ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Технології — 17.03.21
    ТЕКСТ: Кирило Бескоровайний
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Країна майбутнього ШІ: інтерв’ю з Віталієм Гончаруком

    Чи встигає Україна стати державою з розвиненою сферою штучного інтелекту? Чи, може, вона вже серед них? Про Експертний комітет з питань розвитку штучного інтелекту в Україні, плани й перспективи ШІ розмовляємо з розробником та засновником компанії Augmented Pixels Віталієм Гончаруком. 

    Вітаю з новим раундом інвестиції. Розкажіть трохи про вашу компанію, Augmented Pixels.

     

    Я засновник та CEO цієї компанії, заснував її у 2013 році. Компанія займається рішеннями у сфері автономної навігації та ключовими технологіями доповненої реальності, власне, без яких неможливе користування доповненою та віртуальною реальністю. Наші клієнти – LG, Qualcomm, тобто ми працюємо у сфері комп’ютерного зору та штучного інтелекту й надаємо рішення, пов’язані з аналітикою з камер. Наша основна технологія дозволяє створювати карту зовнішнього світу за допомогою камери та інших сенсорів.

     

    Зараз ви працюєте здебільшого в Сполучених Штатах, чи є офіс і в Україні?

     

    В Україні у нас є офіси, де відбувається розробка, в Києві та Одесі. Але в Україні, а також у країнах СНД ми нічого не продаємо. Наші клієнти – за межами пострадянського простору.

     

    Дивився інтерв’ю Харарі і Марка Цукерберґа. Харарі в нього запитав, чи взагалі є шанс у країн на зразок Гондурасу чи України взагалі увірватися у сферу штучного інтелекту. Якщо не помиляюся, Цукерберґ відповів: можливо, вони проґавили свої можливості, а от в окремих людей і команд шанс ще є. Чи ти погоджуєтеся ви з цим?

     

    Будемо реалістичними. Державний бюджет США на цивільний сектор розвитку штучного інтелекту становить десь чотири мільярди доларів на рік. В Україні державний бюджет на розвиток штучного інтелекту близький до нуля. Але Україна є на мапі світу штучного інтелекту, тому що в нас дуже непогано розвинений комерційний сектор і працюють досить цікаві компанії, які фокусуються на штучному інтелекті. За даними Oxford Government AI Readiness Index1, Україна – перша за кількістю розробників у сфері штучного інтелекту у Східній Європі.

     

    Тому я вважаю, що Харарі може чогось не знати, він же не гуру. Україна не тільки має шанс, вона його використовує і досить успішно працює у сфері комерційного штучного інтелекту. Кооперчуючись з іншими країнами і компаніями, у людей, які мешкають в Україні, є досить непогані шанси далі розробляти досить класні рішення.

     

    Як з’явилася ідея створити експертний комітет зі штучного інтелекту, який ви очолюєте? Ви звернулися з цією ідеєю до Міністерства цифрової трансформації чи до вас звернулися з пропозицією?

     

    У мене є коло друзів, з якими ми розвиваємо сферу комп’ютерного зору та штучного інтелекту ще з 2013 року. У 2014 році я зробив першу конференцію, яка називається EECVC. На базі цієї конференції ми зібрали коло небайдужих людей, які хотіли розвивати освіту в напрямку штучного інтелекту. Нам було цікаво змінювати освітні програми в державному секторі для того, щоб ми отримали бакалавра чи магістра, більш адаптованого до реального світу. На базі цієї групи ми легалізувалися у 2019 році й створили експертний комітет з питань розвитку сфери штучного інтелекту.

     

    Більшість членів цього комітету і так робить проєкти, які розвивають сферу штучного інтелекту, і буде їх робити. Ми просто зібралися під парасолькою Мінцифри. Але потрібно віддати належне: з Мінцифрою в нас хороші відносини, тому що в нас є спільне розуміння того, що і навіщо ми робимо.

     

    Ви плануєте розширювати комітет чи у вас достатньо людей?

     

    Ми набрали спочатку 25 людей. Через пів року набрали ще 25. Можливо, додамо більше. Ми обираємо людей за двома ознаками. Перша – міжнародний досвід. І друге – це потенційна користь. В Україні, я думаю, у цій сфері реально щось роблять десь п’ять тисяч людей. Ми беремо у свій комітет тих, хто може щось реально зробити. Так зібралося досить експертне ком’юніті, у якому є не тільки інженери, а й юристи, менеджери. 

     

    А як у вас проходять засідання? 

     

    У нас є робочі групи. Кожна робоча група сфокусована за певним напрямом: освіта, стратегічні документи, міжнародна діяльність, правосуддя тощо. У кожній робочій групі є лідери (до десяти людей), які драйвлять проєкти.

     

    У нас нема засідань, на які приходять усі 50 людей, щільно сідають, за щось голосують. У нас ефективність кожної людини базується на проєкті. І власне, діяльність комітету може бути прописана переліком проєктів, які ми реалізуємо. 

     

    Ми збираємось тричі на рік, усі 50 людей, тому що ефективно стільком людям нема про що говорити. Ми можемо тільки голосувати за нових людей чи затверджувати програмні засади. Інша діяльність відбувається через робочу групу.

     

    Як працювали над концепцією розвитку штучного інтелекту? 

     

    У нас був задум спочатку зробити стратегію розвитку штучного інтелекту. Але стратегія – це документ на 2-3 роки, його неможливо робити на волонтерських засадах. Тому ми вирішили першим кроком ініціювати створення концепції.

     

    Ми створили групу авторів-експертів, близько 15 людей, які працювали десь два місяці. Вони написали, задрафтили й обговорили відповідні розділи в концепції. Після цього ми скористалися послугами професійного райтера, який взяв усе, що ми написали, і зробив з цього стрункий такий, читабельний текст. 

     

    Потім ми виклали цю концепцію на публічне обговорення. Але це вже був документ, до якого долучилося Мінцифра, тому що юридично це документ Мінцифри. На публічному обговоренні були досить цікаві зауваження, до нього долучилися 180 людей. 

     

    Після узгодження з Мінцифрою проєкт вийшов на Кабмін, його успішно ухвалили місяць тому. Увесь процес зайняв сім чи вісім місяців. 

     

    Але концепція має більш рекомендаційний характер, чи не так? Хоча в ній є реальні проєкти реалізації напрацювань. Яким чином можна просувати саме імплементацію? 

     

    Після ухвалення концепції протрібно ухвалити план реалізації цієї концепції. Зараз відбувається узгодження плану реалізації, який також затвердять у Кабміні. План буде обов’язковим до виконання для всіх органів влади. Тому концепція – це не просто декларації. Це документ, який є базовим для плану, а план уже, відповідно, буде виконуватися.

     

    Для виконання плану в нас є декілька інструментів. Перший – це апарат Міністерства цифрових трансформацій. Друге – це міністерство, яке відповідає за цей документ. Третій – це донори, з якими ми будемо зокрема співпрацювати для реалізації конкретних проєктів. 

     

    Одна з важливих частин вашого фінансування – це ґранти. Але ще в концепції зазначено, що Нацфонд досліджень також будуть залучати до фінансування. Яким чином це буде відбуватися? І ще є пункт про компенсацію витрат на участь в конференціях. Однак зараз через ковід конференції здебільшого скасовані чи переведені в онлайн формат.

     

    Йшлося не про конференції, де люди, грубо кажучи, сидять щось слухають. Це наукові конференції, на які дослідники в інститутах готують відповідні статті, які потім публікуються і підвищують індекс цитування. Є, наприклад, глобальна конференція CPR, публікації на якій мають величезну увагу. Тому ми заклали перші цеглини для того, щоб інститути, які в Україні займаються штучним інтелектом, могли співпрацювати, презентувати Україну і заробляти рейтинги не тільки на локальних, а й на міжнародних конференціях. 

     

    Ми зараз спілкуємося щодо того як будемо співпрацювати з Нацфондом досліджень, але загалом наш підхід дуже простий. Якщо у сфері немає коштів, то і немає сфери. Тому що люди хочуть, щоб їхня праця оплачувалася. Тому одна з наших цілей – це фокусування державних коштів на сфері штучного інтелекту. Тому з Фондом ми зараз спілкуємося. Ми також досить непогано спілкуємося з Українським фондом стартапів і ще з деякими інституціями, щоб завести в цю сферу більш гнучкі кошти, які дозволять нам ефективніше і швидше розвивати проєкти у цій сфері. 

     

    Ми вже згадували про AI Readiness Index 2020 від Oxford Insights. Навіщо нам бути в таких рейтингах? Що це дає для України, для наших розробників?

     

    Ціль, звісно, не бути в рейтингу просто так. Один із наслідків потрапляння до таких рейтингів – це те, що великі компанії, як-от Google чи Facebook, можуть розглянути відкриття R&D-офісу в цій країні, вони дивляться на ці індекси. Це підвищує привабливість території для відкриття виробництва зі штучного інтелекту.

     

    Крім того, коли ми працюємо з Європейським Союзом, то вони у своїх ґрантових програмах теж зважають на цей рейтинг. Їм важливо, щоб їхній партнер мав високий рівень, тому що це дозволяє їм давати більші кошти і вони розуміють, що в країні більшість потужності в цій сфері.

     

    Інвестиції в штучний інтелект збільшується. Чому?

     

    Думаю, що так сталося, бо зменшилася собівартість калькуляції. Завдяки цьому, можливо, стало досить дешево навчати створювати сітки, з’явилося багато сенсорів, стало багато даних. Зібралася критична маса даних, собівартості калькуляції й розуміння, де воно може використовуватися, тому зараз бум у цій сфері.

     

    Просто розробка якоїсь серйозної технології у сфері штучного інтелекту займає не пів року. Це повноцінний інжиніринг на кілька років. Тому колись в нас сталі досить дешевими процесори у 2012-2013 роках, почався розвиток, бо обчислення дуже подешевшало. Крім того, у смартфонах багато камер, назовні багато камер, власне, багато даних навкруги. Ці два компоненти збіглися, і зрозуміло, як на цьому заробляти. 

     

    А яких саме сфер це стосується? Наприклад, якщо нас читає молодий розробник і не знає, куди йому податися: в комп’ютерний зір чи обробку прирозної мови (NLP). Що б ви порадили?

     

    Я думаю, що класичне NLP відмирає, воно вже переходить до машинного навчання і глибинного навчання. Комп’ютерний зір вже дотичний до глибинного навчання. Фахівцю найкраще класно знати математику і розуміти DP.

     

    А щодо сфер, індустрій я б рекомендував дивитися на ті, які подобаються. Якщо вам подобається металургія, йдіть у металургію. Якщо подобається грати в ігри, то створюйте рішення для ігор. Там дуже багато рішень з елементами штучного інтелекту.

     

    От зараз один з пріоритетних напрямків – це освіта. Де справді можна отримати такі фахові знання в Україні? Що ви будете робити у сфері освіти?

     

    Я думаю, що основна проблема української освіти – те, що вона випускає студентів, у яких немає досвіду, вони просто не готові вирішувати реальні завдання бізнесу, науки, держави. Тому ми зробили реєстр програм, які ми перевірили і які рекомендуємо проходити. 

     

    Ймовірно, вся ця сфера буде діджиталізуватися. І завдяки ковіду сталося те, що повинно було статися раніше, тобто студенти зараз не ходять кожен день у ВНЗ, вони навчаються через Zoom. Я вважаю, що дуже великий відсоток освіти повинен просто йти через діджитал. І в студентів в Україні є зараз дуже класні можливості навчатися не за програмами українськими, а за глобальними програмами.

     

    Наше завдання в тому, щоб та індустрія, яка займається освітою у сфері штучного інтелекту, була найбільш діджиталізованою, і програми, які є в цій сфері, були найсучаснішими. Ми зробили зараз відкриту програму з комп’ютерного бачення, яку ми скоро анонсуємо. Вузи зможуть просто брати цю програму й адаптувати. 

     

    Також рік тому ми з МОН анонсували спільну програму зі створення R&D-лабораторій у вишах. Дві лабораторії уже функціонують. Ми зараз працюємо над тим, щоб відкрили ще дві лабораторії у двох містах України. І це буде непоганий поштовх на цьому ринку для системного розвитку знань у сфері прикладного штучного інтелекту.

     

    Де працюють ці дві лабораторії?

     

    Є класні лабораторії при Українському католицькому університеті і КПІ. Також працюють лабораторії в Інкубі й ще при деяких інститутах. Сподіваюся, скоро ми відкриємо лабораторії ще у двох вишах. 

     

    У концепції мене дуже зацікавив пункт про підвищення рівня безпеки шляхом застосування технології штучного інтелекту під час розроблення заходів ресоціалізації засуджених. Як ви це бачите? 

     

    Щоб не заходити в дуже тонкі матерії, можу розповісти приклад. У Фінляндії засуджених залучають до роботи з навчання систем штучного інтелекту. Є така спеціальність – розмітчик, який сидить, наприклад, п’ять годин і в комп’ютері розмічає зображення, дані чи щось таке. Ці пілоти досить успішні, тому що люди сидять, їм потрібна робота і таке інше.

     

    В Україні ми зараз спілкуємося, наприклад, з Мін’юстом і Мінцифрою, щоб зробити пілотний проект, аби засуджені також могли підключатися до цих програм. Вони зможуть заробляти гроші на цьому.

     

    Також є різні підходи до діагностики за допомогою штучного інтелекту, але я не буду тут надавати коментарів, тому що в нас є окрема робоча група, яка над цим працює. Не буду спойлерити. 

     

    Ще одне запитання – це етика штучного інтелекту. У концепції є окреме місце для неї. Чи потрібні додаткові положення, які працюватимуть саме в Україні, чи можна взяти, наприклад, роботу іноземних установ? Чи можна просто взяти світові напрацювання й перенести на Україну? 

     

    Коли ми розробляли цю концепцію, то зрозуміли, що компромісів з правами людини не може бути. Тож все, що ми закладали, базується на тому, що людина повинна ухвалювати рішення, а не алгоритм. 

     

    Ми не будемо винаходити своє бачення регулювання етичності штучного інтелекту. Ми налаштовані на те, що є принципи OECD2 (Організації економічного співробітництва та розвитку – прим. ред.), є міжнародні групи, до яких ми належимо. Наприклад, є комітет зі штучного інтелекту при Раді Європи, де я є офіційним представником України. І ми розробляємо на міжнародних майданчиках регулювання штучного інтелекту. Україна долучена до міжнародної спільноти, міжнародного законодавства, тому українцям не варто хвилюватися. Ми будемо запроваджувати і робити трансфер міжнародних документів, які регулюють зокрема етику штучного інтелекту. 

     

    Якщо все піде за ідеальним сценарієм, що зміниться в Україні? 

     

    Найбільший ефект – ми зможемо досягти більшої конкурентоспроможності країни через її більшу операційну ефективність. Паралельні аналогічні процеси відбуваються в інших країнах: повсякденно вони зараз починають створювати  рішення зі штучним інтелектом. Тому вчасна реалізація цієї концепції дозволить, по-перше, Україні зберегти свою конкурентоспроможність чи збільшити її, якщо ми таки будемо бігти чи будемо більш ефективні, ніж інші країни. І друге, це зайняти свою нішу в технологічній сфері штучного інтелекту. Україна, умовно кажучи, не буде розробляти всі рішення, які там розробляє Китай, чи  всі рішення, які там розробляють Штати, тому що в нас нема таких бюджетів. Але Україна зможе спеціалізуватися на певних сферах, де вона фактично може бути в топ п’ять країн постачальників таких рішень. Це довгостроковий тренд, тобто це дуже довгострокові тренди, потрібно займати конкурентну позицію. Україна в минулому там відома своїми позиціями в авіабудуванні, в космосі, то, власне, у майбутньому за правильної реалізації вона може бути відома серед іншого штучним інтелектом.

     

    Є побоювання, що штучний інтелект перевершить людський. Що ви про це думаєте?

     

    Я власник компанії, де ми створюємо повністю автономних дронів чи роботів. У мене є дрон, який повністю автономно літає, ухвалює рішення і таке інше. Це для мене практика, а не якісь роздуми.

     

    Я вважаю, що ставлення до штучного інтелекту в тому виді, в якому воно зараз є, – це просто компонент системи. І цей компонент потрібно регулювати й сертифікувати. Як будь-які інші компоненти машини. Наприклад, колесо в машині сертифікується, проходить випробування, воно експлуатується як елемент машини. Так само, наприклад, штучний інтелект, який керує машиною, – це теж якийсь компонент. Його потрібно тестувати, сертифікувати й допускати тільки після того, як буде зрозуміло, що він безпечний. Це я кажу щодо слабкого штучного інтелекту.

     

    Для більш комплексних рішень, звісно, дуже складно щось прогнозувати, але потрібно розуміти, що у світі є глобальна конкуренція. Такі рішення намагаються розробляти компанії та держави. Тому позиція «ми не робимо цього, тому що ми боїмося» програшна. Якщо ми не робимо і не беремося, ми не розуміємо цієї сфери. Це означає, що коли в когось буде більш ефективне рішення, ми будемо програвати.

     

    Тому я не буду нагнітати чи прогнозувати. У нас дуже багато таких пророків, які переказують фільми «Матриця» чи «Термінатор», хоча вони не спеціалісти в штучному інтелекті. Моя позиція проста: буде те, що буде. Але потрібно бути конкурентним у цьому майбутньому. А це означає розробляти такі технології і дивитися, як ми можемо їх використовувати й контролювати.

    ТЕКСТ: Кирило Бескоровайний
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Медицина
    Невидимий ворог на нашій землі: чому варто зробити щеплення від правця

    За останні декілька місяців українці навчились остерігатись багатьох речей: ракет, мін, російської музики та ютубу, але ми все ще забуваємо про невидимого ворога у нашій землі. Неприємно познайомитись – Clostridium tetani, збудник правця.

    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?