Стаття Суспільство — 06 серпня, 2019

Нас не зупинити

ТЕКСТ:

ІЛЮСТРАЦІЇ: Ричард Ор

А що як подивитися на міграційні процеси через явище осмосу? Напівпроникні мембрани – це кордони, контейнери з речовинами – країни. Прагнення до термодинамічної рівноваги й вирівнювання концентрації розчину в контейнері – міграційні процеси. Дивно, складно, але, на диво, схоже! Невролог Роберт Бертон зміг провести цікаві аналогії й пояснити суспільно-політичні явища мовою хімії та фізики.

Оскільки людська популяція зростає, питання переміщення населення стає головним глобальним викликом з потенційно катастрофічними наслідками. Нескінченні суперечки з приводу імміграційних прав не дають ні найменшого натяку на прийнятне рішення. Тому, можливо, альтернативним підходом буде розглянути одним із факторів цього руху базовий закон хімії? Попри ризик надто грубого спрощення: що, як ми подивимось на рух популяцій як на людський еквівалент осмосу?

На уроках хімії ми вчили, що в контейнері з водою, розділеному на дві половини напівпроникною мембраною, нерівномірний вміст солі призводить до руху води від більш розбавленої сторони до сторони з більшою концентрацією. Що більша нерівномірність концентрації речовини, чи це молекула солі, чи складний білок плазми, то сильнішим є рух до вирівнювання концентрації.

Тепер уявіть собі світ як гігантський чан, розділений на кілька дрібних контейнерів (країн), відокремлених один від одного напівпроникними мембранами (кордонами). Замість солі помістіть у кожний контейнер різну кількість їжі, житла та базових послуг. У цьому сценарії потік населення від країни до країни буде прямо пропорційним до різниці в доступності товарів, можливостей і надій.

Це переміщення населення є не лише етичною або метафізичною дилемою, яку можна вирішувати на рівні «нас» проти «них». Проблема не у праві володіти землею чи захищати кордони й не про співвідносну цінність індивідів та груп. Натомість тиск, який провокує імміграцію, слід розглядати як природний і неминучий – як хімічну реакцію; з цієї точки зору, скорочення нерівномірності розподілу благ було би єдиним можливим довготерміновим рішенням.

На жаль, більшість політиків зосереджується на тому, як найкраще зберегти дисбаланс. Найбільш популярною і безпосередньою реакцією є підвищення непроникності мембран, що розділяють країни. Але посилена безпека кордону або зведення теоретично нездоланних стін не враховує величезної сили відчаю. Як написав британсько-сомалійський поет Вірсан Шир: «Ніхто не полишає дому, якщо тільки він – не паща акули».

Сучасну імміграційну кризу можна було передбачити (і, ймовірно, краще вирішити) за усвідомлення того факту, що, на додаток до разючої соціально-економічної нерівності, майбутні міграції населення будуть підживлюватися двома швидкозростаючими тенденціями: асиметрично вищою народжуваністю в менш багатих регіонах та неминучою міграцією з районів, які найбільше постраждають від зміни клімату.

Внаслідок війн, голоду та хвороб кількість населення в минулому зростала як мокре горить. Знадобилося сім століть (з початку ІХ століття до середини XVI століття), аби населення подвоїлось з 250 до 500 млн осіб. Однак у середині ХХ століття знадобилося не більше 40 років, щоб перейти від 2,5 млрд до 5 млрд осіб – це темп зростання трохи більше ніж 2% на рік.

Щорічний природний темп приросту населення (за винятком зростання через імміграцію) у багатьох європейських країнах зараз негативний, тоді як в Африці на південь від Сахари станом на 2017 рік населення збільшується на 2,7% на рік

Ці показники досягли максимуму на початку 1960-х років; на жаль, останні півстоліття зниження темпу зростання населення не було однорідним. Якщо навести найбільш крайній приклад: щорічний природний темп приросту населення (за винятком зростання через імміграцію) у багатьох європейських країнах зараз негативний, тоді як в Африці на південь від Сахари станом на 2017 рік населення збільшується на 2,7% на рік. За такої тенденції протягом наступного десятиліття відбудеться подальше збільшення «осмотичного градієнта» між більшістю країн Африки та Західної Європи на 30%.

Розбіжності в західній півкулі не такі разючі, але все ж значні. Хоча рівень народжуваності в Сполучених Штатах Америки та Канаді є нижчим за рівень відтворення (при якому покоління може відтворити себе), у 2017 році темпи зростання населення в Південній Америці та Карибському басейні становили близько 1%.

Навіть невеликі зміни у відсотках мають далекосяжні наслідки. Демографічне дослідження 2009 року показує, що країни з дуже молодим населенням нечасто зберігають високий темп розвитку. Це викликає побоювання: 90% світової бідності сконцентровані в країнах з молодим, швидко зростаючим населенням. Не дивно, що широкомасштабна міграція з бідних країн до багатших регіонів буде сталою рисою майбутньої глобальної економіки. Додайте до цього зворотно-пропорційне співвідношення між рівнем освіти і рівнем народжуваності, і матимете ідеальний рецепт для економічної катастрофи.

Розгляньмо Нігерію з населенням близько 200 млн і щорічним зростанням населення близько 3%. Медіанний вік населення тут нижчий за 18 років, і понад 40% населення молодші за 15 років. За даними Посольства США в Нігерії, незважаючи на об’єднані зусилля, спрямовані на поліпшення освітніх можливостей в країні, понад третина населення залишається неписьменною; більшість дітей та молоді з обмеженими навичками читання і рахування має мало шансів коли-небудь стати частиною офіційного ринку праці. До 2050 року Нігерія має стати третьою за чисельністю населення країною у світі.

Якщо ці цифри ще недостатньо страшні, врахуйте підсилювальний ефект зміни клімату на міграцію населення. У звіті Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату 2018 року 91 науковець із 40 країн підтвердив, що підйом температури на 2 градуси вище за доіндустріальний рівень призведе до «непропорційно швидкої евакуації» людей із тропіків. Як зазначив The New York Times Аромар Реві, один з авторів доповіді: «У деяких частинах світу національні кордони стануть неважливими. Ви можете встановити стіну, щоб спробувати стримати 10 000 чи 20 000, чи мільйон людей, але не 10 мільйонів». І хоча раніше вважалося, що температура повинна піднятися на 2°C, щоб затопити берегові лінії і посилити посуху та бідність, та нова модель клімату вказує, що багато з цих змін можуть відбутися при потеплінні на 1,5ºC.

Звичайно, існує безліч інших факторів, що впливають на потоки населення, але без суттєвого перерозподілу товарів і можливостей, а також серйозних спроб контролювати або зменшувати глобальне населення і повноцінних зусиль для стримування зміни клімату ми можемо очікувати лише посилення міграційних процесів.

Ставки високі, а необхідні заходи – драконівські і надзвичайно непопулярні серед можновладців. Легко відвертати увагу, сперечаючись про ступінь і максимальну точку майбутньої експансії населення та зміни клімату, але немає сенсу підбирати дані під уподобання. Коли у пацієнта підтвердився серйозний діагноз, марно повторювати лабораторні тести в надії на інший результат.

Аргументи на користь права держав контролювати свої кордони – це величезний крок у неправильному напрямку. Нам потрібно серйозно переосмислити руйнівну динаміку нерівності. Якщо цей простий факт хімії (що менше тяжіє до більшого) не зможе проникнути в переважно непроникний розум політиків – вітаємо вас у світі ескалації хаосу.

Переклад – Олександра Тумик. 

Матеріал перекладено в межах ліцензії Creative Commons. Оригінал опубліковано на сайті Aeon.

Популярні статті

Стаття Суспільство — 27 березня

Як Росія завойовувала вплив у країнах Африки

Стаття Космос - 29 лютого

Куншткамера з Девідом Сперґелом про реліктове випромінювання, НАЯ (НЛО) та співпрацю з українськими науковцями

Стаття Пост правди - 25 березня

Пост правди, епізод 7: Анонімність в телеграмі