fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І миттєво отримуй 9 електронних журналів Куншт у подарунок.

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Блог — 02.07.20
ТЕКСТ: Віталій Грищенко
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Голуби на стовпах – блог Віталія Грищенка

На антропогенні зміни у природі різні види тварин реагують по-різному. Для одних це біда. Інші, навпаки, знаходять певні переваги. А буває й так, що вид, який опинився у скрутному становищі внаслідок людської діяльності, в ній же і знаходить порятунок. Про один такий приклад я й хочу розповісти.

Проїжджаючи по дорогах, поглядайте на електролінії, що тягнуться обабіч. Птахи на дротах та стовпах трапляються часто. Одні відпочивають на них, інші – виглядають здобич, а деякі навіть навчилися використовувати порожнини в бетонних опорах високовольтних ліній для гніздування. Це передусім галки, шпаки, горобці. А ще на великих стовпах із порожниною всередині можна побачити голубів, які час від часу зникають у ній. Це голуби-синяки, саме про них і йтиметься.

 

Синяк дещо менший від свого близького родича, припутня. Добре відрізняється від нього відсутністю білих плям на боках шиї та крилах. Можна сплутати цього птаха з поширеним у нас сизим голубом «дикого» забарвлення, але у того в польоті добре помітний білий поперек, а в синяка вся спина рівномірно сіра. А зблизька можна роздивитися колір очей і дзьоба. У сизого голуба дзьоб чорний, а райдужна оболонка ока яскрава – червона чи жовтогаряча. У синяка ж, навпаки, – око темне, а дзьоб рожевий.

 

Голуб-синяк – один із небагатьох видів птахів Червоної книги України, який зумів не тільки пристосуватися до антропогенних змін середовища, а ще й почав швидко відновлювати свою чисельність. Гніздиться він, на відміну від припутня та горлиць, у дуплах дерев. Великому птахові потрібні великі дупла. Далі все зрозуміло: старих дерев, та ще й дуплистих, у наших лісах стає дедалі менше. У синяка виникли проблеми. За даними київського зоолога Карла Кесслера,1 у середині XIX століття на території сучасних Київської та Черкаської областей він траплявся значно частіше за припутня. Але знищення старих лісів та вирубування великих дуплистих дерев призвели до скорочення чисельності. Поширення синяка стало мозаїчним, особливо в лісостепу. Загалом для східноєвропейської популяції виду було відмічене катастрофічне падіння чисельності.2 Голуб-синяк занесений до цілої низки національних та регіональних Червоних книг. У 2009 році потрапив він і до третього видання Червоної книги України, у категорію «вразливий вид».3

 

Здавалося б, вид приречений на поступове згасання. Адже старих лісів більше не стане, вони повсюди нещадно вирубуються. Але зовсім нещодавно ситуація почала кардинально змінюватися. На початку XXI століття у Східній Європі синяки стали активно освоювати для гніздування порожнини в бетонних опорах високовольтних ліній електропередачі. Їхні поселення на ЛЕП виявлені в різних регіонах Росії та України. Передбачалося швидке поширення нового пристосування і стрімке зростання чисельності виду.4 Саме так і відбулося. Протягом останнього десятиліття потоком пішли повідомлення про нові й нові знахідки голубів-синяків на електролініях. Зараз такі гніздові поселення зареєстровані в багатьох областях України, навіть у степовій зоні. До того ж частота цих знахідок збільшується.5 Аналогічні процеси відбуваються в Росії.

