Озвучена стаття Здоров'я — 09 серпня, 2021

Детокс здорової людини: що таке отрути й токсини і як з ними боротися

ТЕКСТ:

ІЛЮСТРАЦІЇ: Каталіна Маєвська

Коли справді варто боятися токсинів, що робити, коли ви отруїлися, і як запобігти таким неприємним випадкам? 

В Стародавній Греції та Римі багато відомих науковців та лікарів вважали, що причиною абсолютно усіх захворювань людини є отрути, або ж грецькою τοξικός – «токсини». Відповідно, лікування часто базувалось на пошуку та застосуванні відповідних протиотрут (антидотів). Такий підхід до лікування зберігся на багато століть. А вибір антидоту засновувався на традиціях та метафізичних філософських поглядах. Тому поруч із дієвими лікарськими рекомендаціями серед антидотів часто-густо траплялись засоби на зразок вмісту жовчного міхура козла (безоар), браслетів, перснів з напівдорогоцінним камінням тощо. Сторіччями філософи, лікарі та алхіміки шукали універсальну протиотруту – ліки від усіх хвороб (у Середні віки з’явилась назва «панацея»), такий собі філософський камінь медицини. Ще однією міфічною протиотрутою був теріак, але він застосовувався лише у боротьбі з тваринними отрутами. Теріак має доволі конкретний рецепт, що містить опій та ще кількадесят компонентів, а от на роль панацеї претендували цілковито різні засоби.

Сила традицій у медичній практиці лікування виявилась настільки могутньою, що такі «міфічні антидоти» переписувались із однієї книги до іншої, і деякі навіть дожили до наших днів! Псевдонаукова реклама прикрас із «цілющим» або «заряджаючим» камінням – не рідкість на теренах інтернету.

Але чи справді вчені стародавнього світу помилялись щодо природи захворювань? Чи існують ті загадкові токсини?

Теофраст Парацельс казав: «Все є отрутою, і немає нічого, в чому не було б отруйності; лише доза робить так, що щось перестає бути отруйним». І ця цитата, записана п’ять століть тому, на диво, до сьогодні не втратила своєї актуальності. Майже будь-яка речовина може виявитися отруйною за певної дози. Наприклад, всім нам відомо, що кисень є необхідним для життя. Без вдихання кисню людина може прожити близько трьох хвилин (і навіть це твердження умовне, адже життя все ж підтримується залишками кисню в крові). І водночас, за високої концентрації кисень є отрутою. Він може спричинити токсичне ураження легень, центральної нервової системи, сліпоту, судоми і навіть смерть.1 З іншого боку, вуглекислий газ, який ми видихаємо, є продуктом нашого метаболізму і відомою отрутою. Однак виявляється, що саме його концентрація в крові стимулює рефлекс дихання. Тобто без певної кількості отруйного вуглекислого газу ми можемо померти уві сні, тому що припинимо дихати.2 Саме тому вуглекислий газ додають у кисневі суміші, які використовуються для штучної вентиляції легень. 

Іншим прикладом є ботулотоксин. Це речовина, яку виробляє бактерія – збудник ботулізму Clostridium botulinum. Клостридії – дуже особлива група мікроорганізмів. Вони здатні утворювати захисні форми – спори, які є надзвичайно стійкими в довкіллі. Спора клостридії зберігає життєздатність десятиліттями, легко витримує замороження (до -15 градусів), кип’ятіння протягом кількох годин, виживає навіть до 30 хвилин за температури +120 градусів, не діють на неї і дезінфекційні засоби. Справжній термінатор бактеріального світу! Гарантовано спори клостридії гинуть за умови автоклавування за температури +160 градусів і вище. Але є і хороша новина: у споровій формі клостридії не розмножуються, не виділяють токсин і не викликають захворювання. Тобто якщо ви раптом проковтнете спору клостридії (а цілком імовірно, що це вже траплялось у вашому житті), вона просто пройде крізь шлунково-кишковий тракт і виділиться (цілком життєздатною!), не спричинивши жодних симптомів. Але зовсім інша справа, коли клостридія потрапляє у сприятливі для себе умови, переходить у так звану вегетативну форму, починає розмножуватись і продукувати токсин. Такими сприятливими умовами є відсутність кисню і прямого сонячного світла, плюсова (а особливо кімнатна) температура та нейтральне або слаболужне середовище. Також важливим є фактор часу. Тож справжнім курортом для збудника ботулізму є домашні ковбаси і консерви. Саме слово ботулізм походить від латинського botulus – «ковбаса». 

Ботулотоксин вважається одним з найнебезпечніших і найпотужніших токсинів. Він здатний викликати параліч м’язів людини. Лише один нанограм на кілограм є смертельною для людини дозою. Водночас ботулотоксин широко використовують у медицині. І йдеться не лише про косметологію (відомий усім ботокс), а й про лікування косоокості, хронічних болів і неврологічних захворювань, деяких захворювань м’язової системи і шкіри тощо.

І таких прикладів  можна навести просто безліч.

Отже, у широкому сенсі цього слова нас оточують тисячі отрут і токсинів! Однак не все так страшно. Цілком зрозуміло, що є більш і менш токсичні та шкідливі сполуки. До прикладу, 0,1 г ціаніду може вбити дорослу людину, а ось зловідомих нітратів для цього потрібно 10–15 г у чистому вигляді. 

Оскільки очевидно, що токсичних речовин існує величезна кількість, у лікарів та науковців виникла потреба якось згрупувати або узагальнити їх. На сьогодні, загально прийнято називати токсичні сполуки хімічного походження (ціаністий калій, кислоти тощо) отрутами, а природного походження – рослинні (рицин), тваринні (тетрадотоксин – отрута відомої риби фугу), бактеріальні (ботулотоксин) тощо – токсинами. Також існують ендотоксини – це токсичні речовини, які виробляються в нашому організмі в процесі його життєдіяльності і є, за своєю суттю, кінцевими продуктами обміну речовин (метаболізму). 

Варто зауважити, що такий поділ є доволі умовним. До прикладу, вуглекислий газ, який ми вже згадували вище, – це неорганічна сполука. Вона цілком може бути як хімічного (горіння, хімічні реакції) так і природного (бродіння) походження. Але тут правильніше – отрута, оскільки людина не може отруїтися тим СО2, що виробляє самостійно, лише тим, що потрапляє ззовні. Тож у широкому сенсі, токсини і отрути – це фактично синоніми. 

Отже, токсини цілком реальні. А отже потрібно з ними боротись? Адже кожен чув про популярні детокс-дієти, соки чи харчові добавки. Токсини і шлаки, які накопичуються в нашому організмі, небезпечні, і їх потрібно виводити?

Ні. Це не так. У нашому організмі не існує жодного такого місця чи органу, де токсини накопичуються або зберігаються. Обмін речовин – це постійний процес, який перебуває у стані динамічної рівноваги. Всі продукти метаболізму (ендотоксини) постійно виводяться з організму за допомогою печінки, нирок, легень та шкіри. (Більше про шлаки, токсини і «чистки» читайте тут.)

Звичайно, можливі ситуації, коли ця рівновага порушується. Зокрема, при отруєннях токсичних речовин в організмі більше. Відповідно, їх виведення вимагає більше часу чи ресурсу організму, і він може не встигнути їх знешкодити власними силами. Також при захворюваннях печінки, нирок тощо виведення токсинів сповільнюється. Інфекційні хвороби, запалення, підвищення температури спричиняють зростання інтенсивності метаболізму та збільшення навантаження на печінку (зокрема і за рахунок синтезу там антитіл), а отже також спричиняють зростання в організмі рівня токсичних сполук (це явище має назву «синдром інтоксикації»). 

Всі ці стани виникають внаслідок певних патологій та хвороб. Вони зовсім не є безсимптомними або непомітними. І саме в таких випадках нашому організму необхідна детоксикація.

І ключовим інгредієнтом цієї детоксикації не можуть бути ані дієти, ані соки ані добавки. Цим інгредієнтом є вода.

Вода є головним розчинником у нашому організмі, а більшість токсичних сполук виводиться з організму саме в розчиненому вигляді. Звідси стає зрозумілим, чому зневоднення і дефіцит рідини в організмі завжди погіршує перебіг хвороб і негативно впливає на стан нашого здоров’я.

Довгоочікуване літо в розпалі, а отже в розпалі і сезон харчових отруєнь. І так, харчові отруєння – це теж історія про токсини.

Звичайно, варто пам’ятати про профілактику: мийте фрукти і овочі. А також власні руки. (Часто мити руки – взагалі корисна звичка, і не лише влітку або за часів пандемії.) Не купуйте продукти харчування «з лотків», на стихійних ринках, у місцях, не облаштованих холодильними установками, та у сумнівних закладах харчування (особливо готові страви, солодощі та інші продукти, які не підлягають термічній обробці перед вживанням: ковбаси, молочні продукти, сири, а також продукти, які швидко псуються: сире м’ясо, фарш, риба тощо). Не купайтеся у водоймах у місцях стихійних, не облаштованих пляжів і в фонтанах. І особливо бережіть дітей, адже вони найбільше вразливі до харчових отруєнь.

Але навіть за дотримання цих правил ризик харчового отруєння все ж існує. З’ясуймо, що відбувається в нашому організмі і як ми можемо цьому зарадити.

Харчові отруєння в більшості випадків викликає так звана низькопатогенна флора (це мікроорганізми, які за звичайних умов цілком безпечні) або бактеріальні чи інші природні токсини. Влітку через спеку виникають оптимальні умови для розмноження мікроорганізмів поза межами живого організму. Потрапивши у продукт харчування, бактерії починають швидко та інтенсивно ділитись, і людина, яка спожила цей продукт через кілька годин, отримує величезну кількість мікроорганізмів та їхніх токсинів. Звичайно, токсини у різних збудників можуть бути різні, однак більшість з них має два основних шкідливих ефекти: місцевий – подразнення шлунково-кишкового тракту, та загальний – токсична дія на організм при всмоктуванні у кров. Місцева дія проявляється нудотою, блювотою, діареєю і деколи – болем у животі, а загальна – підвищенням температури, слабкістю, м’язовим та головним болем тощо.

Картина, доволі знайома всім нам.

Окремо варто ще раз згадати вже відомий нам ботулізм. З огляду на те, що найчастіше «винними» продуктами стають ковбасні вироби, солоне або копчене м’ясо/риба та будь-яка домашня консервація, саме цей вид харчового отруєння трапляється не влітку, а взимку чи навесні. Важливо пам’ятати, що клостридії жодним чином не впливають на смак, запах чи зовнішній вигляд продукту. На відміну від більшості інших харчових отруєнь, для ботулізму не характерні блювота чи діарея. Навпаки, першими ознаками можуть бути сухість слизових оболонок та закреп. У подальшому приєднуються розлади зору. 

У випадку підозри на ботулізм необхідно негайно звернутись по медичну допомогу. Це вкрай небезпечна хвороба, яка може призвести до серйозних наслідків чи смерті. Тому важливо знати, як їй запобігти.

Отже, зовсім не варто купувати на ринках домашні ковбаси чи копченості. Якщо ви полюбляєте домашню консервацію і не можете від неї відмовитись, пам’ятайте: перед консервуванням продукти потрібно добре вимити у проточній воді, зберігати домашні консерви потрібно в холодильнику або за низьких температур. Термін зберігання повинен бути обмеженим до 3–6 місяців. У жодному разі не можна берегти консерви на наступний рік! І, нарешті, є одна хороша новина: на відміну від збудника (клостридії) у споровій формі, сам токсин є нестійким до дії високих температур. Отже, домашні м’ясні, рибні, овочеві та інші консерви варто обробити термічно перед вживанням (наприклад, протушити).

Підписатися на Куншт

Корисна розсилка про науку.
Статті, відео і подкасти щотижня та без спаму.

Що ж ми можемо зробити у випадку інших бактеріальних харчових отруєнь? В цьому конкретному випадку цілком справедливою є теза Давньогрецьких вчених про токсини як головну причину хвороби. Однак антидотів-протиотрут для таких токсинів не існує, отже основа лікування – детоксикація (виведення токсинів) і гідратація (наводнення). 

Важливо розуміти, що блювота і, певною мірою, діарея є захисними механізмами та першою ланкою природної детоксикації організму. Подразнення слизової шлунку токсинами викликає блювотний рефлекс, подразнення кишки – посилення перистальтики і діарею. Мета проста і зрозуміла – якомога швидше видалити з організму токсини, які ще не всмокталися у кров. У цьому організму можна допомогти, випивши кілька стаканів води і спровокувавши блювання. Так ми промиваємо шлунок і механічно видаляємо залишки токсину. Але цей метод можна застосовувати лише для людей, які повністю у свідомості. Також цей метод категорично не підходить дітям до п’яти років, оскільки рідина може потрапити у дихальні шляхи. 

Сьогодні точаться жваві дискусії щодо доказовості застосування різних сорбентів (наприклад, активованого вугілля). Загалом їх можна приймати дорослим у випадку відсутності блювоти, але за наявності  діареї. Проте вони належать до групи допоміжного лікування.

У блювоти та діареї є і серйозний негативний наслідок – зневоднення. Вище ми вже з’ясували, що зневоднення значно ускладнює виведення токсинів із організму. А для дітей та для осіб із хронічними захворюваннями такий стан може бути вкрай небезпечним. Тому вкрай важливо відновити дефіцит рідини в організмі.

Для такого відновлення загалом можна вживати будь-які прозорі питні рідини: питну воду, неміцний чай, компот. Пити потрібно невеликими порціями (один–два ковтки) і постійно (кожні 10–15 хвилин). Такий питний режим є щадним для ураженого травного тракту: вода всмоктується і не провокує блювання. Дуже важливо пам’ятати, що для відновлення балансу рідини категорично не можна використовувати газовані напої і фруктові соки (ще одне нагадування: «чарівні» детокс-дієти, що складаються в основному із соків та смузі, насправді зовсім не сприяють детоксикації!). Виникає питання: чому ж це так? Адже вода (Н2О) скрізь та сама! Виявляється, не все так просто. Річ у тому, що всмоктування рідини в нашій травній системі – це складний фізіологічний процес, в основі якого лежить явище осмосу. 

Цей фізичний процес відкрив і описав у XVIII столітті французький абат і фізик Жан-Антуан Ноллє (той самий Ноллє, який відомий експериментами з вивчення сили струму). Він опустив у ємність з водою пляшку із винним спиртом, затягнуту мембраною зі свинячого сечового міхура. Вода проходила крізь мембрану і створила в пляшці такий тиск, що, зрештою, мембрана розірвалась. Тобто розчинник (вода) переходить через напівпроникну мембрану із розчину з меншою концентрацією до розчину з більшою аж до моменту вирівнювання цих концентрацій. Явище було названо осмосом, а тиск, що виник, – осмотичним. Здатність рідини спричиняти осмотичний тиск (тобто «тягнути» на себе воду) називається осмолярністю.

Процес осмосу дуже важливий у нашому організмі. За таким механізмом відбувається обмін речовинами між кровоносними судинами і клітинами, підтримується еластичність клітин організму, а також відбувається всмоктування рідини у шлунково-кишковому тракті. Газовані напої, соки (особливо з м’якоттю та смузі) мають високу осмолярність за рахунок великої кількості розчинених іонів, соди, волокон цукру та інших речовин. Тобто вони не лише перешкоджають всмоктуванню води, а й, навпаки, стимулюють її екскрецію в просвіт травного тракту. Це, своєю чергою, збільшує вміст, стимулює перистальтику і посилює діарею. Тому ці рідини не можна використовувати для детоксикації. Також стає зрозуміло, яким саме чином впливають на наш організм славнозвісні детокси. Фактично, вони діють як м’які послаблювальні засоби і виводять з організму зовсім не шлаки, а рідину. Надмірне виведення рідини (дегідратація) зовсім не є корисним для організму.

Повертаючись до проблеми харчових отруєнь, для найбільш адекватного відновлення рідини існують спеціальні суміші для приготування питних розчинів. Перевага цих сумішей у тому, що вони мають оптимальну осмолярність, а крім того, відновлюють дефіцит не лише рідини, а й іонів, які також втрачає організм через блювання і діарею. Особливо важливими є іони калію, натрію, кальцію і магнію. Їхній рівень у крові регулює осмотичний тиск крові, обмін рідиною і поживними елементами між кров’ю та тканинами та багато інших процесів. Зауважимо тільки, що дітям потрібно застосовувати тільки дитячі регідратаційні суміші з нижчою осмолярністю.

Регідратація є головною умовою успішного лікування харчових отруєнь. Тому варто розуміти, коли необхідно звернутися по допомогу лікаря. Це насамперед ознаки інтенсивного зневоднення, особливо у дітей: сухість слизових оболонок, западання очей, зниження еластичності і пружності шкіри, різка спрага, або ж, навпаки, відмова від пиття, порушення свідомості. Небезпечними ознаками також є постійне блювання та дуже інтенсивна діарея, оскільки ці симптоми унеможливлюють оральну регідратацію. В таких випадках у лікарні застосовують так звану парентеральну регідратацію, тобто введення рідини безпосередньо в судини (внутрішньовенно). Для цього застосовують різні розчини, спільною ознакою яких є те, що всі вони ізотонічні: осмолярність таких розчинів дорівнює осмолярності плазми крові. Саме тому вони не спричиняють набряків або підвищення тиску.

Отже, не варто боятись токсинів чи витрачати кошти на дорогі детокси. Потрібно просто стежити за своїм здоров‘ям і дотримуватись питного режиму. Як сказав колись Антуан де Сент- Екзюпері, вода не є необхідна для життя – вода і є саме життя.

Підтримайте Куншт

Ставайте Друзями Куншт, отримуйте ексклюзивні бонуси та допомагайте нам бути незалежними

Посилання:

  1. На що здатен кисень
  2. Вуглекислий газ і сон

0:00/0:00

Популярні статті

Стаття Суспільство — 27 березня

Як Росія завойовувала вплив у країнах Африки

Стаття Космос - 29 лютого

Куншткамера з Девідом Сперґелом про реліктове випромінювання, НАЯ (НЛО) та співпрацю з українськими науковцями

Стаття Пост правди - 25 березня

Пост правди, епізод 7: Анонімність в телеграмі