ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Блог — 07.07.22
    ТЕКСТ: Дар'я Анцибор
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    І в вогонь, і в воду: як святкують Івана Купала – блог Дар’ї Анцибор

    Свято Купала – одне з найдавніших дохристиянських свят, які відзначають досі. Про нього розповіла Дар’я Анцибор – фольклористка, антропологиня, кандидатка філологічних наук, яка досліджує традиційну й сучасну культуру, а також веде телеграм-канал Гроби, гриби і дисертації.

    Свято Купала тісно пов’язане з культом предків, однією з найдавніших форм політеїзму (тобто багатобожжя). Вважалося, що померлі продовжують впливати на світ людей і після смерті. Поховані в землю, вони перетворювалися на духів, які відповідають за все, що з цієї землі постає. Вірили, що вони не просто продовжували існувати десь у паралельному вимірі, а начебто магічно впливали на життя нащадків, надсилаючи хорошу погоду, продукуючи врожай. Оскільки предки мали владу над родючістю землі, їх потрібно було задобрювати і просити про хороший урожай. Тож землеробські обряди так чи так завжди пов’язані з поклонінням предкам.

     

    Купала тісно пов’язане з плодючістю, його святкування припадає на період найдовших сонячних днів і збільшення врожаю. Серед обрядів весняно-літнього циклу було також багато еротики: фалічна символіка, імітування коїтусу чи ходіння по полю голими. Людина ніби показувала землі «дивися, як я роблю, і роби так само». 

     

    Раніше Купала святкували в день літнього сонцестояння, але згодом, через перехід на григоріанський календар, змістили на 6–7 липня. Щодо назви свята у науковців немає консенсусу. Купало міг бути божеством плодючості й врожаю – і це є лише однією з версій походження свята. Купало, Купалії, Собітка – давні назви, які можуть бути спільнокореневими зі словами «купа», «вкупі», «збиратися» і «купання». Дехто виводить корінь «куп» («купіння») від «горіти», адже дуже багато уваги надається саме вогнищам. Ім’я «Іван» додалося пізніше, у XV–XVII ст., коли почалося часткове ототожнювання Купала і ритуалів довкола свята з християнським святом Іоанна Хрестителя. 

     

    Купала входить до циклу весняно-літніх свят, об’єднаних ритуальною вседозволеністю, мотивами плодючості та спілкуванням з потойбіччям. У річному колі воно симетричне до Різдва: Коляда святкувалася у найдовшу ніч, Купала – в найкоротшу. За давніми віруваннями, у цю ніч коїлося багато див: відкривалися таємниці природи, вода ставала вином, тварини й дерева розмовляли, цвіла квітка папороті й проявлялися скарби. Існували повір’я, що в ці дні можна дізнатися майбутнє, тому займалися ворожінням на врожай і на долю, а з допомогою води та вогню можна було очиститися.​ Але також це був час для нечисті, оскільки вірили, що межа між світами зникає.​ Тому на ці свята особлива увага надавалася захисту себе й своєї оселі. 

     

    До елементів святкування Купала входили плетіння вінків, обв’язування полином та іншими пахучими травами, збирання трав для лікування, затикання цих трав і вінків на горищі, під стріху, в одяг, щоб захиститися від нечисті. А також співи, танки біля водойм і на пагорбах, розведення вогнищ і стрибання через вогонь. У деяких регіонах Полісся стрибали через купу кропиви, яка символічно заміняла вогнище.

     

    Щоби бути здоровими, купалися до сходу сонця, обливалися водою і качалися в росі. У деяких регіонах шукали скарби, квітки папороті, водили хресну ходу до криниць та освячували в ній воду.

     

    Крім Купали, у центрі свята була також Марена. Науковці досі сперечаються щодо того, ким був цей персонаж, але схиляються до того, що вона була божеством смерті чи водної стихії. На її честь робили опудала, прикрашаючи їх вінками, квітами, намистами, стрічками. В одних регіонах її прикрашали як наречену, а в інших на Марену вдягали речі останнього померлого, прив’язували старі ганчірки, шкарлупу яєць, непотрібні речі. Але навіть образ нареченої пов’язаний із символічною смертю – ініціацією, переходом з одного стану в інший. Важливим було знищити Марену як символ хвороб і смерті, щоб позбутися всього поганого, тому її топили у воді, спалювали або розривали.

     

    Купальські вогні вважають відгомоном культу сонця. Їх запалювали з низки причин. Насамперед це мало б сприяти доброму врожаю та звільнити людину від злих сил, хвороби та смерті. Також існувало ритуальне перестрибування через вогонь, подекуди навіть парами – на знак перевірки кохання. У деяких регіонах кожен із громади мав принести щось для розпалу вогнища. Часто у нього могли кидати непотрібні речі, ганчір’я, сміття. Подекуди до купальського вогнища робили і опудало Марени – купи соломи, прикріпленої до дерева або тички. 

     

    Також існувала традиція (вона досі поширена в центральних і західних регіонах України), коли хлопці скочували з гір старі підпалені колеса,​ попередньо змазані дьогтем або смолою (а зараз – ще й облиті бензином). Колесо зазвичай скочували або у воду, або на рівнину, де через нього стрибали. Це називалося купальське коло, яке дослідники вважають солярним символом. У деяких місцевостях цей же звичай відтворюється на Великдень.

     

    Дівчата ж мали інші заняття: вони плели вінки й пускали їх у воду, як ворожіння на судженого, адже вода вважалася порталом між світами. Якщо вінок крутився на місці, це могло означати, що дівчина не вийде заміж, якщо тонув – що помре. У деяких регіонах також відігравав роль бік, у який плив вінок. Могло означати, що дівчина вийде заміж за юнака з іншого села, якщо вінок приставав до іншого берега. Хоча була також і традиція хлопцям пірнати у воду за вінками: дівчина тоді намагалася натякнути хлопцю, якого вподобала, як виглядав саме її вінок. Могли також плести один великий вінок – Купайло, і кріпити на високу жердину, щоб водити з ними танки, а потім його або спалювали, або топили.​ Слов’яни повсюдно вірили в особливу силу трав на Купала. У Болгарії був ритуал плести великий вінок, який ставили в полі, щоб через нього пролазили по черзі всі учасники обряду. Учасники ритуалу вірили, що в такий спосіб забезпечать собі здоров’я на весь рік.

     

    Свято Купала було наповнене еротикою. Це проявлялося у можливості купатися разом у водоймі, обливати одне одного та обмазувати сажею з купальського вогнища. У деяких регіонах було чи не єдине свято, на якому дозволеною була навіть оргіїстичність: наприклад, на Чернігівщині дівчата могли в цю ніч вільно гуляти з кількома хлопцями. Еротика була й у піснях. Зривання плодів, заламування капусти, непрополотий льон – усе це насправді про символічне змалювання статевого акту:

     

    Ой чий же то льон та й заріс бур’яном, Купала на Йван(а) / Ой чи я ж то молода та не виполола? / То ж Маренчин же льон, що заріс бур’яном, / А Маренка молода та й не виполола… 

     

    (Харківщина)​

     

    Коло мого городу / Виросла в мене яблунька, / А коли вже розцвіла, / Були на ній червоні яблука. / А хто мені їх зірве… 

     

    (район Каліша, Польща)

     

    Крім любощів, задобрювання предків та врожаю, однією з ключових цілей свята був захист від відьом. На рівненському Поліссі Купала так і зветься – Відьомським святом, бо відьми у цю ніч гуляють і роблять людям зло.​ Вони збираються на шабаш (у лісах, на старих дубах біля могил), відбирають молоко у корів, шкодять хлібним полям – викрадають їхню врожайність, роблять «закрутки» (закручені пасма жита чи пшениці на полі, якими проклинають врожай і викликають хвороби). ​Щоб прикликати відьму та позбавити її сили, до схід сонця варили в казанку голки і кропиву, проціджували молоко через гострі предмети, лили молоко у вогонь. Також нестерпного болю відьмі завдавало горіння в купальському вогні предметів, які з нею асоціювалися. Тому наступного ранку після Купала було заведено уважно приглядатися до тих, хто погано почувався, виглядав побитим чи взагалі не виходив з дому — їх тоді запідозрювали у відьомстві. Так само відьмою вважали ту людину, яка не вийшла до громади святкувати Купала.

     

    А неймовірну магічну силу можна було отримати, знайшовши цвіт папороті. Вірилося, що папороть цвіте лише на Купала й лише в коротку мить – опівночі. Виглядати така квітка мала б як полум’я вогню, її треба було заховати й бігти додому, не озираючись. З її допомогою можна було стати знахарем і лікувати всі хвороби, знати мову тварин і бачити, де заховані скарби.

     

    Сьогодні святкування Купала підлаштовані під сучасні потреби й запити суспільства. Через це в клубах та музеях влаштовують купальські вечірки, організовують сплави на сапах у вінках, туристичні походи та етнофестивалі. Первинне значення свята стає неактуальним, проте важливим залишається об’єднання громади, бажання спілкуватися й утримувати ядро купальських символів: вогнище, вода, вінок.

     

    А для купальського настрою пропонуємо вам підбірку1 традиційних купальських співанок.

    ТЕКСТ: Дар'я Анцибор
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?