ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Суспільство — 22.06.19
    ТЕКСТ: Марія Здебська
    Ілюстрації: Софія Філіпчук
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Гей там на горі

    Баранці-геї, альбатроси-лесбійки, дельфіни-збоченці… Читати про сексуальні вподобання тварин пізнавально та весело. Розмови про сексуальну орієнтацію людини викликають не менший захват, проте тут люди схильні бути обережнішими у судженнях. У чому полягає природа гомосексуальності, поки невідомо, однак науковці, здається, на правильному шляху.

    На острові Самоа серед місцевого населення є група людей, яких називають фаафафіне (в перекладі – за образом жінки). Від решти населення острова їх відрізняють дві особливості: по-перше, фаафафіне дуже піклуються про своїх племінників, приділяють їм набагато більше часу, ніж усі інші родичі, та забезпечують фінансово. По-друге, виховання, поведінка і вигляд фаафафіне нагадують жінок. Вони створюють сім’ї з чоловіками, хоч анатомічно самі ними є. Зв’язок між цими двома особливостями на перший погляд непомітний, однак насправді він є непрямим доказом того, що генетика відіграє не останню роль у формуванні сексуальної орієнтації, і показує, наскільки гомосексуальність може бути еволюційно вигідною.

    Гомосексуальність у спадок

    До 1980-х років було звично вважати, що людина приходить у цей світ як чистий аркуш і її поведінка та формування (в тому числі й ґендерна ідентичність) залежать від оточення. Це твердження спростували приклади з реального життя, серед яких історія Джона-Джоанни-Джона, описана Мілтоном Даймондом, професором Гавайського університету в Маноа. Восьмимісячний хлопчик Джон через невдалу операцію втратив пеніс, і лікарі поступово робили з нього дівчинку: у 17 місяців йому видалили калитку (інша назва мошонки – прим. ред.), а далі проводили гормональну терапію естрогеном і надавали постійний психологічний супровід. Так Джон став Джоанною, і цей експеримент вважали успішним, аж поки в дорослому віці Джон-Джоанна не зробив собі зворотну операцію зі зміни статі, одружився і всиновив кількох дітей.

    Сексуальну орієнтацію у науковому світі теж вважали власним вибором людини або наслідком неправильного виховання. Однак сучасні дослідження показують, що гомосексуальність може мати багато причин, але психологічний вплив – не одна із них. Щоб розібратися, звідки береться гомосексуальність, треба почати з самого початку – з предків.

     

    Дослідження фокус-групи з 400 близнюків чоловічої статі, очолюване доктором Майклом Бейлі (який займається подібними дослідженнями ще з 1991 року – прим. ред.) в Північно-Західному Університеті Чикаго в 2014 році, показало: якщо один із братів гей, то другий теж буде геєм у 20 % випадків, якщо це однояйцеві близнюки, і менше ніж у 10 % випадків, якщо близнюки різнояйцеві. Така різниця зумовлена тим, що однояйцеві близнюки мають ідентичний набір генів, тоді як різнояйцеві генетично подібні між собою десь на 50 %, як будь-які діти від одних батьків.

     

    У ХХ столітті вчені шукали окремий ген, який відповідає за сексуальну орієнтацію, однак дійшли висновку, що на генетичному рівні орієнтація визначається швидше сукупністю генетичних маркерів (ділянками ДНК з відомою локалізацією.

     

    Генетичним маркером може бути ген, хромосома або ділянка посередині хромосоми тощо – прим. ред.). Дін Гамер у 1993 році знайшов залежність між чоловічою гомосексуальністю та генетичним маркером Xq28 у Х-хромосомі, успадкованій від матері. Також він встановив, що близько 7 % чоловіків-гомосексуалів мають дядька-гея по материнській лінії. Тут саме час згадати про фаафафіне і про те, чому вони так піклуються про своїх племінників. Учені припускають, що ген, який відповідає за сексуальну орієнтацію в чоловіків, водночас підвищує жіночу репродуктивну здатність. У гомосексуалів рідко бувають рідні діти, однак їхні племінники, яких може бути більше, ніж у гетеросексуалів (саме через наявність у їхніх сестер цього гена), вірогідно є носіями того самого гена Xq28. Отже, піклуючись про своїх племінників, фаафіне з великою ймовірністю піклуються про носіїв того самого гена, що сприяє його збереженню у популяції.

     

    Те, що деякі люди генетично схильні до гомосексуальності, могло би спричинити чергову хвилю спроб «вилікувати» їх чи передбачити народження гомосексуала завдяки генетичному аналізу. Однак спадковість впливає на формування сексуальної орієнтації максимум на третину, інакше не було би відмінностей у сексуальній орієнтації однояйцевих братів-близнюків. Якби спадковість впливала на орієнтацію більше ніж на третину, то близько половини чоловіків з дядьками-геями самі були би гомосексуальними, а не 7 %, як показує дослідження.

     

    У 2017 році група вчених, серед яких був також вищезгаданий Майкл Бейлі, провели генетичне дослідження понад 2000 чоловіків. 1109 із них були гомосексуалами, 1231 – гетеросексуалами. Науковці виявили, що на восьмій хромосомі в гені NKAIN3 є такий варіант генетичного коду, який може впливати на сексуальну орієнтацію у чоловіків. Крім того, під час дослідження вчені ідентифікували ще два такі варіанти на 13-й і 14-й хромосомах. Від «традиційних» генів вони відрізняються всього лише на один нуклеотид. Щоб підвищити точність дослідження, команда науковців використала попереднє схоже дослідження, у якому брали участь 23 000 людей. На отриманих результатах вони не зупинятимуться – група продовжить працювати над генетичними мутаціями і тепер планують провести таке дослідження, взявши до уваги жінок.

    Що там у тварин?

    І якщо вчені, які досліджували зв’язок між гомосексуальністю та генетикою, стверджують, що у людей немає окремого гена, який би вмикав чи вимикав гомосексуальність залежно від його домінантного чи рецесивного статусу, то в зоології є приклади, коли такий «тумблер» існує. Йдеться про плодових мушок та їхній сліпий до статі ген (англ. Genderblind – прим. ред.), мутація у якому робить деякі синапси в нервовій системі чутливішими до подразників, у тому числі й до феромонів, що посилюють нервове збудження. Така мутація призводить до бісексуальності. Результатом дослідів, які проводила команда вчених на чолі з Девідом Фезерстоуном (США, Іллінойський університет), стала можливість «перемикати» сексуальну поведінку мушок буквально за кілька годин. Суть досліду полягала у штучному посиленні чутливості синапсів. Це провокувало у мух надмірне збудження і спроби самців спаруватися з іншими самцями. Тобто схильність до одностатевого зв’язку тут – це особливість, яка в деяких особин може залишатися пригніченою, а в інших переходити в активну фазу.

     

    Попри твердження людей, що керуються традиційними моральними принципами щодо неприродності гомосексуальності, у тваринному світі це поширене явище. Відомо про гомосексуальні стосунки серед представників понад 1500 видів, починаючи з комах і закінчуючи ссавцями. Наприклад, 8 % домашніх баранів – геї. Цього висновку дійшли дослідники Чарльз Роселлі й Кетрін Кауфман з Орегонського університету в 2007 році. Ці 8 % баранів не цікавляться протилежною статтю, проте радо займаються сексом із самцями свого ж виду. У молодих бізонів анальний одностатевий секс більш поширений, ніж звичайний гетеросексуальний, і може тривати вдвічі довше. Японські макаки теж займаються одностатевим сексом просто заради задоволення. Канадський учений Брюс Бейгеміл зазначає, що самці дельфіна починають статеве життя з 10 років, але із самицями спарюються не раніше ніж у 20-25, а завдяки сексу в межах однієї статі вони зміцнюють зв’язки у малих групах. У сексуальній стимуляції дельфіни використовують морди, плавники та геніталії. Вони також можуть займатися анальним сексом, а в неволі самців річкового дельфіна помітили навіть за сексом із використанням дихала як отвору для проникнення. Стенфордська біологиня Джоан Рафґарден стверджує, що мавпи бонобо майже у половині випадків бісексуальні. Самиці стимулюють статеві органи інших мавп і близько 2/3 їхніх контактів – самиці. Самці теж стимулюють статеві органи інших самців, використовуючи рот і руки. Лесбійський секс допомагає матріархальній общині бонобо об’єднуватися проти самців і, як це не дивно, покращує їхню репродуктивну здатність. По суті, для самки бонобо не займатися одностатевим сексом – це ризикувати здоров’ям.

     

    Дослідники, які працюють в організації «Тихоокеанський регіон охорони природи» (англ. Pacific Rim Conservation – прим. ред.), повідомляють, що серед темноспинних альбатросів 31 % пар – лесбійські, мають одностатеві контакти і разом вирощують потомство однієї самиці. Причиною такої поведінки є завелика кількість самиць у популяції. У такий спосіб «альбатроси-жінки» намагаються уникнути майбутньої конкуренції. Що менше народжуватиметься потомства жіночої статі – то менша буде конкуренція за увагу самців.

     

    Відомою на весь світ парою стали Рой і Сайло – два пінгвіни з Нью-Йоркського зоопарку, які не мали статевих стосунків, але використовували шлюбні ритуали, разом збудували гніздо, висиджували камінь, а потім висиділи яйце, яке їм дбайливо підклав один із наглядачів. На самок вони не звертали уваги й не мали до них сексуального інтересу. Щоправда, ця історія закінчилася сумно – любов минула і пара розійшлася.

    Не забудьте про гормони

    Така велика кількість тварин із можливою гомосексуальністю – це ще один доказ того, що сексуальну орієнтацію не обирають. Навіть якщо відкинути генетичний фактор, сексуальна орієнтація формується під впливом багатьох інших чинників. Професор Амстердамського університету, нейробіолог і спеціаліст із досліджень головного мозку Дік Свааб наводить кілька причин, які можуть вплинути на сексуальну орієнтацію людини поза генетикою. Наприклад, мати, яка курить, має більше шансів народити дівчинку-лесбійку. У чоловіка, який має старших братів, вірогідність виявитися геєм зростає прямопропорційно кількості братів (з кожним братом – приблизно на третину). Дівчинка може бути лесбійкою через вроджену хворобу надниркових залоз. Жінка може народити гомосексуального хлопчика через сильний стрес під час вагітності. А в середині ХХ століття на орієнтацію дитини могли вплинути ліки, які жінки вживали для запобігання викиднів. Усі ці причини об’єднує одне – вони впливають на кількість гормонів, які необхідні для розвитку ембріона в утробі матері, і так можуть формувати сексуальну орієнтацію.

     

    Коли жінка виношує хлопчика, її організм захищається від чужорідних чоловічих гормонів і виділяє речовину, що пригнічує тестостерон. Із кожною наступною вагітністю така реакція організму жінки стає сильнішою, і саме тому кількість хлопчиків, народжених від однієї матері, може призвести до того, що наймолодший виявиться геєм.

     

    Коли дівчинка ще в утробі має когенітальну гіперплазію надниркових залоз, її організм продукує багато чоловічого гормону тестостерону. Він може вплинути як на анатомічну будову дівчинки, зробивши її подібною до чоловіка, так і на формування мозку.

     

    Стрес провокує викид гормону кортизолу. Він пригнічує вироблення статевих гормонів плоду. Наприкінці 1960-х учений-ендокринолог Гюнтер Дьорнер зробив припущення, базоване на співвідношенні кількості та віку людей-гомосексуалів, які в той час лікувалися від венеричних хвороб. Йшлося про те, що в період Другої світової війни в нацистській Німе­ччині геїв народилося значно більше, ніж в інші роки. Гітлер був би шокований таким фіаско. Однак останні дослідження не виявили пікової кількості геїв в Німеччині, народжених у ці роки, тож сьогодні такі припущення ставлять під сумнів.

     

    Із 1939-го по 1960-ті роки в Європі та США був поширений діетилстилбестрол – ліки, які начебто могли запобігти викидням, однак насправді вони лише впливали на гормональний фон плоду, тож могли спричинити гомосексуальність.

     

    Гормональні зміни впливають на формування мозку. Деякі науковці стверджують, що мозок чоловіка відрізняється від жіночого. Одним із останніх таких досліджень є спроба команди Пенсильванського університету під керівництвом Реджині Верми створити жіночу і чоловічу «дорожню карту» мозку – конектом. Так вчені з’ясували, що жінки вправніші у сприйнятті інформації, логічних висновках та інтуїції, а чоловіки – в орієнтації у просторі та координації рухів. А шведські науковці нещодавно довели, що мозок гомосексуального чоловіка більше схожий на мозок гетеросексуальної жінки, а мозок гомосексуальної жінки – на мозок гетеросексуального чоловіка. Іванка Савіч, яка працює у Стокгольмському університеті, стверджує, що функціональні зв’язки між мигдалеподібним тілом та іншими ділянками мозку в гетеросексуальних жінок та гомосексуальних чоловіків об’ємніші, ніж у гомосексуальних жінок та гетеросексуальних чоловіків. Відмінності помічають і в аналізі реакцій: у геїв та гетеросексуальних жінок префронтальна кора та таламус проявляють більшу активність при спогляданні чоловічого обличчя, тоді як лесбійки й гетеросексуальні чоловіки сильніше реагують на обличчя жінки. Такі ж результати отримала Іванка Савіч: вона дослідила реакцію людей на синтезовані для цього експерименту чоловічі та жіночі «феромони».

     

    Статеві органи в ембріона розвиваються на 6-12 тижні, тоді як мозок формується в другій половині вагітності. Тоді ж під впливом гормонів формується ґендерна ідентичність та сексуальна орієнтація людини. Змінити чи «вилікувати» орієнтацію неможливо, хоча було багато спроб. До 1960-х у деяких розвинених країнах застосовували примусову кастрацію чи «лікування»: гомосексуальному чоловікові через отвір у черепі вставляли електроди, які мали подразнювати зони мозку, що відповідають за задоволення, змушуючи його дивитися гетеросексуальне порно. Релігійні общини часто вважали (і продовжують вважати) гомосексуальність не просто гріхом, а породженням диявола чи злим духом, якого треба вигнати з людини. Наприкінці ХХ століття в США набув поширення Рух екс-геїв (англ. Ex-gay movement– прим. ред.), щоб «відучити» гомосексуальних людей від гомосексуальності. Створювали цілі клініки, різні види курсів та терапевтичні програми, і за певну суму людину начебто можна було «вилікувати» від гомосексуальності, зробити «нормальною». І це при тому, що ще в 1992 році гомосексуальність викреслили з Міжнародного класифікатора захворювань ICD-10 (англ. International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems – прим. ред.), а в 2009 році Американська Асоціація Психологів (англ. American Psychological Association, APA – прим. ред.) заявила, що діяльність таких організацій не викликає у «пацієнтів» нічого крім депресії, стресів і загрози самогубства.

    Відомо про гомосексуальні стосунки серед представників понад 1500 видів, починаючи з комах і закінчуючи ссавцями. Наприклад, 8 % домашніх баранів – геї

    Сексуальна плинність

    Коли виникають дискусії про неможливість «вимкнути» в людині гомосексуальність, з’являються приклади людей, які «змінилися»: раніше були гомосексуальними, а потім завели гетеросексуальні стосунки або навпаки. Це явище називається сексуальною плинністю. Ліза Даймонд досліджувала зміну сексуального потягу жінок упродовж 10 років. Спочатку науковиця пояснювала ці явища бісексуальністю, але врешті усвідомила, що це так звана сексуальна плинність, яка часто не пов’язана із сексуальною орієнтацією.

     

    Сексуальна плинність базується на почуттях, пристрасті та бажанні, і в таких випадках стать людини просто не є важливою. Якщо говорити про співвідношення термінів, то сексуальна плинність – це те, що стосується не орієнтації, а поведінки. Сексуальна поведінка пов’язана з орієнтацією, але часто не збігається із нею, адже якщо орієнтацію змінити не можна, то якраз сексуальна поведінка піддається зовнішнім суспільним впливам. Так гомосексуальна за своєю орієнтацією людина часто може не мати одностатевих стосунків просто через те, що її сексуальна поведінка сформувалася під впливом суспільства, яке не схвалює гомосексуальність.

    Немає нічого однозначного

    Конфлікт між сексуальною орієнтацією та сексуальною поведінкою може призвести до виникнення латентної (прихованої) гомосексуальності, з якою пов’язане ще одне цікаве дослідження 1996 року. У 64 людей, поділених на дві групи – гомофобів та толерантних – вимірювали рівень ерекції при перегляді гей-порно, і результати показали, що понад половина людей з гомофобними поглядами збуджувалися від споглядання гомосексуального статевого акту. У такий спосіб з’ясували, що гомофобія може виникнути через активне придушення гомосексуальних поривів внаслідок страху чи нав’язування зі сторони.

     

    Сексуальна орієнтація – це не сукупність полярних понять на кшталт «чорне-біле». Альфред Кінсі ще в 1948 році на основі своїх попередніх досліджень парування комах сімейства Cynipidae запровадив шкалу Кінсі, за якою 0 – це виняткова гетеросексуальність, а 6 – виняткова гомосексуальність. Позиція людини на цій шкалі визначається сукупністю генетичних та гормональних чинників і силою їх впливу на внутрішньоутробний розвиток плоду.

     

    Навіть стать людини не завжди можна визначити однозначно. Через когенітальну гіперплазію надниркових залоз у дівчинки може виявитися настільки гіпертрофований клітор, що він більше нагадуватиме пеніс. Чоловіки, які в утробі матері не отримали достатньої дози тестостерону, можуть не мати чітко виражених первинних статевих ознак, і в такому випадку медики визначають так звану попередню стать, чекаючи, поки людина почне проявляти свою ідентичність поведінково.

     

    Згаданих на початку статті фаафафіне не вважають у своєму суспільстві ані чоловіками, ані жінками. Вони – це окрема третя стать, відповідно їхні стосунки з чоловіками інше населення острова не сприймає за гомосексуальність.

     

    Дослідження грибів шизо, які ростуть у деревній трусі в Індії, Таїланді, на Мадагаскарі та в Нігерії, показало, що цей вид налічує близько 23 тисяч «статей». Гриби не обмежені анатомічно, в них немає жіночих або чоловічих статевих органів. Звісно, для розмноження їм необхідний статевий зв’язок, але це має бути просто злиття двох клітин в одну. «Секс» у грибів – це просто безпосередній контакт, створення так званого скріпленого зв’язку, що дозволяє передати ДНК однієї клітини до іншої. Статева клітина складається з двох генів – А і В. Кожен з них має два алеля (алелі – парні гени, які визначають альтернативні взаємовиключені стани однієї і тієї самої ознаки – прим. ред.) – альфа і бета. Відповідно утворена клітина може бути А-альфа, А-бета, В-альфа та В-бета. А далі все складніше: кожен з цих чотирьох локусів може мати різні варіанти, які залежать від різних версій набору білків. А-бета має 32 можливі види, інші – близько дев’яти. Таким чином стать організму визначається як А-альфа-1 чи Б-бета-5.

     

    Більшість учених наразі доходить до висновку, що сексуальна орієнтація може бути зумовлена генетичними чинниками чи особливостями пренатального (дородового – прим. ред.) розвитку, однак не залежить від умов виховання і суспільного оточення. У сім’ях із двома татами чи двома мамами діти виростають геями чи лесбійками не частіше, ніж там, де дитину виховує гетеросексуальна сім’я. Орієнтація формується незалежно від людських бажань і задовго до того, як людина взагалі набуває здатності свідомо чогось хотіти. І наступний крок до здорового суспільства полягає у віднайденні законного місця для кожної людини, яка відрізняється від більшості.

    ТЕКСТ: Марія Здебська
    Ілюстрації: Софія Філіпчук
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: