ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису

    Що таке гостра реакція на стрес?

    00:00
    00:00
    Психологія — 06.03.22
    ТЕКСТ: Куншт
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Гостра реакція на стрес і як з нею боротися

    Що зараз більшість із нас відчуває? Розбираємося в інтерв’ю з психотерапевткою Анною Шийчук.

    Що таке ПТСР? Що зараз більшість із нас відчуває?

     

    Я б взагалі зараз не вживала цей термін. Посттравматичний стресовий розлад діагностується від місяця після травматичної події. Зараз всім подіям, навіть від початку повномасштабної війни, одинадцять днів. 

     

    Люди знають це слово після війни на Донбасі, адже частина військових, які звідти поверталися, мали такі прояви. Але зараз я би ці слова взагалі не вживала. Варто казати «гостра реакція на стрес». Саме її люди переживають в перші чотири дні після травматичних подій. На перший-другий день буде яскравий спалах, потім – ще один до чотирьох днів після події, і лише за місяць опісля, якщо симптоми не зникають, посттравматичнний розлад. Стан, коли всі ознаки закріплюються і діють на нас постійно. Через три місяці з’явиться хронічна посттравматична реакція, якщо не зникли симптоми. 

     

    У нашому випадку травматичні події ще не завершилися, тому ми не можемо рахувати цей час «після». Варто казати «гостра реакція на стрес» або «посттравматичний синдром», але не «посттравматичний розлад»

     

    Слід звертати увагу на те, що на перший-другий день будуть значні переживання ступору, страху, злості, гніву, суму. Коли людина вже перебуває в безпеці, протягом наступних чотирьох днів її теж може «крити» цими почуттями. Людина може почати плакати без наявної причини або після вираження співчуття іншими людьми, дуже сильно злитися, хотіти щось розтрощити, емоційно реагувати на те, що відбувається навколо, на волонтерів, біженців, на будь-які події, які підтверджують, що це все реально. Тому нормально сумувати навіть у безпеці. Нормально боятися, тому що ситуація, в якій ми зараз всі перебуваємо, передбачає об’єктивну небезпеку для життя і здоров’я. Нормально злитися на загарбників, шпигунів, зрадників, на все на світі. Всі ці реакції будуть яскраві.

    Окрема реакція це флешбеки. Якщо людина почула принаймні один вибух, він буде з нею щонайменше кілька днів. Якщо вона була під обстрілом, це значить, що реакція буде зберігатися триваліший час. Тут немає правильного чи неправильного рішення, вона буде зберігатися стільки, скільки психіці треба часу на її переосмислення. Це означає, що коли людина вже опинилася у безпечному місці, і в неї над головою не літають снаряди, вона сіпається від різких звуків, її лякають сирени швидкої допомоги, навіть якщо вона їде не у військових справах. Загалом будь-які ситуації, які в звичайному світі нагадуватимуть травматичні обставини, спричинятимуть страх.

     

    Зараз я підтримую контакт з багатьма своїми клієнтами, і вони в дуже різних обставинах. Хтось ще досі залишається під обстрілами, хтось виїхав, хтось став біженцем за кордоном. Разом з цим, багато хто з них каже: «Я вже в безпеці, але досі плачу». І щоразу мені хочеться сказати, що це якраз те місце, де вони мусять плакати. Тому що безпека не означає, що людина має стати спокійною й умиротвореною. Навпаки, це саме те місце, в якому вас почне «крити» усіма тими почуттями, які були витіснені в момент перебування в небезпеці. Тому в людини, яка опиняється на безпечній території, починаються панічний страх, сльози, сум, горе, печаль, біль, злість, гостра реакція на голосні звуки. Усе це пройде, але ви мусите дати собі час, не змушувати себе бути спокійними й умиротвореними в безпеці.

    Що робити, якщо погано близькій людині?

     

    По-перше, варто звіритися. Напишіть кризовому консультанту, психологу, запитайте в інших рідних, чи всі помічають ці симптоми. По-друге, підтримати, почути. Зробити чай, нагадати, що ви тут, поруч. Сказати, що ви знайдете рішення, зробите все, щоб бути в безпеці. Усі ці симптоми не потребують особливого медикаментозного втручання, тому розмова й підтримка допоможуть. Це нормальна реакція на те, що відбувається навколо. 

     

    Приведіть кризового консультанта чи психолога. Не треба тягти людину самостійно, просто повідомте психолога, що ви бачите. Спеціаліст, ймовірно, прийде самостійно і надасть допомогу. Або проконсультує вас по телефону щодо подальших дій. 

     

    Якщо поруч нікого, окрім вас, немає, то Центр громадського здоров’я радить допомагати так: 

     

    1. Залишайтеся поруч із людиною, яка потребує допомоги. Люди в кризовій ситуації тимчасово втрачають почуття захищеності та довіри. Коли ви поряд, ви можете допомогти відновити почуття впевненості та безпеки.
    2. Активно слухайте. Важливо уважно вислухати людину, щоб допомогти їй пережити подію, що травмує.
    3. Поважайте почуття інших. Ставтеся без упередження до того, що вам кажуть. 
    4. Проявіть турботу та надайте практичну допомогу. Якщо хтось перебуває в кризовій ситуації, насамперед корисною буде практична допомога. Наприклад, зв’язатися з кимось, хто може побути з постраждалим. 

     

    Алгоритм дій при специфічних станах страху, ступору, істерики, агресії ви знайдете тут.

     

    Якщо ви бачите подібні реакції у дитини, ЮНІСЕФ пропонує такий алгоритм дій:

     

    Розкажіть дитині про план дій: складіть маршрут до укриття, проговоріть дитині інструкцію щодо послідовності її дій. Говоріть короткими та чіткими фразами. Намалюйте карту укриття, зобразіть локації в укритті: що і де розташовано, як воно функціонує, де вхід і вихід, де ваше місце, де будуть рідні (намалюйте, зобразіть, напишіть — діти краще сприймають, якщо це буде візуалізовано).

     

    Запитайте, як вона почувається. Спостерігайте за станом дитини й реагуйте на її потреби. Ставте дитині відкриті запитання, стежте за її емоційною реакцією та рівнем активності. Важливо, щоб дитина проговорювала, ставила запитання, проявляла свої емоції.

     

    Якщо дитина впала в стан ступору, то важливо повернути її до вербальної комунікації та активної діяльності. Для цього поставте три запитання і чекайте на відповідь. Наприклад: «Тебе звати Наталя, так?», «Ти зараз стоїш, так?», «Ти одягнена в червону кофтину, так?». Можна також масажувати кінчики пальців, мочки вух, запропонувати гру або дати завдання, орієнтоване на дію (принеси, подай, зроби). Також дати випити води, чаю, їжі та обійняти. Реагуйте на потреби та задовольняйте їх за можливості. Це поверне дитину до відчуття безпеки.

     

    Запитати, що дитина відчуває. Проговорюйте і проявляйте емоції. Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, фрази «не переживай» чи «тобі не варто злитись» не заспокоять дитину. Натомість скажіть: «Я бачу / мені здається, що ти налякана / злишся». Так дитина буде розуміти, що вона не залишилась наодинці зі своїми переживаннями. Не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: «усе буде добре», «нічого не станеться». Натомість скажіть: «Що б не сталось, головне – ми разом».


    Якщо діти грають чи малюють «війну» – не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, озвучте чи візуалізуйте емоцію (наприклад, ричати, як собака). Саме так ви можете допомогти впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги й напруги.

     

    Обіймайте дитину. Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруги та допомогти дитині заспокоїтись. Можна спробувати одну з вправ: «Обійми метелика»(дитина обіймає свої плечі двома руками й може себе поплескати по плечах), «Водоспад» (дорослий підходить до дитини й руками погладжує з плечей і до поясу, наче знімаючи щось з плечей, «Кокон» (права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука – живіт). Допомогти вийти зі стану ступору та знизити рівень стресу може стабільне дихання. Для цього спробуйте таку вправу: вдих носом і повільний видих ротом, можна зі звуками «А», «О», ефективним також є дихання животом. Відновлення стабільного дихання та фізичної активності допоможе знизити рівень впливу події та стресу на організм.

     

    Дотримуйтеся режиму дня. У час невизначеності важливо відтворювати послідовність дня. Це надасть відчуття контролю над власним життям. 

     

    Дбайте про себе. Ви краще допоможете дитині, якщо піклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини та копіює вас. Тому для дитини важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій і маєте план дій. Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, за можливості, поспілкуйтесь з друзями та рідними. Важливо почути голос інших. Це надасть відчуття єдності та зв’язку зі світом.

     

    Обережно закінчуйте розмови. Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Коли ви завершуєте розмову, оцініть емоційний стан та рівень фізичної реакції: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте рівень занепокоєння, завершуйте на позитивному. Створюйте спільні традиції завершення дня (обійматися, пити чай, співати). Обмежте кількість розмов та прослуховування новин про війну в присутності дитини. Надавайте дитині лише перевірену інформацію, робіть це дозовано й відповідно до віку.

    Що таке синдром вцілілого?

     

    Його відчувають усі, хто зараз опинився в безпеці або хто був у безпеці на момент початку бойових дій. Наприклад, людина була у відрядженні чи відпустці за кордоном, виїхала після початку війни, проте не потрапила під обстріли або залишається в Україні у відносно безпечному місці. Вона вирішує залишатися там, де є зараз, тому що вона цивільний житель і нічим напряму не допоможе. Але вона залишається там із провиною того, що зробила недостатньо.


    Стає дуже соромно за те, що ви у безпеці. Дуже великий рівень співчуття та співпереживання: ми «зависаємо» в чатах, дивимося фотографії, відчуваючи безпомічність. Синдром вцілілого зараз переживають багато людей, які зараз перебувають далеко від безпосередніх бойових дій. 

     

    Цей стан насамперед треба усвідомити. У такій ситуації потрібно говорити напряму з рідними про це, запитувати, чи вони відчувають те саме. Якщо кілька разів проговорити, це може допомогти.


    Робіть усе, чим ви зараз можете зайнятися: надсилайте гроші, організовуйте гуманітарну допомогу, допомагайте переселенцям – робіть те, що можете, і цього достатньо. 


    У війні кожен має своє місце і свій час. Військові, які служать в ЗСУ, на своїх місцях і роблять те, що мають. Якщо ви не військова людина, те, що ви можете зробити, – це вціліти самому, подбати про свою безпеку так, щоб не створювати клопоту іншим. Тому якщо є можливість виїхати з-під обстрілів – виїжджайте. Якщо є можливість знайти для себе безпечне місце, то знайдіть його і дбайте про себе самостійно. Найкраще, що мирна людина може зробити – це подбати про свою безпеку та самостійну життєдіяльність. 

     

    Важливо не змушувати себе робити те, до чого ви не готові. Якщо ви відчуваєте смуток, немає сил нічого робити – не робіть. Волонтерів зараз дуже багато. Хтось, з ким ви співпрацюєте, зможе вас підстрахувати, просто скажіть про це. Важливо бути чуйним не лише до інших, але і до себе, і коли вам зле, то казати правду. Наступного дня вам стане краще, і ви знову зможете працювати.


    У мене також є синдром вцілілого. Мені дуже допомогла свого часу розмова з одним із керівників осередку тероборони, який мені сказав: «Зроби так, щоб ти була у безпеці, аби я не займався твоєю евакуацією та твоєю безпекою. Ми будемо відповідати за місто, а ти зроби так, аби я був спокійний, що ти й інші мирні жителі в безпеці». На мою думку, це дуже важливо. Так ми можемо подбати про них – подбати про власну безпеку. 

     

    Кому треба звернутися до кризового консультанта або психолога


    Всім і кожному: бо всі спостерігаємо це божевілля.

     

    Тим, хто погано себе почуває: зашкалюють хвилювання, хворіє тіло.

     

    Тим, хто покинув дім: за кілька днів після поселення на новому місці вас може «накрити» додатковим стресом. 

     

    Тим, у кого рідні зараз на передовій, і ви щогодини чекаєте новин. 

     

    Тим, хто волонтерить і має на собі багато відповідальності. 

     

    Негайно зверніться до психолога, якщо дуже страшно, тремтить тіло, стають холодними пальці, переповнює ненависть, не спите взагалі або менше ніж чотири години на добу, ви відчуваєте розгубленість чи порожнечу в голові, якщо вас нудить або є діарея, коли дитина постійно плаче, б’є інших або незвично замовкла. 


    Що може зробити кризовий консультант для вас? 

    – порадити подальші дії;

    – вислухати всі переживання, навіть найнестерпніші чи дивні;

    – підтримати рідну вам людину, коли ви вже не маєте на це сил.

    Не обов’язково зараз шукати лише психологів. Більшість психологів не працюють зараз у звичному режимі. Тому що психологія і психотерапія працює лише у мирний час. Все те, що ми робимо зараз для своїх клієнтів чи в різних психологічних службах, – це кризове консультування. 

    Де знайти такі консультації?

    https://tellme.com.ua безкоштовна інтернет-платформа для психологічних консультацій від Інституту когнітивного моделювання.

     

    https://razom.live соціальний проєкт «Разом», безкоштовна психологічна допомога онлайн.

     

    Національна гаряча лінія для дітей та молоді працює в онлайн-режимі. Консультації надають юристи, психологи та соціальні працівники.

     

    Telegram: @CHL116111; Instagram @childhotline_ua.

     

    Всеукраїнська безкоштовна лінія кризового консультування від Фундація #ВАРТОЖИТИ.

    5522 — для абонентів lifecell  і Vodafone Ukraine. Усі дзвінки безкоштовні. 

    +38 (093) 170 72 19 — для абонентів Kyivstar. Вартість дзвінків згідно тарифів мобільного оператора.

    Графік роботи лінії: 11:00—19:00 з понеділка по п’ятницю

     

    Кризові служби ізраїльських волонтерів (можна писати напряму мені із зазначенням контактної інформації, імені, короткого опису ситуації; я передаю цей запит напряму їм, вони потім контактують з людиною і надають їй підтримку). Дуже важливо отримати підтримку не лише в межах своєї країни, а зовні, тому що психологи і кризові консультанти, які зараз в Україні, теж переживають більшість із всіх цих емоцій. 

    ТЕКСТ: Куншт
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: