ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Наука як мистецтво — 17.02.20
    ТЕКСТ: Арман Д’Анґур
    Переклад: Марта Льода
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Грай, музико, грай

    Як звучала давньогрецька музика і чому вважалося, що вона зовсім не вплинула на європейську?

    They told me, Heraclitus, they told me you were dead;

    They brought me bitter news to hear and bitter tears to shed;

    I wept as I remembered how often you and I

    Had tired the sun with talking, and sent him down the sky.

    And now that thou art lying, my dear old Carian guest,

    A handful of grey ashes, long, long ago at rest,

    Still are thy pleasant voices, thy nightingales, awake;

    For Death, he taketh all away, but them he cannot take. 

     

    (“Мені сказали, Геракліте, сказали, що ти вмер;

    Мені принесли гірку новину і гіркі сльози;

    Я плакав, згадуючи, як часто ми з тобою

    Стомлювали сонце своїми розмовами і проводжали його за горизонт.

    І тепер, коли ти ліг, мій дорогий старий карійський друже,

    Жменько сірого попелу, давно-давно спочилого,

    Твої приємні голоси, твої солов’ї все ж не сплять;

    Бо Смерть забирає все, але їх забрати не може.”) – пр. пер. 

     

    Ця епіграма КаллімахаКаллімах (близько 305 до н. е. — бл. 240 до н. е.), — давньогрецький поет, викладач і граматик. Писав переважно гімни, елегії та епіграми. у зворушливому перекладі вікторіанського поета Вільяма Джонсона Корі говорить про позачасовість пісень ГераклітаЙдеться про поета Геракліта, який жив у ІІІ ст. до н. е., був сучасником і другом Каллімаха. Не плутати з відомим філософом Гераклітом, що жив на два століття раніше.. За іронією долі, цей вірш – єдине свідчення того, що вони існували: «приємні голоси» поета мусять залишитися неспіваними. Більшість класичної поезії, яка охоплює близько чотирьох століть від пісень Гомера VIII сторіччя до н. е. до пісень АрістофанаАрістофан — великий старогрецький поет, «батько комедії» IV сторіччя до н. е., насправді скомпонована для співу під супровід таких музичних інструментів, як ліра чи авлос (подвійна сопілка). Іншими словами, це була музика. Та як вона звучала?

     

    Попри велику кількість античних писемних джерел, археологічних решток інструментів і навіть нотних записів, довго вважали, що на це питання неможливо відповісти. «Дослідження давньогрецької музики не має сенсу», – сказав Джузеппе Верді у 1880-х. Станом на 1980-ті мало що змінилося. Проте нещодавно ця галузь почала захопливий розвиток: з нотних записів правдоподібно відтворюють музичні композиції, тоді як авлоси детально реконструюють з решток і прекрасно на них грають.

     

    Те, що давньогрецьку поезію співали, достатньо очевидно для ліричної поезії VI-V сторіч до н. е. – любовних віршів СапфоСапфо – давньогрецька поетеса і музикантка., од ПіндараПіндар – давньогрецький ліричний поет, найвидатніший представник урочистої хорової лірики стародавньої Греції тощо. Назва «лірична» натякає на ліру, яка була акомпанементом під час виконань. Тексти цих поезій – це «лірика» для втрачених пісень. Такі пісні звучали на багатьох подіях – від церемоній до святкувань. Хори у грецькій драмі V сторіччя до н. е. також співали і танцювали, проте ми змушені вивчати трагедії лише як сценічні п’єси, а не як музичний театр, адже музика втрачена.

     

    Та чи втрачена вона повністю? Однією із базових складових музики є ритм, і з давньогрецьких часів ритми описували і вивчали через поняття метра. Грецькі слова мали довгі і короткі склади, перші вдвічі довші за другі. Їх можна зобразити половинною і четвертинною нотами (половинна і четвертинна ноти – відносні міри тривалості звуку у музиці; найдовші звуки позначаються цілою нотою; половинна позначається як і означає звук, вдвічі коротший від цілої; четвертинна, відповідно, вдвічі коротша від половинної і позначається – прим. пер.). І хоча терміни на кшталт «дактильний гекзаметр», можуть звучати складно (дактиль – це ♩♪ ♪ або ♩♩), шестистопну фразу, яку він позначає, зрозуміти легко (дактиль – один із варіантів стопи, найменшої ритмічної одиниці в поезії, зазвичай позначає один наголошений – довгий – склад і два ненаголошені, що відповідає музичному ритму, наведеному автором вище; дактильний гекзаметр – рядок вірша, що складається з шести дактилів, популярний віршовий розмір в античній поезії – прим. пер.):

    А як щодо мелодії чи гармонії? Філософи Платон і Арістотель залишили нам розлогі обговорення гармонійних систем («ладів»), а технічно-орієнтовані автори чітко описують гамиГама – звуковий ряд довжиною в одну октаву, в якому звуки певного музичного ладу розташовані послідовно від вищого до нижчого або навпаки (наприклад, від ноти До до наступної ноти До, у звичній нам семинотній системі). й тониТон – музичний інтервал, міра співвідношення висоти двох звуків. Мало кому відомо, що греки також придумали (близько 400 року до н. е.) два види нотного запису: один для інструментальної музики, а інший – для вокальної. Вони відомі з античності, а АліпійАліпій – грецький теоретик музикии, ймовірно, з Олександрії звів їх у таблиці близько V сторіччя н. е. Вокальний нотний запис мав за основу грецький алфавіт від Α (альфи) до Ω (омеги), що відповідали тонам від високого до низького. Аналіз пісень та інструментів, які дійшли до нас, дозволяє науковцям визначити діапазон висот звуку, який охоплювали ці позначення. 

     

    Тож коли у XVI сторіччі вперше знайшли фрагменти грецьких нотних записів на папірусах, флорентійські науковці-музиканти, як-от Джироламо МеїДжироламо Меї – італійський філолог-класик і теоретик музики. та Вінченцо ҐалілейВінченцо Ґалілей – італійський композитор, лютніст, музичний теоретик. Батько вченого Ґалілео Ґалілея., знали, як їх читати. Проте через брак матеріалу вони не могли вповні схопити звучання давньогрецької музики, тож врешті створили власні версії – оперу та ораторію. Відтоді знайдені кілька десятків безцінних нотних записів – близько 60 фрагментів дійшли до нас на папірусі й камені. Найповніші, вирізьблені на кам’яних табличках в Дельфах, – гімни АфінеяАфіней – давньогрецький композитор і музикант, відомий тільки за підписом до згаданого тут гімну та ЛіменіяЛіменій – давньогрецький композитор і музикант, грав на кіфарі, присвячені богу Аполлону і датовані 127 р. до н. е.

     

    Музика в цих документах повторює не лише ритм грецьких слів, а і їхню мелодію. Давньогрецька була тональною мовою: тон голосу піднімався на певних складах, які позначалися діакритикамиДіакритики – позначки над або під літерами (з ІІІ сторіччя до н. е.). Наприклад, у грецькому слові на позначення пісні – mélos – тон піднімався на першому складі, а у слові «краса» – kalós – підвищений тон мав другий склад, вищий «на одну п’яту», – як написав один грецький автор. Припущення, що композитори зважали на природну мелодійну форму слів, видається логічним – і підтверджується знайденими музичними документами.

     

    Теоретичні трактати вказують, що найдавніша грецька музика (700-400 роки до н. е.) містила «енгармонійні» інтервали, менші за півтон, але ця практика відійшла близько 400 року до н. е., поступившись повсюдному використанню інтервалів у тон чи півтон (у західній музичній традиції використовується тільки різниця між висотою звуків (інтервал) розміром у тон або півтон, звуки з меншою різницею не застосовуються; така система називається діатонічною; у фольклорі і музичних культурах більшості неєвропейських країн зазвичай використовуються недіатонічні системи – прим. пер.). У 1886 році філолог Рудольф Вестфаль заявив, що «недіатонічна музика греків, яка допускає менші за півтон інтервали, повністю чужі для сучасного мистецтва, на жаль, напевно, буде вічною загадкою для науки». Відповідно, історики довго відкидали думку про те, що західноєвропейська музика може мати давньогрецьке коріння. Загальноприйнятою була теза, що вона походить від григоріанського хоралуГригоріанський хорал – традиційний одноголосий спів католицької церкви, що виконувався без акомпанементу. ІХ сторіччя н. е., який своєю чергою начебто походив від юдейської літургійної музики. Понад тисячоліття грецько-римської музики, здавалося, не залишило жодного сліду для нащадків – зараз це твердження звучить малоймовірно, але тоді його майже не піддавали сумніву.

     

    Опублікований у 1892 році фрагмент папірусу з музикою до трагедії Евріпіда «Орест» (408 рік до н. е.) був дражливим викликом саме через використання чвертьтонів. Проте новий аналіз цього фрагмента, здійснений у 2012-2016 роках, привів до вражаючого прориву. По-перше, виявилося, що в цій музиці використовується низхідна мелодія для відображення пригнічення і стрибок в музичному інтервалі для акомпанування стрибка на сцені. Таке наслідувальне використання мелодії не універсальне явище – наприклад, у далекосхідній музиці його немає. Це відмінна риса європейської музичної традиції. По-друге, виявилося: якщо менші за півтон інтервали розуміти як прохідні нотиПрохідні ноти – ноти, що не входять до акорду, зазвичай звучать коротко і створюють свого роду “місток” між двома нотами мелодії, то гармонійна структура твору буде не менш тонічною (як і натякали давні джерела), ніж гімни Афінея і Ліменія з ІІ ст. до н. е., які застосовують лише цілі тони і півтони (тобто чвертьтони тут не мають суттєвого впливу на мелодію, лише створюють додаткові звукові прикраси – прим. пер.). По-третє, давньогрецький коментатор відмітив, що в кульмінації строфи хор радше викрикував, аніж співав слова «жахливі муки!» – вражаючий ефект, відомий зараз як Sprechstimme (букв. з нім. «розмовний голос» – прим. пер.).

     

    Враховуючи ці знахідки, композицію з папірусу «Ореста» реконструювали і виконали в Ашмолівському музеї в Оксфорді в липні 2017 року. В 408 році до н. е. його мав співати як частину трагедії Евріпіда хор з 15 чоловіків під супровід авлоса. Його відтворення звучить захопливо. Відео з його виконанням (разом з іншою античною музикою) зацікавило людей і отримало майже 100 000 переглядів онлайн (стаття вийшла 8 серпня 2018 року, на сьогоднішній день відео вже має майже 600 000 переглядів – прим. пер.).

     

    Науковці нарешті можуть ствердити, що давньогрецька музика все-таки ймовірно була витоком для західноєвропейської музики. Успадкований римлянами, цей тип музики мав звучати по всіх містах імперії у перші століття християнської ери. Про це свідчать збережені уривки творів, які приписують Месомеду – вільновідпущеному рабу імператора Адріана (ІІ ст. н. е.). Вона також ймовірно склала мелодійну і гармонійну формулу для найдавніших християнських гімнів, які співали у церквах і на релігійних зібраннях. Папірус із християнським гімном, датований близько 300 роком н. е. – найпізніший документ античної музики, що дійшов до нас у античному нотному записі. Навряд чи можна сумніватися, що елементи цієї традиції протривали, щоб вплинути на григоріанський хорал та інші музичні твори, які стали основою розвитку західноєвропейської музики в епоху Ренесансу і пізніше. Тепер ми можемо повторити слова Каллімаха з новою силою: «Твої приємні голоси, твої солов’ї все ж не сплять; \ Бо Смерть забирає все, але їх забрати не може».

    Ця стаття вперше опублікована на сайті Aeon і перекладена згідно з ліцензією Creative Commons. 

    ТЕКСТ: Арман Д’Анґур
    Переклад: Марта Льода
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: