fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису

Галерея вульв - Начитала Юлія Юріна

00:00
00:00
Наука як мистецтво — 15.10.19
ТЕКСТ: Ліна Криворучко
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Галерея вульв

Мене звати Гільде Аталанта, і я ілюстраторка, мешкаю і працюю в Амстердамі. Раніше я вивчала психологію і маю диплом бакалавра у цій галузі. Проте нині я працюю ілюстраторкою вже приблизно три роки, і моя робота розкриття таких тем, як розмаїття (з англ. diversity) інклюзивність та сексуальність. Зараз я маю кілька проектів, присвячених цим темам, одним з яких є «Галерея вульвЗовнішні жіночі статеві органи називають загальним терміном «вульва». До них належать лобок, великі та малі статеві губи, клітор, отвір сечівника, парауретральні залози, бартолінові залози та присінок піхви – вхід до піхви, який закінчується окремою структурою – гіменом або дівочою плівою.» (з англ. «The Vulva Gallery»).  

Що це за проект і як виникла його ідея? 

 

Я розпочала роботу над «Галереєю вульв» три роки тому, у серпні 2016 року. Поштовхом до виникнення ідеї стало те, що я неодноразово чула про глобальну тенденцію до лабіопластики – пластичної операції, метою якої є корекція розмірів, зокрема, малих статевих губ, за естетичними показниками. Щораз більше жінок, молодих дівчат і навіть неповнолітніх прагнуть і вдаються до цієї операції. Багато з них хочуть зменшити розмір малих статевих губ, тому що їм здається, що вони завеликі, а їхні вульви – непривабливі. Я була шокована, коли дізналася, що ця проблема існує і вона справді масштабна. 

 

Примітка: Згідно зі статистикою1 Американської спілки пластичних хірургів (American Society of Plastic Surgeons), попит на лабіопластику у США зростає щороку. Так, у 2016 році він зріс на 39% порівняно з попереднім роком. У 2016 році було зроблено приблизно 12 000 операцій. За даними2 Міжнародної спілки естетичної пластичної хірургії, за цей самий період близько 200 дівчат віком до 18 років, та близько 150 віком до 15 років вдалися до лабіопластики.    

 

Коли я лишень почала роботу над проектом, мої ілюстрації були простими і базувалися на моїх власних знаннях з анатомії. Доволі скоро я зрозуміла, що маю недостатньо знань щодо розмаїття анатомічних особливостей. Я почала використовувати фото різних вульв, вони були основою для моїх малюнків. Приблизно через рік після початку існування сторінки в інстаграмі, вона почала стрімко розвиватися, підписників ставало більше, і відповідно ставало більше інформації про анатомію і розмаїття. Люди писали мені з проханнями стати частиною спільноти вони хотіли, щоб я зобразила їхні вульви та розповіла їхні історії. Я вважаю, що це стало проривом, адже люди з усього світу прагнули поділитися історіями своїх вульв. 

 

Звісно, я як ілюстратор, дивлячись на фото, можу сказати: «Ти – прекрасна». Та хто я така, щоб судити? Проте коли тисячі людей з усього світу діляться своїми історіями, портретами своїх вульв, одного разу ти можеш побачити ілюстрацію вульви, що схожа на твою, яка тобі ніколи не подобалась, яка була джерелом твоєї невпевненості у собі. І тоді, подивившись на малюнок, прочитавши історію, ти зможеш сказати собі: «Агов, ця людина приймає себе такою, якою вона є, і ти також можеш». Насправді це дуже сильна штука, яка дійсно допомагає. Ось так і розпочався проект, який згодом виріс у теперішню активну та інтерактивну спільноту, де люди можуть обмінюватися інформацією.       

 

Що говорять підписники про проект? Якими були перші реакції? Як реагують чоловіки?

 

Спочатку я отримувала багато запитань, тому що люди не зовсім розуміли, що це за проект, для чого він, і чому я одержима вульвами. На перший погляд, це видавалося проектом із сексуальним підтекстом. Проте скоро люди зрозуміли, що це не так. Я щиро тішуся, що можу сказати, що більшість відгуків – позитивні. Щодня я отримую повідомлення з усього світу. У деяких з них люди пишуть, що до того, як вони відкрили для себе проект, вони вважали себе бридкими. Якось я отримала повідомлення від п’ятдесятирічної жінки. Вона писала, що усе життя вважала, що з нею щось не так, і лише тепер, коли знайшла проект, то зрозуміла, що вона чудова, і змогла врешті прийняти себе такою, як є. Люди показують проект своїм дітям, щоб відкрито говорити з ними про статеве виховання. Чоловіки теж добре сприймають проект. Деякі з них пишуть, щоб подякувати за те, що проект допоміг їхнім партнеркам прийняти себе чи власне їм, чоловікам, зрозуміти, що поняття норми – дуже відносне. 

 

Нещодавно ви видали книгу, присвячену проекту. Про що вона і чому ви обрали саме формат книги?

 

Десь через півтора роки роботи над проектом я збагнула, що було би добре перенести його в світ офлайн. В онлайн-просторі він доволі великий, і спільнота, що згуртувалась довкола нього, також, проте далеко не кожен має сторінку в інстаграмі, навіть не кожен має доступ до інтернету. Тож створення книги було дуже логічним кроком, адже книжку можна поставити на полицю, поділитися нею, дати почитати своїм дітям, застосовувати як посібник. 

 

Я хотіла створити книгу, що містила б особисті історії та портрети героїнь мого проекту, а також мала розділи, присвячені анатомії. У книжці є розділ, у якому експерти спростовують міфи щодо вульви. Наприклад, поширеною є думка, що якщо жінка має довгі малі статеві губи, то вона мала багато сексу. Це абсолютна неправда, тому що форма і розмір статевих органів є унікальними для кожної людини, як ніс чи вуха, і не корелює з сексуальним досвідом. Однак цей міф негативно впливає на формування сприйняття власного тіла та самооцінки у жінок, адже якщо їхні малі статеві губи не закриваються великими статевими губами, то вони соромляться свого тіла під час сексуального дебюту. Вони бояться осуду. Я вирішила, що необхідно спростовувати міфи, що так міцно вкорінилися в головах людей по всьому світу. Саме тому я звернулася по допомогу до спільноти «Галереї вульв», щоб знайти експертів, які могли б допомогти мені. Отже, до написання книги долучилися експерти з усього світу. Книжка також має розділ «Поширені запитання», де читачі можуть знайти відповіді на проблеми, які їх хвилюють, однак які комусь може бути соромно поставити. Наприклад: «Що таке клітор?», «Якими бувають вагінальні виділення?», «Чи це нормально, якщо моя вагіна свербить?». Основна мета цієї книги – поширити знання та надати впевненості в собі.  

 

Декілька років тому я наштовхнулася на проект фотографині Лори Додсворт, точніше на серію проектів. Першим у 2014 році вона опублікувала свій доробок фотопроект «Я та мої груди: 100 жінок розкривають усе», (з англ. «Me and my breasts: 100 women reveal all»3), де вона робила фото грудей різних жінок і розповідала їхні історії, щоб показати розмаїття. Згодом, у 2017 році, з’явився аналогічний проект, присвячений пенісам «Я та мій пеніс: 100 чоловіків розкривають усе», (з англ. «Me and my penis: 100 men reveal all»4), а у 2019 – вульвам «Я та моя вульва: 100 жінок розкривають усе», (з англ. «Me and my vulva: 100 women reveal all»5).

Чи не замислювались ви про розширення власного проекту та висвітлення інших тем аналогічним чином?       

 

Мені здається, що було би чудово і дуже корисно розширити свій проект. Є необхідність висвітлювати тему розмаїття жіночих грудей, а також пенісів, особливо пенісів, бо існує багато хибних уявлень і стигматизації щодо їхніх розмірів та форм. Було би добре створити окремий проект, присвячений і цьому. Проте сьогодні я вважаю, що важливо сконцентруватися на вульвах, тому що це та частина тіла, якої багато хто соромиться, якої довгий час вважали правильним соромитися. Саме тому я виставляю їх у центр уваги, уваги, на яку вони дійсно заслуговують. 

 

Я маю мерч, на якому також можна зустріти зображення грудей та пенісів, проте наразі я не хочу фокусуватися на цьому. Я також маю проект «You are welcome club». Це теж сторінка в інстаграмі, де я викладаю зображення людей, різних людей: за віком, формою, вагою, зростом, шкірою, сексуальністю, ґендером, а також людей з інвалідністю. Таким чином я показую, які ми усі різні.

 

Я дуже захопилася поєднанням у своїх роботах сексуального виховання та мистецтва. Мені здається, що це поєднання дає можливість донести тему до більшої аудиторії, до молодих людей, навіть дітей. У майбутньому мені хотілося б створити ще одну книгу для дітей та підлітків, яка б пояснювала тему розмаїття та сексуальної освіти. Мені подобається ця сфера діяльності, і я хочу продовжувати змінювати статеве виховання за допомогою своїх робіт.

ТЕКСТ: Ліна Криворучко
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: