ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису

    Як працює антиретровірусна терапія/ Начитав: Марко Галаневич (ДахаБраха)

    00:00
    00:00
    Медицина — 01.12.19
    ТЕКСТ: Ная Новак
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Довго та щасливо. Як працює антиретровірусна терапія

    ВІЛ-інфекція формально вважається «невиліковним» захворюванням і є одним з найбільш стигматизованих діагнозів сучасноcті. Проте медицина вважає цю хронічну вірусну хворобу цілком контрольованою, сучасні досягнення дозволяють збільшити тривалість та підвищити якість життя настільки, що пацієнти можуть жити звичайним життям. Головне – дотримуватися щоденного прийому ліків. До Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом розповідаємо усе, що треба знати про антиретровірусну терапію. 

    Антиретровірусна терапія (АРТ) – медикаментозний метод лікування людей що живуть з ВІЛ (ЛЖВ). Термін «антиретровірусна» означає, що ця терапія спрямована на боротьбу з ретровірусом; ця родина вірусів «полює» в основному на хребетних тварин. До складу родини ретровірусів входить рід лентівірусів (з латини – «повільних вірусів»), і саме до них належить вірус імунодефіциту людини (ВІЛ). Також серед лентівірусів – вірус імунодефіциту мавп, вірус імунодефіциту великої рогатої худоби, лентівірус пум та інші види. 

     

    ВІЛ-інфекція дійсно розвивається повільно, впродовж декількох років. Без специфічного лікування ВІЛ-позитивна людина може жити понад десятиліття, роками не відчуваючи жодних симптомів (точні цифри залежать від індивідуальних особливостей та типу вірусу).

    Найбільш розповсюджений і небезпечний генотип вірусу імунодефіциту людини – ВІЛ-1 групи М. У цій статті йдеться насамперед про нього.

    Ранні стадії інфекції ВІЛ безсимптомні, і через це понад 50% ЛЖВ звертаються по діагностику лише тоді, коли імунна система вже серйозно пошкоджена. Впродовж років хвороба прогресує і зрештою розвивається у СНІД – синдром набутого імунодефіциту людини. Для пізніх стадій інфекції ВІЛ та для СНІДу характерна велика кількість опортуністичних інфекцій. Це захворювання, які рідко зустрічаються у здорової людини і часто – у пацієнтів зі зниженим імунітетом (захисні функції організму пригнічуються не лише при розвитку ВІЛ-інфекції, а також внаслідок хіміотерапії, тривалого прийому гормональних препаратів, імуносупресорів при трансплантації органів тощо). Це можуть бути вірусні, бактеріальні, грибкові захворювання – від «молочниці» до пневмоцистної пневмонії. Власне, супутні хвороби і призводять до смерті, якщо ВІЛ-позитивна людина не отримує лікування.  

     

    Хороша новина полягає у тому, що при коректному прийомі антиретровірусних препаратів людина з ВІЛ може жити активним життям до поважного віку: працювати, будувати сім’ю, займатись спортом, мистецтвом, громадською діяльністю – всім, чим забажає. 

     

    Реплікація ВІЛ: на що впливають антиретровірусні препарати 

     

    Аби зрозуміти, як працює антиретровірусна терапія, треба спершу поглянути на сам вірус та механізми його розмноження. Геном ВІЛ, як і решти ретровірусів, представлений РНК (нагадаємо, інші віруси «тримають» свою генетичну інформацію у ДНК). 

     

    Потрапивши в організм людини, вірус ВІЛ проникає у CD4+ T-лімфоцити – клітини імунної системи. Там, якщо говорити спрощено, з РНК утворюється вірусна ДНК, і ця ДНК вбудовується у геном клітини. В ядрі атакованої клітини з «хакнутої» ДНК транскрибуються нові нитки вірусної РНК. Так «народжуються» нові копії вірусу, що виходять з пошкодженої клітини і линуть до інших. Цей процес називається реплікацією вірусу. У відповідь на атаку організм… дає імунним клітинам сигнал ділитись активніше! Відповідно, вірус отримує більше можливостей для розмноження. Розірвати коло можна лише за допомогою антиретровірусної терапії. Вилікуватись назавжди неможливо (принаймні поки що), терапія пожиттєва, проте вона дозволяє повністю контролювати ВІЛ¹. 

    При коректному прийомі АРТ людина з ВІЛ може жити активним життям до поважного віку: працювати, будувати сім’ю, займатись спортом, мистецтвом, громадською діяльністю – всім, чим забажає 

    При аналізі крові на ВІЛ серед інших показників вимірюють вірусне навантаження (кількість копій вірусу на мілілітр плазми) і кількість здорових клітин CD4+. Нульове вірусне навантаження – стан, коли копій вірусу в крові стає так мало, що лабораторне дослідження їх навіть «не бачить».

    Є кілька груп АРТ-препаратів: нуклеозидні та ненуклеозидні інгібітори зворотньої транскриптази, інгібітори протеази, інгібітори інтегрази та інші. Звучить страшно? Зараз усе пояснимо! Термін «інгібітор» означає речовину, що сповільнює або зупиняє реакцію чи процес. Зворотня транскриптаза, протеаза, інтеграза – ферменти, які використовує вірус на різних етапах реплікації. Тобто принцип дії у всіх препаратів один: не дати вірусу пройти протореним шляхом. Одні медикаменти «зачиняють» вхід до клітини, інші – заважають вірусу сформувати ДНК, треті не дозволяють вбудувати вірусну ДНК у людську. 

     

    Тепер поглянемо на другого учасника цієї битви: вірус – це живий організм, і він робить все, аби вижити і розмножитись. ВІЛ здатен дуже швидко мутувати, видозмінюватись і виробляти резистентність (невразливість) до конкретного препарату або до цілої групи. Тож сучасні протоколи передбачають комбінацію декількох препаратів: якщо один не зможе стримати вірус, то на наступному рубежі спрацює інший. Такий підхід називається ВААРТ – високоактивна антиретровірусна терапія. 

     

    Режим всьому голова: як приймають АРТ 

     

    Коли у людини вперше виявляють ВІЛ, їй зазвичай прописують схему лікування, що включає не менше трьох препаратів, які треба приймати один або два рази на день в один і той самий час. Це може бути одна або декілька пігулок. Підбирають схему індивідуально, враховуючи результати обстеження, наявність опортуністичних інфекцій, хронічних хвороб тощо. Також лікар обов’язково дізнається, чи приймає людина якісь інші ліки, адже вони можуть взаємодіяти з АРТ-препаратами. Варіанти таких взаємодій – окремий Всесвіт. Скажімо, пацієнти з гепатитом В можуть отримати таку схему АРТ, яка лікуватиме одночасно і гепатит. А от з гепатитом С усе складніше: препарати, що дозволяють його контролювати, можуть міняти концентрацію ліків від ВІЛ в крові. Якщо не взяти до уваги цю особливість, ефективність АРТ різко впаде. 

    98-99% немовлят ВІЛ-позитивних матерів (які приймають АРТ) народжуються здоровими

    Схема лікування – індивідуально підібраний набір препаратів і режим прийому. Кожна пігулка може містити одну чи декілька діючих речовин.

    У перші три-шість місяців лікування у багатьох пацієнтів з’являються побічні ефекти від препаратів: головний біль, розлади з боку травної системи (нудота, блювота, діарея), дратівливість, безсоння, деякі медикаменти можуть спричинити нічні жахи. Проте більшість цих ефектів можна контролювати. Пацієнт повинен говорити лікареві про все, що його турбує, аби спеціаліст додав до схеми лікування препарати і від побічної дії АРТ.  

     

    У важких випадках пацієнту можуть приписати десяток пігулок на день, що психологічно гнітить людину. Це явище отримало назву pills burden, або «тягар таблеток». Чим більший тягар, тим менша прихильність до терапії, тобто вищі шанси, що людина пропускатиме прийом. А от цього якраз робити не можна: іноді з пропуску однієї-двох доз починається розвиток резистентності вірусу до препарата. АРТ-препаратів дуже багато, як і штамів вірусу, тож не можна точно сказати, коли процес може вийти з-під контролю. Але вважається, що з кожних 100 доз людина має прийняти у звичний час 95, інакше терапевтична стратегія може перетворитись на лотерею. Тому багато зусиль фахівці спрямовують на те, аби знизити кількість пігулок. Більшість людей з ВІЛ мають приймати по кілька таблеток лише впродовж півроку, а потім залишається лише одна таблетка на день. 

     

    Не залишати нікого на самоті

     

    У будь-якому разі, щоденний пожиттєвий прийом препаратів за жорстким графіком – це складно. Тож надзвичайно важливим компонентом лікування є психологічна підтримка. Це не просто «приємний бонус», а система, що забезпечує стабільний прийом і, відповідно, ефективність АРТ. 

     

    В Україні діє декілька пацієнтських організацій, які допомагають людям навчитись жити з ВІЛ. «Кістяк» таких організацій складають люди, котрі самі стикались зі стигматизованими хронічними захворюваннями: ВІЛ та його проявом СНІДом, різними формами гепатиту, туберкульозу тощо. Хтось з них має діагноз, у когось хворіє друг або член сім’ї, є і ті, хто просто приєднався до організації, аби підтримати інших. Такі організації отримують максимальний рівень довіри. 

     

    Найважливішою, звісно, є підтримка на ранніх етапах. У сучасному світі ВІЛ є контрольованим хронічним вірусним захворюванням, проте люди, які щойно дізналися про свій діагноз, переживають гостру реакцію на стрес – насамперед через суспільну стигму та культурні стереотипи. Майже усі проходять через стадію заперечення, думають «це неправда», «це не могло відбутись зі мною». Для когось стрес виявляється надто сильним – і людина може навіть стати жертвою ВІЛ-дисидентів (руху, що заперечує існування ВІЛ; ВІЛ-дисиденти звинувачують медичну спільноту і фармкомпанії у змові). Тому дуже важливо, у яких умовах людина дізнається про свій ВІЛ-позитивний статус і яку підтримку вона отримує. 

    Люди, що приймають АРТ за графіком і у яких аналіз показує нульове вірусне навантаження, можуть займатись сексом без бар’єрної контрацепції, не ризикуючи заразити партнера

    Приміром, у «Школі пацієнта» ВІЛ-позититивну людину супроводжують впродовж півроку. Цього періоду якраз достатньо, щоб сформувалась звичка до прийому медикаментів. Перші пару місяців соціальний працівник регулярно зустрічається з людиною, що живе з ВІЛ, потім – підтримує зв’язок телефоном. Якщо є потреба, представник організації може тримати контакт з близькими пацієнта – скажімо, якщо той приймає наркотики, має алкогольну залежність чи психічне порушення. 

     

    Важливо, аби соціальні працівники проходили навчання і знали, де на людину, яка живе з ВІЛ, може чатувати небезпека. Так, наприклад, інколи пацієнти бояться зізнатись своєму лікареві і навіть соціальному працівникові, що забули прийняти препарат. Вони не хочуть розчаровувати людину, якій довіряють, тож приховують факт пропуску. Це погано, бо ми ж пам’ятаємо, наскільки складним є вибір схеми лікування і як важливо лікареві мати усю інформацію про здоров’я пацієнта. Знаючи про такі підводні камені, соцпрацівник може говорити з людиною про ВІЛ більш відверто і давати корисні поради. Приміром, декому легше дотримуватись режиму, використовуючи таблетницю (спеціальна коробочка з відділеннями для щоденного приймання ліків). А інші почуваються спокійніше, якщо перекладають пігулки від ВІЛ у коробочку від вітамінів – і не соромляться приймати їх при друзях чи колегах. 

     

    АРТ як протидія епідемії ВІЛ та СНІДу

     

    Антиретровірусна терапія не лише рятує життя людям, що її приймають, вона також знижує темпи розповсюдження вірусу. Так, наприклад, прийом препаратів дозволяє ВІЛ-позитивним жінкам народжувати здорових дітей. Раніше фактором ризику вважався кесарів розтин, проте зараз існують спеціальні протоколи з проведення КС у ВІЛ-позитивних жінок, які захищають немовля від прямого контакту з кров’ю матері. Тож тепер 98-99% немовлят ВІЛ-позитивних матерів народжуються здоровими², передача вірусу може відбуватись внаслідок передчасних пологів чи пологів з ускладненнями. 

     

    Також люди, що приймають АРТ за графіком і у яких аналіз показує нульове вірусне навантаження, можуть займатись сексом без бар’єрної контрацепції, не ризикуючи заразити партнера³. Цей факт виглядає особливо обнадійливим, якщо врахувати, що найпоширеніший спосіб передачі ВІЛ сьогодні – статевий. Понад 70% усіх інфікувань ВІЛ в Україні за останні півроку – через гетеросексуальні статеві контакти⁴. 

     

    Важливо: здавати аналіз на ВІЛ треба регулярно. Якщо ви здавали тест минулого року, то і результат маєте станом на минулий рік. А сьогоднішній статус вам невідомий. Наскільки часто тестуватись – залежить від життєвого сценарію конкретної людини. Але навіть якщо рівень ризику у вашому житті мінімальний, варто таки робити тест раз на рік. (Щоб дізнатись свій рівень ризику, можна скачати безкоштовний мобільний додаток HIV Test⁵; проте він не замінить медичного аналізу.)

     

    Стратегія 90 – 90 – 90 

     

    Зараз українські й міжнародні організації працюють у межах стратегії, що отримала назву «90 – 90 – 90». Загальна мета – зробити усе можливе, аби 90% населення знали про свій статус, 90% людей з ВІЛ отримували антиретровірусні препарати і 90% тих, хто лікується, приймали таблетки регулярно і досягали хороших результатів⁶. 

     

    До останніх «90» питань немає: ми вже маємо достатній рівень розвитку терапії, який дозволяє ВІЛ-позитивним людям розраховувати на ту ж тривалість і якість життя, що й у людей без ВІЛ. Звісно, є складні клінічні випадки, але більшість пацієнтів, які розпочали лікування до настання стадії СНІДу, досягають нульового рівня вірусного навантаження. Зусилля фармакологів спрямовані на вдосконалення препаратів, зниження «тягара пігулок», усунення побічних ефектів тощо. На це виділяється достатньо ресурсів, тож напрям швидко розвивається. Схеми лікування, які отримують пацієнти сьогодні, помітно ефективніші навіть за ті, що використовувались два-три роки тому. 

     

    З доступністю АРТ в Україні усе добре: держава закуповує стільки препаратів, що вистачить для лікування всіх людей з ВІЛ, не лише виявлених. Тобто якщо завтра кожен мешканець України зробить аналіз і кількість діагнозів ВІЛ зросте, АРТ-препаратів так само вистачить на всіх. Безкоштовно. На жаль, це не значить, що всі люди з діагнозом ВІЛ приймають ліки. 

     

    Найбільша проблема – недодіагностованість. Донедавна зусилля борців зі СНІДом були спрямовані на допомогу людям з так званих «груп ризику»: працівницям і працівникам комерційного сексу, людям, що приймають ін’єкційні наркотики, та чоловікам, що мають секс з чоловіками (уточнимо, що йдеться про незахищений анальний секс, який має вищий ризик інфікування – як для гомосексуальних, так і для гетеросексуальних контактів; розподіл ризиків можна знайти у HIV Book²). Проте ВІЛ-позитивним може бути будь-хто, незалежно від віку, статі та гендеру, сексуальної орієнтації, рівня освіти, соціального статусу тощо. Тож ми вважаємо необхідним додати до списку посилань мапу усіх точок, де можна пройти тест на ВІЛ⁷. Також можна використовувати тести для самодіагностики, що продаються в аптеках. Це можуть бути набори для аналізу крові чи слини (останні поки що не дуже поширені, проте фахівці очікують, що їх ставатиме більше). 

     

    Подолання епідемії ВІЛ/СНІДу вимагає розширення контролю над хворобою, і говорити тільки про «групи ризику» вже недоцільно. Хороша новина у тому, що ми маємо готовий інструмент, аби цю епідемію зупинити. Цей інструмент – антиретровірусна терапія. 

     

    За допомогу у підготовці матеріалу дякуємо благодійній організації «100% життя», зокрема лікареві-інфекціоністу, керівнику відділу з розвитку програм лікування Віктору Третьякову, а також психологині, старшій фахівчині відділу управління проектом Глобального фонду для боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією Катерині Панделі. 

    ТЕКСТ: Ная Новак
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?