ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Медицина — 10.05.22
    ТЕКСТ: Костянтин Ковалішин
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Чим небезпечні кліщі й як від них захиститися

    Навесні разом із теплою погодою з’являються кліщі, які зачіпають в парках, лісах та інших зелених зонах. Сьогодні з’ясуємо, чого варто боятись, що треба робити і чого краще уникнути.

    Кліщі – це не комахи, а членистоногі тварини із класу арахноїдів (тобто павукоподібні). Зазвичай вони дуже малі, до одного міліметра, і їх відкрили за допомогою мікроскопу 1665 року1. Кліщів дуже багато – відкрито приблизно 50 тисяч видів та ще, можливо, до мільйона чекають на своє відкриття2. Як так може бути? Дуже легко: кліщі добре пристосувались до різноманітних умов і тому живуть майже будь-де: у солоній чи прісній воді, в печерах чи в полях, в лісах чи на звалищах – спробуй спіймай та досліди усіх. До речі, після того, як у 1903 кліщів під збільшенням показали в кіно, їхній образ настільки вразив публіку, що продажі мікроскопів відчутно зросли. 

     

    Більшість кліщів корисні для нас. Вони працюють у наших інтересах, наприклад, у ґрунті чи компості, харчуючись та перетравлюючи органіку. Але деякі приносять суттєву шкоду, викликаючи захворювання – наприклад, коросту («чєсотку» – сверблячку, за яку відповідальний коростяний свербун), низку дерматитів (запалення шкіри, часто з алергічним компонентом). Також кліщі передають збудників захворювань – наприклад, хвороби Лайма або плямистої гарячки Скелястих Гір. 

     

    Чуєш «кліщ» – думаєш про укус. В Україні зазвичай, коли говорять про укус кліща, йдеться про іксодового кліща (їх багато, в Європі це зазвичай Ixodes ricinus). Це малі (але дорослі особини можуть у рази збільшуватись, коли напиваються крові), кровосисні, теплолюбні тваринки, життєвий цикл яких складається із чотирьох фаз. Самка відкладає декілька тисяч яєць та помирає. На наше щастя, абсолютна більшість кліщів завершує своє життя, його не почавши – із яєць вилуплюються лише незначний відсоток личинок, що харчуються кров’ю відносно дрібних тварин (їжаків, мишей, кроликів і навіть птахів), потім повертаються у ґрунт, стають німфами (саме на цьому етапі відбувається найбільша кількість заражень людей3), «їдять» – знову зариваються в ґрунт та дорослішають і шукають нову жертву. Цей цикл займає в середньому від одного до трьох років.  Вони можуть переносити дуже багато захворювань (більше ніж 100), але в наших реаліях найчастіше йдеться про хворобу Лайма та кліщовий енцефаліт, тобто запалення головного мозку. 


    Кліщовий енцефаліт – доволі рідкісна хвороба. За останні 15 років в Україні зареєстровано 111 його спорадичних випадків4. Для порівняння, у 2020 році зареєстрували 2 745 випадків хвороби Лайма та два випадки кліщового енцефаліту. Шанс схопити енцефаліт невеликі, але вони є, особливо якщо ви гуляли парками на Волині або в Криму. (З 1955 по 2013 рік зареєстровано 596 випадків, з них 51% в АР Крим, 38% у Волинській, 5% у Закарпатській областях). Симптоми доволі неприємні, двофазні. Спочатку вони неспецифічні: лихоманка, головний біль, виснаження, нудота, потім симптоми зникають запалення головного мозку. Летальність невелика, 0,5–2%, але бояться не її, а наслідків: розладів пам’яті та концентрації уваги, зміни режиму сну, головного болю, порушення зору, рівноваги та координації, а також зниження м’язової сили або параліч. Вони виникають приблизно у 10% перехворілих5. Тому, якщо вас вкусив кліщ, стежте за своїм самопочуттям. За появи перших симптомів краще звернутись до лікаря, допоки вас до нього не привезла швидка. Препарату саме від цього вірусу не існує, так що лікувати будуть симптоматично. Також відносно віднедавна в Україні доступна вакцинація. Тому якщо ви часто буваєте на Шацьких озерах, вона була б вам корисна, а якщо рідко виходите з дому, – напевно, не так сильно.

     

    Проте зірка сьогоднішньої статті –  хвороба Лайма. Вона отримала таку назву, бо при відкритті збудника випадки хвороби були найкраще описані у жителів містечок Лайм та Старий Лайм в американському штаті Коннектикут. Незважаючи на те, що ця хвороба із людством давно (наприклад, ДНК збудника знайшли у тілі мумії, що лежала у льодах альпійських гір п’ять тисяч років), історія дослідження просувалась доволі мляво (частково це можна списати на неоднозначність симптомів, деяку їхню віддаленість у часі та складність у діагностиці). Збудника хвороби Лайма відкрив лише у 1982 році Віллі Бурґдорф. За прізвищем вченого збудника назвали Borrelia burgdorferi6. Ця назва – парасолька, яка об’єднує понад 20 різних видів бактерій. Тому розрізняють Borrelia burgdorferi sensu stricto (у вузькому сенсі) – одну бактерію саме з такою назвою – та Borrelia burgdorferi sensu lato (у широкому сенсі) – купу збудників. Це невеличка бактерія, спірохета – тобто довга і закручена, нагадує пружинку. Кліщі знаходять її у багатьох ссавців (понад 160) та птахів (понад 130) і передають нам. 

     

    Зазначу, що кліщі не сидять високо, вони не стрибають та не літають – вони чекають у траві, на невеличких кущах, деревах, невисоко, до 1.5 від землі. Якщо ви побачили кліща десь на шиї – найімовірніше, він просто по вас піднявся, вони таке можуть і люблять.

     

    Перебіг хвороби Лайма поділяють на ранній та пізній7. На ранньому етапі з’являється мігруюча еритема – висип, схожий на око (в англійській літературі це bulls eye). Класично це кругла пляма з кільцем просвітлення усередині, що може переміщатись (несильно і нешвидко) по тілу8. Вона виникає зазвичай через 1–4 тижні біля місця укусу, але загалом не турбує і через деякий час зникає. Разом із еритемою можуть бути лихоманка, в’ялість, головний біль9,10

     

    І тут ми приходимо до першої проблеми. Дуже часто цю пляму можна сплутати з проявом іншої хвороби – наприклад, бешихою (запаленням шкіри) чи трихофітією (грибковим ураженням шкіри), особливо якщо перед вами не інфекціоніст або ви не пам’ятаєте факту укусу кліща. За американською статистикою, неправильно діагностують 28% випадків звернень11

     

    Висип минає, а хвороба – ні. Тож бактерія поширюється по тілу, і можуть виникати такі множинна мігруюча еритема, паралічі черепно-мозкових нервів; запалення спинного мозку (лімфоцитарний менінгіт), запалення корінців спинномозкових нервів (радикуліт), запалення серцевих структур (Лайм-кардит). Можуть бути лихоманка, біль у суглобах та м’язах, головний біль та слабкість. Люди, які отримали на ранній стадії захворювання антибактеріальну терапію, майже ніколи не розвивають пізні ускладнення (про лікування буде пізніше). На пізній стадії хвороби Лайма можуть виникати ураження суглобів або нервової системи, доволі неспецифічні та широкі, що дуже ускладнює діагностування. Ще виокремлюють пост-Лайм синдром: симптоми болю, втоми, важкості мислення, які тривають більше ніж шість місяців після кінця лікування. 

     

    Наступна проблема – лабораторна діагностика. Зробити ПЛР, тобто надійно знайти шматки бактерії, не вийде, тому що бактерія плаває в крові тільки під час первинного захворювання. Тому зазвичай хворобу Лайма діагностують за допомогою виявлення антитіл: шукають специфічні білки, які повинні боротися зі збудником – наш організм виділяє їх після знайомства із бактерією (точніше, будь-яким чужорідним білком взагалі). Але це дуже ненадійний спосіб. У когось ці антитіла з’являться набагато пізніше, у когось їх не буде, у когось буде перехресний позитивний аналіз, бо деякі антитіла до різних бактерій схожі між собою. До того ж треба знати точно, коли робити ці дослідження. Якщо детальніше, то використовують таку тактику: спочатку визначають загальні IgG та IgM (знайомі назви через ковід, так?), а потім, якщо позитивні – проводять імуноблот – тобто панель із купи антитіл до специфічних білків. 

     

    Наступна пастка – критерії позитивного та негативного імуноблоту будуть відрізнятись для Америки та України. Не всі антитіла мають рівну діагностичну цінність – деякі, наприклад, будуть часто позитивними через перехресну реакцію. Варто розуміти, що вироблення (або утримання, або зникнення) антитіл IgM/IgG не є критерієм успішності лікування і не залежить від типу, тривалості лікування та клінічного перебігу після захворювання, тому повторювати тест після лікування мігруючої еритеми для оцінки лікування не рекомендується. 

     

    Також не треба проводити визначення антитіл після укусу кліща людям, у яких немає симптомів, це абсолютно беззмістовна інформація. Деякі лабораторії користуються можливістю нажитися на пацієнтах та пропонують «діагностику ризику бореліозу… після укусу кліща», що є брудною маніпуляцією та брехнею. Ні загальний аналіз крові, ні визначення IgM/IgG не скажуть про ризик абсолютно нічого. Особливо якщо, як натякає реклама, здавати їх одразу після укусу, бо антитілам потрібен час, щоб утворитись. 

     

    Водночас позитивні аналізи – це не гарантія хвороби, а показник того, що ви колись стикалися з цією бактерією і організм виробив захист. Чи хворіли ви, чи ці симптоми саме від Лайма – питання, які лікар буде вирішувати, аналізуючи комплекс факторів.

     

    Лікар може призначити прийом антибіотика, якщо вирішить, що у вашому випадку це потрібно – переваги такої профілактики повинні перевищувати ризики. Пити антибіотик, просто тому, що ви знайшли на собі кліща, не треба. Лікування антибіотиками на ранній стадії триває 14–21 день. Після цього зазвичай симптоми минають. Інколи курс потрібно пройти знову. Пізній лайм – непроста хвороба для діагностики та лікування. Але якщо ви п’єте курс антибіотиків вчетверте, варто подумати про якесь інше захворювання або стан. 

     

    Ви вже побачили кліща на собі. Що треба робити?


    Не треба панікувати. Не факт, що кліщ містить бактерію. А навіть якщо вона є, то не обов’язково до вас перейде. Що менше часу минуло після того, як кліщ присмоктався, то менший шанс зараження, оскільки бактерії треба час розмножитись у «животику» кліща завдяки вашій крові та мігрувати в слинні залози, а звідти – у кров людини12. Він впорається з цим завданням десь за добу (але не варто сприймати це як дозвіл не висмикувати кліща з тіла 24 години).


    Найголовніше – кліща треба дістати якнайраніше. Якщо є можливість придбати, то в аптеці є набори для висмикування кліщів. Щоправда, для використання на собаках, але на людях вони теж добре працюють. Якщо можливості немає, потрібно обережно, повільно, без різких рухів витягувати кліща пінцетом вгору14. Інші методики більш травматичні та менш ефективні. Від кліща може щось залишитись у вашому тілі, але це не страшно. Головне – обробити рану антисептиком. Можна, звичайно, звернутись і до найближчої лікарні. Не обов’язково шукати інфекціоніста – підійде будь-який лікар чи медсестра.

     

    Не треба здавати аналізи самостійно – вони ні про що не скажуть. Також не потрібно намагатися здати кліща в лабораторію. Немає сенсу визначати, чи є в ньому бактерія. Так ви діагностуєте кліща, а не себе. Якщо знайдуть бактерію, захворювання могло не передатися людині. Якщо не знайдуть, це не означає, що людина не підчепила захворювання від іншого кліща, якого не помітила. 

     

    Щоб зменшити ризик укусу, старайтесь якомога більше тіла прикривати одягом: штани – в шкарпетки, футболку з довгими рукавами – в штани. Зрозуміло, що так робити мало хто буде, тому можна використовувати спрей чи крем від кліщів. Головне – використовувати за інструкцією і періодично додатково наносити. Захист буде не 100%, але достатній. (Справді ефективні речі мають містити у собі DEET, picaridin, IR3535, Oil of Lemon Eucalyptus (OLE), para-menthane-diol (PMD), or 2-undecanone.)

     

    Важливо після посиденьок на траві (та й періодично під час них) уважно огляньте себе, одяг (найкраще – за допомогою партнера) та вашу тваринку, якщо ви її брали. Одяг бажано одразу кинути прати – кліщі такого не переживуть. Самим також бажано піти в душ.

    Окрема сумна історія в межах Лайму – це вакцинація, яка була доступна із 1998 до 2002 року. Хвиля антивакцинаторства потопила LYMErix, яка мала дуже цікавий механізм дії – людина «виліковувала» кліща від бактерії, щойно кров від укусу потрапляла в тіло кліща, антитіла в ній вбивали бактерію, допоки та ще навіть не потрапила в людину. Необхідно було три дози, які забезпечували захист на 75%. Але, на жаль, антивакцинатори чутками про те, що вакцина може викликати схожі симптоми на Лайма, як-от втому чи артрит (хоча дослідження не підтверджували ці чутки), підірвали довіру і, відповідно, продаж вакцини13. Усього через чотири роки після початку продажу GlaxoSmithKline припинив виробництвоАле зараз тривають розробки нових вакцин, результати поки доволі перспективні. Зокрема розробкою займається Pfizer.. Тож маємо підтверджено робочу безпечну вакцину – але не на ринку. Гірка іронія полягає в тому, що для собак існує вакцина, і її спокійно використовують. На щастя, серед них антивакцинаторів немає. 

    ТЕКСТ: Костянтин Ковалішин
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Посилання
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?