fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І миттєво отримуй 9 електронних журналів Куншт у подарунок.

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Людина — 15.04.21
ТЕКСТ: Ольга Малюта
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Не кажи «КОК»: що потрібно знати про гормональні контрацептиви

Чи варто боятися гормональної контрацепції і чи може вона спричинити депресію, розповідає ембріологиня Ольга Малюта. 

Питання гормональної контрацепції завжди викликали жваву дискусію в суспільстві та наукових колах. Від початку розробки в 1950-х роках та першого офіційно затвердженого Управлінням з продовольства та медикаментів США (FDA) комбінованого орального контрацептиву в 1960 році, ці препарати створюють хайп. І якщо спочатку порушували питання етичності контрацепції як такої, то потім фокус дискусії змістився до безпечності цих препаратів для здоров’я. А якщо говорити про Україну, то складається враження, що страх перед гормонами – це одна з національних ідей. Словосполучення «ГОРМОНАЛЬНІ ПРЕПАРАТИ» навіть в дівчачих теревенях звучить капслоком. А що вже говорити про страх розтовстіти на гормонах, як на дріжджах.

 

З кінця 1970-х років щороку виходить по 20 і більше наукових статей про зв’язок гормональних контрацептивів і раку. А от різке збільшення кількості публікацій про можливий зв’язок цих препаратів з розвитком депресії притаманне саме останньому десятиріччю. Навіть якщо ви не маєте звички читати статті з купою медичних термінів англійською, то, напевно, все одно натрапляли в пресі на такі матеріали. Щоправда, вони приправлені гучними заголовками на кшталт «контрацептиви викликають рак» або «контрацептиви викликають депресію і самогубства у підлітків». Страшно? Таке враження, що ЗМІ мріють стати трилерами та фільмами жахів, коли виростуть.

 

Сьогодні приблизно 100 мільйонів жінок у світі1 користуються різними гормональними контрацептивами. До їх складу входять синтетичні аналоги природного гормону прогестерону (прогестини) та естрогену. Це так звані комбіновані препарати, до яких належать і звичні комбіновані оральні контрацептиви (КОК) в формі таблеток, які потрібно приймати щодня три тижні з періодами перерви у прийомі на 7 днів, чи вживати плацебо в ці 7 днів. (Вважають, що людина менше робить помилок в прийомі препарату, якщо кожного дня потрібно випивати одну таблетку, тому краще пити плацебо, а не робити перерву.) Є варіанти розраховані на прийом контрацептивів протягом трьох місяців з короткою перервою після цього, у різних виробників упаковки препаратів розроблені спеціально під такі схеми прийому. Є комбіновані гормональні контрацептиви у формі патчів, вагінальних кілець та препарати екстреної посткоїтальної контрацепції. Також існують винятково прогестинові контрацептиви: це і підшкірні гормонозвільнювальні імпланти, і внутрішньоматкові спіралі, і гормональні ін’єкції (підшкірні ін’єкції, які діють до трьох місяців).

 

Механізм дії цих контрацептивів полягає у тому, що постійне підтримання концентрації прогестерону та естрогену пригнічує вироблення фолікулостимулюючого і лютеїнізуючого гормонів гіпофізу (маленької, але важливої залози в головному мозку), внаслідок чого не відбувається овуляція. Якщо говорити про винятково прогестеронові препарати, то вони насамперед пригнічують ріст слизової оболонки матки – ендометрія, роблячи неможливою імплантацію ембріона. В нормі після овуляції клітини ендометрія активно діляться і наростають, формуючи пухкий шар, що буде готовий прийняти ембріон на 6-7 добу розвитку. На контрацептивах він ніби «лисіє», і ембріону просто немає куди вростати і прикріплюватись.

 

Сьогодні право кожного планувати і контролювати свою репродукцію без дискримінації, примусу чи насильства підтримується багатьма міжнародними документами та домовленостями (одна зі знакових подій у цьому контексті – Міжнародна конференція з питань народонаселення та розвитку), як і право на медичну допомогу. Хоча останні події з забороною абортів при важких патологіях плоду в сусідній європейській Польщі ставлять це під сумнів, адже питання контрацепції, екстреної контрацепції та абортів знаходяться в одній площині репродуктивних прав. Головна ціль гормональних контрацептивів – допомогти жінці уникнути небажаної вагітності й одного з 73 мільйонів абортів на рік, що відбуваються в світі. За даними ВООЗ, 45% з них проводяться з ризиками для здоров’я жінки, особливо в країнах, що розвиваються2.

 

Призначати гормональні контрацептиви може лише лікар, адже препарати мають низку протипоказів3. Наприклад, КОКи не рекомендовані для жінок з підвищеним тиском, тих, хто страждає на мігрені з аурою (коли перед приступом головного болю людина бачить зигзаг), спалахи світла або відчуває дивні запахи), та затятих курців, старших за 35 років. Прийом естрогенів на фоні куріння збільшує ризик тромбоемболії (утворення тромбів і закупорки судин, найбільш небезпечною є закупорка легеневої артерії), хоча таким жінкам можуть призначати прогестеронові контрацептиви. Крім того, лікар допоможе підібрати найбільш зручну форму контрацептиву саме для вас. Гормональні контрацептиви краще обрати за наявності постійного статевого партнера, бо вони не захищають від передачі хвороб, що передаються статевим шляхом4,5.

 

У багатьох випадках прийом гормональних контрацептивів буде навіть рекомендований. Наприклад, для полегшення симптомів при важких формах передменструального синдрому та болючих менструаціях. Для зниження ризиків розвитку раку внутрішньої слизової оболонки матки – ендометрія – та яєчників у жінок з синдромом полікістозу яєчників. Синдром полікістозних яєчників – це стан, за якого порушується робота багатьох гормональних залоз. Як наслідок, виникає дисбаланс гормонів, порушення менструального циклу і не відбувається овуляція – дозрівання яйцеклітини. Цей синдром асоціюють з високими ризиками деяких типів раку.

 

З раковими захворюваннями взагалі цікаво вийшло. Схоже, що гормональні контрацептиви збільшують ризики виникнення раку молочної залози, переважно у носіїв мутацій в генах онкобілків BRCA1 та BRCA2, в 1,38 разів. Але вони, разом з тим, настільки знижують ризик розвитку раку яєчників та колоректального раку, що їх навіть корисно приймати саме для носіїв цих мутацій6.

 

Гарячою темою зараз є обговорення впливу гормональних контрацептивів на розвиток депресії. Розглядають як легкі форми психічного депресивного розладу, коли людина пригнічена і короткочасно втрачає здатність отримувати задоволення від життя, так і вплив на розвиток клінічної депресії, яка є уже комплексом симптомів, що тривають довше ніж два тижні і заважають нормальній життєдіяльності людини. У світі приблизно 264 мільйонів людей страждають на депресію7. Це не лише порушення працездатності, нормального життя, інколи депресія може спровокувати суїцид.

 

Що важливо, жінки страждають на депресію в 1,6–2 рази частіше, ніж чоловіки. Причиною такого гендерного розриву називають і генетичні фактори, і соціальні чинники, зокрема і більший відсоток жінок, які піддаються психологічному та фізичному насильству. Існує гіпотеза, що гормональний фон впливає на розвиток депресивних розладів, особливо в моменти значної трансформації, як-от підлітковий період, вагітність та післяпологовий період. Крім того, жінки протягом менструального циклу піддаються значним коливанням гормонів. З падінням рівня естрогенів у другій фазі циклу пов’язують розвиток предменструального синдрому і важчої форми передменструального дисфоричного розладу. Такий розлад спостерігають у 2–6% жінок, у другу половину циклу розвиваються важкі фізичні та психоемоційні симптоми, болі, безсоння або надмірна сонливість, напади агресії, різкі зміни настрою, думки та спроби суїциду тощо7,8. Прогестерон і прогестини здатні впливати на обмін нейромедіаторів, зокрема гама-аміномасляної кислоти (ГАМК), вона залучена до передачі гальмівних сигналів у нервовій системі9.

 

Тому і постало питання: якщо деякі жінки при призначенні гормональних контрацептивів нарікають на зміни і коливання настрою4,8, то чи не може бути цей побічний ефект причиною розвитку психічних розладів та депресії?

 

Але поки дослідники не дійшли згоди у тому, чи існує прямий вплив гормональних контрацептивів на розвиток депресії. Наявні публікації щодо масштабних досліджень в певних популяціях доволі контроверсійні. Так, дослідження в Штатах на більш ніж шістьох тисячах жінок, опубліковане в 2013 році, показує навіть зменшення депресивних симптомів і кількості спроб суїциду в жінок віком 25–34 роки, якщо порівнювати з жінками які не використовували контрацептиви10. В австралійських дослідженнях не знайшли достовірного ефекту гормональних контрацептивів на розвиток депресії в дев’ятьох тисяч молодих жінок11. У менших психологічних дослідженнях показали, що у жінок, які приймали гормональні контрацептиви, падав показник їхнього суб’єктивного самопочуття в опитуваннях, але це ніяк не впливало на діагностування в них депресивних станів12. Систематичні дослідження даних літератури не показують впливу прогестинових контрацептивів на розвиток депресії13.

 

І навпаки, досить тривожними були публікації про масштабні дослідження в Данії, де використовувались дані спостереження трохи більше ніж мільйона жінок. Досліджувалося питання, чи збільшують гормональні контрацептиви ризик вперше діагностованих депресивних розладів та вперше рекомендованого прийому антидепресантів. Проаналізувавши дані щодо різних типів гормональних контрацептивів та різних вікових груп, дослідники роблять висновок, що гормональні контрацептиви збільшують в 1,2–1,6 раза ризики вперше діагностованих депресивних розладів та клінічної депресії. Особливо в віковій групі підлітків від 15 до 19 років – до 2,2 раза. Схожі дані отримали шведи14,15,16

 

З іншого боку, не показаний вплив гормональної контрацепції на перебіг депресії і її лікування. ВООЗ та CDC не мають заперечень щодо призначення такого типу контрацепції в випадках діагностованої депресії і не показана взаємодія цих препаратів з препаратами зворотного захоплення серотоніну, які часто призначають під час лікування депресивних розладів17, 3.

 

У таких дослідженнях залишається ще багато білих плям, адже не з’ясований саме прямий вплив гормональних контрацептивів на розвиток депресії. Важко створити такий дизайн досліджень, який унеможливить всі непрямі впливи (соціальні, генетичні, базовий стан здоров’я). Є можливість стороннього впливу на те, який тип контрацепції обирають різні групи жінок. Так, на вибір чисто прогестинових препаратів впливає вік і стан здоров’я. Чи може тут ховатись якась пастка для інтерпретації досліджень? Тому з’являється дедалі більше критики від науковців про те, що це не є чистими рандомізованими дослідженнями, адже лікарі завжди орієнтуються в виборі і призначенні гормональної контрацепції на велику кількість критеріїв та протипоказів і, можливо, сформовані вибірки уже з наявними ризиками депресій. 

 

Хоч би який тип контрацепції ви обрали, важливо взаємодіяти з лікарем і спостерігати перші місяці за індивідуальною реакцією організму та побічними ефектами. Однак не варто забувати, що гормональні контрацептиви в переважній більшості випадків не матимуть побічних ефектів, а часто мають навіть позитивний вплив на самопочуття та настрій.

ТЕКСТ: Ольга Малюта
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Посилання
Статті