ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису

    Що робити у разі атаки хімічною зброєю?

    00:00
    00:00
    Хімія — 16.03.22
    ТЕКСТ: Володимир Саркісян
    Ілюстрації: Женя Олійник
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Кілька слів про бойові отрути

    Що таке бойові отрути й як від них захиститися вдома, в укритті та на вулиці? Розповідає хімік Володимир Саркісян.

    Перебіг російсько-української війни вже довів, що агресор піде на будь-який воєнний злочин, щоби зламати спротив українців. Упродовж перших двох тижнів російські загарбники використали проти України низку заборонених міжнародними угодами боєприпасів, як-от термобаричні системи і касетні бомби, вдалися до атак проти мирних громадян, об’єктів цивільної інфраструктури та захищених конвенціями медичних і освітніх закладів, ядерного та екологічного тероризму. 

     

    Згідно з показами полонених пілотів ВКС РФ Красноярцева та Криштопа, бомбардування цивільних об’єкти некерованою зброєю не є ексцесом виконавців, – накази надходять безпосередньо від головного командування російських збройних сил. За таких умов гарантувати, що вище керівництво Російської Федерації одного дня не вдасться до атаки зброєю масового ураження (ЗМУ), неможливо. 

     

    Про застосування ядерної зброї на європейському театрі війни поки не йдеться: невибірковість цього виду озброєнь не залишає Росії шансів уникнути прямого конфлікту із силами НАТО. Йдеться про іншу зброю масового ураження — хімічну. Попри те, що РФ, як і 195 інших країн світу, ратифікувала Конвенцію про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення, а станом на 2017 рік офіційно відзвітувала про повну відмову від цього виду ЗМУ, вона щонайменше має необмежений доступ до запасів радянської хімічної зброї на території Сирії – згадаймо принаймні інцидент у Хан-Шейхуні, цивільне населення якого 4 квітня 2017 року зазнало атаки зарином. 

     

    Вперше високотоксичні речовини як зброю масового ураження застосували під час Першої світової війни, а пік її розробки і вдосконалення припав на першу половину XX століття. Саме тоді були синтезовані найпотужніші отруйні речовини, які прийняли на озброєння більшість мілітарних країн. Наразі людству доступно безліч сильнодіючих отрут – деякі з них є настільки токсичними, що кількох кілограмів цілком вистачить, щоб убити все живе на Землі. На щастя, отрути на зразок ботуліну чи дифтерійного токсину не застосовують як зброю. Щоправда, не з міркувань гуманізму, а із суто технічних причин: синтезувати їх доволі складно, а зберігати у значній кількості й споряджати ними боєприпаси надто небезпечно для виконавців. До бойових отруйних речовин (БОР) ставлять певні вимоги, крім здатності невибірково й ефективно вбивати:

    – відносно просте масове виробництво;

    – нескладні умови тривалого зберігання і транспортування;

    – прості й уніфіковані з іншою зброєю засоби бойового застосування;

    – наявність антидотів до них і ефективних засобів дегазації тощо.

     

    Інакше кажучи, застосування БОР має бути максимально безпечним для нападника і наносити якомога більше уражень супротивнику. Напрацьовані ще військовою промисловістю СРСР бойові отрути цілком відповідають цим критеріям і не є унікальними – радянські хіміки просто повторювали або крали технології своїх зарубіжних колег.

     

    Загальноприйнято розрізняти БОР за основними симптомами ураження: нервово-паралітичні (зарин, зоман, табун, VX), задушливі (фосген, дифосген), шкірно-наривні (іприти, люїзити, формоксими), загальноотруйні (ціаніди та галогенціани, арсен- та фосфороводень, карбоніли металів), подразливі, як-от загальновідомі «сльозогонки», психохімічні, зокрема LSD. До окремих груп належать диверсійні отрути (на кшталт сумнозвісного «Новічка») та призначені для знищення рослин і врожаїв фітоотрути, які токсичні й для людини. 

     

    Окремої уваги варті деякі поширені в хімічному виробництві токсичні речовини, як-от аміак чи хлор. Ці гази не можуть вважатися повноцінною хімічною зброєю і не стоять на озброєнні мілітарних держав, хоча хлор доволі масовано застосовувався як бойова отрута під час Першої світової війни. Однак техногенні катастрофи, спричинені витоком цих речовин у довкілля внаслідок бойових дій або диверсій, є цілком імовірні. Основним фактором ураження обох речовин, попри їхню різну природу, є утворення їдких сполук на вологих слизових оболонках дихальних шляхів, які викликають подразнення і набряк легень.

     

    Зауважимо, що такий поділ є доволі умовним: скажімо, шкірно-наривні ОР мають і задушливу дію, натомість загальноотруйні та подразливі речовини можуть спричиняти опіки шкіри, а психохімічні ОР так само блокують адреналінові й ацетилхолінові рецептори, як і найотруйніші речовини нервово-паралітичної дії. Ця класифікація корисна здебільшого для військових – вона визначає необхідні засоби захисту від хімічної атаки. Скажімо, для захисту від речовин задушливої, подразливої, загальноотруйної чи психохімічної дії цілком достатньо протигазу. Натомість щоб вберегтися від ОР нервово-паралітичної та шкірно-наривної дії, потрібен костюм хімічного захисту. Для цивільного населення цей поділ майже не має сенсу.

     

    Ми вже казали, що засоби доставки до цілі хімічної зброї майже не відрізняються від таких для інших боєприпасів. Бойовими отрутами можуть споряджати бойові частини ракет і авіабомби, артилерійські снаряди і системи залпового вогню. Існують також спеціальні пристрої виливної чи розпилювальної дії. Такі самі використовуються у сільськогосподарській авіації для обробки отрутохімікатами сільгоспугідь. Отже, відрізнити на око й заздалегідь підготуватися до хімічної атаки пересічний цивільний навряд чи зможе. Саме тому не варто нехтувати попередженнями системи ППО про необхідність перебування в укритті під час ворожих атак. 

     

    Штатні бомбосховища обладнані колективними системами фільтрації повітря, а в разі необхідності – й системами індивідуального захисту, тобто протигазами. Однак, навіть перебуваючи у власній квартирі, можна уникнути отруєнь БОР, якщо дотримуватися нескладних правил безпеки. 

     

    Не зловживайте провітрюванням оселі, зокрема під час і одразу після авіанальотів чи обстрілів. Якщо ви відчули якийсь дивний запах з вулиці: фруктовий, трав’яний, пряний, часниковий, цибулевий чи просто нез’ясований – негайно зачиніть вікна. Не треба принюхуватися для того, щоб визначитися з ароматом остаточно. Пластикові вікна вельми ефективні для ізоляції від отруєного середовища. Заздалегідь подбайте про те, щоб мінімізувати протяги там, де ви перечікуєте повітряні тривоги.

     

    Не варто покладатися на аматорські рекомендації щодо антидотів. Жодні маски, ватно-марлеві пов’язки, хай і змочені якимись розчинами, від ОР не рятують. Тож у разі хімічної атаки дочекайтеся в зачиненому приміщенні рятувальників ДСНС.

     

    Якщо хімічна атака сталася на відкритому просторі, спробуйте затамувати подих і спритно переміститися на протяг, який дме зі сторони, протилежної до епіцентру отруєння. Негайно вдягніть окуляри, якщо ви їх носите. Пересувайтеся швидко, але не біжіть, не прискорюйте дихання. Не намагайтеся дихати глибше, якщо ви відчули стиснення в грудях, брак повітря. Навіть після завершення атаки не повертайтеся до зараженої зони, намагайтеся не торкатися голіруч поверхонь та власного одягу. Ці нескладні дії цілком здатні врятувати ваше життя навіть за умови потрапляння в зону уражень бойовими отрутами. 

     

    Потужність БОР дуже залежить від погодних умов: температури довкілля, вітру, вологи повітря. За нинішніх обставин досягти ефективного ураження хімічною зброєю проблематично: низька температура заважає випаровуванню цих отрут, які здебільшого є рідинами, а не «справжніми» газами, а відповідний до сезону одяг убезпечує вас від потрапляння крапель отрути на шкіру. Та й завдяки фаховим діям героїчної української ППО ймовірність масового застостосування основних носіїв хімічної зброї – літаків та крилатих ракет – вже майже зведена нанівець.

    ТЕКСТ: Володимир Саркісян
    Ілюстрації: Женя Олійник
    Посилання
    • 1. — Законодавство України. Кодекс цивільного захисту України: чинний.
    • 2. — О.Г. Левченко (ред). Охорона праці та цивільний захист: підручник — Київ, КПІ : 2019.
    • 3. — Васійчук В. О. Основи цивільного захисту: навч. посіб. – Львів : 2010.
    • 4. — Франке З. Хімія отруйних речовин (рос.) — М. «Хімія»: 1973
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?