ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Людина — 29.04.21
    ТЕКСТ: Оксана Чередник
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Епілепсія у відсотках

    Перський цар Камбіс ІІ був войовничим правителем, сином легендарного Кира Великого. Він завоював землі Єгипту, а його походи через кілька десятиліть описав грецький історик Геродот. У своїй праці «Історія» він залишив згадки про те, що у Камбіса були мінливий настрій і непередбачувана поведінка. Геродот вважав, що Камбіс страждав на «священну хворобу» – епілепсію. «Від народження він страждав тією тяжкою хворобою, яку деякі називають священною. Не видається неймовірним, що, коли його тіло тяжко страждало, його розум теж мав хворіти», – писав Геродот1

     

    Вчені досі не знайшли достеменних доказів того, що у Камбіса справді була епілепсія2. Однак у цьому випадку також важливо, як епілепсію сприймав Геродот і як це вплинуло на майбутній розвиток лікування і суспільного уявлення про хворобу. З одного боку, існує твердження1, що Геродот стигматизує епілепсію й утверджується в думці, ніби вона пов’язана з психічними захворюваннями. З іншого боку, історик відходить від типового на той час уявлення про епілепсію як про хворобу, послану богами. Тому його ідеї також можна вважати «перехідною» ланкою від божественного до наукового сприйняття епілепсії. 

     

    На щастя, через тисячоліття після Геродота ми вже знаємо, що епілепсія пов’язана з неврологією. Сьогодні ризик пережити хоча б один епілептичний напад протягом життя становить близько 5–10%, а ризик захворіти на епілепсію – 1–3%. Ризик залишитися без лікування навіть у разі правильного діагнозу – 30%. Ризик суїциду після встановлення діагнозу «епілепсія» підвищується  у чотири рази. Про ці та інші дані – детальніше у нашій статті.

    5–30% – ймовірність помилкового діагнозу при епілепсії3

     

    Трапляється як гіпердіагностика, коли встановлений у медичному закладі діагноз епілепсії виявляється помилкою, так і гіподіагностика, коли епілепсія тривалий час лишається нерозпізнаною при повторних візитах до лікарів.

     

    Річ у тім, що термін «епілепсія» об’єднує групу хронічних неврологічних захворювань, для яких характерні спалахи аномальної активності клітин головного мозку, що викликають судоми та/або порушення свідомості.

     

    Різні за походженням хвороби об’єднують за принципом подібного лікування, яке при епілепсії спрямоване на попередження характерних порушень біоелектричної активності кори головного мозку. Тому до епілепсії не належать напади судом, викликані впливом гострих зовнішніх чи внутрішніх чинників (висока лихоманка, різке зниження рівня цукру в плазмі крові, зневоднення організму, тепловий удар, пізній токсикоз вагітних, отруєння, мігрень тощо).

     

    Помилки у встановленні діагнозу дуже часто виникають, якщо є напади, викликані патологією серцево-судинної системи, що призводить до порушення мозкового кровообігу4.

     

    Зі значними складнощами лікарі стикаються при діагностиці психогенних неепілептичних нападів (psychogenic non-epileptic seizures, PNES), які клінічно можуть бути схожі на епілептичні. Такі напади не пов’язані з характерними змінами біоелектричної активності мозку, тому вимагають принципово іншого лікування5.

     

    Треба додати, що ці дві патології не унеможливлюють одна одну. В одного пацієнта можуть бути і епілептичні напади, і психогенія. Тому потрібне спостереження та моніторинг ЕЕГ (сучасна апаратура дозволяє проводити такий моніторинг, так само як, наприклад, моніторинг ЕКГ або артеріального тиску).

    5–10% – імовірність пережити один спонтанний напад за 80 років6

     

    Діагноз епілепсії встановлюють, якщо реєструють два епізоди з проміжком, більшим ніж 24 години (повторний напад протягом доби зараховується як один епізод). Ризик рецидиву становить близько 50%. Це означає, що ризик розвитку епілепсії у людини, що пережила один-єдиний епілептичний напад, у 5–10 раз вищий, ніж у середньому в спільноті. Але ця ймовірність не фатальна. Шанси залишитися здоровим такі ж, як і захворіти. Наприклад, у Канаді дають ліцензію пілота після одного нападу, якщо він не повторюється протягом п’яти років.

     

    Епілепсія – одна з найпоширеніших неврологічних патологій. Імовірність її розвитку зростає з віком і становить у віці до 20 років – 1%, до 75 років – 3%7.

     

    В країнах з низьким розвитком медицини епілепсія частіше з’являється в старшому дитячому, підлітковому та молодому віці як наслідок травм або інфекційних уражень головного мозку.

     

    У країнах з розвинутою економікою захворюваність висока у перші місяці та останні роки життя. У немовлят епілепсія, як правило, розвивається як наслідок генетичних патологій, аномалій розвитку, пологових травм, що зумовлюють тяжкі органічні ураження головного мозку.

     

    Люди з високими прибутками довше живуть, тому й ризик розвитку хвороби у них вищий. Окрім того, кваліфікована медична допомога надає можливість виживати після тяжких інсультів, що залишають після себе епілепсію як ускладнення.

    40% епілептичних нападів відбуваються без судом8

     

    Лише 20% епілептичних нападів мають клінічний вигляд класичних генералізованих судом, які вперше описали ще 4000 років тому у старовинних медичних трактатах. 40% нападів спочатку мають локальний характер. Якщо збудження поширюється на обидві півкулі головного мозку, напад переходить в генералізований. Але це трапляється не завжди.

     

    Коли у людини відбувається локальний напад, судоми охоплюють частину тіла, що відповідає вогнищу, яке створює патологічну активність. Наприклад, примусовий поворот голови, судоми половини тіла, автоматичні рухи частин тіла або м’язів обличчя. 

     

    За ураження ділянок, які відповідають за діяльність органів чуття, виникають напади галюцинацій (слухових, зорових, тактильних). Вогнища у скроневій та лобній ділянках можуть викликати напади страху, гніву, радості, відчуття дезорієнтації, порушення пам’яті, відчуття нападу «чужих думок» тощо. 

     

    Ці порушення можуть супроводжуватися характерними для локальних нападів судомами, а можуть відбуватися без них. В останньому випадку виникають значні складнощі з діагностикою, хворим можуть помилково встановити діагноз шизофренії. Нерідко пацієнти не звертаються за допомогою.

     40% нападів відбуваються без судом – це так звані малі напади, або абсанси, що характеризуються короткочасним вимкненням свідомості. Сам термін «абсанс» (з французької  – «відсутність») красномовно свідчить про клініку нападу: людина застигає на місці з «порожнім» поглядом і не реагує на навколишні подразники. Абсанс триває від п’яти до 30 секунд і зникає так само несподівано, як і починається.

    60% епілепсії виникають без встановленої причини9

     

    У 40% епілепсії причиною нападів судом, що постійно повторюються, стає органічне ураження головного мозку через травми, інфекційні захворювання, пухлини, інсульт тощо.

     

    Але переважно виявити причину не вдається. Це так звана криптогенна епілепсія, яка виникає без органічного ураження головного мозку. 

     

    Дослідження однояйцевих близнюків, що мають ідентичний склад генів, показали, що вплив генетики при епілепсії становить 50–60%. Для порівняння, у маніакально-депресивного психозу цей показник – 95%, у шизофренії – 40–60%, у вітиліго – 10%. Механізм реалізації генетичного сценарію при епілепсії залишається невідомим.

     

    Отже 40–50% «відповідальності» за розвиток криптогенної епілепсії несуть фактори зовнішнього середовища, що впливають на людину протягом життя, зокрема вживання алкоголю, що знижує протисудомний захист клітин головного мозку, вірусні захворювання, порушення кровообігу головного мозку.

     

    Генетично зумовлені форми епілепсії, як правило, відбуваються з генералізованими судомами. За даними клінічних обстежень, у 95% близнюків перебіг епілепсії однаковий: це стосується типу нападів, частоти, прогнозу щодо успішності медикаментозного лікування.

    70% випадків епілепсії піддаються медикаментозному лікуванню10

     

    В більшості випадків епілепсія – хронічне захворювання, що потребує протисудомної терапії протягом усього життя. Але якщо регулярно приймати ліки, пацієнти з епілепсією можуть повноцінно жити без значних обмежень: народжувати й виховувати дітей, опанувати більшість професій і плідно працювати, отримати права водія автівки у більшості країн.

     

    Випадки, коли ліки не діють, становлять близько 30%. Як альтернативу консервативній терапії медицина пропонує хірургічне втручання – знищення клітин, що викликають патологічну біоелектричну активність або в перетині шляхів розповсюдження патологічної активності на всю площу кори головного мозку (резекція пухлини, резекція ураженої ділянки головного мозку або резекція гіпокампу).

     

    Якщо хірургічне втручання протипоказане, лікарі можуть рекомендувати нейростимуляцію блукаючого нерву, що також попереджає виникнення та розповсюдження патологічної хвилі активності. Але цей метод підходить далеко не всім, оскільки може провокувати побічні ефекти, а в окремих випадках парадоксально збільшує частоту нападів.

     

    Відсутність ефекту від консервативної терапії у дітей – показання до кетогенної дієти, яка передбачає заміну вуглеводів жирами. Калорійність, кількість білка, вітамінів та мікроелементів відповідають віковим нормам. Доведено, що від 15% до 25% дітей повністю звільняються від нападів. Ще у 50–60% юних пацієнтів суттєво зменшується кількість нападів. У дорослих хворих показники ефективності значно нижчі, але кетогенна дієта також може допомогти багатьом11.

     

    Дослідження препаратів медичного канабісу довели, що цей спосіб лікування може бути дуже корисним у деяких важких випадках епілепсії12. У 2018 році FDA, найбільш авторитетна експертна організація США, рекомендувала каннабідіол для лікування деяких особливо тяжкий форм дитячої епілепсії. В Україні легалізація цих ліків і досі лишається проблематичною.

    40–60% випадків передчасних смертей людей з епілепсією можна було попередити14

     

    Ризик передчасної смерті у людини з епілепсією у 1,5–4 рази вищий, ніж у загальній популяції15. Це пов’язано як з ускладненнями форм захворювання, що не піддаються медикаментозному лікуванню, так і з соціальними особливостями хвороби.

     

    Тривалий час епілепсію вважали захворюванням, що неминуче призводить до зниження інтелекту та спотворення рис характеру хворого. На сьогодні доведено, що лікарі помилялися, описуючі окремі випадки як закономірність. 

     

    Зміни характеру та втрата ментальних здібностей в описаних клінічних випадках були, ймовірно, викликані органічними ураженнями мозку після травм, інсультів, інфекційних захворювань, які не завжди супроводжують епілепсію.

     

    Однак соціальне несприйняття й досі залишається проблемою. Це одна з причин підвищеного ризику самогубств: у людей з епілепсією ризик суїциду приблизно в чотири рази вищий, ніж у загальній спільноті16. 

     

    Епілептичні напади можуть застати хворого будь-де і будь-коли. На жаль, наша спільнота не готова до надання першої допомоги таким людям. На курсах первинної допомоги часто взагалі не розповідають про цю досить поширену хворобу. Тому випадкові перехожі, що стали свідками нападу, як правило, орієнтуються на застарілі вказівки «народних методів». 

     

    Не всі знають, що під час нападу не можна намагатися вставити між щелеп ложку чи інший предмет, щоб «хворий не відкусив собі язика». Така «допомога» небезпечна як для хворого, що ризикує залишитися без зубів, так і для рятівника, який ризикує залишитися без пальців.

     

    Натомість потрібно насамперед викликати лікарів, спробувати повернути хворого на бік, щоб запобігти потраплянню слини чи блювотних мас у дихальні шляхи, і підкласти під голову щось м’яке (куртку, шапку). Не варто фіксувати тіло, утримуючи його від судом.

     

    Головна небезпека нападу – ризик переходу в так званий епілептичний статус, коли напад триває 5 хвилин та більше. В таких випадках може знадобитися інтенсивна терапія для порятунку життя хворого (внутрішньовенне вливання протисудомних препаратів, заходи ШВЛ тощо). Розрахувати ризик переходу нападу в епілептичний статус неможливо, тому насамперед потрібно викликати швидку. 

    ТЕКСТ: Оксана Чередник
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?