fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Людина — 16.11.20
ТЕКСТ: Олександр Скороход
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Говорить гора

Попри всі складнощі та виклики, пов’язані з перебуванням на значних висотах, людей тягне у гори. Хтось хоче розбавити сірі офісні будні, зняти стрес, провести час у хорошій компанії. Інші мріють піднятися на найвищу точку планети, Еверест (8848 м). Причини можуть бути дуже різними. Але хоч би якою була мета, для того щоб похід приносив задоволення та був безпечним, до нього слід правильно готуватися.

Планування

 

Похід у гори починається не зі складання наплічника, а з ретельного планування. Підйом на Говерлу на вихідних та півторамісячне турне до Непалу, аби зробити сходження на котрийсь з восьмитисячників, будуть кардинально відрізнятися за своїми масштабами, необхідними ресурсами та ризиками. Але в будь-якому разі на етапі планування походу в гори потрібно врахувати свою фізичну готовність, попередній гірський досвід, тривалість мандрівки, технічну складність маршруту і ще багато складових. Сходження на серйозні вершини понад 7000 метрів – це не лише питання грошей. Тож найкраще не поспішати підніматися одразу на вершини вищі за 5000 метрів, а спершу перевірити себе на більш «простих» для сходження горах.

 

На щастя, українські Карпати мають десятки цікавих маршрутів різного рівня складності, шість вершин-двохтисячників, що чудово підійдуть як для формату активного відпочинку на вихідних, так і для тижневого походу.

 

Найпростіший та найбезпечніший варіант потрапити у похід в гори, якщо у вас немає туристичного досвіду або він був ще за царя Гороха – взяти участь у поході, який організовує туристичний клуб. Перевагою такого варіанту буде:

 

Спрощення планування. Все планування мандрівки, маршруту та організаційні клопоти (зокрема трансфер, місця ночівлі, список потрібного спорядження) продумує гід чи інструктор, який веде групу. А це означає, що кількість незручностей та неприємних сюрпризів через необізнаність та відсутність часу й досвіду значно зменшується.

 

Підготовка. Як правило, у туристичних клубах інструктор, який веде групу, проводить підготовчі заняття та тренування перед походом, що дозволить підтягнути фізичну форму й отримати корисні навички, які допоможуть не тільки в подоланні обраного маршруту, а й у наступних мандрівках.

 

Екіпірування. Зібрати необхідне для походу екіпірування та спорядження буде набагато простіше. По-перше, буде чіткий список того, що потрібно, від інструктора, а по-друге, у туристичному клубі зазвичай можна позичити чи взяти в оренду те, чого не вистачає.

 

Колектив. Звісно, можна загітувати сходити в гори кількох друзів чи знайомих. Але не завжди вони повністю усвідомлюють на що «підписуються». Адже замість легкої прогулянки на Петрос та гарних фото для інстаграму можна потрапити у триденну зливу з туманом.  

 

Зовсім інша справа – мандрувати горами з колективом таких самих вмотивованих «шукачів пригод», які готові долати всі перипетії та труднощі похідного життя, люблять природу та у складних ситуаціях будуть підтримувати одне одного.

 

Всі ці переваги дозволять звести практично до нуля ймовірність того, що вам доведеться мерзнути вночі в одношаровому пляжному наметі із Ашану десь в непролазних лісових нетрях та тиждень сидіти на дієті з мівіни та кільки в томаті.

 

Також «похідне життя» можна починати і з невеличких вилазок у гори, так званих походів вихідного дня, відвідуючи різні цікаві місця неподалік населених пунктів, набираючись досвіду та обираючи щоразу більш вимогливі до рівня підготовки маршрути. Все це потребуватиме більше зусиль і часу, якщо порівнювати з першим варіантом, проте принесе неоціненний досвід планування, навчання на власних помилках та усвідомлення рівня відповідальності за свою підготовку.

 

І, звичайно, ніхто не забороняє комбінувати обидва варіанти у зручних для себе пропорціях.

 

Компанією чи самостійно?

 

Ми звикли, що похід у гори – це компанія. І справді, подорожувати гуртом не лише веселіше, а й безпечніше. Особливо якщо йдеться про складні маршрути і підкорення серйозних вершин.

 

Але насправді так буває не завжди. Інколи, отримавши певний туристичний досвід, людина розуміє, що їй вже набридли посиденьки до опівночі з гітарою біля вогнища, однотипні жарти про «чорного альпініста», годинні очікування на тих, хто відстає через мозолі чи слабку фізичну підготовку. Тоді такий турист може зважитися на одиночний, або ж соло-похід у гори. Це не є чимось неможливим. Дехто із альпіністів самотужки підкорює восьмитисячники в Гімалаях. Так, найпершим усі 14 вершин вищі за 8000 метрів вдалося підкорити Райнгольду Месснеру, він докладно описав цей свій досвід у книжці «Кришталевий горизонт».

 

Такі походи потребують дуже хорошої підготовки фізичної, технічної та психологічної. Адже тут як тільки щось піде не так, не за планом: зустрів хижого звіра, підвернув ногу, збився з маршруту, – розраховувати можна лише на свій досвід, кмітливість і навички.

 

Маршрут

 

Незалежно від обраного формату походу (у складі групи чи самостійно), необхідно мати принаймні загальне уявлення про маршрут, його ключові точки, скачати за можливості трек маршруту на телефон і вміти користуватися картою та компасом. У соло-походах і для керівників групи знання маршруту, вміння користуватися компасом і мапою – критично важливі навички!

 

Завжди краще пересуватися туристськими стежками та гірськими маршрутами. Намагання «зрізати» можуть завершитися або потраплянням на небезпечний схил, або ж зустріччю з представниками дикої природи.

 

Маршрут має бути досить гнучким і передбачати, наприклад, варіанти екстреного спуску до населених пунктів, розташованих поблизу, в разі травмування, хвороби одного з учасників походу або ж серйозних погодних катаклізмів.

 

Якщо погода погіршується, а особливо якщо наближається гроза, варто спускатися з гір у низину. Крім того, потрібно уникати перебування на відкритих ділянках, під поодинокими деревами. Всі електронні ґаджети слід вимкнути й триматися подалі від металевих предметів.

 

Важливо перед виходом в гори повідомити відповідний підрозділ гірської пошуково-рятувальної служби, що обслуговує територію, якою проходить маршрут, про вихід групи й орієнтовний час її повернення. А крім того, слід занотувати собі телефони гірських пошуково-рятувальних підрозділів району, в якому відбувається мандрівка.

Спорядження

 

Погода в горах вкрай мінлива. І, з одного боку, потрібно постійно стежити за прогнозом, а з іншого – бути готовим до найгіршого сценарію, ймовірність якого зростає тим більше, чим довшим буде перебування у горах. Спекотний літній день на висоті дуже швидко може змінитися на холодну ніч з дощем або мокрим снігом, коли температура опускається нижче за нуль.

 

Якщо говорити про необхідне для походу спорядження, то його можна розділити щонайменше на дві категорії: індивідуальне і групове. До першої можна віднести всі речі, необхідні кожному учаснику походу, а до другої – ті, які можуть використовуватися спільно всіма учасниками (наприклад, намети, ремонтний набір, загальна аптечка).

 

Гірські чоботи

 

Насамперед варто подбати про якісне взуття для походу. Воно має мати хороший протектор, бути зручним, бажано – водонепроникним (з мембраною Gore-Tex, наприклад),  підходити за розміром (можна на пів розміру більше) і гарно фіксувати гомілкостоп. Тим, хто планує ходити у походи часто, варто від початку інвестувати гроші у хороші гірські чоботи на якісній підошві. Далі, залежно від пори року та висоти гір, у які планується похід, треба підбирати решту екіпірування.

 

Вітрозахистна куртка

 

Навіть влітку в Карпатах точно знадобиться вітрозахистна куртка, найкраще з водонепроникною мембраною. Сучасні технології дозволяють зробити такі куртки тоненькими, легкими та максимально зручними у використанні. За рахунок мембрани поверхня такої куртки не пропускає воду, натомість дозволяє молекулам води зсередини виходити назовні, тож у людини, яка активно рухається, не буде «ефекту парника». Якщо ж такої супертехнологічної куртки немає, слід хоча б прихопити із собою дощовика, якщо йдеться про такі гори, як Карпати. У складні походи та високі гори без хорошої доще- і вітрозахистної куртки краще навіть не потикатися.

 

Головний убір

 

Головний убір – елемент спорядження, який влітку допоможе захиститися від перегрівання на сонці, а в інші пори року – від холоду.

 

Туристичний наплічник

 

Туристичний наплічник – елемент спорядження, без якого неможливий жоден більш-менш серйозний вихід у гори. Адже саме до наплічника можна спакувати усі речі. Вибір наплічника залежатиме від тривалості походу та фінансових можливостей. У тривалі піші походи для чоловіків краще брати наплічник об’ємом 80-100 літрів, для жінок достатньо 50-70 літрів. Бажано купувати наплічник із рейнкавером (дощезахистною накидкою), яка слугуватиме додатковим шаром захисту його вмісту від дощу.

 

Якщо йдеться про виїзд в гори з розбиттям базового табору та радіальними сходженнями на довколишні вершини, потрібно потурбуватися ще про невеличкий наплічник на 25-30 літрів, у якому можна буде нести все необхідне спорядження, їжу, воду для нетривалих виходів у гори.

 

Спальний мішок

 

Спальний мішок (спальник) – ще одна незамінна річ, якщо вихід у гори триватиме більше ніж добу. Обирати спальний мішок варто з огляду на цілі, для яких він потрібен. Кожен спальник має певну температурну межу, за якої спати в ньому буде комфортно, тож якщо плануєте ночувати у гірських притулках, можна обійтися легеньким і компактним спальним мішком з температурою комфорту до +5, наприклад. А от для ночівлі у наметі взимку чи на великих висотах спальний мішок має витримувати дуже низькі температури.

 

Каремат

 

Каремат (туристичний килимок) слугує для додаткової теплоізоляції під час сну чи привалів. Крім того, він робить менш жорсткою саму поверхню. 

 

Ліхтарик

 

Ліхтарик – елемент спорядження, який точно знадобиться у темну пору доби: якщо не встигли отаборитися до темряви, вирішили посидіти до ночі біля вогнища тощо.

 

Ізофолія

 

Ізофолія («космічне покривало») – плівка, що виготовляється із тепловідбивної тонкої синтетичної речовини і має сріблястий колір з однієї сторони та золотистий колір – з іншої. Її розроблено для збереження або розсіювання тепла залежно від того, якою стороною вкривається людина. Найчастіше використовується для теплоізоляції потерпілих у горах перед евакуацією або ж для додаткового утеплення в разі потрапляння у складні погодні умови.

 

Трекінгові палиці

 

Трекінгові палиці зазвичай входять до списку рекомендованого спорядження. Так, у переважній більшості випадків можна обійтися і без них. Однак частково розвантажуючи ноги під час походу, вони значно полегшують пересування, а також долання деяких технічних ділянок.

 

Аптечка

 

Аптечка – це перша допомога для мандрівника у найрізноманітніших ситуаціях: від дезінфекції ран чи подряпин, до полегшення протікання гірської хвороби. З огляду на те, що кожен має індивідуальні особливості організму, хронічні захворювання, насамперед учасник походу має потурбуватися про свою індивідуальну аптечку. Втім, має бути ще і «загальна» аптечка на всю групу з ліками на різні випадки похідного життя.

 

Казанок

 

Казанок – це зазвичай елемент групового спорядження, хоча у випадку індивідуальних походів туристи можуть використовувати міні-казанки, які більше схожі на великі горнятка. Бажано обирати казанок з неіржавної сталі з тонкими стінками. Алюмінєвий та цинковий посуд швидко нагрівається, але під час нагрівання виділяє не надто корисні для людського організму речовини.

 

Туристичний намет

 

Намет – ще одна важлива річ для мандрівок у гори, яка слугує як місцем для сну, так і захистом у випадку негоди. Для туристичних походів потрібен двошаровий намет із зовнішнім тентом, який захищає від вітру, дощу чи снігу.

 

Найбільшою популярністю для походів користуються намети на 2-4 людей, які досить компактні і мають відносно невелику вагу. Втім, бувають і одномісні намети, які  використовують у соло-походах, та намети на шістьох і більше людей, які зазвичай беруть для базових таборів, оскільки їхня вага завелика і вони потребують чимало місця для встановлення, що в умовах подолання маршруту не завжди можна забезпечити.

 

Зверніть увагу, що усе спорядження, яке може знадобитися під час пересування у горах, повинно бути легкодоступним: наприклад, дощовик, крем від сонця, аптечка. Натомість те, що буде використано аж у таборі ввечері, навпаки – заховане вглиб. Також не слід лінуватися пакувати речі додатково у спеціальні чохли чи пакети, які захищають від вологи. Це зменшить імовірність того, що доведеться спати у вологому спальнику.

 

Загалом, якщо йти в гори туристичною групою, список необхідного екіпірування та спорядження надає керівник. Якщо ж подорожувати самостійно, можна підбирати екіпірування з огляду на специфіку маршруту, погодні умови, які очікуються, рекомендації більш досвідчених туристів (часто їх можна знайти на форумах чи на сайтах туристичних клубів) та власного досвіду.

Їжа та вода

 

Для повноцінного функціонування чоловічого організму потрібно близько 2000-3000 калорій, а жіночого – 1600-2400 калорій на добу.1 Точна цифра буде залежати від віку, рівня фізичної активності, ваги тощо.

 

У горах через значно вищу фізичну активність енерговитрати зростають. І для піших походів I-III категорії складності для дорослих і школярів становлять 3000-3500 ккал на добу, що приблизно дорівнює кілограму їжі на людину.2

 

Від тривалості походу, висоти сходження залежатиме кількість і калорійність їжі, яку треба взяти з собою. І тут є певна дилема. Бо ж з одного боку калорій має вистачати на трекінг, підйоми на вершини та спуски, але всі ці «калорії» не повинні переобтяжувати наплічник, перетворюючи його на такий собі непідйомний мініхолодильник.

 

На щастя, сьогодні можна легко придбати сублімовані м’ясо й овочі, що дозволяє значно знизити вагу наплічника, а також зекономити час (на приготування субліматів самостійно в домашніх умовах).

 

Також потрібно пам’ятати про важливість достатньої гідратації в горах, оскільки потреба у воді на висоті тільки зростає. Щодня потрібно 3-5 літрів води на людину залежно від пори року. Тому ще на етапі планування маршруту слід знати, де і скільки буде джерел, аби можна було своєчасно поповнювати запаси води.

Фізична підготовка

 

Тим, хто збирається навіть у «найпростіші» гори, варто заздалегідь потурбуватися про свою загальну фізичну форму. Тим більше це буде актуально, якщо йдеться про значні висоти. Це допоможе швидше пристосуватися до навантажень в гірському поході й адаптуватися до несприятливих факторів, які діють на висоті (гіпоксія, низькі температури, низька вологість тощо).

 

Насамперед слід розвивати витривалість. Для цього найкраще підходить біг пересіченою місцевістю, трейлранінг, кроси.3 Можна почати з невеличких за тривалістю пробіжок, поступово їх збільшуючи.4 Головне – тренуватися регулярно, принаймні 3-4 рази на тиждень. Для початківців, які готуються для не дуже складного походу, дистанція пробіжок може становити 3-6 км.

 

Якщо біг як вид активності з якихось причин не підходить (травма, наприклад), можна обрати будь-який інший доступний вид аеробного навантаження: плавання, катання на велосипеді чи лижах взимку. Навіть регулярні тривалі прогулянки пересіченою місцевістю (а ще й зі, скажімо, 5-10 кілограмовим наплічником) теж даватимуть позитивний ефект для розвитку витривалості.

 

До аеробних навантажень, які укріплюють в основному серцево-судинну систему, варто додати вправи загальнофізичної підготовки. Це звичайні присідання, відтискання від підлоги, прес, підтягування. Вони зміцнюють м’язи ніг, рук та спини, дуже важливі для походів.

Технічна підготовка

 

Похід у гори – це не завжди пересування добре натоптаними стежками по туристичних маршрутах (трекінг). Часто в горах потрібна і певна технічна підготовка, аби знати, як правильно долати перешкоди, які не можна просто пройти чи обійти: скелясті перевали, гірські річки, засніжені схили тощо.

 

Такі тренування можуть проводитися як перед походом, так і просто на місці, в горах, в перші дні походу. Наприклад, якщо маршрут проходить крутими засніженими схилами, де потрібне вміння користуватися льодорубом та/чи кішками, гід або керівник походу обирає безпечний схил і проводить снігові заняття. Новачків навчають правильно ходити по снігу, тримати льодоруб і зарубуватися ним в разі зриву.

 

Мандрівка у гори – це завжди пригоди та купа вражень. Однак щоб вона пройшла безпечно і принесла очікувані позитивні емоції, варто як слід готуватися до подорожі. Гори полюбляють сміливих, але не пробачають необачних. Плануйте подорож  заздалегідь, подбайте про якісне спорядження, харчування, тренуйтеся, і з часом вам підкоряться найвищі вершини!

 

Про те, які небезпеки чекають у горах і як їх оминути, читайте у першій частині матеріалу.

ТЕКСТ: Олександр Скороход
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: