ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Наука — 03.09.19
    ТЕКСТ: Метт Рідлі
    Фото: Venkataramesh Kommoju
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Дочка технології

    Як державне фінансування може змінити історію відкриттів та наукових досліджень? Хто на кого впливає – наука на технології чи технології на науку? Про роль держави, приватних компаній у науці розповідає Метт Рідлі. Пропонуємо прочитати уривок із його книжки «Еволюція всього».

    Політики вважають, що інновацію можна відкрити і закрити, як кран. Вона починається із суто наукової думки, яка потім перетворюється на прикладну науку, яка, своєю чергою, стає корисною технологією. Отже, як патріотичний законодавчий орган ви повинні забезпечити безперервне постачання фінансування науковцям на верхньому поверсі їхньої вежі зі слонової кістки, і ось-ось технології поллються з труби на дні башти. Така «лінійна модель» того, як наука стимулює інновації та процвітання, починається з Френсіса Бекона, лорда-канцлера якобінців, який закликав Англію наздогнати португальців у використанні науки для того, щоб робити відкриття та отримувати комерційну вигоду. Вважалося, що у XV ст. португальський принц Генріх Мореплавець багато вклав у картографування, морську вправність та навігацію у спеціальній школі на своїй віллі на півострові Сагреш. Результатом чого стало дослідження Африки та отримання великих здобутків від торгівлі. Ось це і хотів наслідувати Бекон.

     

    Вест-Індію ніколи б не відкрили, якби спочатку не відкрили стрілку компаса… Добрий уряд є гідним, якщо несе у світ здорове та плідне знання. Проте не так давно було встановлено, що ця історія є міфом, а точніше елементом пропаганди принца Генріха. Як і більшість інновацій, навігаційні досягнення Португалії виникли у матросів шляхом спроб і помилок, а не за участі астрономів і картографів. Хай там як, але науковцями керувала потреба мандрівників, а не навпаки.

     

    Професор Теренс Кілі, біохімік та економіст, розповідає цю історію, щоб проілюструвати, чому він вважає, що догма лінійності, поширена у світі науки та політики, котра стимулює інновації, які, своєю чергою, стимулюють комерцію, — здебільшого є помилковою. Ця догма є помилковою щодо того, звідки з’являються інновації. Насправді все влаштовано навпаки. В історії інновацій багато прикладів того, що наукові досягнення є результатом, а не причиною технологічних змін. Тому не випадково, що астрономія набула значного розквіту у вік географічних відкриттів. Парова машина майже нічим не завдячує науці про термодинаміку, але наука про термодинаміку майже всім завдячує паровій машині. Розвиток хімії наприкінці XIX — на початку XX ст. був зумовлений потребами виробників фарб. Виявлення структури ДНК значною мірою залежало від рентгенівської кристалографії біологічних молекул, технології, розробленої в галузі виробництва вовни для вдосконалення текстилю.

     

    І так далі, випадок за випадком. Механізація текстильної промисловості була серцем промислової революції, зі своїми прядильними машинами, ширильними рамами, човником-літаком та валкою, що потрапили в історію як віхи в індустріалізації Ланкастера та Йоркшира, яка привела до раптового збагачення та могутності Британії. Тим не менше, серед тих поденників та підприємців, потреби яких викликали до життя ці зміни, не знайти навіть натяк на науку. Значною мірою це стосується мобільної телефонії наприкінці ХХ ст. Даремно шукати, якими були внески університетів у революцію мобільних телефонів. В обох випадках технічні досягнення спричинені практичними людьми, які втручалися доти, доки не були винайдені кращі машини; філософське обдумування було останнім, про що вони мріяли.

     

    Як наполягає Нассім Талеб, від методів будівництва соборів ХІІІ ст. до розроблення сучасних обчислень історія технологій — це історія емпіричних закономірностей, вивчення шляхом учнівства, випадкових відкриттів, випробувань та помилок, майстрування — те, що французькою називається bricolage (Створення чогось з тих матеріалів, які є під рукою. — Прим. пер.).

     

    Технологія походить від технології набагато частіше, ніж від науки. І наука походить від технології. Звичайно, наука може час від часу віддячувати чимось технології. Наприклад, біотехнологія була б неможливою без молекулярної біології як науки. Але модель Бекона, з її одностороннім рухом від науки до технології, від філософії до практики, є дурницею. Існує значно сильніший напрям: нові технології надають науковцям об’єкти для досліджень.

     

    Наприклад, останнім часом стало модно стверджувати, що технологія гідравлічного розриву, яка зробила можливою революцію в галузі сланцевого газу, виникла завдяки дослідженням, що фінансувалися урядом, і була передана в промисловість. У доповіді Каліфорнійського Інституту досягнень зазначалося, що мікросейсмічна візуалізація була розроблена федеральною Національною лабораторією Сандіа і «виявилася абсолютно необхідною бурильникам для наведення та вибору місця розташування їх свердловин», з огляду на що інженер компанії Mitchell Energy Нік Штайнсбергер розробив технологію «слизької води» (рідина для гідророзриву (вода, пісок і хімічні додатки для зменшення тертя). — Прим. пер.).

     

    Щоб дізнатися, як це відбувалося, я розмовляв з одним із головних розробників технології гідравлічного розриву, Крісом Райтом із компанії Pinnacle Technologies, яка наприкінці 1990-х рр. ще раз відкрила технологію гідророзриву для розробки великих запасів сланцевого газу в родовищі Барнетта, у Форт-Верті, Техас, та навколо нього. Джордж Мітчелл, який настійно намагався видобути газ зі сланцю Барнетта, на який мав права, використав за методикою Pinnacle не густий гель, а «слизьку воду» під потрібним тиском та з піском, щоб підтримувати розломи відкритими, застосовуючи багатоетапні розриви, і довів революційність цієї технології. Презентація Райта, яку побачив Штайнсбергер, переконала його спробувати гідророзрив із застосуванням слизької води. Але звідки Pinnacle взяла саму ідею? Райт найняв Норма Вапінські з федеральної лабораторії Сандіа. Але хто фінансував Вапінські роботи над проектом у Сандіа? Інститут досліджень газу — приватна науково-дослідна коаліція в галузі газодобувної промисловості, гроші якої надходять з добровільного збору за газопроводи між штатами. Таким чином, єдине, до чого була залучена федеральна влада, це надання місця для роботи. Як пише Райт, «якщо б я не найняв Норма із Сандіа, то не було б участі уряду». Це було лише початком. Методика гідророзриву потребувала ще багато років і величезних коштів для досягнення успіху в практичній технології.

     

    Великих зусиль доклала промисловість. Урядові лабораторії пробили шлях до дверей Райта, коли він почав вирішувати цю проблему, пропонуючи свої послуги та державні гроші на підтримку зусиль, спрямованих на подальше вдосконалення гідророзриву і дослідження того, як розширяються розломи в камені за милю під поверхнею. Як кажуть, уряд заскочив в останній вагон і отримав деякі наукові розробки, які потребували втілення, в результаті опрацьованої в промисловості технології. Але джерелом був не уряд. Адам Сміт у «Багатстві народів» писав про заводи Шотландії XVIII ст.: «Багато машин, які використовувалися у виробництві винайшли звичайні робітники», і багато вдосконалень були зроблені завдяки «винахідливості виробників машин». Сміт не розглядав університети як джерело прогресу навіть у філософії. Мені шкода говорити це моїм друзям в академічних вежах зі слонової кістки, чия робота для мене дуже важлива, але якщо ви думаєте, що ваша цінність є джерелом найбільш практичної інновації, то ви сильно помиляєтеся.

    В історії інновацій багато прикладів того, що наукові досягнення є результатом, а не причиною технологічних змін. Тому не випадково, що астрономія набула значного розквіту у вік географічних відкриттів. Парова машина майже нічим не завдячує науці про термодинаміку, але наука про термодинаміку майже всім завдячує паровій машині

    Наука як приватне благо

    Звідси випливає, що уряд не має потреби фінансувати науку: промисловість це зробить сама. Після розроблення інновація сповна оплатить дослідження принципів, на яких вона ґрунтується, як це було зроблено з мікросейсмічним зображенням і гідророзривом. Винайшовши парову машину, промисловість заплатить за термодинаміку. Цей висновок Теренса Кілі є настільки єретичним, що його не сприймають не лише більшість економістів, а також учених. Протягом десятиліть для них незаперечним фактом було те, що наука не отримає фінансування, якщо його не надасть уряд, і не відбудеться економічного зростання, якщо наука не фінансуватиметься з кишені платників податків. Такі думки побутували п’ятдесят років тому. Економіст Роберт Солоу в 1957 р. виявив, що нововведення в технології є джерелом більшого економічного зростання — принаймні в суспільствах, які не розширюють свої території та не збільшують своє населення.

     

    Його колеги-економісти Річард Нельсон і Кеннет Ерроу пояснили в 1959 та 1962 рр. відповідно, що державне фінансування науки було необхідним, оскільки дешевше копіювати інших, ніж проводити оригінальні дослідження. Це робить науку суспільним благом, сервісом, подібним до світла від маяка, яке має забезпечуватися державним коштом, тому що ніхто не підтримуватиме її безкоштовно. Жодна приватна особа не буде підтримувати фундаментальну науку, тому що наукові досягнення будуть доступні її суперникам.

     

    «Проблема зі статтями Нельсона та Ерроу, — пише Кілі, — полягала в тому, що вони були теоретичними, і одна чи дві особи, які не поділяли поглядів цих економістів, зазначили, що в реальному світі начебто існують деякі дослідження з приватним фінансуванням». Кілі стверджує, що й досі немає ніяких емпіричних доказів необхідності державного фінансування досліджень, і що історичні дані свідчать про зворотне. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. Велика Британія та Сполучені Штати зробили величезний внесок у науку за незначного державного фінансування, тоді як Німеччина та Франція з величезним обсягом державного фінансування не досягли особливих успіхів ані в науці, ані в економіці. «Індустріальні країни, уряди яких найменше інвестували в науку, були економічно вигіднішими, — вважає Кілі, — і також мали науку непоганого рівня».

     

    Для більшості людей аргументом на користь державного фінансування науки є список відкриттів, зроблених за допомогою державних коштів, від інтернету (оборонна наука в США) до бозона Хіггса (фізика часток в ЦЕРН у Швейцарії). Але це помилка.

     

    Беручи до уваги те, що уряд щедро фінансує науку, було б дивним, якби хоч щось не було винайдено. Ми, на жаль, не дізнаємося, що могло б бути виявлено за умови альтернативних механізмів фінансування. І ми ніколи не зможемо дізнатися, які відкриття не були зроблені, оскільки державне фінансування науки витіснило більшу частину благодійного та комерційного фінансування, яке могло б мати інші пріоритети.

     

    Після Другої світової війни Велика Британія та Сполучені Штати змінили своє ставлення і стали фінансувати науку переважно за державний кошт. З успіхом оборонної науки та державного фінансування в СРСР, результатом якого став запуск супутника, склалося враження, що державне фінансування може бути корисним. Але справжня причина — те, що розроблення супутника стало можливим завдяки роботі Роберта Годдарда, який був профінансований Гуггенгаймами, — могла б змінити таку точку зору.

     

    Проте Британія та Америка не отримали жодних дивідендів від зміни фінансування науки. Їхня економіка зростала не швидше, ніж раніше.

     

    У 2003 р. Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) опублікувала статтю «Джерела зростання в країнах ОЕСР у період з 1971 до 1998 рр.», з подивом виявивши той факт, що дослідження та розробки, що фінансувалися з приватних джерел, стимулювали економічне зростання, тоді як державне фінансування не мало жодних економічних наслідків. Ніяких. Цей феєричний результат ніколи не було поставлено під сумнів, але він настільки не підходив до тверджень, що науці потрібне державне фінансування, що його було проігноровано.

     

    У 2007 р. Лео Свейкаускас з Бюро економічного аналізу дійшов висновку, що прибутки від багатьох форм науково-технічної діяльності, що фінансуються з державного бюджету, близькі до нуля, і що «багато елементів університетських і державних досліджень мають дуже низьку віддачу, що переважно сприяє економічному зростанню лише опосередковано, або не має віддачі взагалі». Як підсумував Волтер Парк з Американського університету, пояснення такої невідповідності полягає в тому, що державне фінансування досліджень практично витісняє приватне фінансування. Тобто, якщо уряд витрачає гроші на невірно обраний напрямок науки, він зупиняє людей, що працюють над правильним напрямком науки. Але, враховуючи те, що в більшості країн уряд забирає більше третини національного ВВП і витрачає його на щось, було б сумно, якби хоч частина цих грошей не надійшла до науки, яка, зрештою, є однією з великих досягнень нашої культури.

     

    Таким чином, інновація — це явище, що виникає зненацька. Політичні заходи, що мають на меті розвивати інновації, — патенти, премії, державне фінансування науки, — іноді можуть допомагати, але часто дають непередбачувані результати. У сприятливих умовах нові технології з’являються за своїм власним ритмом, у тих місцях і в ті часи, які для них є найбільш сприятливими. Дозвольте людям вільно обмінюватися ідеями та приберіть перепони, і тоді з’являться інновації. А також наукове розуміння.

    Вже 18 вересня відбудеться презентація книжки «Еволюція всього» в межах науково-популярної програми Куншт на Book Forum 2019. Дискусія між математиком Михайлом Зарічним та філософом Ігорем Колесником відбудеться у Tech StartUp School. Деталі за посиланням.

    ТЕКСТ: Метт Рідлі
    Фото: Venkataramesh Kommoju
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: