Стаття Космос — 12 квітня, 2019

Г'юстон, у нас Кріс Гедфілд!

ІЛЮСТРАЦІЇ: Сергій Майдуков

Поставте пісню Стена Роджерса «Northwest Passage», заплющіть очі й уявіть, що за декілька годин ви виходите на прогулянку у відкритий космос. Саме під цю пісню одного дня у 2001 році прокинувся Кріс Гедфілд на Міжнародній космічній станції. Це був день його першого виходу в космос для встановлення робототехнічого комплексу Canadarm2.

Кріс вирішив стати астронавтом у дев’ять років, надихнувшись, як і багато інших, успіхом місії Apollo 11 та першими кроками людей на Місяці. У 32 роки його обрали астронавтом в Канадське аерокосмічне агентство, а в 35 він полетів у космос. Кріс Гедфілд літав тричі, став першим канадцем, який вийшов у відкритий космос, та очолював екіпаж Міжнародної космічної станції (МКС-35). Ба більше, Кріс відомий ще своїм кавером на пісню Space Oddity Девіда Бові, який він заспівав в умовах невагомості. (Хоча текст пісні він дещо замінив і в його варіанті з майором Томом усе гаразд.)

Куншт поговорив з Крісом про професіоналізм, дивні тести для астронавтів, відчай, культурні відмінності між астронавтами та космонавтами, а також про Леоніда Каденюка й те, як стати астронавтом в країні, що не запускає пілотовані місії в космос.

На шляху становлення астронавта існує безліч злетів і падінь. Чи були у вас моменти відчаю і як ви давали з ними раду?

Насправді це дуже довгий шлях. Ти не прокидаєшся одного дня астронавтом. Рівень складності й відповідальності цієї професії настільки високий, що знадобиться все життя, щоб стати компетентним спеціалістом. Пройшло 26 років з миті зародження моєї мрії до моменту, як я полетів у космос, а чверть століття – це достатньо, щоб мати і злети, і падіння.  

Мені здається, момент, який змусив мене сумніватися у можливості стати астронавтом стався у січні 1986 року, коли вибухнув космічний шатл Challenger, а всі, хто був на борту, загинули. Тоді я ще не був у космічній програмі. Я був пілотом винищувача-бомбардувальника «Макдоннел-Дуглас F/A-18» в Північному Квебеці, що у Канаді. Того січневого дня я подумав, що настав кінець усім моїм мріям і немає жодного шансу, що вони коли-небудь здійсняться. Я розумів, що американці продовжуватимуть освоєння космосу, однак не будуть допомагати Канаді у цьому.

На той час я вже був інженером та пілотом. Тоді я подумав, що міг би стати пілотом авіаліній, так само як і мій батько. Я вже почав працювати над тим, щоб отримати ліцензію льотчика пасажирських перевезень, оскільки мені потрібно було заробляти і піклуватися про свою сім’ю. Проте моя дружина сказала, що я не маю так швидко здаватися. Вона також зазначила, що NASA ще не оголосили про свої подальші наміри, і додала, що я не повинен кидати свої мрії просто так. Дружина наполягала, щоб я не покидав своєї поточної роботи допоки на це дійсно не стане гострої необхідністі. На щастя, я прислухався до її поради. Незадовго потому я вступив у школу льотчиків-випробувачів. Це було надзвичайно важко, але водночас й надзвичайно цікаво. Незабаром мене відібрали як одного із астронавтів від Канади.

Отож падіння – це лише часткові епізоди на шляху до мрії. Я люблю всі ті речі, що трапилися зі мною, усі без винятку. Проте важливо також мати поруч людину, яка у найскрутніший час нагадає тобі, що є дійсно важливим у твоєму житті.

Ви неодноразово зазначаєте, що ваша дружина Гелена підтримувала вас на шляху вашого становлення астронавтом. Коли вас не бувало вдома, вона піклувалася про дітей.

Віддана своїй справі людина знає, що для досягнення мети необхідно мати вдосталь часу. Якщо ви хочете стати найкращим серед художників чи топовим альпіністом, чи політиком з політиків, то мусите багато працювати. Це займе час, а також вплине на всі інші сфери життя.

Я завжди прагнув одружитися й виховувати дітей. Ми з дружиною познайомилися у старших класах школи та одружилися доволі молодими. Проте ми обоє усвідомлювали, що шлюб – це непросто, і що він потребує постійних компромісів від кожного з партнерів. Ми проговорили це і зрозуміли, що в нашому випадку каменем спотикання може стати моя кар’єра військового. Канада – величезна країна з військовими базами у найвіддаленіших куточках. Моя дружина розуміла, що на певних етапах нашого спільного життя ми будемо вимушені жити у віддалених регіонах, і це може стати на шляху розвитку її кар’єри. Ми вирішили, що можемо присвятити роки моєї служби на півночі нашим малим дітям. У нас народилося троє дітей, і коли вони пішли до школи у Меріленді, де я був пілотом-випробувачем Військово-морських сил США, Гелена змогла повернутися до своєї роботи. Вона присвятила себе кар’єрі в комп’ютерному програмуванні й системному аналізі. Згодом вона також освоїла кулінарну професію та стала блискучим шеф-кухарем.

Я вважаю, що такі речі можливі лише за умови, коли партнери підтримують одне одного та прислухаються одне до одного. Підтримуйте мрії та бажання вашого партнера. Якщо ваш партнер справді хоче досягти чогось – допоможіть у цьому. Звісно, не всі ці бажання здійсняться, однак взаємна підтримка – запорука тривалих і здорових стосунків. Я б не зміг досягти усього того, чого досягнув, не зміг би стати астронавтом без підтримки моєї дружини Гелени. Ось чому я присвятив свою першу книгу саме їй, ось чому я вдячний їй щодня.

В одному із інтерв’ю на вакансію астронавта в Канадське аерокосмічне агентство вас запитали, чи хотіли ви коли-небудь вбити свою матір. Які ще дивні запитання ставили вам упродовж тестування?

Це стандартна процедура. Існує безліч тестів із чудними запитаннями, які ставлять, щоб перевірити, чи ти бува не пришелепкуватий. Мені деякі запитання здавалися абсурдними. Моя психіка була в порядку, я міг стати астронавтом. Тест вказує лише на різні крайні випадки.

Найкумеднішою частиною тесту була секція, у якій учасник мав завершити речення. Я сприйняв це як виклик креативності. Треба було закінчити речення «Після того, як він завершив займатися коханням, він …», і я доповнив « … приземлив палаючий літак». Ця відповідь видалась мені дотепною. Я подумав, що це розважить психіатра, який, певно, знудився читати одноманітні відповіді. Водночас я сподівався, що це доведе, що я не божевільний. На щастя, я успішно склав усі свої психологічні тести.

Головне – пам’ятати, що ми проходимо ці тести з метою показати свою придатність і готовність до польоту, показати, що ти саме та людина, яка їм потрібна. Необхідно бути завжди готовими до тестів і намагатися проявити себе якнайкраще, навіть якщо вони безглузді.

А чи спадають вам на думку приклади ситуацій, які все ж виникали через культурні розбіжності між астронавтами, і як ви їх вирішували?

Я не хотів би дійти аж до необхідності вирішення конфліктів. Якби таке трапилося, це означало б, що ми припустилися низки помилок. У день, коли мене затвердили на посаді астронавта, разом зі мною офіційними підкорювачами космосу стали ще двадцять три людини. Серед них були громадяни Франції, Італії, Японії, Канади та США. У ту мить я зрозумів, що проведу частину свого життя з цими людьми. Більше того, я довірятиму своє життя комусь із них. А це означало, що потрібно починати вибудовувати спілкування. І це означає не тільки заприятелювати з ними, а й навчитися розуміти їх, допомогти їм навчитися розуміти мене. Це не гарантує уникнення конфліктів, однак забезпечує можливість ділитися своїми думками та проблемами.

Під час перебування на МКС один із астронавтів дізнався, що його мати померла. Люди дуже по-різному переживають смерть близьких людей не лише на індивідуальному рівні, а й на культурному. Жалоба проявляється в різних культурах по-різному. І я це обговорював з командою заздалегідь, адже, коли вік більшості астронавтів коливається від 40 до 50 років, смерть одного з батьків – подія, що з високою ймовірністю може трапитися за шість місяців перебування на МКС. Це проста статистика, тому варто продумувати такі сценарії. Як ставитися до астронавта, що втратив близьку людину? Як сам астронавт хоче, щоб до нього ставилися? Як команда може допомогти? Які культурні аспекти прояву жалоби варто врахувати при цьому? І коли це трапилося, коли мати одного з членів екіпажу померла, ми зробили все, про що говорили заздалегідь, щоб підтримати нашого колегу і допомогти йому пройти через це, зокрема залучитися підтримкою з Землі. Я вважаю, що потрібно продумувати всі можливі кризові ситуації, що можуть виникнути, та шляхи їх подолання з урахуванням культурних відмінностей усіх сторін.

У одному зі своїх дописів на платформі Reddit ви відповіли на запитання, як збільшити свої шанси стати астронавтом. Ви писали про необхідність вивчати іноземні мови, опанувати професію пілота, займатися дайвінгом, пройти курс медичної освіти і завжди працювати над удосконаленням власних навичок. Ви писали про це три роки тому, але світ швидко змінюється. Чи додали б ви зараз ще щось до цього списку?  

Ні, наш світ не змінюється швидко. Наша планета існує вже 4,5 мільярди років. 4 мільярди років на ній існує життя. 3,5 мільйонів років тому з’явилися мавпоподібні люди. А наш вид Homo sapiens тут лише 300 000 років. Часом нам здається, що ми дуже особливі, і що світ змінюється швидко, однак це помилкове судження.  

Поради, які я давав на Reddit у рубриці «Запитай мене будь-що» досі актуальні. Якщо ви хочете полетіти в космос як пасажир, особливі навички вам не потрібні. Так само, як вам не треба мати спеціальні вміння, щоб подорожувати літаком. Однак якщо ви прагнете стати професійним пілотом чи астронавтом, усі вищезгадані навички є важливими. Єдине, що я б також додав – це досконала технічна освіта. Мені здається, я зазначав це у своєму дописі також. Космічний корабель – найскладніша машина з усіх будь-коли сконструйованих. Необхідно мати глибокі технічні знання з інженерії для того, щоб зрозуміти принцип його роботи. Технічна освіта стане у пригоді, коли ви вирушите в космос. І не важливо, чи ви летите на ракеті, яку сконструювали у Китаї чи у США, приватною компанією чи від національного агентства. Пожежа на кораблі, вихід з ладу обладнання чи прогалина в дизайні апарата – усі подібні ситуації можна усунути, якщо ви маєте не лише досвід, а й ґрунтовні знання. Ключ до успіху – ви, ваша підготовка і, зокрема, ваша освіта.

Першим і єдиним космонавтом незалежної України був Леонід Каденюк. Тут не обійшлося і без політики, адже саме тоді наша країна починала вибудовувати тісні стосунки зі США та проходила ядерне роззброєння. Що б ви побажали українцям, які врахували всі професійні та особисті поради й хочуть стати космонавтами, однак живуть у глибоко політизованому світі? Яка роль політики в освоєнні космосу?

Дозвольте мені висловити мою глибоку повагу до пана Леоніда. Я працював у Центрі керування польотами NASA під час місії STS-87 (24-й космічний політ шатла Columbia, здійснений 19 листопада 1997 року, на борту якого полетів Леонід Каденюк). Так само, як і я, він був військовим льотчиком, а також дуже здібною людиною, яка блискуче виконувала свою роботу. Я шаную й поважаю його.

Важливо пам’ятати, що політика не існує сама по собі, політика – це лише форма дискурсу між людьми, форма поведінки людини задля створення суспільства, яке функціонує. Саме тому політика впливає на різні види діяльності, зокрема й освоєння космосу. Коли я був дитиною, Канада взагалі не мала астронавтів. Я поставив собі те саме запитання, що й ви мені зараз: як стати астронавтом у країні, де немає астронавтів? Певною мірою це питання стосується й політики, адже саме канадське суспільство має його порушувати й вирішувати, чи варто Канаді витрачати на це ресурси. Я вважаю, що у цей процес мають бути залучені всі. Ми самі повинні дати поштовх: проводити дослідження, писати наукові роботи, ділитися з друзями, читати. На щастя, у 1970-х Канада погодилась працювати з NASA над Канадармом (прим. – Canadarm – роботизовані маніпулятори, створені Канадським космічним агентством, які використовували на шатлах для переміщення вантажів у космосі). Саме це й відкрило шлях для подальшої співпраці й відчинило для Канади двері в космос. Канада досі не будує власні ракети чи космічні кораблі, проте завдяки цій кооперації канадійці побували у космосі.

Україна має набагато глибші традиції освоєння космосу, ніж Канада. Ви будували одні з найкращих ракет на Південмаші (прим. – Державне підприємство «Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова»). Канада та Україна тісно співпрацюють, і, можливо, разом будуватимуть космодром у Новій Шотландії, що у Канаді. Політика й міжнародні угоди сприяють розвитку галузі. Якщо ви молода людина, віднайдіть те, що надихатиме вас. Працюйте над досягненням своїх цілей і не дозволяйте нашому хаотичному світу з усією його політикою стати перепоною на вашому шляху. Не дайте йому знищити ваші мрії!

Життя швидкоплинне. Коли я народився, ніхто ще не літав у космос, такі польоти взагалі були неможливими. Сьогодні ж люди літають у космос, досліджують його, ба більше, вони вже протягом останніх 18,5 років живуть у космосі – на МКС. Зараз людство наполегливо працює над створенням поселення на Місяці. І це все відбулося за час мого життя. Якби, коли я був малим хлопцем, мені хтось розповів, що це все станеться, я б лише засміявся. Втілити це в життя було викликом, і набагато простіше було б здатися. Завжди можна знайти купу причин, щоб вийти з гри.

Пам’ятайте, що ви відповідаєте лише за себе та свої вчинки. Перестаньте перейматися речами, які ви не в змозі контролювати. Працюйте над собою, над власним прогресом. Леонід Каденюк робив саме так. Незважаючи на складні часи – розпад Радянського союзу та здобуття незалежності Україною – він зміг увібрати в себе цінні знання, здобути необхідні навички та врешті підкорити космос. Чи юнаком Каденюк думав про те, що здійснить космічний політ на американському шатлі у складі міжнародної команди астронавтів? Чи міг він передбачити це у часи, коли лише мріяв стати космонавтом? Отож будьте завзятими, слідуйте за своїми мріями і впевнено йдіть до своєї мети, незважаючи на обставини. Не бійтеся змінювати світ. Сьогодні, в епоху соцмереж, кожен має голос. Важливо лишатися оптимістами, шукати можливості та постійно вдосконалюватися.        

Щоб стати успішним астронавтом, я завжди шукав можливості і завжди охоче приймав нові виклики. 25 років я прожив у США, п’ять – у Росії, і цей досвід дозволив мені побувати у космосі тричі. Правду каже стара приказка «Хто бажає, той має». Ініціатива має йти саме від вас, і справа тут зовсім не в політиці. Леонід Каденюк і, власне, я – приклади того, як тривала і наполеглива праця над собою втілює мрії в життя, навіть якщо ці мрії – польоти в космос.

А тепер бліц. Ставитиму короткі запитання, на які прошу теж відповідати стисло. Стати астронавтом вас надихнула висадка на Місяць екіпажу «Аполлон-11». Як ви вважаєте, що надихатиме наступні покоління?

Висадки на Місяць та Марс.

Хто назвав Альбертом вашого собаку?

Моя донька.

Ваша улюблена сімейна традиція?

Святкувати Різдво.

Назвіть три риси, які ви найбільше цінуєте в людях?

Чесність, компетентність та вміння співчувати.

Улюблене фото, яке ви зробили, перебуваючи на МКС?

Знімок сріблястих хмар (прим. – рідкісних атмосферних явищ, що візуально подібні до хмар). Їх не часто побачиш, здається, наче величезні привиди ширяють світом. І вони – прекрасні.

Улюблена пісня із «Space Sessions: Songs From a Tin Can»  і чому? (прим. – «Космічні сесії: пісні з консервної банки»– альбом записаний Крісом на МКС)

«Space lullaby» («Космічна колискова») – пісня, яку я написав для моєї доньки.

Назвіть одну вашу guilty pleasure (прим. – маленьку слабкість).

Розв’язувати кросворди з друзями.

Що для вас щастя?

Задоволення від досягнення цілей.

Популярні статті

Стаття Суспільство — 27 березня

Як Росія завойовувала вплив у країнах Африки

Стаття Космос - 29 лютого

Куншткамера з Девідом Сперґелом про реліктове випромінювання, НАЯ (НЛО) та співпрацю з українськими науковцями

Стаття Пост правди - 25 березня

Пост правди, епізод 7: Анонімність в телеграмі