ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Спалах — 09.12.21
    ТЕКСТ: Надія Жила
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Кожній країні по вакцині: проблеми з розповсюдженням щеплень проти ковіду у світі

    У вересні 2020 року ВООЗ оприлюднила план1, згідно з яким вакцини проти коронавірусу мали справедливо та рівномірно розподілити світом. До плану доєднались дві третини людства, щоправда, без підтримки США та Китаю — великих гравців вакцинного ринку. Амбітною метою ВООЗ було «завершити гостру фазу пандемії до кінця 2021 року».  

     

    Кінець 2021 року. Трохи більше ніж половина населення світу отримала2 бодай одну дозу вакцини, однак гостра фаза не завершується. Якщо в США та країнах Західної Європи кількість щеплених більша за 60%, то у країнах з низьким рівнем доходу (наприклад, Нігерії або Сирії) цей показник ледве сягнув 5%. З’ясовуємо, як вакцини від коронавірусу дістаються до кожного в світі та що завадило плану ВООЗ здійснитися.

     

    За підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога», «Куншт» створює окрему рубрику присвячену COVID-19. Її мета – культивувати критичне мислення та стійкість до маніпуляцій в медіа щодо теми пандемії. 

    Як працює доставка вакцин по всьому світі?

     

    Коли у США схвалили першу вакцину від COVID-19, постало питання: як створити та розповсюдити величезну кількість доз, щоб вони дістались до усіх? Масове виробництво вдалося налагодити досить швидко ‒ від початку пандемії їх виготовили понад 9 мільярдів3

     

    Цьому посприяла міжнародна кооперація, коли вакцину одного «бренду» можуть створювати на кількох виробничих майданчиках у різних державах. Певні вакцини мають славу «американських» або «китайських», однак це говорить лише про місце їхньої розробки. Наприклад, Pfizer/BioNTech має контракти з фармацевтичними фабриками у США, країнах Західної Європи, а також у Південній Африці, Бразилії, Індії та Китаї4. Так компанія здатна виробити більше вакцини та спростити її розповсюдження в певному регіоні.

     

    Вакцини зберігаються за низької температури, тому на шляху від виробника до пацієнта вибудовують «холодовий ланцюг»5. Це злагоджена система, до якої належать морозильники, спеціальні контейнери, сухий лід і все, що допомагає підтримати холод під час перевезення або зберігання цінного вантажу. Не менш важливим є персонал, який контролює «холодовий ланцюг», та наявність плану дій на випадок вимкнення електрики на складі, виходу морозильників з ладу тощо. 

     

    Більшість країн мали «холодовий ланцюг» ще до пандемії коронавірусу, бо інші вакцини (наприклад, від поліомієліту) також потребують низьких температур6. Зазвичай він починається з літака чи вантажівки-рефрижератора, якими велику партію доз привозять до країни призначення. На місці їх переміщують у холодильні камери на спеціально обладнаних складах7. Всередині країни вакцина «подорожує» в авторефрижераторах, а до лікарень та центрів вакцинації її доставляють у термобоксах, які можуть підтримувати низьку температуру до кількох діб. 

     

    Доставка вакцин на місцевому рівні — так звана «остання миля» — виявилась найпроблематичнішою8. Якщо про «холодовий ланцюг» більш-менш потурбувались виробники вакцини або міжнародні організації, то на «останній милі» все залежить від умов у регіоні. Наприклад, якщо в селі немає лікарні або кваліфікованого медпрацівника, який введе вакцину, а місцеві жителі не поінформовані про користь щеплення, це дуже зменшує шанси на успіх. 

    Що заважає своєчасно та якісно розповсюджувати вакцини?

     

    Ненадійна логістика створює перешкоди на шляху вакцини, однак це ‒ тільки один із викликів9. Не менш складними є попередні етапи у розповсюдженні доз ‒ розподіл їх між державами та витрати на придбання. 

     

    Оскільки попит на вакцини перевищує пропозицію, виникли передумови для нерівномірного їх розподілу. Багатші країни та держави-виробники мають перевагу в цій грі. Наприклад, Індія зупиняла постачання вакцини «назовні», щоб щепити більше своїх громадян під час спалаху коронавірусу10. А от Австралія завчасно купує велику кількість доз, через що інші країни можуть не отримати їх своєчасно11.

     

    Гроші ‒ інше важливе питання, з яким стикається держава. Кожна вакцина має свою ціну, яка залежить від способу виробництва та ліцензування продукту, внутрішньої політики фармкомпанії, фінансування від держави та інших факторів. Цю ціну платить із бюджету країна-покупець, щоб потім безкоштовно щепити населення. 

     

    Коли партію вакцини придбано, держава витрачає кошти на перевезення та зберігання доз, доставку їх до пацієнтів і контроль якості. Витрати можуть виявитися завеликими, тому Світовий банк та інші міжнародні установи надають кошти на вакцинацію країнам із середнім і низьким рівнем доходу12

     

    Нарешті, інфраструктура стає основним питанням після домовленостей про постачання вакцини та оплати. До неї належить вже згаданий холодовий ланцюг, а також можливість запросити людей на щеплення, зробити процедуру коректно, розподілити вакцину в районах, де немає умов для її зберігання, тощо. 

     

    Розповсюдження ускладнюється тим, що деякі вакцини потребують наднизьких температур і недовго зберігаються без морозильника. Наприклад, Pfizer/BioNTech слід тримати за -70 градусів, а у звичайному медичному холодильнику (за температури від +2 до +8) вона лишається придатною 5 діб13. Moderna має менш суворі вимоги ‒ її зберігають за -20 градусів, у холодильнику ж тримають протягом місяця. Johnson & Johnson так само потребує -20 градусів, а в умовах від +2 до +8 «живе» три місяці14

     

    Інші доступні в Україні вакцини ‒ Oxford–AstraZeneca та Sinovac ‒ потребують лише температури від +2 до +815. Це робить їх більш придатними для країн, що розвиваються. Зокрема, африканських та південноазійських — лише 11% з них мають налагоджені програми з вакцинації, а отже, і необхідну інфраструктуру16

    Хто отримує вакцини першими?

     

    За глобальною стратегією ВООЗ17, 70% населення світу має вакцинуватись до середини 2022 року. Водночас вказано, що першими щеплення отримують всі літні люди та група ризику, потім дорослі й лише згодом — підлітки. На справедливий розподіл вакцин між державами була спрямована програма COVAX. Усі країни-учасники мали спершу отримати достатню кількість доз, щоб щепити 20% населення18. Передбачалось, що це дозволить захистити медиків і людей з групи ризику та значно знизити смертність. Після цього держави могли б отримати більше вакцин за необхідності. 

     

    Однак на практиці виявилось, що країни з високим рівнем доходу забезпечили себе вакцинами й використали їх швидше за інших. Вони напряму домовились із виробниками про постачання доз, зайнявши місце на початку черги. Вже у березні 2021 року такі держави (що мають 16% від світового населення) забронювали за собою половину вакцин19. На початок жовтня їхня частка становила вже 75%20. Натомість COVAX отримав замало фінансування для успіху своєї місії. Також постачання вакцин для нього відкладалося через те, що виробники виконували зобов’язання перед багатшими державами. 

     

    Розподіл вакцин за віком «від старших до молодших» теж не всюди пішов за планом. Країни з високим рівнем доходу (наприклад, Австрія21 чи Канада22) здебільшого його дотримались. Однак у держав із менш забезпеченим населенням виникли проблеми. Наприклад, у Румунії23 найбільше вакцин отримали люди віком 50‒59 років, випередивши 60+. В Україні24 найбільше щеплених серед пацієнтів 40–64 років. Старша група виявилась менш захищеною, зокрема через дезінформацію про вакцини, яку поширювали навіть сімейні лікарі25

    COVAX ‒ вакцини для бідних?

     

    COVAX створили для рівномірного доступу до вакцини серед країн-учасниць. Це такий собі майданчик, який координує доставку доз тим, хто найбільше їх потребує. Державам із низьким рівнем доходу COVAX дає шанс придбати вакцини дешевше — в іншому разі вони не змогли б оплатити щеплення26. Однак багатші теж можуть скористатись програмою. Якщо у таких країн немає домовленості з виробниками вакцини, COVAX стає для них єдиною можливістю отримати дози. А тим, хто вже уклав контракт напряму, програма слугує страховкою.

     

    До COVAX долучилися два типи країн. Самофінансовані (з високим рівнем доходу) купують вакцину за повною ціною — близько 11 доларів за дозу. Фінансовані (ті, що потребують підтримки) платять 1,6‒2 долари. Решту вартості компенсує міжнародна допомога. Більшість учасників програми належать до фінансованих ‒ їх 92 із 114 загалом9. Саме тому COVAX часто згадують у зв’язку із країнами, що розвиваються. 

     

    За первинним задумом, всі учасники COVAX мали щепити громадян рівномірно, однак згадані вище проблеми з фінансуванням та постачанням не дозволили цього досягти. Забезпечені країни щепили більшу частину свого населення за допомогою чи в обхід COVAX, тоді як у бідних цей показник лишався надто низьким. У жовтні цього року програма переорієнтувалась на постачання вакцин країнам, де вона була основним або єдиним їх джерелом27

    Як локальні проблеми стають глобальними

     

    Менш розвинуті та менш заможні держави мають найбільше проблем з вакцинацією. Зокрема, низький рівень щеплення зараз спостерігають у майже всій Африці та Східній Європі, кількох країнах Південної Америки, найбідніших азійських державах28. Це може бути пов’язано з тим, що у цих регіонах єдиним джерелом вакцин стають «благодійні» постачання. Означені країни не здатні купувати вакцини напряму або розробляти їх самотужки. Також впливає погано розвинена інфраструктура й інші чинники, не пов’язані з доставкою вакцини (наприклад, недовіра до щеплення серед місцевих). 

     

    Країни з високим рівнем доходу мають більше шансів отримати та розповсюдити дози між свого населення. Зараз вони щеплюють людей більш ніж у 10 разів швидше за інші держави29. Короткостроково ця тактика має сенс, дозволяючи знизити рівень захворюваності й смертності у країні. Однак щоб стримати пандемію у світі, доведеться боротися з усіма її найвіддаленішими вогнищами. Новий варіант SARS-CoV-2 ‒ Омікрон ‒ доводить цю необхідність. Він виник у Південній Африці, де рівень вакцинації становить лише 25%. Вірус мав більше можливостей для поширення і мутації, що могло стати причиною появи варіанту. 

     

    Вакцинація більшості населення сповільнює поширення вірусу й може ефективно стримувати пандемію. Для цього, у випадку з варіантом Дельта, частка щеплених має перевищувати 85%30. Омікрон може внести корективи в це число. Однак загальна мета «якомога швидше доставити дози до пацієнтів» залишається незмінною ‒ заради безпеки усіх та відкритих кордонів. 

    Матеріал розміщено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

    ТЕКСТ: Надія Жила
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Посилання
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?