fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І миттєво отримуй 9 електронних журналів Куншт у подарунок.

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Медицина — 05.12.19
ТЕКСТ: Оксана Чередник
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Гарячий сезон. Що таке лихоманка і коли «збивати» температуру при ГРВІ

Що таке лихоманка? Вона нам друг чи ворог? З’ясовуємо, чому підвищується температура тіла і що відбувається з організмом у цей час; від чого залежить ступінь підвищення температури; чи може висока температура призвести до тяжких ускладнень, а якщо може, то яку позначку потрібно вважати небезпечною. І, нарешті, розкажемо, коли, чим і як можна «збивати» температуру при грипі та ГРВІ (гострій респіраторній вірусній інфекції). 

Термін «субфебрильна температура» походить від лат. sub – «під» і febris – «лихоманка», тобто він означає «передлихоманковий» стан.

Лихоманка при будь-якому інфекційному захворюванні – це реакція організму, яка виникає у відповідь на «вторгнення чужаків». Чужорідний білок інфекційних агентів та фрагменти загиблих клітин організму запускають складний процес біохімічних реакцій. Як наслідок, у тканинах утворюються спільні для всіх випадків лихоманки «вторинні пірогенні агенти» (назва походить від грецького слова «пірос» – жар). Ці речовини з током крові надходять у центральну нервову систему, а саме в гіпоталамус, де розташований центр терморегуляції.

 

Механізм дії вторинних пірогенних агентів досить простий – вони провокують зміщення показника «норми» внутрішньої температури тіла на більш високу позначку, яка залежить від фактора, що викликав реакцію, а також від особливостей організму хворого. Так, для грипу характерна лихоманка 39 градусів та вище, тоді як при багатьох інших ГРВІ температура залишається субфебрильною (37-38 градусів). У дітей температура піднімається до вищих показників, а у літніх людей температурна реакція може бути менш різкою.

 

Лихоманка vs віруси

 

Лікарі не радять «збивати» температуру при ГРВІ, адже лихоманка – це захисна реакція, вироблена в процесі еволюції. Наприклад, висока температура при грипі зумовлена тим, що розмноження вірусу пригнічується при температурі понад 39 градусів. Люди, що мали високу температурну реакцію, частіше виживали під час епідемій. 

 

Для лікування грипу та ГРВІ, на відміну від терапії бактеріальних інфекцій, досі не створено безпечних та ефективних ліків. Тому, «збиваючи» температуру, ви послаблюєте свій єдиний захист від вірусу.

 

Лихоманка стимулює захисні сили організму, спрямовані на боротьбу з будь-яким негативним чинником. Сучасна медицина використовує штучно створену лихоманку як засіб терапії хронічних захворювань, які погано піддаються лікуванню: хронічного фурункульозу, хронічних інфекцій сечостатевої системи (уретриту та простатиту у чоловіків, запалення придатків у жінок), деяких форм туберкульозу та сифілісу, деяких різновидів бронхіальної астми, псоріазу, нейродерміту тощо.

 

Свого часу метод штучно створеної гіпертермії широко використовувався у радянській психіатрії – від терапії наркоманії та алкоголізму до лікування шизофренії та інших психотичних станів. Ця методика була дискредитована, оскільки часто набувала карального характеру і проводилася садистськими методами: як піроген використовувалася сірка (сульфазол), ін’єкції якої були дуже болючими. 

Для лікування грипу та ГРВІ досі не створено безпечних та ефективних ліків. Тому, «збиваючи» температуру, ви послаблюєте свій єдиний захист від вірусу

Сьогодні штучна лихоманка досягається шляхом ін’єкцій пірогеналу або методом гемотерапії (ін’єкції венозної крові у м’язи, що призводять до лихоманки). Під час лікування онкологічних захворювань гіпертермію викликають шляхом фізичного нагрівання хіміотерапевтичного засобу. У психіатрії використовують препарат рослинного походження сульфорафан, який діє м’якше за «старий добрий» сульфазол, але має подібний ефект. 

 

Попри досягнення сучасної медичної науки механізм дії гіпертермії при таких різнорідних захворюваннях й досі повністю не з’ясований. Медична наука тут діяла навпомацки: досліджувалися випадки, коли після перенесеної високої лихоманки хворий на шизофренію повертався до нормального життя, алкоголік звільнявся від залежності, дитина з аутичними рисами починала соціалізуватися тощо. Чому це відбувається, ми достеменно не знаємо. Якісь із цих методів залишаться, якісь, можливо, будуть відкинуті, якщо знайдуться більш дієві та комфортні для хворого методики.

 

«Корисність» лихоманки при ГРВІ пояснюється тим, що підвищена температура стимулює клітини-захисники, сприяє виділенню противірусної речовини – інтерферону, а також підвищує продукцію антитіл проти вірусних та бактеріальних агентів.

 

Придушення бактеріальної мікрофлори

 

Одна з найбільших проблем ГРВІ – бактеріальні ускладнення. Вірус призводить до зниження імунітету до бактеріальної інфекції. Це можна помітити навіть за загальним аналізом крові. При вірусній інфекції відбувається зниження кількості нейтрофілів – лейкоцитів, що відповідають за антибактеріальний захист. Саме таким чином лікарі можуть легко відрізнити грип або ГРВІ від бактеріальної інфекції: якщо взяти аналіз під час хвороби, або у період реконвалесценції (одужання), то у крові можна виявити зменшення абсолютної кількості нейтрофілів та збільшення частки лімфоцитів у загальній формулі крові.

 

Бактеріальні ускладнення можна запідозрити, якщо температура повністю не нормалізується за 3-4 дні або спостерігається друга хвиля лихоманки після зниження температури до нормальних показників (нормальною вважається температура, нижча за 37 градусів). 

 

Існують індивідуальні та вікові особливості організму, коли 37,2 може бути нормальним показником. Але навіть таке незначне відхилення потребує звернення до лікаря, який би переконався, що процес одужання відбувається без ускладнень.

 

Бактеріальні ускладнення розвиваються внаслідок бурхливого розмноження умовно патогенної флори. Це бактерії, які в нормальних умовах мирно співіснують з нашим організмом, але викликають захворювання під час його різкого ослаблення. Така бактеріальна флора пристосована до існування за нормальної температури тіла, тому лихоманка діє на неї як стримувальний фактор. Більшість патогенних бактерій може жити й розмножуватися в обмеженому температурному діапазоні. Тому температурна реакція організму спрямована на їхнє пригнічення аж до повного знищення.

 

У доантибіотикову еру в офіційній медицині існував цікавий метод терапії сифілісу, який на той час був невиліковною хворобою. Пацієнта свідомо заражали малярією, викликаючи напади надзвичайно високої лихоманки. Як наслідок, згубник сифілісу гинув. Потім малярію лікували хіною – досить токсичною речовиною, що вважалася свого часу ліками ледь не від усіх хвороб.

 

«Збиваючи» температуру, ми прибираємо пригнічувач умовно патогенної мікрофлори й підвищуємо ризик розвитку бактеріальних ускладнень.

 

Лихоманка – важливий сигнал організму

 

Лихоманка й інші симптоми захворювання при ГРВІ повідомляють, що з нашим організмом щось не так, і зумовлюють найсприятливішу для одужання поведінку – перехід на рекомендований лікарями постільний або напівпостільний режим.

 

Коли пацієнт випиває жарознижувальне, йому одразу стає легше. Але боротьба з хворобою ще не скінчилася. Вірус і далі розмножується. Організму потрібні додаткові сили для боротьби, які хворий після жарознижувальної пігулки спрямовує в інше русло: дитина починає гасати по кімнаті, а дорослий йде на «важливу зустріч»/на роботу/сідає за комп’ютер тощо.

 

Окрім того, усі жарознижувальні ліки мають знеболювальну дію, тож ви можете пропустити появу якогось важливого симптому. Якщо ви вживали якісь медикаменти перед візитом до лікаря, обов’язково скажіть йому про це, бо дія пігулки змінює реакцію організму.

 

«Побічні дії» лихоманки

 

Лихоманка як захисна реакція також має свої «побічні дії», які можуть становити небезпеку для організму. Гіпертермія переводить організм в режим підвищеної напруги. Висока температура, що супроводжується підвищенням тепловіддачі, вимагає великих затрат енергії, яка вивільняється за рахунок «спалювання» жирових запасів організму. Так, наприклад, у доантибіотикові часи хворі на висипний тиф, який характеризувався надзвичайно високою температурою, інколи втрачали до 20-25 кг ваги на добу. Продукти розпаду жирів – токсичні речовини, тому зростає навантаження на нирки та печінку.

 

У давнину лікарі вимірювали лихоманку за пульсом, оскільки під час підвищення температури на один градус частота серцебиття пришвидшується на 10 ударів на хвилину. Таким чином підвищення температури до 40 градусів пришвидшує пульс до 100-130 ударів на хвилину. Це супроводжується пришвидшенням дихання, що спричиняє навантаження на серцево-судинну та дихальну системи.

У доантибіотикову еру існував цікавий метод терапії сифілісу: пацієнта свідомо заражали малярією, викликаючи напади надзвичайно високої лихоманки. Як наслідок, згубник сифілісу гинув

Висока лихоманка спричиняє зневоднення, що загрожує порушенням водно-електролітного балансу й розвитком смертельних ускладнень – аж до зупинки серця. Тому при підвищенні температури тіла більше, ніж на 2-3 градуси (39-40 градусів), «побічні дії» нівелюють корисну функцію лихоманки. А лихоманка, вища за 41 градус, становить реальну небезпеку для організму.

 

У малих дітей підвищена температура може спричинити так звані фебрильні судоми. Таке ускладнення не становить небезпеки для життя, але вимагає лікарського втручання. З віком навіть схильні до фебрильних судом діти «переростають» таку реакцію.

 

Інколи батьки запитують, чи може висока температура сама по собі викликати незворотні зміни головного мозку. На сьогоднішні таких ускладнень не зареєстровано. 

 

Найвища гіпертермія спостерігалася як генетично зумовлена реакція на деякі ліки і становила 44 градуси (при ректальному вимірюванні). У разі несвоєчасної або неадекватної терапії смерть наставала від зупинки серця.

 

Що робити на різних стадіях лихоманки

 

Оскільки лихоманка за своєю суттю є захисною реакцією, лікарі радять допомагати організму боротися з хворобою відповідно до стадій розвитку процесу. Наш організм дуже мудрий: потрібно робити все те, що він нам підказує.

 

Підвищення температури 

 

Оскільки показник норми встановлюється на більш високу відмітку, нормальна температура тіла сприймається організмом як аномально низька. Суб’єктивно людина відчуває, що вона замерзла. Потрібно діяти відповідно до відчуттів – вкритися теплою ковдрою, випити гарячого чаю. 

 

Увага! Спиртне (навіть глінтвейн) пити не бажано, тому що алкоголь викликає ейфорію, так що ви можете не помітити якийсь важливий симптом небезпеки та/або будете діяти не відповідно до свого стану. Окрім того, з етанолом несумісні багато лікарських засобів, які можуть ще вам знадобитися. Наприклад, парацетамол – один з найбезпечніших жарознижувальних препаратів. Якщо ж його вживати разом з алкоголем, то можуть виникнути ускладнення роботи печінки аж до розвитку токсичного гепатиту.

 

Жар, або стабільна фаза 

 

Температура тіла піднялася на заданий рівень. Відчуття холоду зникло, тому гріти хворого вже немає потреби. Рекомендовано пити якомога більше теплої, але не гарячої рідини. За відчуття жару можна вживати напої кімнатної температури (але не холодні). Одежа повинна бути легкою, а температура у кімнаті – прохолодою (близько 20 градусів).

 

Якщо немає показань до «збивання температури», дорослим не потрібно використовувати якісь додаткові «домашні методи». Розтирання спиртом протипоказане у будь-якому випадку (спирт проникає в легені, подразнює шкіру, а їдкий запах в ослабленої людини може спровокувати втрату свідомості).

 

Нормалізація температури

 

Зниження температури відбувається, коли припиняється дія факторів, що викликали підвищення температури. Певну небезпеку становить так звана криза – різке зниження температури від високих до нормальних показників. У таких випадках хворий відчуває слабкість, можливе зниження артеріального тиску. Рекомендований постільний режим.

 

Важливо пам’ятати, що причина лихоманки – вірус, який «пересуває» відмітку норми вгору. Тому не потрібно піддаватися паніці, якщо нормалізована за допомогою жарознижувальної пігулки температура знову починає підвищуватися. Це нормальне явище.

 

Є ще одна неприємна побічна дія всіх жарознижувальних ліків, про яку не пишуть у довідниках. Істотне навантаження на організм відбувається під час фази підняття, а також при  різкому спаді температури; ще у давнину лихоманку з коливаннями температури у три градуси й більше називали виснажливою (гектична лихоманка, febris hectica)

 

Тож не потрібно вживати якісь особливо «сильні» жарознижувальні ліки, які моментально нормалізують температуру, наприклад з 39,7 до 36,7 – нічого доброго така «нормалізація» не дає, особливо у тому випадку, якщо за декілька годин температурний стовпчик знову почне підніматися вгору. В ідеалі потрібно підтримувати температуру нижче позначки 38-38,5 (у дітей), або 38,5-39 (у дорослих), доки вона не знизиться до норми самостійно.

 

Коли і як збивати температуру: рекомендації ВООЗ щодо дітей та дорослих

 

Дітям у другій фазі лихоманки під час жару рекомендоване охолодження фізичними факторами (обтирання водою кімнатної температури, лікувальна ванна з температурою на два градуси нижчою за температуру тіла). Медикаментозно збивати температуру дітям до трьох місяців потрібно за температури 38 градусів, з трьох місяців – за температури 38,5. Після перенесених фебрильних судом і в разі тяжких захворювань серця та легень – за температури 38 градусів.

 

Дорослим лікарі стандартно рекомендують не вживати жарознижувальні препарати, доки температура не досягне 38,5-39 градусів. З цього правила, звичайно, є винятки, про які вам повідомить лікар (хвороби серця, легенів, центральної нервової системи, деякі порушення обміну речовин та захворювання ендокринних органів).

 

Для дітей як жарознижувальні препарати Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) рекомендує парацетамол та ібупрофен. Ці самі ліки можна використовувати й дорослим, оскільки вони вважаються найбезпечнішими. Ненаркотичний анальгетик парацетамол має жарознижувальну та знеболювальну дію, а далекий родич аспірину ібупрофен – ще й протизапальну. Правильно обрати препарат допоможе лікар, який врахує не тільки протипоказання, а й усі індивідуальні особливості хвороби.

Увага! Вживати жарознижувальні засоби потрібно «за вимогою», тобто під час підвищення температури до критичної межі, але не раніше, ніж через 4 години після вживання попередньої пігулки.

 

Добиватися повного усунення лихоманки не обов’язково, вона зникне сама після одужання від інфекції. Якщо ліки не діють і температура продовжує зростати, необхідно терміново звернутися до лікаря.

 

Небезпеку становить не лихоманка, а захворювання, що її спричинило. Неконтрольоване зростання температури може свідчити про розвиток ускладнення. Точно встановити діагноз може лише спеціаліст.

Коли ще буває лихоманка

 

Лихоманка – спільна для всіх теплокровних тварин захисна реакція. Її доцільність відпрацьована мільйонами років еволюції. Тому в усіх випадках діє одне й те саме правило: якщо температура нижча за 38-38,5 градусів, призначати жарознижувальне може тільки лікар, який зважить усі «плюси» та «мінуси» для організму.

 

Окрім інфекційних та паразитарних хвороб, лихоманка як типова реакція може виникати під час запальних процесів неінфекційного походження, а також під час розпаду нормальних або патологічно змінених тканин. Це може бути некроз (відмирання тканини) життєво важливого органа, наприклад, інфаркт міокарда або інфаркт легень; внутрішній крововилив (зокрема множинні гематоми «синці» на тілі); алергічні захворювання (сінна лихоманка); ревматичні хвороби; травма тканин після проведення операції; злоякісні пухлини; переливання крові, введення вакцин тощо.

 

Ступінь підвищення температури та характер лихоманки при неінфекційних захворюваннях також вказує на гостроту реакції та масштаби пошкодження тканин. Так, наприклад, в ревматології лихоманка – один з критеріїв визначення тяжкості процесу, який враховується під час призначення лікування. Але деякі надзвичайно небезпечні для організму хвороби протікають з субфебрильною температурою: злоякісні пухлини, хронічний сепсис (зараження крові) тощо. Диференціальний діагноз під час лихоманки – одне з найскладніших питань сучасної медицини. Тому не варто вдаватися до самолікування – звертайтеся до лікарів.

ТЕКСТ: Оксана Чередник
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: