fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І миттєво отримуй 9 електронних журналів Куншт у подарунок.

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Психологія — 22.10.20
ТЕКСТ: Марія Гончарова
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Мій ласкавий та ніжний звір

Якщо ви бачили принаймні один мультик або фільм про Джокера та Гарлі Квінн, ви могли споглядати шалену динаміку їхніх стосунків. Пристрасне, божевільне кохання, з присмаком гумору та вибухової агресії. Проте якщо придивитись, можна помітити доволі сумну картину – психічне та фізичне насилля, постійні приниження та висміювання Гарлі. Якщо читати оригінальний комікс, динаміка розпаду її особистості висвітлена з усіх сторін. Від самовпевненої та амбіційної психіатрки до божевільної помічниці Джокера. І це все завдяки одному талановитому маніпулятору. На жаль, в реальному житті геніїв маніпуляції теж чимало. Особливо це можна помітити під час пандемії, через яку ми всі замкнені по домівках. 

 

За підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та
Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога», ми створюємо окрему рубрику присвячену COVID-19. Її мета – культивувати критичне мислення та стійкість до маніпуляцій в медіа щодо теми пандемії.

Під час карантину, в період самоізоляції, питання домашнього насильства стало доволі гостро. Адже багато людей опинилися замкнені зі своїм партнером чи родичами через необхідність залишатися вдома та карантинні заходи. В усьому світі збільшилась кількість звернень до поліції щодо домашнього насильства. В Китаї збільшилася кількість розлучень.1 Так, чула історії, як багато хто з моїх знайомих або вирішили одружитись, або розійшлися під час карантину. Важкі часи можуть мотивувати нас діяти більш радикально. Адже, погодьтесь, коли ви розумієте, що завтра у вас є велика ймовірність заразитись смертельним вірусом, це впливатиме на рішення, які ви прийматимете стосовно свого майбутнього. Під страхом смерті вам захочеться поєднати свою долю з людиною, яка поруч, аби мати можливість бути з нею в лікарні (хоча наразі бути поруч з коханою людиною в інфекційному відділені ковіду доволі складно, адже це небезпечно). Або навпаки – ви можете зрозуміти, що з вами поруч не та людина, з якою ви хотіли б переживати цей карантин. Сидіти вдвох у чотирьох стінах може бути неймовірно важко, особливо коли ви у співзалежних стосунках. 

 

Співзалежні стосунки

 

Можливо, вам доводилося чути про залежні стосунки. Онлайн існує доволі багато статей про те, як зрозуміти, що ви в залежних стосунках.2,3 

 

Як правило, співзалежні стосунки – це патологічні емоційні, соціальні та/або фізичні стосунки, де одна людина залежить від іншої. Я буду розглядати приклад таких стосунків в парах, хоча такі патологічні паттерни можливі і в сім’ях (наприклад, матері з сином або сестри з братом). Найяскравіший, певно, приклад – це коли дружина, бачачи, що її чоловік багато п’є, а вона не в змозі з ним сваритись та змінити його, починає пити з ним. У співзалежних стосунках людина ставить потреби іншої вище за свої, жертовність та задоволення потреб партнера/ки стає самоціллю.4 У таких стосунках також наявне нездорове «чіпляння» до партнера/ки через те, що один з партнерів не є самодостатнім та самостійним. Таким чином один або обидва партнери залежать одне від одного, без іншого не можуть почувати себе «наповненими», щасливими тощо. 

 

В контексті співзалежності також можна розглядати і домашнє насильство. Воно може бути як з боку одного з партнерів, так і з боку обох (хоча друге – доволі рідко).5

 

На жаль, термін «співзалежність» дуже багато використовують в книгах із самодопомоги, інколи не в тому контексті, в якому це використовують психологи. Цей термін також існує в популярній культурі, зокрема в коміксах. Через це термін застосовується для опису багатьох видів поведінки. Зокрема щодо зловживання речовинами, хоча в цьому випадку сумісне зловживання не завжди буде означати, що в парі співзалежні стосунки. Наприклад, обидва партнери можуть зловживати алкоголем, проте їхні стосунки будуть стабільними.

 

Ба більше, деякі психотерапевти зазначають, що позначання своїх клієнтів як «залежних» може призвести до негативних наслідків (зокрема сорому та розгубленості), і рекомендують не зловживати таким терміном.6 Наприклад, за словами психологині Баккі Кулавол,7 багато хто з нас у часи тривоги та непевності у стосунках може потребувати більше уваги до себе від свого партнера. Це може виражатись фізично (обійми, поцілунки) та у словах («пообіцяй мені, що ти повернешся»). І це лякає, тому що більша увага може виглядати як прояв співзалежності (і тут видно, що виникає стигма проти слова) або як прояв вразливості. До того ж люди не схильні ділитись своїми побоюваннями втратити партнера/ку, хоча це нормальний процес розгортання стосунків. 

Насильство може бути не тільки фізичним

 

Далі в контексті розподілу типів домашнього насильства8 я буду розглядати здебільшого пару одружених або неодружених людей, які проживають разом. 

 

Аб’юз походить від  латинського слова abusus, що означає «зловживання», «неправильне вживання». В стосунках, можна сказати, це означає «зловживання» партнером, його почуттями. Згідно зі статистикою Центру з контролю та профілактики захворювань в США (CDC),9 одна із чотирьох жінок та майже один із десяти чоловіків зазнали контактного сексуального насильства, фізичного насильства та/або переслідування з боку інтимного партнера протягом свого життя і повідомляли про певну форму впливу, пов’язаного з аб’юзом. В США понад 43 мільйони жінок та 38 мільйонів чоловіків зазнали психологічного насильства з боку інтимного партнера протягом свого життя. В Україні, за даними Мінсоцполітики станом на лютий 2020 року,10 зафіксовано понад 130 тисяч звернень громадян через домашнє насильство, що на 15% більше, якщо порівнювати з аналогічним періодом минулого року, з них 88% – від жінок, 10% – від чоловіків. Від дітей надійшло 1055 звернень. І це – до початку пандемії.

 

Не можна заперечувати, що COVID-19 дуже сильно вплинув на економічний та психологічний стан людей в усьому світі. В якийсь момент була паніка, люди відчували розгубленість. Страх є досі. Такі умови можуть стимулювати насильство в сім’ях, де його не було доти, та погіршення ситуацій у домівках, де жорстоке поводження та насильство були проблемою.

 

За словами соціологині Маріанни Гестер,11 були всі підстави вважати, що обмеження, введені для запобігання поширенню вірусу, матимуть такий ефект: насильство в сім’ї зростає, коли сім’ї проводять більше часу разом, наприклад, на Різдво та літні канікули. У країнах Західної Європи після початку карантину вже в березні зафіксували зростання повідомлень про випадки домашнього насильства. Наприклад, у Франції кількість звернень збільшилася на 30%.12 У Великій Британії кількість жінок, убитих чоловіком удома, зросла втричі.13 Деталізовану статтю про домашнє насильство в Україні під час карантину читайте тут. За даними Фонду народонаселення ООН, організації «Ла Страда – Україна» і Женевського центру демократичного контролю за збройними силами,14 38% суддів і 39% прокурорів вважають домашнє насильство «приватною справою». За даними ВООЗ, від 29% до 62% жінок, що страждають від насильства в сім’ї, не заявляють в поліцію. Домашнє насильство залежно від його проявів та тяжкості може кваліфікуватися як адміністративне правопорушення або таке, що має ознаки злочину і в Україні карається, як правило, ув’язненням від одного до шести місяців (або штрафом).

 

Існує багато різних класифікацій, проте можна виокремити шість основних видів аб’юзу. 

 

Фізичний – це буквально будь-який контакт з тілом задля завдання шкоди. Фізичний аб’юз визнано найбільш очевидною формою домашнього насильства. 

 

Знищення майна – так, те що ми так часто бачимо в серіалах і кіно: коли герой в пориві гніву вириває у своє подруги її мобільний телефон або коли дівчина стоїть і палить речі свого екс-коханця, теж підпадає під цей критерій. Це дуже схоже на фізичний аб’юз, проте цей вид насильства спрямований не на партнера, а на його майно. Така агресія може виникати внаслідок неконтрольованого гніву або бути спланованою. 

 

Сексуальний аб’юз – це будь-який сексуальний контакт з партнером/партнеркою без згоди. Так, якщо ваша партнерка або партнер не хочуть вас цілувати, а ви примусово до них леститесь, це теж вважається сексуальним аб’юзом. Нагадаю, що 65% чоловіків в Україні вважають, що їхня партнерка повинна мати з ними сексуальний контакт, якщо вони цього хочуть. Трохи більше на цю тему я пишу у своїй статті про звинувачення жертви.

 

З іншого боку, до сексуального аб’юзу також буде належати відмова використовувати контрацепцію, попри бажання одного з партнерів та  відмова від сексу задля маніпуляцій. Наприклад, в стосунках дружина буде маніпулювати сексом заради купівлі якоїсь речі, відмовлятиме своєму чоловікові в близькості постійно, таким чином стосунки можна схарактеризувати не як здорові, радше патологічні. Чоловік постійно перебуватиме у фрустрації, жінка маніпулюватиме та вигадуватиме нові причини, створюючи дедалі більшу напругу. Таким чином, самооцінка та поведінка чоловіка зміняться з часом під тиском його партнерки. 

 

Духовний або релігійний аб’юз – на жаль, не дуже досліджувана тема. Мені було цікаво, коли я прочитала про цю форму насильства, адже вона така неочевидна. Духовність, за визначенням професора Едварда Канди, – це термін, який використовується в доволі широкому розумінні людського пошуку трансцендентності, сенсу та відчуттям «моральної спорідненості між людьми із Всесвітом та буттям» (тож, це не обов’язково може бути пов’язано з релігійністю). 

 

Один із партнерів використовує своє релігійне або духовне становище (силу) для маніпуляцій партнером. Маніпуляції з релігійними доктринами з метою примусити партнера до повного підпорядкування також визнаються актом духовного аб’юзу. Така маніпуляція може навіть не виглядати токсично, проте маніпулювання з використанням релігії може бути одним з найдієвіших методів впливу.15 

 

З іншого боку, релігійним аб’юзом також будуть вважатися випадки, коли один із подружжя висміює релігійність партнера/ки або заважає йому/їй виконувати релігійну діяльність. Наприклад, в єврейській традиції чоловік повинен молитись три рази на день, жінка – один чи два рази. В дослідженні аб’юзу серед дружин ультраортодоксальних євреїв (харедім) жінка розповіла, як чоловік сказав їй: «Твоя молитва нічого не важить, ти б краще була б ліпшою жінкою для мене». Цей і подібні коментарі вплинули на жінку, адже з часом вони змінили її самосприйняття. Проте це був не тільки психологічний аб’юз, адже через знецінення ваги її молитви, вона не могла тепер відчувати себе духовно наповненою після неї.

 

Економічний аб’юз – коли одна людина в парі повністю контролює процес витрачання грошей («фінансовий контролер»), приймає безапеляційні рішення стосовно витрат, навіть якщо інший з партнерів теж заробляє гроші. Найбільше це помітно в тих випадках, коли фінансовий контролер відмовляється платити за рахунками, проте, наприклад, витрачає кошти на повій, важкі наркотики тощо. У крайніх випадках партнера можуть змусити займатися додатковою роботою, продавати коштовні речі або шукати інші шляхи (зокрема комерційний секс), аби отримати прибуток.

 

Дослідження в дев’яностих,16 коли почалась велика хвиля зацікавленості в цій темі, показали, що багато жінок схильні повертатись до своїх аб’юзерів або до схожих стосунків у майбутньому. З іншого боку, дані демонстрували, що жінки були під більшими ризиком, якщо вони вирішували піти від свого аб’юзера – більшість вбивств, скоєних аб’юзивними партнерами, були саме через бажання партнерки розірвати стосунки. Дуже важливими зовнішніми факторами впливу залишатись у стосунках були економічні (наприклад, нема куди йти чи за що жити) та/або тривалість стосунків, діти, шлюб.17

 

Емоційний або психологічний – це поведінка, навмисно призначена для приниження або погіршення самоцінності свого партнера/партнерки. Це використання маніпуляцій, щоб змусити людей почуватися певним чином і отримати над ними контроль. Це найменш помітний, проте не менш небезпечний за всі інші аб’юзивні патерни, адже він може починатись з непомітних речей, та прорости в тиранію. Професор Абіодун Ґезінде перерахував сім аспектів психологічного насильства18 (це стосується і дітей, і дорослих): приниження гідності («Ти не кращий за мого колишнього»), експлуатація (зокрема сексуальна, яка впливає на емоційний стан), розбещення, ізоляція (наприклад, людина замикає свого партнера на ключ, без змоги останнього вийти), ігнорування, відторгнення (наприклад, дівчина приходить до хлопця, щоб помиритись, а він каже, що не хоче це обговорювати) та залякування («Хто ти без мене? Ніхто»). Також до цього належить вживання зневажливих імен, необґрунтована критика, шантаж, приниження, погрози самогубством тощо. Ці речі не залишають видимих шрамів, однак мають вагомий вплив на стан людини. 

 

До речі, цьогорічне опитування в Канаді19 показало: якщо партнер респондентів фізично знущався з домашньої тварини, це збільшувало ризик, що респонденти пережили хоча б одну форму емоційного або фінансового насильства, на 38%. Можна побудувати гіпотезу, що це пов’язано з антисоціальним особистісним розладом (якщо дуже спрощено – відсутністю емпатії) партнера. Як правило, такі люди схильні знущатися з тварин, тому з більшою ймовірністю вони будуть виявляти агресію і до свого партнера. Ба більше, розлади особистості є одним з факторів ризику виникнення домашнього насильства.20

 

В цьому ж дослідженні ті, хто ідентифікує себе як жінок, значно частіше повідомляли, що їхній партнер емоційно або фінансово знущався з них і погрожував або жорстоко поводився зі своїми домашніми тваринами. Зокрема, ці результати також можуть означати, що чоловіки схильні приховувати аб’юз, який вони переживають, найімовірніше, через соціальні норми. Хочу зазначити, що дуже важливим у цьому досліджені є те, що до уваги береться гендерна ідентифікація, а не стать при народженні, адже раніше меншини рідко залучали до досліджень, що в майбутньому дещо звужує можливості генералізації даних.

 

За визначенням CDC,9 є ще один вид насильства з боку інтимного партнера – це переслідування (сталкінг, stalking). Сталкінг – це повторна небажана увага та контакт з боку партнера/ки, що викликає страх або занепокоєння за власну безпеку чи безпеку когось із близьких жертви. З появою інтернету методи сталкінгу стали ширшими за просте переслідування людини на вулиці: від постійного моніторингу свого колишнього хлопця онлайн, до надконтролю кожного кроку своєї дівчини (наприклад, за допомогою програм на телефоні, що визначають геолокацію людини).

Тихий вбивця самооцінки

 

За останні роки я помітила, що психологічному та емоційному аб’юзу приділяють дедалі більше уваги. Та все одно дещо можна не помітити. В цьому велика проблема психологічного насильства – жертва сама може незчутися, як стане заручницею аб’юзера, який вдало маніпулював її поведінкою, та, врешті-решт, знищив її самооцінку, підкорив собі й ізолював від друзів та суспільства. 

 

У 1979 році психологиня Ленор Вокер проводила дослідження серед невеликої кількості жінок, які пережили насильство, і запропонувала теорію кола насильства.21 Вона хотіла показати певні циклічні паттерни, які наявні в поведінці в залежних, дисфункційних парах. Її теорія була революційною в якомусь сенсі, адже була чи не найпершою. Проте її розкритикували за те, що теорія надто проста і побудована на недостатньо великій кількості досліджень з нерепрезентативною вибіркою, а тому не могла бути генералізована. В теорії лише чотири, проте доволі прості «кроки» того, як людина починає зазнавати систематичного насильства: 

 

1. Нарощування напруги (наприклад, стреси, зовнішні фактори впливу, непорозуміння, роздратування).

2. Насильство/аб’юз.

3. Фаза провини/медового місяця (аб’юзер може відчувати провину, страх, що його/її покинуть, і тому починається фаза активного прояву кохання, жалю за вчинене зло, будь-які спроби, аби не допустити припинення стосунків).

4. Спокій, коли все здається «нормальним» (характерні подарунки, чудовий секс, піднесений настрій та надія, а з боку аб’юзера – обіцянки, що тепер все буде добре, все зміниться на краще і життя буде інакшим).

5. Однак з часом ці стосунки знову будуть ставати менш романтичними, напруга та роздратування будуть знову нарощуватись. Далі коло повторюється. 

 

Знову хочу наголосити, що ця теорія є занадто спрощеним варіантом розвитку стосунків, проте є дуже важливою з історичної точки зору. Вона дала поштовх для нових досліджень у цій галузі. Завдяки їй запропонували більш деталізовані, пропрацьовані теорії насильства,22 які описують велику кількість стратегій маніпуляції жертвою (наприклад, постійна критика, токсичні коментарі щодо друзів та близьких, інтелектуальний булінг, гумор, спрямований на виявлення недоліків та критику, газлайтинг тощо).23 

 

Газлайтинг – термін, що походить від назви фільму «Газове світло» 1944 року. Героїня фільму переїжджає до нового помешкання, проводить багато часу вдома, в ізоляції. Поки чоловіка немає вдома, світло в газових лампадках стає менш яскравим, зникають речі. Таким чином, їй здається, що вона божеволіє, адже чоловік запевняє її, що проблема у неї в голові. Однак ці трюки робить саме він: чоловік ходить і підкручує лампади, викрадає картини та її прикраси (при цьому звинувачує героїню в клептоманії), ховає свої речі й наполягає, що її мати померла в божевільні. Звісно, бідолашна героїня, зрештою, справді божеволіє через ігри свого чоловіка.  В реальному житті жертвам теж часто можуть сказати, що проблема в них самих, що це вони забагато хочуть, що це саме через них псується настрій у зловмисника. Якщо вводити такі коментарі в повсякденне життя поступово, можна не помітити, як самооцінка в жертви стане доволі низькою. Як перед кожною дією жертва питатиме себе: «А як він/вона відреагує на це?»

 

Важливо розуміти, що в більшості випадків на початку стосунків аб’юзери дуже привітні, уважні та люблячі до своїх партнерів. Коли вони отримують більше довіри, то починають займати більше уваги в думках та почуттях партнера. Через якийсь час непомітно аб’юзер стає невід’ємною частиною всіх аспектів життя жертви. А от далі, за словами психологині Крістіани Сандерсон,24 починаються дрібні правила, ревнощі, які позиціонуються як прояви кохання. І, власне, цикл – кохання–аб’юз, в якому жертва виставляється винною в будь-яких проявах агресії. Це може привести до травматичного прив’язування (traumatic bonding). Періодичні прояви кохання, подарунки, пристрасть, що чергуються з агресією, посиленням контролю з боку аб’юзера, призводять до потужних емоційних зв’язків, стійких до змін.25 Це можна проілюструвати типовим фізичним насильством: дружина чимось роздратувала чоловіка, він її вдарив. Після усвідомлення скоєного він буде поводити себе як закоханий, просити вибачення, дарувати квіти і приносити сніданок у ліжко. Однак якось він відчує ревнощі, і, наприклад, кричатиме й битиме її. Жертва буде відчувати біль, образу, проте, саме враження, що її так цінують, викривить сприйняття реальності того, що відбувається. І знову квіти, пристрасть, секс. Ці тактики працюють ще і як тренування ендокринної системи. Наприклад, дофамін та окситоцин підскакує, коли ми відчуваємо щастя і кохання, а потім, коли вони неодмінно падають, на нас кричать, нас ображають, мигдалеподібне тіло реагує на це – підступає адреналін та остеокальцин (нещодавно в одному дослідженні було показано, що цей білок виділяється, коли ми відчуваємо страх).26 І так щоразу. І наш організм запам’ятовує, підлаштовуючись до таких змін. Може бути важко вийти з кола залежності від такого ритму життя. Що довше людина в таких стосунках, то важче. На жаль, іноді чую такі висловлювання: «Ну хіба вона не дурна, це ж зрозуміло, що нічого не зміниться, чому вона просто не піде від нього?» Так от, проблема втому, що через доволі розумні маніпулятивні стратегії аб’юзера жертва здебільшого не розуміє до кінця, в якому поганому становищі вона опинилась. Особливо якщо прив’язати до емоційних маніпуляцій ще й економічні фактори, наявність залежностей та/або дітей тощо. 

 

Чоловіки та гендерні особливості домашнього насильства

 

Наостанок хотілося б поговорити про насильство серед чоловіків. Це не так узвичаєно. Адже чоловіки менш схильні повідомляти про випадки насильства, а також жертвами здебільшого стають жінки. Однак мотиви до насильства в парі, здається, є однаковими як для чоловіків, так і для жінок.27 Наприклад, серед студенток коледжу було проведено дослідження, в якому виявили, що майже 20% респонденток практикували аб’юз до своїх партнерів. Найпопулярнішими відповідями були: «мій партнер не був достатньо чутливим до моїх потреб» (46%), «я хотіла добитись уваги партнера» (44%) та «мій партнер не слухав мене» (43%).28 Проте в іншому огляді літератури зазначено, що серед жінок головними мотивами були самозахист, помста та гнів. В чоловіків же самозахист не є головним мотивом.

 

Здебільшого жертвами насильства є жінки, тому і більшість шелтерів (притулків) орієнтовані на допомогу жінкам, тоді як в таких країнах, де пропагується маскулінність та ідеї, що чоловік «повинен бути сильним», чоловіки просто не звертаються по допомогу або ж відповідають насильством на насильство. В Україні шелтери та лінії допомоги також здебільшого орієнтовані на жінок, які пережили домашнє насильство. Дуже важливо долучати меншини й надавати поміч будь-кому, незалежно від статі. Однак тоді постає питання, яким чином регулювати такі речі, адже поява чоловіка в подібному місці може травмувати жінку, яку, наприклад, щойно побив чоловік.

 

Проте необхідно проводити дослідження і серед чоловіків, які пережили насильство, адже даних вкрай небагато.

 

Зараз потрібно проводити дослідження в цій галузі, зокрема в Україні, не тільки серед жінок, а й серед усіх груп населення. Необхідно побачити, які існують гендерні особливості насильства і розробити стратегію боротьби з ним. Адже коли ми бачимо ріст статистики домашнього насильства під час пандемії в усьому світі, а заступниця міністра внутрішніх справ повідомляє про зворотне, і змін до роботи МВС під час карантину також не запропонували, постає питання стосовно майбутнього, в якому ми, можливо, знову опинимось вдома, зі зловмисниками без можливості звернутись по допомогу.

Куди звертатися у випадку домашнього насильства

 

102 ― Національна поліція України

1547 ― урядова гаряча лінія для постраждалих від домашнього насильства

116-123 або 0 800 500 335 ― «Ла Страда»

Мобільні бригади Міністерства соціальної політики в регіонах

Денні центри UNFPA

@police_helpbot ― чат-бот у Telegram від МВС

 

 

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» та Європейського Союзу в рамках гуманітарної ініціативи «Людяність і взаємодопомога». Матеріал відображає позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

ТЕКСТ: Марія Гончарова
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Посилання
Статті
До ворожки не ходи
До ворожки не ходи: духи і привиди

З'ясуємо, звідки взялися легенди про духів та привидів і чому деякі люди часом їх бачать, а ще послухаємо, як «говорить привид»!

Хімія
Що всередині: наука морозива

Кожна складова морозива по-своєму важлива.

Промо
Проєкт інтелект. Епізод 2: Чи зможемо ми колись говорити з тваринами за допомогою Petcube

Навіщо вашим домашнім улюбленцям штучний інтелект?

Суспільство
Нобелівка‒2021: економіка. Природні експерименти допомагають відповісти на важливі питання

Цьогорічні лауреати – Девід Кард, Джошуа Енґріст та Ґвідо Імбенс – показали, що природні експерименти можна використовувати, щоб відповісти на ключові суспільні питання.

До ворожки не ходи
До ворожки не ходи: астрологія, нумерологія, ворожіння

Чому люди звертаються до ворожіння, що чекають від астрології та нумерології і чи це справді їм допомагає?

Наука
Три в одному: за що дали Нобелівки з фізіології або медицини, хімії та фізики

Слухайте про цьогорічну Нобелівку!