіці Конго розпочались ще після оприлюднення перших даних про їх використання збройними угрупованнями на початку двохтисячних. До кампанії долучились уряди, активістські організації та окремі металургійні компанії. У 2009 році католицька церква в Італії ініціювала акцію «Жодної СМС на час посту», аби привернути увагу вірян до проблеми конфліктних мінералів у ДРК загалом та «брудного» танталу зокрема. У 2010 США ухвалили Акт Додда-Френка, згідно з яким компанії зобов’язувались забезпечити прозорість співпраці з постачальниками цифрових мінералів і звітувати про джерела їх видобутку з метою припинення фінансування конголезького конфлікту. На території самої Демократичної Республіки Конго у 2010-х роках запровадили схему сертифікації танталу, олова та інших копалин, покликану обмежити контроль збройних формувань над галуззю.

     

    Чи дали ці та десятки інших ініціатив плоди? Звіти міжнародних організацій у таких випадках вдаються до формулювання «обмежено позитивні результати». Відсоток прямого втручання бойовиків у діяльність шахт за останні десять років справді зменшився. Згідно з останнім (квітень 2019) звітом Міжнародної служби інформації про мир (International Peace Information Service, IPIS), данської організації, котра досліджує проблему конфліктних мінералів у ДРК, безпосереднє збройне втручання протягом останнього періоду моніторингу зафіксоване «лише» на третині східноконголезьких шахт. В міру того, як урядові сили та військова місія ООН встановлюють контроль над місцевими збройними формуваннями, кількість нападів на мирне населення теж зменшується.

     

    Під більш пильним поглядом такі обнадійливі канцеляризми стають тонкими, як рисовий папір. Скажімо, конголезька армія, яку міжнародні організації здебільшого не відносять до незаконних воєнізованих угруповань, інколи вдається до експлуатації населення шляхом збирання власних «податків» або й відкритих актів грабунку. У віддалених регіонах, до яких не вдається дістатись моніторинговим місіям, місцеві бойовики досі контролюють виробничий процес на родовищах. Урядові експерти, покликані сертифікувати видобутий тантал, нерідко продають маркування нелегальним виробникам. Контрабанда й надалі сягає колосальних масштабів. Навіть на «зелених», контрольованих шахтах фінансовий тягар забезпечення прозорості видобутку переважно лягає на плечі працівників, і їм доводиться працювати у кілька змін поспіль. Тантал стає навшпиньки, робить ще один стрибок, але дерево Аїда знову виявляється швидшим.

     

    Ланцюги

     

    Випадок конголезького танталу непересічний, але не винятковий. Він вражає тому, що збирає в один ланцюжок найдикіші контрасти сучасного «цифрового» світу – військові злочини і відеоігри, стільникові телефони і кустарні шахти, магічні ритуали лісу і ф’ючерсні контракти. Але історія танталу – це радше правило, ніж виняток. Подивіться зараз на напис на білій чотирикутній етикетці, приклеєній до внутрішнього боку вашого верхнього одягу. Що там написано? На футболці автора цього тексту, виявляється, написано «Марокко». Який шлях вона подолала, перш ніж потрапити сюди з далеких берегів північноафриканського королівства?

     

    Дати відповідь на це запитання вирішила американська економістка П’єтра Ріволі, яка у 2005 році написала книжку «Подорож футболки у глобальній економіці». Професорка Ріволі простежила шлях власної фантини – білої футболки з розкішним червоним папугою і надписом «Флорида» – від місця, де виростили бавовну для її виготовлення, до індустрії вживаних речей, у котру та потрапила, завершивши свій «американський» період життя. Маршрут поєднував південь США (бавовна) з велетенськими фабриками Шанхаю (пошиття одягу), потім повертався назад до Сполучених Штатів (продаж готових виробів), щоб нарешті завершитись на вторинному ринку Танзанії.

     

    На іншому – розкішному – кінці продуктового кошика дослідження антропологині Анни Левегаупт Цінг про збирання й продаж мацутаке (грибів, що вважаються традиційними ласощами у Кореї та Японії) задокументувало ще більш чудернацький ланцюжок постачання у 2015 році. Мацутаке розпочинали життя у зруйнованих комерційною вирубкою хвойних лісах Америки, де їх пліч-о-пліч збирали ветерани В’єтнамської війни й емігранти з В’єтнаму та Лаосу, щоб через канадських посередників перепродати на азійські ринки, на яких мацутаке використовували як коштовні подарунки, сувеніри, хабарі та делікатеси. Приклади карколомних подорожей і «алхімічних» перетворень товарів та послуг на світовому ринку можна множити, аж допоки у читачок і читачів цього тексту вистачить терпіння.

     

    Але не випробовуймо терпіння намарно. Безпрецедентне розповзання виробничих та торговельних мереж наприкінці двадцятого століття – результат майже повсюдного переходу до моделі «ланцюгів постачання» (supply chain management), котра прийшла на зміну давнішій, «фордистській» організації у 1980-х. Якщо ідеалом «фордівської» фабрики був контроль над всіма етапами виробництва, що (принаймні теоретично) передбачав створення сприятливих умов для життя робітників і забезпечення базових соціальних гарантій, «ланцюгово-постачальні» корпорації залишають у своїй власності лише найприбутковіші сектори бізнесу. Деталі, комплектувальні, сировина та окремі етапи обробки передаються «зовнішнім джерелам» – будь-кому, хто здатен запропонувати найнижчу ціну за одиницю продукції.

     

    Логічним наслідком такого переформатування стає економічний ефект відомий як «гонитва до дна» (race to the bottom) – намагання постачальників знизити вартість виробів за рахунок порушення базових етичних, безпекових та виробничих норм. Тривалість робочих годин зростає, норми виробітку підвищуються, соціальні гарантії скорочуються, природні ресурси експлуатуються з подвоєною силою. Але найкращий спосіб виграти джекпот (здобути «конкурентну перевагу») у реальності ланцюгів постачання – отримати доступ до безкоштовного ресурсу. Безкоштовного настільки, наскільки це можливо у сучасному світі. Тобто забрати щось у того, хто не в змозі це захистити.

     

    Секрет багатьох «економічних див» і «успішних бізнес-моделей» – маленькі брудні таємниці. Бразилія залишається одним з найбільших виробників яловичини у світі завдяки тому, що методично вирубує амазонські джунглі, котрі ще нещодавно були резерваціями місцевого корінного населення, і перетворює їх на пасовища для худоби. Компанії з виробництва пальмової олії у Папуа-Новій Гвінеї винаймають місцевих шаманів, чиї ритуали мають забезпечити підтримку аборигенного населення. Sony звертається до руандійської армії, яка продає дешеву танталову руду. Всі ці механізми –  магія, насилля, узаконений грабунок – настільки ж необхідні складові «цифрової епохи», як і блискучі глянцеві презентації нових ґаджетів у каліфорнійських бізнес-центрах. Якщо б речі могли говорити, їм би довелось зав’язувати рота.

    ТЕКСТ: Євгеній Осієвський
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?