ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Людина — 11.03.20
    ТЕКСТ: Остап Українець
    Ілюстрації: Діана Безух
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Фантастичні мови і де їх шукати

    Штучні мови допомагають створити цілий світ у літературі. Навіщо письменники додають їх до своїх творів і чому деяким з нас так кортить вивчити, наприклад, дотракійську?

    Практично всі мови, якими нині спілкуються на землі – природні. Це означає, що вони з’явились чи відділились від інших так давно, що ми не можемо відстежити їхню появу – і, відповідно, дізнатися, як вони виникли. У мовознавців є кілька гіпотез на цю тему, але підтвердити жодну з них неможливо.

     

    У середині ХХ століття американський лінгвіст Ноам Чомскі опублікував свій magnum opusmagnum opus (з лат./укр. magnum — «великий» та opus — «діло», «виріб») — наймасштабніша робота автора, його головний текст. – «Синтаксичні структури». В ній, серед іншого, описано генеративну граматику (систему правил, яка дозволяє будувати граматично правильні речення з різних комбінацій слів) і сформульовано гіпотезу вродженої мовної здатності. Згідно з цією гіпотезою, існує певна універсальна здатність оперувати граматичними категоріями. Кожна дитина народжується з мовною здатністю – певними глибинними структурами, що відповідають за принципову здатність засвоювати мову як таку. Кожна дитина природним чином здатна опанувати мову середовища, в якому вона росте – не на рівні правил, а на рівні універсального розуміння, що дозволяє в реальному часі оперувати базою даних на сотні тисяч понять і формулювати зв’язний текст. Якщо проводити аналогію з комп’ютером, мовна здатність – це операції, які машина проводить для виконання завдання. Мовні правила – лише спосіб подати роботу комп’ютера у вигляді зрозумілого для користувачів інтерфейсу. Саме цей принцип ліг в основу появи штучних і вигаданих мов – ще до того, як Чомскі написав свою книжку.

     

    Connecting people

    Вроджена мовна здатність дозволяє нам розпізнавати в словах знайомі ознаки, навіть якщо ми не розуміємо всього контексту. Існує відома філологічна мнемоніка про те, як «глока куздра штеко будланула бокра». Попри те, що це речення – цілковита нісенітниця, ми можемо зрозуміти зв’язки між його частинами: глока (яка?) куздра (хто?) штеко (як?) будланула (що зробила?) бокра (кого?). Це речення прикметне також тим, що повноцінно розкриває суть більшості природних граматик – наші мови переважно описують суб’єктів (хто?), котрі виконують дію над об’єктами (кого?, що?). Ця базова граматика переважно доповнюється уточненнями (який?, як? тощо). 

     

    Ідея штучної мови передовсім походить із резонного припущення – якщо більшість мов мають дуже схожу структуру взаємин між суб’єктом і об’єктом, їх можна спробувати «звести до спільного знаменника», максимально спростити правила, щоб вони описували тільки найзагальніші принципи побудови речень – слова при цьому слід брати з поширених мов, щоб лексика здавалася близькою (спочатку брали з європейських, хоча пізніше з’являлися штучні мови із залученням слів зі східних мов). Есперанто, адьюванто, ідо, інтерглоса, інтерлінгва і ще зо два десятки штучних мов були створені в останній чверті дев’ятнадцятого – першій половині двадцятого століття. Жодна з них не стала універсальною мовою, але всі ці мови були спробою знайти універсальну граматику. В цей період була дуже популярна гіпотеза соціального договору – згідно з нею люди просто домовились використовувати певний набір слів і правил як мову. Що ж, експерименти зі створення штучних мов довели, що самого лише суспільного договору і близько недостатньо.

     

    Попри те, що їх насправді дуже просто вивчати (опанувати есперанто для читання книжок можна за місяць-два регулярних занять), особливо якщо володіти принаймні однією германською і однією романською мовою, ви не знайдете цим мовам виправданого практичного застосування. Есперанто, як і більшість штучних мов, своєю появою заповідали глобалізацію в часи, коли англійська ще не була основною мовою народного спілкування. Не дивно, що після Другої світової розробка штучних мов поступово занепала. Спільноти мовців існують і сьогодні, але їх небагато. Чи не єдина справді жива штучна мова – есперанто. Близько мільйона людей у всьому світі вважають себе носіями есперанто, а для декого це навіть перша мова, але цифри далекі від мрій про універсальний інструмент порозуміння. Штучні мови в сучасному світі дають набагато меншу перевагу, ніж одночасне знання англійської та іспанської – будь-яка природна мова має вроджену перевагу у вигляді активних носіїв, і жодних спрощень граматики не вистачить, щоб перекрити цей плюс.

     

    На службі фантазії

    Зате у вигаданих світах ідея вигаданих мов закономірно розцвіла буйним цвітом. Письменники і сценаристи ставляться до своїх світів по-різному: дехто бере штучні чи рідкісні мови з нашого світу, в декого «мова» – це зо два десятки слів, значення яких не знає сам автор, а в декого – пропрацьована мова зі словником на десять тисяч слів і чіткою граматикою, яку можна повноцінно опанувати.

     

    Використані навмання слова – це, по суті, не штучна мова. Це просто спосіб, яким автор показує нам щось дивне і незрозуміле. Натомість автори, котрі продумують свої світи, частіше намагаються надати штучним мовам бодай подобу правдоподібності. Ельфійська мова у циклі Анджея СапковськогоАнджей Сапковський — польський письменник-фантаст, найвідоміший за сагою книжок про відьмака Геральта. про відьмака не має ні солідного словника, ні чітко усталеної граматики. Зате вона містить кілька часто вживаних слів, які дуже добре резонують із читачами, оскільки нагадують реальність (лайки bloede dhoine («клята людина») чи bloede arse («клята срака», тобто «чорт забирай»), без перекладу зрозумілі людям, котрі знають англійську) чи пропонують загадку для освіченішого кола – ельфійська мова Неверленду («Відьмак») значною мірою складається з ірландської, а це неабияк тішить читачів, які розуміють, про що йдеться.

     

    Взагалі штучні мови у фантастиці чи фентезі найчастіше слугують своєрідною «винагородою» для фанатів, додатковим рівнем втаємниченості у вигаданий всесвіт. Звісно, настільки глибоко в культурні феномени занурюються тільки дуже гардкорні фани. Але їхніми зусиллями мова може стати культовою, настільки, щоб вийти за межі всесвіту, де вона з’явилася. Так, уже існують цілі вистави і опери, перекладені чи написані клінґонською мовою з серіалу «Зоряний шлях», а високу валірійську мову з «Гри престолів» можна вивчати на мовному сервісі Duolingo.

     

    Пропрацювання мови дуже важливе саме завдяки вродженій мовній здатності. Оскільки штучні мови завжди будуються на базі природних (не існує штучної мови, яка вимагає не тих «глибинних структур», які ми використовуємо в житті), ми доволі непогано можемо розпізнавати мовлення навіть тоді, коли його не розуміємо. Ми «запрограмовані» шукати закономірності в усьому, що нас оточує, а граматика будь-якої мови – це послідовність закономірностей. Однакові закінчення чи префікси, сталі комбінації слів – це речі, які мимоволі привертають нашу увагу, оскільки ми звикли, що мова повинна передавати інформацію. Слухати мову, в повноту якої ми віримо, хай навіть не розуміючи ні слова, значно цікавіше, ніж слухати беззмістовні набори звуків. Це, до речі, робить поетичні тексти простішими для розуміння на слух – поезія в найбазовішому вигляді складається саме з узгодження закономірностей.

     

    Зрештою, саме незрозумілість мови може підштовхнути нас заглибитися в неї, зрозуміти, як вона працює. На це націлені більшість вигаданих у літературі чи кіно мов із пропрацьованою граматикою. Насправді вигадати мову доволі нескладно. Вимоги прості – у вас є універсальні категорії (рід, число, час, відмінок) із яких складається граматика вигаданої мови. У вашій мові може не існувати, скажімо, відмінків чи родів – це і буде родзинка, риса мови, яка вирізнятиме вашу мову з-поміж інших. Якщо ви хочете глибоко пропрацювати всесвіт і контекст своєї історії, знайдіть спосіб інкорпорувати граматичні чи лексичні «родзинки» своєї мови в історію чи психологію вигаданого народу. Найлегше це робити, звісно, на лексичному рівні – як у клінґонській, де слово tlho’ (дякую) існує, але не вживається. Замість нього у звичному нам контексті кажуть majQa’ (чудово).

     

    Вигадані мови – це ще один потужний спосіб розповідати історію та розставляти потрібні акценти. Мови з великою кількістю шиплячих, гортанних і проривних звуків (клінґонська, дотракійська («Гра престолів»), Чорна говірка («Володар перснів»)) асоціюються в публіки з антагоністом чи агресором. Протагоністам чи позитивним побічним героям залишаються плавні, вокальні мови з великою кількістю дзвінких приголосних (ельфійські мови Толкіна і загалом усі ельфійські мови в усіх всесвітах). Доволі часто трапляються також «старші» мови, якими спілкується еліта – очевидні аналоги давньогрецької і латини. Адунаїк у Толкіна і висока валірійська у Мартіна – два найвідоміші приклади. Як і давньогрецька чи латина у середньовіччі, вони виконують доволі формальну функцію і підкреслюють не так характер, як освіченість чи шляхетність персонажів.

     

    One Tongue to Rule Them All

    Мови, що створені для задоволення інтересу публіки до улюбленого всесвіту, зазвичай вичерпуються самі собою. За межами невеликого набору правил і помірного словникового запасу, як правило, немає нічого чи майже нічого. Джон Толкін і до сьогодні залишається чи не єдиним, хто спробував вигадати не штучну, а природну мову.

     

    Якщо ви бачили фільми «Володар перснів», ви точно чули синдарин – «найпізнішу» ельфійську мову. Але це одна з семи лише ельфійських мов, котрі так чи так фігурують у його всесвіті. А ще ж є чотири людські мови та чотири – якими розмовляють інші істоти. І чи не кожна власна назва, яка трапляється на сторінках «Володаря перснів», має конкретне значення якоюсь із цих мов. У деяких є словники на тисячі слів та повноцінна граматика, від деяких – лише куці шматки. Але прикметний всесвіт Толкіна не кількістю мов, які існують одночасно, а тим, що вони між собою пов’язані.

     

    Занурюватися в порівняльну лексикологію і граматику Середзем’я – це буквально те саме, що вивчати порівняльне мовознавство в університеті. Логіка Толкіна була проста: оскільки він охоплював усю історію світу, від створення до кінця, мова не могла бути однаковою на всіх етапах розвитку. Тому майже всі мови Середзем’я сповнені запозичень, граматика і словники споріднених мов відрізняються не більше, ніж українська від польської, а внесені до інших мов запозичення враховують етносоціальні процеси на територіях, де побутувала мова, та способи, в які одна культура впливала на іншу. Скажімо, роканський титул короля Теодена, tûrac, містить ельфійський корінь tur-, що означає силу і владу. А загальновідоме слово «гобіт» у всесвіті Толкіна називається kuduk, спрощена форма роганського слова kûd-dûkan (калька з давньоанглійського holbytla, «мешканець нір»). Давньоанглійські форми у тексті повинні підкреслювати, що рогірик, мова Рогану, звучить архаїчніше порівняно з вестроном, загальною мовою людей, але вони разом походять із давнішої мови, адунаїк, і їхню еволюцію буквально можна простежити на окремих словах. Це інформація, яку сам автор подає в різних місцях книжок і в примітках – і з неї можна зібрати надзвичайно масштабне і детальне полотно.

     

    Ще одна хитра штука, до якої вдався Толкін, щоб надати своїм мовам «справжнього» звучання – прив’язка реальності, в якій живуть герої, до граматики. Квенья, «висока ельфійська», має чотири категорії числа (однина, множина, двоїна і комплексне число, тобто множина, яка позначає фіксовану кількість) і три різні займенники на позначення «ми». Ця інформація існує в тексті не тому, що різні безглузді нюанси і винятки роблять мову більш правдоподібною, а тому що мітологія і світогляд ельфів значною мірою визначаються граматикою їхньої мови – способом, через який вони сприймають світ.

     

    Це масштабний і блискучий приклад того, як штучна мова перестає бути просто засобом комунікації і стає повноцінним елементом світосприйняття героїв, формуючи текст під себе. Тільки от з’ясувалося, що для створення однозначної формальної граматики, повністю описаної системою правил на всіх етапах існування, спершу потрібно буквально створити власний світ.

    ТЕКСТ: Остап Українець
    Ілюстрації: Діана Безух
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: