Озвучена стаття Біологія — 14 грудня, 2019

Дорослим вчитись пізно?

ТЕКСТ:

ІЛЮСТРАЦІЇ: Каталіна Маєвська

У побутових розмовах інколи можна почути, що дорослим вчитися складно чи навіть неможливо. Мовляв, якщо в дитинстві та юності не вивчив англійської чи не опанував логарифми, то у 40 років можна вже й не починати. На противагу цьому твердженню існує інше: вчитись ніколи не пізно. Отже, який із цих постулатів правильний і має під собою наукове підґрунтя? 

Багато людей помічають, що з віком гірше запам’ятовують прочитане й повільніше опановують нові навички. Наприклад, декому буває складно розібратись з новими ґаджетами та їхніми функціями. У такі моменти здається, що сучасні діти народжуються з «вродженими» знаннями. Як інакше пояснити те, що майже кожне дошкільня тепер вміє користуватися смартфоном, планшетом і купою інших пристроїв? Звісно, пояснення існує, і шукати його слід не у міфах про «дітей індиго», а у надбаннях науки: нейробіології, психології тощо. 

Що таке навчання 

Почнімо з того, що таке навчання. Вікіпедія визначає1 його як процес набуття нових і зміни старих знань, навичок, цінностей, уподобань чи поведінки. А з погляду нейробіології все це відбувається за рахунок формування нових нейронних зв’язків: клітини мозку вчаться взаємодіяти у певній послідовності, передавати нервові імпульси конкретними протореними шляхами.

Дітям вчитися справді легше, бо їхній мозок працює інакше. Спеціалісти Центру дитячого розвитку Гарвардського університету2 зазначають, що у перші кілька років життя у дитини формується понад мільйон нових зв’язків щосекунди! (Ще кілька років тому вчені говорили про 700-1000 нових нейронних шляхів на секунду, і оновлені дані вражають). Загалом впродовж життя таких зв’язків утворюються мільярди. Деякі з них – ті, якими людина не користується, – з часом руйнуються, а повторення дій і повторне проговорювання інформації, навпаки, посилюють вже наявні зв’язки між нейронами. 

Раніше вважалося, що, по-перше, нейрони, що загинули, вже ніколи не відновлюються, тож у людей з віком залишається дедалі менше клітин мозку. По-друге, приблизно до 1970-х років була поширеною і загальноприйнятою3 думка, що пластичність мозку (тобто здатність до формування нових зв’язків між нейронами) – це суто «дитяча» властивість, і у дорослих її годі чекати. Більш сучасні дослідження4, 5, 6 показують, що нові нейрони формуються все життя, – хоча і не так швидко, як хотілось би, – а нейронні зв’язки утворюються тоді, коли людина намагається робити щось нове. 

Тож вікові особливості у здатності до навчання справді існують. До того ж не лише мозок дитини відрізняється від мозку дорослого, але і мізки дорослих різного віку різняться між собою (що й казати про індивідуальні відмінності). Як пояснює Гарвардська медична школа7, мозок постійно змінюється. Наприклад, з віком у людей зменшуються певні ділянки мозку (наприклад, гіпокамп, який бере участь зокрема у процесі «переведення» знань з короткотривалої пам’яті у довготривалу). А ще стоншується мієлінова оболонка нейронів, внаслідок чого погіршується зв’язок між нейронами і людині може бути складніше запам’ятовувати нову інформацію й видобувати з пам’яті старі знання. 

Натомість покращується комунікація між віддаленими ділянками мозку, що дає змогу більш глибоко мислити: співставляти інформацію з різних джерел, бачити зв’язки між ними, розуміти загальну картину, усвідомлювати глобальний вплив конкретних факторів. Це явище навіть називають основою мудрості. Тобто у дитинстві й молодості ми активно накопичуємо нові знання і будуємо прості (якщо це слово взагалі можна застосовувати до мозку) нейронні зв’язки, а з віком можемо охоплювати думкою дедалі складніші явища і концепції. 

Коли мозок стає «дорослим»

1971 року американський психолог Реймонд Кеттел запропонував теорію8, за якою загальний інтелект поділяється на два окремих типи: рухомий, або гнучкий інтелект, – це здатність вирішувати нові завдання, яких не було у попередньому досвіді людини; кристалічний (кристалізований) інтелект – це накопичені знання і вміння їх застосовувати. Можна сказати, що рухомий інтелект – це кмітливість і логіка, а кристалічний – ерудиція і глибокі міркування. Це не етапи розвитку інтелекту, і некоректно говорити, що спочатку інтелект у людини гнучкий, а потім «кристалізується». Вони розвиваються паралельно, і кожен з них доповнює інший. Ба більше, кожен тип інтелекту – це великий масив різних функцій та навичок. Одні з них людина найкраще виконує у 20 років, інші у 50. 

Дослідження неврологів з Массачусетського технологічного інституту та Массачусетської лікарні загального профілю виявило9, що у 18-19 років досягає піку швидкість обробки інформації, а потім вона різко починає падати. Пік короткотривалої пам’яті настає у 25, але різке зниження починається лише у 35 років. Ці дані наче підтверджують, що після 25 років вчитись вже пізно. Проте дослідники виявили ще один цікавий факт: розвиток кристалічного інтелекту (який визначали за розміром словникового запасу) досягає кульмінації не у 40-50 років, як вважалось раніше, а у 65-75. Тобто до цього часу людина накопичує знання. Можливо, дещо повільніше, проте процес навчання триває. А ще, як ми пам’ятаємо з попереднього розділу, відбувається не лише накопичення нової інформації, а і дещо цікавіше: формування складних комплексних уявлень і навичок. 

Те, що люди зрілого віку здатні навчатись, – хоча і не точно так само, як молоді, – підтверджують й інші дослідження. У 2015 році вчені з Університету Айови провели експеримент10, який мав з’ясувати, чи справді старшим людям складніше вчитись. Автори розробили конфігуративне навчальне завдання (тобто таке, де учасникам треба було навчитись реагувати на кілька чинників одночасно, враховуючи їхнє поєднання, а не кожен фактор окремо) і попросили дві групи людей виконати його. Середній вік учасників першої групи становив 24 роки, другої – 66,5 років. Старша група показала меншу швидкість і точність реакції, проте загальний рівень здатності до навчання був подібним до показників молодшої групи. Цікаво, що старша група почала демонструвати кращі результати на другий день експерименту. Натомість молодші учасники ліпше впорались з тими вправами, де не можна було передбачити наступну конфігурацію факторів (бо вправи не повторювались у певному порядку, а мали значну ймовірнісну складову). 

Як поліпшити здатність до навчання 

Є кілька факторів, які справляють позитивний ефект на процеси формування нових нейронів і нейронних зв’язків. Наприклад, спорт і фізичні навантаження загалом. 2005 року науковиця Генріетт ван Праг та її колеги дослідили11, як фізичні навантаження впливають на нейрогенез та здатність навчання у старих мишей. Виявилося, що після місяця вправ на біговому колесі миші з експериментальної групи проходили тести краще за своїх однолітків з контрольної групи. Обстеження показало, що нейрогенез у гіпокампі тварин покращився. До того ж нові нейрони за будовою ніяк не відрізнялись від нових нейронів молодих особин. 

Також корисною є музика12: прослуховування улюблених композицій, а ще краще – гра на музичному інструменті. Серед позитивних чинників науковці відзначають легкий стрес, викиди серотоніну і дофаміну (власне, зі змінами гормонального фону пов’язаний вплив прослуховування музики на інтелект), а головне – здоровий сон (регулярний, достатньо тривалий, з фазами «повільного» та «швидкого» сну). Є, звичайно, і негативні фактори: вживання наркотиків, зокрема алкоголю, хронічний або надмірний гострий стрес, депресивні стани.  

Як бачимо, з віком людині справді стає важче опрацьовувати великі обсяги нової інформації, проте чим старшими ми стаємо, тим краще розуміємо складні концепції. Тож вчитися ніколи не пізно, хоча для кожного знання, мабуть, є свій «ідеальний час». А покращити нейропластичність (і, відповідно, якість навчання) допоможуть корисні звички: спорт, музичне хобі, режим сну і відпочинку тощо. 

Посилання:

  1. Сторінка про навчання у Вікіпедії
  2. «Архітектура мозку» — стаття Центру дитячого розвитку Гарвардського університету
  3. Про історію вивчення нейропластичності у Вікіпедії
  4. «Старіння і пластичність мозку» — стаття Лізи Паувелз та її колег
  5. «Мозок, що старіє: нейропластичність у відповідь на когнітивні тренування» — стаття вчених з Техаського університету
  6. «Нейропластичніть у дорослих: понад 40 років досліджень»
  7. «Як пам'ять і здатність мислити змінюються з віком» — Harvard Health Publishing
  8. Сторінка про гнучкий і кристалізований інтелект у Вікіпедії
  9. «Розвиток і занепад когнітивних навичок» — MIT News
  10. Дослідження здатності до навчання у молодих та літніх людей
  11. Дослідження Генріетт ван Праг щодо нейрогенезу у мишей
  12. «Гра на музичному інструменті допомагає вашому мозку більше, ніж будь-яка інша активність» — Inc.

0:00/0:00

Популярні статті

Стаття Суспільство — 27 березня

Як Росія завойовувала вплив у країнах Африки

Стаття Космос - 29 лютого

Куншткамера з Девідом Сперґелом про реліктове випромінювання, НАЯ (НЛО) та співпрацю з українськими науковцями

Стаття Пост правди - 25 березня

Пост правди, епізод 7: Анонімність в телеграмі