fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І миттєво отримуй 9 електронних журналів Куншт у подарунок.

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Людина — 08.12.19
ТЕКСТ: Марія Ложко
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Чому нам ніяково у лікарнях та що з цим робити

«Ми творимо наші будівлі, а відтак вони творять нас», – говорив Вінстон Черчилль. Якщо йдеться про будівлю лікарні, то її дизайн та архітектура (доведено!) можуть мати терапевтичний ефект або ж навпаки – вповільнювати одужання пацієнта. Координаторка проекту CUBA BUBA та учасниця команди Фундації Влади Брусіловської Марія Ложко пропонує поглянути на те, як допомагають і шкодять українським пацієнтам лікарні, і з’ясувати, чи може сам пацієнт змінити становище на краще.

Облаштування лікарні може як прискорити, так і продовжити лікування. Наприклад, у департаменті нейропсихіатричних наук Міланського університету виявили, що пацієнтів з біполярним розладом, які мешкають у кімнатах з вікнами на схід, виписують на 4 дні швидше, ніж тих, що лікуються у «західних» кімнатах¹

 

Згідно з дослідженням Асоціації досліджень дизайну навколишнього середовища (EDRA), протягом тижнів, коли плакати із зображенням природи прикрашали досліджувану психіатричну клініку, використання ін’єкцій для заспокоєння агресивних та збуджених пацієнтів знизилося аж на 70%.

 

Роджер Ульріх, найбільш впливовий теоретик лікарняного дизайну, зараз є професором Центру досліджень будівництва приміщень сектору охорони здоров’я в Чалмерському університеті технологій у Швеції. Саме він став піонером досліджень лікувальних можливостей середовища. Вивчаючи умови одужання пацієнтів після операцій на жовчному міхурі, він встановив: ті пацієнти, чиї вікна виходили на паркову зону, рідше страждали від післяопераційних ускладнень. А от ті, хто отримав палати з краєвидом на стіни сусіднього корпусу, частіше потребували доз сильного знеболювального замість легких анальгетиків². 

 

Ці та понад 1000 інших досліджень сьогодні формують наукову базу для дисциплін Healing Architecture (цілюща архітектура) та Evidence-Based Design (доказовий дизайн), які вже увійшли до програм університетів в усьому світі³. 

Нові-старі концепції

 

Перші задокументовані рекомендації щодо оформлення шпитальних територій датовані початком XVIII століття. Зокрема опікунська рада Королівського морського шпиталю у Плімуті чітко описувала, якою має бути площа та форма вікон у палатах, а німецький теоретик садівництва Хрістіан Гіршфельд склав й обґрунтував рекомендації з озеленення прилеглої до медичних установ території. 

 

Новий інтерес до теми спалахнув після того, як у 1984 році у Science з’явилося дослідження Роджера Ульріха4, яке доводило зв’язок між тривалістю стаціонарного лікування та освітленням палат. 

 

Про що мова?

 

Оскільки хвороба та її лікування руйнують наш звичний перебіг життя, завдання добросовісного проектувальника – оточити пацієнта середовищем, яке або стане стимулом для одужання або допоможе безболісно адаптуватися до перебування у лікарні.

 

З 1984 року фраза «цілющий дизайн»5 – не метафора, а науковий термін. Його використовують для опису середовища, яке позитивно впливає на самопочуття.

 

Але про що мова? Найімовірніше, ви також відчували цілющий ефект дизайну й інтуїтивно намагаєтесь посилити його у повсякденному житті. Вільний простір, м’яке денне освітлення, наявність кімнатних рослин та краєвид з вікна на парк чи річку – найпростіші форми цілющого дизайну. Цілющий дизайн для медичних установ6 є набором певних елементів, які заспокоюють пацієнтів та їхніх близьких у стресових ситуаціях, що виникають внаслідок хвороб, госпіталізації і регулярних медичних процедур.

 

Мотивувати пацієнта покинути лікарняне приміщення здоровим та сильним або допомогти йому сприймати лікарню як комфортне місце, придатне для постійного перебування, є протилежними функціями дизайну, що лікує. Тож класичний «цілющий»‎ дизайн має два вектори.

Який вигляд має ідеальна лікарня

 

Чимало наукових праць присвячені цій темі. Публікації Роджера Ульріха7, книги «Healing Architecture» («Цілюща архітектура») Крістін Нікл-Веллер, «Hospital Interior Architecture»8 («Архітектура лікарняних інтер’єрів») Джейн Малкін та «Healing Spaces: The Science of Place and Well-Being»9 («Цілющі простори: наука про зв’язок місця і самопочуття») Естер М. Штернберґ – це лише деякі з них.

 

На щастя, всі автори погоджуються щодо загального розуміння корисного середовища. Зокрема, архітектура та дизайн, що зцілюють (або ж «терапевтичні»), покращують основні показники середовища. З одного боку, вони знижують вплив факторів стресу, а з іншого – надихають на одужання. Одне з їхніх практичних завдань  – нейтралізувати лікарняні подразники, як-от шум, брак приватності, надто яскраве або надто тьмяне світло, а також некомфортна температура та несвіже повітря. Також вони покликані зв’язати пацієнта з природою за рахунок живих рослин у приміщенні, природних мотивів у інтер’єрі (наприклад, зелений колір стін, картини із зображенням лісу, дерев’яні текстури меблів) та «зеленого» краєвиду з вікна.

 

Терапевтична архітектура та дизайн здатні посилити відчуття контролю над ситуацією для пацієнта через надання йому можливості керувати освітленням, обирати, спілкуватися із сусідами чи ні, який медіаконтент споживати. Вони заохочують родичів та друзів бути поруч з пацієнтом – за допомогою зручних зон для зустрічі та обладнаного місця для гостей у палаті (зокрема для сну). Важливим є і зняття обмежень на години відвідування. Зрештою, дизайн наповнює життя пацієнта «позитивними подразниками», що допомагають відволікатися: арт-об’єктами, акваріумами, книгами, доступом до інтернету, спокійною музикою у коридорах; вселяє відчуття спокою, надії та цікавості до життя (абстрактне завдання, до якого архітектори підходять творчо).

Вільний простір, м’яке денне освітлення, наявність кімнатних рослин та краєвид з вікна на парк чи річку – найпростіші форми цілющого дизайну

Кожен із цих параметрів сформульований за результатами досліджень і має доведену ефективність. Їхнє практичне втілення може бути найрізноманітнішим, проте є і низка найпоширеніших підходів.

 

Ідеальна лікарня10 має бути розташована у передмісті або мати власну паркову зону. Її палати повинні бути обладнані елементами, які пацієнт може «налаштувати»: наприклад, модульні меблі на колесах зі змінною висотою. 

 

Вікна палат мають бути великі та виходити на схід, проте мати штори, які пом’якшуватимуть світло, щоб воно не било в очі. Якщо це неможливо, слід забезпечити пацієнтів освітленням, близьким до природного спектру. 

 

В ідеальній лікарні має бути система контролю за кліматом із можливістю незалежної зміни температури у палатах. Обов’язковою умовою також є максимальна звукоізоляція приміщень та баланс приватних зон і зон, де пацієнти могли б взаємодіяти між собою. Ця проблема може вирішуватися за рахунок вдалого розташування меблів. 

 

Список не є вичерпним. Вдалим прикладом того, як можна втілити максимум із нього, є лікарня Charité у Берліні (до речі, саме тут працює половина всіх нобелівських лауреатів Німеччини у галузі медицини та фізіотерапії), Центральна лікарня Сингапура (Singapore General Hospital) та Клініка Клівленда (Cleveland Clinic). Маємо і український приклад – Дніпропетровський спеціалізований клінічний медичний центр матері та дитини ім. професора М. Ф. Руднєва11, відкритий у 2019 у Дніпрі. 

 

Принципи доказового лікарняного дизайну в Україні застосовує проєкт CUBA BUBA, започаткований Фундацією Влади Брусіловської. Організація «олюднює» державні дитячі лікарні через розміщення у вітальнях інтерактивних арт-об’єктів, облаштування «халабуд» для настільних ігор, запуск дитячих читалень та уроків мистецтва11. Досягнення проєкту – а саме, зменшення кількості конфліктів між пацієнтами в лікарні, а також скарг на обслуговування з боку батьків, разом із підвищенням мотивації самих лікарів оновлювати середовище (прикрашати його картинами, перефарбовувати коридори, розміщувати нові рослини) після встановлення біля їхнього робочого місця «цілющих» конструкцій – доводять, що цілющий дизайн навіть на мікроскопічному рівні здатен бути ефективним.

Дизайн-must-have для ефективної лікарні:

  • доступна паркова зона та «зелений куточок»‎
  • меблі, мультимедійна техніка та освітлення, які налаштовуються
  • великі вікна зі шторами
  • індивідуальна система клімат-контролю
  • звукоізоляція
  • зони для спільного відпочинку пацієнтів
  • вентиляція.

Стережіться! Синдром хворої будівлі

 

Sick Building Syndrome12 (SBS), або синдром хворої будівлі (СХБ) – ще одне поняття, про яке слід знати архітекторам та дизайнерам, що працюють з лікарнями, а також самим пацієнтам. 

 

Фактори, описані вище, починають впливати на пацієнтів лікарні одразу, а от СХБ – психосоматичний наслідок тривалого перебування у чотирьох стінах. Іншими словами, психологічні фактори, під вплив яких людина потрапляє у приміщенні, провокують розвиток її тілесних (соматичних) хвороб. На жаль, навіть «ідеальні лікарні»‎ не здатні повністю усунути ризик СХБ. 

 

СХБ зробили науковим поняттям фахівці ВООЗ у 1982 році, а вивчення його розпочалося ще у 70-х. Синдром виникає не лише у лікарняних приміщеннях, а й у будь-яких інших, де людина проводить багато часу. Характерна ознака – симптоми зникають, варто тільки покинути приміщення. 

СХБ має різноманітні прояви, що виникають поодинці або одночасно без будь-яких клінічних передумов. Якщо психосоматичні симптоми людина пережила стосовно лікарні, де вона саме проходить терапію, їх можуть помилково вважати частиною перебігу основної хвороби. 

 

Подразнення слизових оболонок (очі, ніс, ротова порожнина), дискомфорт у дихальних шляхах, свербіння, головний біль – все це доволі поширені симптоми, які можуть виникнути через СХБ. Вони можуть викривити клінічну картину, стати причиною неправильно призначених ліків, а також, за іронією, подовжити термін перебування пацієнта у лікарні. Маємо замкнене коло. 

 

Ось деякі тригери синдрому хворої будівлі: пульсуюче освітлення, низька або надто висока вологість, нестабільна температура (коливається протягом дня), пил у повітрі, відсутність шумоізоляції та постійний шум, відсутність добре налагодженої вентиляції, переважання м’яких текстур у меблях та захаращені відкриті полиці (велика кількість дрібних об’єктів навколо). 

 

Зупинимося на останніх двох. Надлишок у просторі волохатих ковдр, диванів, у які можна зануритися, та штор із бахромою шкодить концентрації уваги. За умови тривалого контакту вони можуть стати причиною нервових розладів, так само, як музика, яку не можна вимкнути. Відкриті стелажі з дрібними речами створюють відчуття безладу та відсутності контролю над простором.  

У лікарнях, де є простір для добровільного спілкування, ми почуваємося краще

Існують прості та універсальні способи покращити вплив приміщень на нас. Це вологе прибирання та усунення пилу, вирощування рослин, що мають високі показники поглинання вуглекислого газу та абсорбції запахів (фікус, сансевієрія, лимон або каланхое), часте провітрювання, шумоізоляція, контроль температури та рівня вологості, забезпечення стабільного здорового освітлення, можливість рухатися більше – зокрема, ходити лікарнею: у сад, зимовий сад або до куточка спільного відпочинку. Такі рекомендації перераховані у книзі «Sick Building Syndrome in Public Buildings and Workplaces»13 («Синдром хворої будівлі у громадських будівлях та місцях праці») під редакцією Сабах Ахмед Абдул-Вахаб.

 

Замість висновку. Практичні поради українським пацієнтам

 

Інтер’єр української лікарні, яким би він не був, на щастя, не вирок для пацієнта. Компетентність лікаря та якість медичного обладнання мають набагато більше значення, ніж колір підлоги чи безперешкодне денне освітлення. 

 

Втім, змінити інтер’єр лікарні простіше й дешевше, ніж її реформувати чи переобладнувати14. Ось кілька порад, як можна покращити перебування у лікарні для себе та інших і закласти фундамент для глибших змін. Рекомендації поділено на три блоки, відповідно до концепції цілющої архітектури, запропонованої у статті Діпеа Ананд15

 

№1 Домашня атмосфера

 

Головний фактор, який зумовлює наш поганий настрій у лікарні – це причина її відвідування. Уявіть: ось ми жили нормальним життям, а ось опинилися у незнайомому (потенційно небезпечному) середовищі через погане самопочуття, своє або близьких. Якщо нам доведеться залишатися тут надовго, наші соціальні зв’язки почнуть руйнуватися, до того ж нам доведеться відмовитися від побутових звичок. 

 

Що ж робити? Один зі способів покращити самопочуття – це обжити середовище й у такий спосіб відчути себе у ньому не менш природно та захищено, ніж вдома. Найпростіший спосіб «одомашнити» лікарню для дитини – це взяти до палати її улюблену іграшку, книжку, альбом для малювання або чашку. Якщо мова йде про дорослого, у нагоді стане та сама книга та улюблений посуд, музика чи фотографії.

 

Відчуття дому підсилюють знайомі аромати та смаки. Наприклад, ви можете попросити близьких принести вам певний продукт (якщо вам не рекомендована особлива дієта). Та і самі близькі мають подібний вплив, якщо їм вдається поводитися у лікарні природно.

 

№2 Єднання з природою

 

Природа впливає на нас на фізіологічному рівні. До природних факторів належать якість повітря та освітлення, температура в приміщенні, загальна зручність меблів та проходів та, звичайно ж, наявність рослин.

 

Розшторюйте вікна, намагайтеся проводити більше часу біля вікна або в зеленому куточку. Якщо ви відвідуєте друга або працюєте в лікарні, передайте в фонд лікарні кілька кімнатних рослин. Якщо у вас є така можливість, проводьте більше часу на подвір’ї (частина закладів має принаймні одну лаву для сидіння перед входом).

 

Добре впливатиме на вас і безпосередня взаємодія з рослинами – пацієнти на тривалому лікуванні можуть самі займатися висадкою рослин, почати доглядати за ними. Подібну «трудотерапію» використовували у психіатричних лікарнях XIX століття, що діяли на території Харківщини, Київщини та Катеринославщини (сучасна Дніпропетровська область).

 

Питання щодо розташування вікон16, температури, вологості та складу повітря у приміщенні важко вирішити швидко. Проте пам’ятайте: коли вам холодно, ви завжди можете одягнутися. Тому варто запастися теплим одягом і намагатися якомога частіше провітрювати приміщення навіть у холодну пору.

 

№3 Соціальна структура

 

Найбільша радість для людини – це інша людина. Саме взаємодія з іншими сприяє виділенню гормонів, які впливають на наш настрій і модель поведінки. Тому в лікарнях, де є простір для добровільного спілкування, ми почуваємося краще.

 

Таким простором може бути зелений куточок посеред поверху, вітальня відділу, лави перед входом у лікарню, а також самі палати, їдальня, бібліотека і спеціальне приміщення для відпочинку.

 

Коли ви приходите у лікарню, охопіть поглядом «перспективні» місця для комунікації. Проводьте у них більше часу, і ви помітите, що інші будуть наслідувати ваш приклад.

 

Проте самих лише просторів недостатньо. У сидячій черзі люди можуть бути напружені через очікування діагнозу або болючої процедури, а у «лаунж-зоні»‎ відділення сидіння можуть бути старими та без спинок, до того ж одразу навпроти єдиного дивану може чергувати адміністратор, вороже пильнуючи за кожним вашим рухом. Краща стратегія в такому випадку – почати із ситуативних знайомств, приводом для яких може стати настільна гра чи книга.

Щиро сподіваємося, що ці поради допоможуть вам пом’якшити перебування у лікарнях та поліклініках, а якщо ви архітектор чи дизайнер – системно «знешкоджувати»‎ лікарняне дизайн-середовище. 

Цей список не є вичерпним, але в ньому є загальні фактори поза якістю лікування, що визначають наше самопочуття в лікарнях та інших приміщеннях17. Щонайменше третина з них залежить від відвідувачів.

ТЕКСТ: Марія Ложко
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Посилання
Статті