fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису

Китай і вологі ринки / начитав Павло Козирєв

00:00
00:00
Блог — 30.07.20
ТЕКСТ: Наталія Атамась
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
СOVID-19 та «вологі ринки»: у країнах невивчених уроків ‒ блог Наталії Атамась

«Вологі ринки» ‒ місце легальної та незаконної торгівлі тваринами і найімовірніше джерело поширення COVID-19. Що з ними сталося після початку пандемії і до чого тут панголіни?

 

За підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога», ми створюємо окрему рубрику присвячену COVID-19. Її мета – культивувати критичне мислення та стійкість до маніпуляцій в медіа щодо теми пандемії

Люди продають і купують диких тварин по всьому світу легально та нелегально. Вони роблять це, тому що бідні, тому що це диктує їм культурна традиція, тому що це дуже-дуже вигідно. Багато країн не мають ані ресурсу, ані бажання воювати з такими явищами. Навіть у благословенному Європейському Союзі процвітає незаконний вилов і контрабанда личинок європейського вугра. Обсяг цього нелегального експорту в країни Азії з Європи становить до 100 тонн щороку, що безпосередньо впливає на 25% популяції виду.

 

У більшості країн ми не можемо навіть приблизно порахувати обсяги нелегальної торгівлі. Легально у світі за дуже приблизними оцінками продається 100 мільйонів диких організмів на рік. Перемішування представників різних фаун, контакт з людиною, обмін вірусами – все це створює великі ризики майбутніх епідемій. Але сьогодні у зв’язку з пандемією COVID-19 на світ божий виплила верхівка цього айсбергу – «вологі ринки»Вологі ринки, wet markets – у вузькому сенсі, продовольчі ринки, де продаються свіжа риба, морепродукти, а також живі тварини, зокрема і дикі. диких тварин.

 

Коли на початку пандемії науковці, епідеміологи й експерти висловили припущення, що хвороба виникла та почала свій шлях з так званого «вологого ринку» у китайському місті Вухань, дискусія щодо здобування, продажу та споживання представників дикої природи у світі активізувалася.

 

Нагадаю, що «вологі ринки», поширені насамперед у країнах Африки та Азії, є місцем, де часто в абсолютно антисанітарних умовах зустрічаються сотні видів різних тварин, зокрема завезених з інших куточків світу. Там вони контактують з людиною та створюють ідеальне середовище для можливого поширення вірусів на нових «господарів», їхньої мутації та «підсилення». Тому не дивно, що у квітні близько 240 природоохоронних організацій, що опікуються збереженням дикої фауни, підписали до Всесвітньої організації охорони здоров’я листа, у якому вимагали рекомендацій щодо повної заборони «вологих ринків».

 

Які ж наслідки мала епідемія на глобальні та локальні тренди торгівлі дикими тваринами загалом та локальні «вологі ринки» зокрема? Чи зрозуміли люди, що продавати і їсти все, що бігає, плаває та стрибає, може бути шкідливим не тільки через можливість виникнення проносу в окремого споживача?

 

Спочатку здалося, що справи йдуть непогано. «Глибоку стурбованість» проблемою «вологих ринків» та легальної й особливо – нелегальної торгівлі дикими тваринами оголосили директори великих науково-дослідних медичних інститутів, чиновники ООН, що опікуються Конвенцією щодо охорони біорізноманіття, офіційні особи в урядах різних країн.

 

Уже у січні Китай, з якого почалася пандемія і який є найбільшим у світі споживачем та імпортером диких тварин та їхніх дериватів, оголосив про тимчасову заборону торгівлі дикими тваринами. У лютому повідомив, що, можливо, зробить заборону постійною. Але особливих законодавчих змін не сталося. Чому?

 

Ринок диких тварин у Китаї нараховує 14 мільйонів людей і загалом «коштує» 74 мільярди доларів на рік. І це тільки легальна його частина. На сайті одного з найбільших ринків Гуансі – Данжонгу – вам запропонують купити понад 100 видів диких тварин, хоча у Китаї легально дозволено продавати тільки 54.

 

Диких тварин продають, розводять на фермах і їдять у південних провінціях Китаю, як-от Гуандун та Гуансі. Це сільськогосподарські регіони, у яких велика кількість людей заробляє на легальному розведенні диких тварин, наприклад, бамбукових щурів, для «вологих ринків». Уряд Китаю має щось зробити більш ніж з 3000 фермерських господарств, які розводять бамбукових щурів і борсуків і яких тимчасова січнева заборона торгівлі поставила на межу розорення.

 

Сильний опір постійній забороні чинять також активні прихильники китайської традиційної медицини, серед яких багато підстаркуватих китайських можновладців. Ба більше, ін’єкції препарату, що містять ведмежу жовч, рекомендує Національна комісія з охорони здоров’я для критичних та важких випадків перебігу COVID-19. Що до біса іронічно та бентежно водночас.

 

Традиційна китайська медицина – це величезний бізнес, який зростає приблизно на 11% щорічно, коштує більше ніж 60 мільярдів доларів і завдає збитків дикій природі та людині на суму 19 мільярдів доларів на рік. І хоча китайська народна медицина всіляко демонструє намір перетворитися з галузі «курця» на галузь «нормальної людини», вилучаючи з офіційного списку своїх «ліків» роги носорога та вуса тигра, намагаючись ширше рекламувати рослинні препарати та закликаючи відмовитися від використання рідкісних та зникаючих видів, тільки у 2019 році було заарештовано більше ніж 97 тонн луски панголіна під час спроби нелегального вивезення з країн Африки для потреб китайської медицини.

 

У червні Китай таки заборонив використання всіх восьми видів панголінів у китайській традиційній медицині й значно підвищив його охоронний статус усередині країни. Нагадаю, що саме панголін, якого нелегально продавали на «вологому ринку» Вуханя, на думку вчених, міг бути проміжним хазяїном вірусу, у якому той набув своїх небезпечних для людини властивостей.

 

М’ясо панголіна – делікатес на «вологих ринках» Габону, республіки Конго та Нігерії. Це також центри його нелегального здобування та продажу. Однак під час пандемії його тушки зникли з прилавків – покупці побоюються вірусу, та й нелегальні перекупники його луски для Китаю теж кудись поділися. Таким чином, принаймні вісьмом видам тварин пандемія та карантин вже точно пішли на користь. На відміну від бамбукових щурів, яких тисячами знищують розорені фермери Гуансі у своїх господах, бо не можуть їх ані продати, ані прогодувати.

 

А як щодо купівлі та споживання інших видів диких тварин?

До епідемії на одному з найбільших «вологих ринків» у місті Томохоні, Індонезія, кажани були найбільш популярним продуктом, за ними йшли щури та пітони. Тепер люди тут більше купують свинину. Кажани зникли, їх або прямо заборонили, або вилучили на багатьох індонезійських ринках. Активісти та урядовці з профільного міністерства закликають місцеві органи влади закрити вісім найбільших «вологих ринків» диких тварин на островах Ява, Сулавесі, Суматра та Балі, на яких продають також велику кількість незаконно здобутих диких тварин, зокрема і дуже рідкісних. Також там у жахливих умовах утримують і продають на їжу котів і собак, яких часто просто крадуть у їхніх власників. Але ринки і далі працюють. Це частина місцевої кулінарної традиції та важливе джерело доходів. Багатий стіл в Індонезії – це той, на якому є різноманітне м’ясо та обов’язково – м’ясо диких тварин. Чиновники «на місцях» побоюються народних бунтів за спробу припинити таку торгівлю.

 

У Китаї кулінарні вподобання півдня та півночі країни значно відрізняються. Якщо у Гуанчжоу понад 84% людей їли чи їдять м’ясо диких тварин, то у Пекіні та Шанхаї ці числа, за даними 2014 року, становлять 5% та 14%. Загалом більше ніж половина з опитаних респондентів у Китаї не згодні з практикою вживання диких тварин в їжу. Отже, загальна парадигма потроху змінюється.

 

Шкода, що пандемія не збирається чекати. Як і Китай, якому, здається, набридли звинувачення в розповсюдженні вірусу через сприяння дивним кулінарним смакам.

У журналі Lancet ще у січні опублікували аналіз клінічних випадків перших пацієнтів з коронавірусом, і частина не мали жодного контакту з ринком у Вухані. Китайський центр контролю та профілактики захворювань у травні оголосив, що не знайдено жодних слідів коронавірусу в пробах, взятих у Вухані. Таким чином вони заперечують зв’язок між коронавірусом і тваринами, які продавалися на «вологому ринку». Проблема у тому, що не дуже зрозуміло, на яку роботу вони посилаються. Професор Джорджтаунського університету Колін Карлсон підтверджує висновки китайців. Його слова передруковують різні ЗМІ, але він теж не уточнює, що це за робота, проби та тварини, з яких було взято проби.

 

Світ взагалі не дуже довіряє заявам Китаю щодо пандемії COVID-19 і має на те підстави. Отже, чи винні у цій історії «вологі ринки» і звідки взявся вірус, ми досі не знаємо.

 

Але деяку кількість панголінів вже врятували.

 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

ТЕКСТ: Наталія Атамась
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: