ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Медицина — 29.01.20
    ТЕКСТ: Альона Охулкова
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Danger! High Voltage в мозку: що потрібно знати про епілепсію

    У світі щороку фіксують 2,4 мільйона нових випадків епілепсії. За даними Міністерства охорони здоров’я України, у нас людей з такою хворобою – приблизно 100 тисяч. З’ясовуємо, хто і як страждає від неї й чи можна повноцінно жити з цим захворюванням. 

    Епілепсія – хвороба, відома здавна, і можливість зіткнутися з нею часто жахає. Більшість людей мають нечіткі уявлення про неї: уявляють напад судом з втратою свідомості та піною з рота. Проте такий її прояв – зовсім не єдиний. 

     

    Божественна хвороба чи одержимість

     

    Епілепсія має безліч назв. Український психіатр Павло Ковалевський у 1898 році наводив понад сорок її найменувань, серед яких – хвороба геніїв, місячна хвороба, падуча хвороба, чорна неміч, кара Христа, трясучка.

     

    Важко визначити, коли саме з’явився перший опис епілепсії. Але про неї знали ще у Вавилоні: збереглися кам’яні плити, створені за 700-500 років до нашої ери, на яких ця хвороба була повністю описана. У Стародавній Греції та Римі епілепсію називали «божественною хворобою» або ж «хворобою Геркулеса», бо вважали, що епілептичні напади – це воля богів, адже лише вони здатні кинути людину на підлогу, позбавивши свідомості та «нагородивши» судомами, а потім повернути до майже нормального життя. 

     

    Попри містичні уявлення про епілепсію, уже в прадавні часи вчені намагалися знайти наукове обґрунтування її виникнення. Першим був Гіппократ, який вважав, що причина епілепсії міститься у головному мозку і не має нічого спільного з релігійними забобонами. Батько античної медицини писав, що священною цю хворобу визнали люди, які стоять в одному ряду з «магами, очисниками, шарлатанами та ошуканцями, які видають себе за доброчесних і таких, що знають більше за інших». «Але причиною цієї хвороби, як і інших великих хвороб, є мозок», – додавав він.

     

    У Середньовіччі, як водилося, доробок мислителів попередніх епох нівелювався. Тепер епілепсію вважали заразною, а людей з епілепсією – «нечистими». Християни вірили, що судомні напади й піна з рота – це наслідки впливу злих духів або самого Диявола. Таких людей уникали. 

     

    У XVIII столітті епілепсію почали вважати психічним розладом. Саме тоді з’явилися перші психіатричні лікарні – заклади, де лікували душевнохворих людей, а не просто утримували їх в ізоляції. І робили це вже не замовляннями. Медики використовували солі брому, барбітурати, комбінації барбітурату з кофеїном або стрихніном. У цей період наука поступово відмовлялася від містики: напрацьовувала доказову базу, методи досліджень та обґрунтування висновків. 

     

    У XIX столітті людство зробило ще один важливий крок: в Англії та Німеччині з’явилися спеціалізовані заклади для лікування епілепсії. У 1964 році створили перший протисудомний препарат – карбамазепін, а згодом, у 1967 році вальпроком. Саме ці відкриття дали старт науково обґрунтованому лікуванню епілепсії. 

     

    Всередині мозку: як виникає епілепсія

     

    Епілепсія – група хронічних захворювань головного мозку, які мають багато причин виникнення. Наслідки епілепсії зачіпають нейробіологічну, когнітивну, психологічну та поведінкову сфери. Обов’язкова ознака епілепсії – напади, що повторюються і не мають видимих причин (як-от стрес, висока температура, травма, підвищений артеріальний тиск, отруєння, інфекційне захворювання). Якщо такі видимі причини є, то ми говоримо про епілептичний синдром або судомний напад як прояв конкретного захворювання.

     

    Є класичні форми епілепсії з судомними нападами: людина падає, втрачає свідомість, її м’язи мимоволі скорочуються. Проте часом судом може не бути. Натомість відбуваються безсудомні пароксизмальні (нападоподібні) розлади, мінливі розлади психіки, зміни особистості й інтелекту.

    За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я³, на це захворювання страждають близько 50 мільйонів людей у різних країнах світу та з різних прошарків населення.

    Найчастіше хвороба виникає в дитинстві. Вона є однією з найпоширеніших у дитячій психоневрології. За причинами виникнення епілепсію поділяють на симптоматичну, ідіопатичну та криптогенну. 

     

    Симптоматична є наслідком конкретних факторів. Це може бути, наприклад, травма мозку, токсичне ураження плоду під час вагітності та будь-яка інша патологія новонароджених, інфекційні захворювання головного мозку, пухлини, судинні та регресивні порушення (деменція) і будь-яке ураження мозку, під час якого відбувається «збій» нейробіологічних процесів. (В епілепсії не завжди є одна конкретна причина, може бути й кілька факторів.) Ця форма трапляється найчастіше. Починається в будь-якому віці, має тривалий перебіг, піддається лікуванню лише сучасними препаратами. 

    Нейроінфекції, які з’явилися в дитинстві, майже завжди спричиняють запалення мозку та його оболонок, внаслідок якого потім формуються вогнища епілепсії.

    Важливо знати різницю між симптоматичною епілепсією та епілептичним синдромом. Епілептичний синдром – це прояв іншого захворювання головного мозку, а не самостійна хвороба. На відміну від симптоматичної епілепсії, де ми бачимо наслідки певного фактора, дії якого вже припинилися, в цьому випадку йдеться про наявне захворювання, яке виявляється також іншими ознаками: вогнищеві та загальномозкові синдроми, соматичні прояви. Епісиндром є лише шматочком більшого пазла.

     

    Лікарі та вчені можуть припускати, що саме спричинило епілепсію, але бувають такі випадки, коли виявити конкретну причину не вдається. Така епілепсія – криптогенна. Вона відрізняється від симптоматичної тим, що ми не можемо встановити точного походження позанейронних ушкодженьПозанейронні ушкодження – травма мозку, токсичне ураження плоду під час вагітності та інші патології новонароджених, інфекційні захворювання головного мозку, пухлини і будь-яке ураження мозку, під час якого відбувається «збій» нейробіологічних процесів. Про причини можна лише здогадуватися через непрямі ознаки, додаткові методи дослідження, опитування хворого та його родичів. Причини у цієї епілепсії такі самі, як і в симптоматичної.

     

    Якщо жодну з наведених причин неможливо виявити чи навіть припустити, епілепсію називають ідіопатичною. Вона дебютує у певному віці (не раніше, ніж 8 років) і передбачає вроджену схильність. Немає ознак ураження мозку, збережений ритм на електроенцифалограмі, психомоторний розвиток в дитинстві нормальний. Цей вид вдало піддається лікуванню традиційними та новими препаратами.

    Як формується напад

     

    Точно сказати, як формується напад, дуже складно. Існують лише деякі обґрунтовані загальні схеми патологічного процесу, який відбувається в головному мозку. Головну роль отримує сформоване епілептичне вогнище скупчення нейронів, робота яких вийшла з-під контролю через структурні та функційні порушення мозкової тканини. Нейрони епілептичного вогнища не реагують на нормальну діяльність головного мозку (сон, мислення тощо), вони працюють постійно. Ці нейрони мають підвищену збудливість і генерують спонтанні електричні розряди в мозку. Розряд проходить завжди з одного й того самого вогнища, одним «шляхом», в тій самій послідовності. 

     

    Не завжди це вогнище вдається ідентифікувати, а інколи таких скупчень нейронів буває кілька (це так зване багатовогнищеве ураження).

    Лише наявності вогнища недостатньо для виникнення нападів. Вогнище може існувати роками, а людина житиме без нападів. Напади починають розвиватися у разі нейрофізіологічної готовності епілептичного вогнища (тобто порушення електричних процесів в головному мозку), яка генерує гіперсинхронний розряд електричної активностіГіперсинхронний розряд електричної активності – висока частота моноритмічних розрядів. та нав’язує ритм своєї активності іншим відділам мозку. І ось як все це відбувається. 

     

    Внаслідок вищезгаданих причин руйнуються бар’єри в головному мозу: інгібіторні (допомагають припинити судомний напад); захисні (попереджають пошкодження життєво важливих структур стовбура головного мозку, відповідальних за дихання, серцебиття тощо); протисудомні (попереджають виникнення наступного нападу). 

     

    Якщо функція цих бар’єрів достатня – вони попереджають виникнення пароксизмальної (нападоподібної) готовності головного мозку до нападів. Треба брати до уваги, що певні фактори (наприклад, вагітність, гормональні збої, алкоголізація та інше) призводять до зниження порогу збудливості нейронів, порушення функції бар’єрів та активізації вогнища. 

     

    Нейрофізіологічний аспект базується на іонному обміні клітини, який забезпечує обмін речовинами та нормальне функціонування клітини. При епілепсії трансмембранний обмін іонами калію, натрію, хлору та кальцію порушений через нестабільність мембрани, спричинену хворобою. Через це порушується метаболізм клітини. Також порушується синаптична передача імпульсу через дисбаланс збудливих нейромедіаторівНейромедіатори, або нейротрансміттери – біологічно активні речовини, що здійснюють передачу імпульсу від одного нейрона до іншого глутамату та аспартату у порівнянні з гальмівним нейромедіатором ГАМК (гамма-аміномасляна кислота). Глутамат та аспартат це амінокислоти, які є в корі головного мозку, спинному мозку та мозочку. Їхня роль полягає в ініціюванні виникнення імпульсу в нейроні. Якщо цих амінокислот занадто багато, то виникає перезбудження клітини. ГАМК    це похідна глутамату, вона має протилежну дію. При епілепсії ГАМК недостатньо. Через всі ці процеси виникає вибух збудливості нервової системи у вигляді нападу.

     

    При епілепсії значно порушуються електричні явища в живих тканинах головного мозку. За нормальних умов він має бути ритмічним, синхроним, стабільним. Але у випадку епілепсії мозок страждає на пароксизмальну активність, що призводить до виснаження всіх енергетичних ресурсів та порушення мозкового кровообігу. Це неминуче призводить до загибелі частин клітин мозку. Так у мозку формуються атрофічні вогнища (зруйновані нефункційні ділянки тканини); поступово це призводить до прогресування слабоумства.

     

    Не тільки піна: як розпізнати напад

     

    Епілепсія – це не лише напад судом з втратою свідомості та піною з рота, після якого людина нічого не пам’ятає про напад. Насправді прояви бувають різні:

     

    Великий судомний напад найбільше схожий на стереотипне уявлення про прояви епілепсії: судоми всього тіла, піна з рота, втрата свідомості та пам’яті про напад. Він розпочинається раптово, але напередодні часом має так звану ауру. Людина може відчувати дивні запахи чи смаки (наприклад, хворий розповідає про запах букви «ф»). Бувають неприємні відчуття в різних органах тіла, зорові галюцинації або психічні розлади, повторювані рухи. Не всі хворі відчувають ауру, проте якщо вона є, то завжди однакова і виникає перед кожним нападом. 

     

    Можна виокремити три фази епінападу. Перша: людина раптово падає і має напад тонічних судом (сильний спазм м’язів на короткий час), потім – клонічних (ритмічне посмикування м’язів з чергуванням розслаблення та збудження). Спочатку напружуються м’язи-згиначі, на обличчі з’являється гримаса: щелепи щільно стиснуті, голова й очі повернені убік, шкіра бліда. Друга фаза: людина може голосно скрикнути й на якийсь час припиняє дихати. Зіниці не реагують на світло. Такий стан триває кілька секунд, максимум півхвилини. Далі відновлюється дихання, з’являються сильні судомні поштовхи в тілі й піниться слина, у якій часто видно домішки крові (під час судом людина може прикусити язик чи отримати іншу травму ротової порожнини). Сфінктери розслабляються, що спричиняє мимовільне сечовиділення та дефекацію. Ця фаза триває дві-три хвилини. Третя фаза епілептична кома. Виснаження клітин мозку дає про себе знати. Людину якийсь час неможливо розбудити, і зазвичай після завершення нападу вона його не пам’ятає. Остання фаза триває приблизно 20-30 хвилин і може переходити в природний сон.

     

    Епілептичний статус це серія великих судомних нападів, які відбуваються один за одним. Між нападами людина не приходить до тями і залишається у комі. Цей стан може тривати кілька годин або навіть діб. Епілептичний статус неминуче спричиняє порушення дихання, зниження серцевої діяльності, набряк головного мозку. У такому стані людина потребує інтенсивної терапії.

     

    Малий напад хворий втрачає свідомість (не реагує на зовнішні подразники, ніби «вимикається»), але не падає на підлогу і не має генералізованих судом. Людина просто застигає в одній позі. Шкіра бліда, погляд спрямований в одну точку. Це триває кілька секунд або хвилин. Може здатися, що людина просто замислилася. Після малого нападу хворий повертається до звичайного стану, але про напад не пам’ятає. 

     

    Епілептичний синдром епілептичні напади, які нагадують великий судомний напад, але виникають у певних ситуаціях на тлі основного захворювання. Це можуть бути ураження головного мозку, алкогольне сп’яніння, отруєння, електротравми, переохолодження, перегрівання тощо.

     

    Психічні еквіваленти розлади свідомості з втратою пам’яті та порушенням психічного стану: зміни настрою, розлади особистості та інтелекту.

     

    Епілепсія може мати дуже різні прояви. Проте є універсальні критерії, характерні для всіх типів епінападів: вони раптові, короткочасні, однакові за перебігом і самостійно припиняються. 

     

    Це не боляче. Як діагностують епілепсію

     

    Основним методом діагностики є електроенцефалографія (ЕЕГ) – процедура, яка фіксує електричну активність головного мозку. Цей метод абсолютно безболісний і не шкодить здоров’ю. На голову пацієнта одягають спеціальний шолом, прикріплюють електроди й фіксують показники. 

     

    На електроенцефалограмі реєструються хвилі, які показують, як працює мозок, як передаються нервові імпульси. Її можна порівняти з електрокардіограмою: ЕКГ фіксує електричну активність серця, а ЕЕГ – мозку. Як і у випадку з кардіограмою, результат дослідження має вигляд зображення, на якому можна побачити хвилі. Лікар аналізує цей малюнок і визначає, наскільки схема відповідає нормі. Залежно від того, який проміжок відрізняється від норми, можна зрозуміти, у якому саме місці є патологія. 

     

    Аби зареєструвати ознаки епілепсії, не обов’язково проводити дослідження під час епінападу. Порушення структури хвиль можна побачити і в інший час. 

     

    Також у процесі діагностики обов’язково роблять нейрорадіологічне дослідження – рентгенографію, магнітно-резонансну томографію або комп’ютерну томографію головного мозку.

     

    Це лікується?

     

    Ще 30 років тому епілепсію вважали розладом психіки і лікували в психіатричних лікарнях. Але наразі її переважно вважають неврологічним захворюванням. Зараз для її лікування навіть є спеціальні лікарі – епілептологи. Але трапляються ситуації, коли цим займаються психіатри (разом з невропатологами) – у тих випадках, коли захворювання супроводжується розладами психіки. Найчастіше йдеться про порушення поведінки: деякі хворі стають агресивними до оточення та/або до самих себе, у них різко порушується настрій, згодом з’являються розлади мислення, інтелекту, пам’яті.

     

    Епілепсію можна стримати. Головне – своєчасно звернутися до спеціаліста, розпочати прийом протисудомних препаратів. Ремісія може тривати роками, тож людина з таким діагнозом цілком може розраховувати на нормальне здорове життя. 

     

    Протисудомні препарати підбирає невропатолог – залежно від типу перебігу хвороби й індивідуальних особливостей організму. Ліки потрібно вживати систематично, без пропуску та пожиттєво. Найчастіше застосовують один препарат, зрідка комбінують кілька. 

     

    Також хворим варто звернути увагу на стиль життя: наприклад, уникати ситуацій, пов’язаних з надлишковим стресом. Операції роблять тим, хто має органічне ураження головного мозку пухлини, кісти, травми тощо. А ще існують нейрохірургічні методи, під час яких видаляють саме епілептичне вогнище. 

     

    Варто зазначити, що існують види епілепсії, які майже не піддаються ані традиційному лікуванню, ані новітньому. Такі форми найчастіше виникають в дитячому віці та ускладнюються енцефалопатією. Їх існує велика кількість (синдром Отахара, Веста, Драве, Леннокса тощо). Вони трапляються не так вже й рідко та з самого початку резистентні до загальноприйнятого лікування. В цих випадках, залежно від виду епілепсії, підбирають комплексне лікування: препарати, спрямовані на коригування нейрофізіологічних процесів в мозку, зміцнення імунітету, зниження температури та багато іншого.

     

    Є дослідження1, 2, що вказують на можливість лікування епілепсії медичною марихуаною, яка підсилює гальмівні системи мозку і зменшує збудливість епілептичного вогнища. Проте деякі науковці критикують наявні дослідження і наполягають на більш детальному вивченні питання. 3

     

    В Україні канабіноїди не легалізовані, в медицині не використовуються. Також слід пам’ятати, що з терапевтичною метою у світі застосовують не звичайний канабіс, а спеціальні сорти, у яких майже відсутній тетрагідраканабінол (психоактивний компонент марихуани), а також екстракт канабідіолу, який не має психоактивного ефекту, і синтетичні препарати, подібні до нього. Форма випуску може бути різна: пігулки, капсули, олії, розчин для ін’єкцій, а також речовини для куріння. І хоча канабідіол не пов’язують з формуванням залежності, медичний канабіс все одно застосовується обмежено.  

     

    Як і у випадку з будь-якими препаратами (особливо якщо вони впливають на мозок), таке лікування можна проводити лише під пильним наглядом лікаря.

     

    Рятуйте! Як надати невідкладну допомогу при епінападі

     

    Якщо ви стали свідком нападу, не панікуйте. Від вашого самоконтролю залежить безпека людини. Негайно викличте швидку і, зафіксуйте час початку, а потім – і закінчення нападу, якщо це можливо.

     

    Поки швидка їхатиме, ваше завдання – захищати хворого від небезпек: намагатися не дати людині впасти і вдаритися, забезпечити доступ свіжого повітря, зняти шарф чи краватку, розстібнути комірець, повернути голову набік (аби людина не захлинулася від того, що у неї запав язик чи слина потрапила у дихальні шляхи). Якщо рот хворого відкритий, можна покласти туди чисту носову хустинку чи якусь іншу м’яку тканину, аби попередити прикушування щік та язика. Але якщо щелепи щільно стиснуті, не потрібно їх розтискати. Ложку до рота теж класти не можна, це тільки збільшує ризик травм. Утримувати руки та ноги під час нападу немає сенсу. Просто стежте, щоб людина не забилась об тверді поверхні й гострі кути. 

     

    Після того, як судоми минуться, необхідно повернути людину на бік і дочекатися, коли вона прийде до тями. Потім необхідно пояснити хворому, що з ним трапилось. Можна спитати, чи є у людини ліки, і, якщо є, допомогти їх вжити. Звичайно, треба розповісти лікарю чи фельдшеру швидкої, що трапилося, відповісти на запитання медперсоналу. 

     

    Міфи про епілепсію 

     

    У суспільстві сформувалися стійкі стереотипи про епілепсію, які стигматизують людей із цією хворобою й формують її неправильне сприйняття. 

     

    «Епілепсія руйнує життя та його перспективи»

     

    Є свідчення, що на цю хворобу страждали Cократ, Цезар, Наполеон, Фьодор Достоєвський, композитор Джордж Ґершвін, музиканти Ієн Кертіс і Прінс. Такий діагноз мають Ліл Вейн та Ніл Янґ. Попри це, вони досягли великих успіхів.

     

    «Хвороба невиліковна»

     

    Колись людей з епілепсією вважали приреченими і не застосовували ніяких лікувальних заходів, їх просто залишали в лікарнях. Зараз існує безліч препаратів, хірургічних методик, схем лікування усі вони дозволяють усунути симптоми або ж навіть і саму причину хвороби. 

     

    «Епілепсія – хрест на вагітності»

     

    За контрольованого перебігу хвороби, коли жінка постійно вживає протисудомні препарати і не має нападів протягом двох-трьох років, вона цілком може виносити і народити здорову дитину. (Втім, буває, що епілепсія передається спадково). 

     

    Планування вагітності проводиться заздалегідь. Весь час за здоров’ям вагітної спостерігають лікарі: двічі на тиждень вона перевіряється у акушера-гінеколога, раз на місяць у невролога. Протисудомні ліки під час вагітності не скасовують, можуть лише замінити. Є препарати, які дозволено вживати під час вагітності: карбамазепін, фенітоін, оксабарзепін. 

     

    «Епілепсія – це постійні обмеження»

     

    Люди з епілепсією можуть вчитися, працювати, мати родину й друзів. Так, є деякі застережливі заходи: треба дотримуватися вказівок лікаря, не пропускати прийом таблеток, уникати провокаційних факторів (стресів, надмірних фізичних навантажень). Серйозні обмеження стосуються лише тих сфер, де є загроза для життя. Наприклад, людині з таким діагнозом не варто водити автівку. В усьому іншому – це звичайне життя. 

     

    «Епілепсія – це завжди порушення психіки та інтелекту»

     

    Якщо людина не отримує допомоги або порушує режим лікування, з кожним новим нападом гине дедалі більше нейронів. Це справді призводить до порушення психіки та погіршення когнітивних функцій, адже такі ділянки мозку не відновлюються. Але регулярне лікування здатне запобігти загибелі нової генерації нейронів. 

     

    Епілепсія не така вже й жахлива, як може здатися на перший погляд. Вона піддається контролю, і хворі можуть жити майже таким самим життям, як і люди без епілепсії. Важливо лише зважати на свої особливості, своєчасно звернутися до лікаря за допомогою, регулярно вживати ліки й не забувати насолоджуватися життям. 

    ТЕКСТ: Альона Охулкова
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Посилання
    • 1. МОЗ про епілепсію
    • 2. — Гиппократ. Избранные книги. Перевод с греческого проф. В.И. Руднева. Редакция, вступительные статьи и примечания проф. В.П. Карпова. М., Государственное издательство биологической и медицинской литературы, 1936. 736 с. (переклад “Куншт”)
    • 3. ВООЗ про епілепсію
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?