 

Голуб-синяк біля гнізда. Фото Віталія Грищенка

За одним із таких поселень ми спостерігаємо вже понад 10 років, проводимо щорічні обліки чисельності.6 Гніздування синяків на ЛЕП неподалік від Канева виявив орнітолог Максим Гаврилюк.7 Почали вони гніздитися тут, імовірно, десь у 2005-2008 роках. У 2008-2012 роках чисельність поселення була стабільною – близько 10-12 пар голубів. З 2013 року вона почала швидко зростати, за десяток років збільшилася вшестеро: у 2018 році налічувалося вже 48 гніздових пар, у 2019 році – 56, у 2020 – 60. Голуби зараз гніздяться на значному протязі електролінії від околиці Канева до села Межиріч. Почалося й їхнє розселення на сусідні території. У 2018 і 2019 роках ми знайшли нові поселення на ЛЕП на Лівобережжі Дніпра між містами Канів – Переяслав-Хмельницький – Золотоноша.5 І там чисельність швидко зростає. На маршруті від села Софіївка Золотоніського району до південної околиці Переяслав-Хмельницького у 2018 році нарахували вісім пар голубів, у 2019 році – 15, у 2020 – 23.

 

На початку я сказав про отримані птахами переваги. В чому вони?

 

1. Насамперед, звичайно, – достатня кількість придатних для гніздування місць. Саме їх нестача була головним негативним фактором. Щойно птахи змогли його компенсувати, чисельність стала різко зростати. Синяки, як і інші голуби, відкладають усього два яйця, зате можуть вирощувати по три чи навіть по чотири виводки протягом сезону. Біля гнізд у нас їх можна побачити тривалий час – з лютого до вересня. Далеко не в кожному стовпі можна загніздитися, та й конкуренція є – в аналогічних місцях полюбляють селитися галки та деякі інші птахи, але «вільних квартир» все-таки вистачає. Наявність їх дає змогу голубам гніздитися навіть у безлісій місцевості. А як можна взагалі побудувати гніздо у вертикальній трубі, де, здавалося б, нема за що зачепитися? Якраз є за що. Подивіться, як прикріплюються дроти на таких стовпах. Через технологічний отвір у верхній частині поперек внутрішньої порожнини проходить товстий залізний болт. Він і слугує опорою для гнізда.

 

2. Голуб-синяк хоч і гніздиться в дуплах, але птах не лісовий. Їжу він шукає на відкритих місцях. Живиться насінням рослин та дрібними безхребетними тваринами – молюсками й комахами. На полях підбирає зерно-падалицю. Електролінії йдуть якраз через поля. Тут птахам взагалі добре – не треба далеко летіти, їжа буквально під ногами. До того ж ЛЕП часто тягнуться вздовж доріг. А під час перевезення врожаю у нас розсипають стільки зерна, що птахам вистачає його на узбіччях до наступної весни. На дорогах із липня годуються зграї голубів, горлиць, горобців, вівсянок тощо.

 

3. Важливий момент – безпека. Для птахів, що гніздяться у великих дуплах, серйозну загрозу становлять куниці. А на стовп ніякий чотириногий хижак не видряпається. Та й пернатий хижак зненацька тут не застане. Зі стовпа чи дротів видно далеко навколо. Поки яструб перелетить через поле, можна встигнути від нього сховатися у тому ж таки стовпі. А звідти вже не дістануть. Круки чи ворóни, які могли б розорити гніздо, пролізти до нього також не можуть.

 

Ось так птахи «індустріалізуються», пристосовуючись до життя у зміненому людьми середовищі. На жаль, це вдається далеко не всім.

 

Ще один важливий висновок. Історія голуба-синяка – хороший приклад того, що наші знання про рідкісні види є дуже неповними, а рішення, які ухвалюються, можуть відставати від реалій життя. Його занесли до Червоної книги України не тоді, коли в тому була найбільша потреба, а коли ситуація вже почала кардинально змінюватися. На сьогодні голуба-синяка вже можна вважати одним із кандидатів на вилучення з Червоної книги (хоч він тільки недавно туди потрапив). Птах демонструє хорошу пристосовуваність до антропогенних змін природного середовища, чисельність його швидко зростає, поширення стає менш мозаїчним. Почалися й процеси урбанізації екологічної форми, що гніздиться на ЛЕП, – голуби стали влаштовувати гнізда навіть у стовпах, які розміщені поруч із будівлями в містах та селах.5

ТЕКСТ: Віталій Грищенко
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті