ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Блог — 19.02.20
    ТЕКСТ: Євгенія Яблоновська-Грищенко
    Ілюстрації: Антон Шевцов, Євгенія Яблоновська-Грищенко
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Непомітні прибульці з силурійського періоду

    Багатоніжки всюди ‒ і в наших квартирах, і в степах. Їх часто бояться, а даремно: вони цілком безпечні.

    Час від часу можна натрапити на повідомлення в соціальних мережах або почути розмови про незрозумілих істот, що з’являються у квартирах. Інколи повідомлення набувають навіть перелякано-містичного відтінку, адже створіння мають велику кількість лап, швидко рухаються, є дуже дивними на вигляд і трапляються переважно вночі.

     

    Ці таємничі й здебільшого малопомітні гості квартир – представники світу, який справді можна назвати паралельним. Адже ми навіть не помічаємо його, коли ходимо буквально по головах його мешканців – багатоніжок, які ховаються під опалим листям, корою дерев, у непомітних шпаринках, у землі. Ця група тварин є дуже віддаленими родичами комах і за кількістю видів поступається лише їм. 

    Скутигера, або мухоловка

    Хто приходить у наш дім?

    Наша нічна гостя – скутигера, або мухоловка. Її назва говорить за себе. Ця істота – хижак, що полює на тарганів, мух, комарів та інших неприємних співмешканців наших будинків, яких ми геть не маємо великого бажання бачити. Людям вона зовсім не шкодить. 

     

    Колись скутигера траплялася лише у Криму і була досить рідкісною, тому її занесли до Червоної книги. Та потім вона знайшла для себе ідеальні умови існування у людських помешканнях: тепло протягом усього року, помірну вологість, достатню кількість їжі. Відтоді почалося її стрімке поширення по всій території країни. Тепер вона звичайна мешканка міст і проживає набагато північніше, ніж могла робити це в дикій природі без використання ресурсів людського житла. 

     

    Тобто вплив людини на природу неоднозначний. Для деяких істот він може бути катастрофічним, тоді як інші знаходять ідеальні умови життя. І скутигера, що з червонокнижного виду перетворилася на поширений, – яскравий цьому приклад.

     

    Знайомтеся – багатоніжки

     

    Ця група об’єднує чотири класи з типу Членистоногих – Пауроподи, Симфіли, Двопарноногі та Губоногі багатоніжки. Їх налічується до 100 000 видів. Ці створіння відомі ще з силурійського періоду. Тоді окремі види багатоніжок досягали велетенських розмірів.

     

    Всі вони мають видовжене тіло, що складається з багатьох сегментів, на яких розташовані ніжки. Тварини пересуваються завдяки добре скоординованому руху лапок. Вони швидко рухаються, можуть проникати у ґрунт на десятки сантиметрів, легко переміщуються під відмерлою корою або шаром рослинного опаду. Багатоніжки живуть по всій земній кулі, крім Арктики й Антарктики. Вони люблять вологі місця, тому їх майже немає в пустелях. Справжнє царство багатоніжок – тропіки. Там знайдено найбільше видів, деякі з яких досягають значних розмірів. 

     

    Багатоніжки – потайливі створіння, і побачити їх непросто. Тому чимало з них не мають українських назв – лише латинські. Вивчені вони також не дуже добре, адже часто не привертають серйозної уваги дослідників. 

     

    Пауроподи та симфіли взагалі мало досліджуються. Адже це ґрунтові багатоніжки, дуже дрібні й малопомітні, їх важко навіть побачити. 

     

    У повсякденному житті трапляються переважно губоногі та двопарноногі багатоніжки.

     

    Багатозв’яз польський і мохоподібна рослина маршанція

    Двопарноногі багатоніжки та їхні властивості

    До двопарноногих належать поширені кивсяки, броненосці, багатозв’язи.

     

    У них багато лапок, рухи яких добре синхронізовано. Тому під час руху здається, наче хвиля перетікає бахромою їхніх ніжок. Проте рухаються двопарноногі відносно повільно. Адже вони мають важкий хітиновий покрив – справжній панцир, надзвичайно збагачений мінералами. Він досить надійно захищає цих істот від пошкоджень. Єдиний момент, коли вони є дуже вразливими – це час линяння. Тоді їхні покриви м’які і легко вразливі. 

     

    Щоб покриви нормально формувалися і функціонували, кивсяки та інші двопарноногі багатоніжки потребують великої кількості мінеральних речовин, в першу чергу кальцію. Їх часто можна знайти на старих вогнищах, згарищах, навіть на побілених вапном бордюрах.

     

    Ці багатоніжки мають низку дивовижних властивостей. 

     

    Одна з них – здатність витримувати неймовірні дози радіації. Вони переживають опромінення у 100 000 рентген. Інша унікальна особливість – так званий періодоморфоз. У несприятливих умовах кивсяк може перелиняти, і під час линяння із дорослого перетворитися на статево незрілу особину. Потім, коли умови покращаться, наступна линька повертає його знову у дорослий стан. Таке перетворення у «підлітка» ще і в півтора-два рази продовжує життя багатоніжки.

     

    Ще одна цікава риса – використання хімічної зброї. Загалом, багато хто із тварин може виробляти отруйні речовини. Та багатоніжки – справжні майстри цієї справи. Деякі тропічні види виробляють надзвичайно сильні речовини, які раніше жителі тропіків використовували для того, щоб отруювати стріли та дротики. Деякі багатоніжки здатні виробляти навіть синильну кислоту.

     

    Щоправда, в українських лісах і степах «екстремалів», які могли б спричинити шкоду людині, серед двопарноногих багатоніжок немає.

     

    Багатоніжки-хижаки

    Скутигера належить до класу губоногих багатоніжок. Всі губоногі багатоніжки мають невелику кількість сегментів тіла і набагато меншу, ніж у двопарноногих, кількість лапок, довгих і сильних. Зовнішній покрив хітиновий, як у комах. Він набагато легший, ніж кальцинований «панцир» двопарноногих, і не ускладнює рухи тварини. Це необхідно для полювання, адже губоногі – багатоніжки-хижаки. Вони живляться комахами, червами, павуками.

     

    До цього класу належать й найбільш відомі багатоніжки – сколопендри. Загалом їх у світі налічується кілька десятків видів. У нас вони представлені видом Сколопендра кільчаста, яка живе у Криму та на самому півдні степової зони. Вона має досить невеликі розміри, і її отрута не дуже сильна, порівняно з тропічними видами. Забарвлення цієї багатоніжки вишукано-яскраве – поєднання чорного з помаранчевим, а у молодих – чорного з червоним. Через їхню красу та грацію їх часто утримують у тераріумах.

     

    Укус нашої сколопендри спричиняє сильний біль і значне підвищення температури. Дотик лапок наляканої багатоніжки викликає суттєве подразнення шкіри людини. Отруйні залози розташовані в кожному сегменті тіла, а їхні протоки виводяться біля кігтиків лапок. Краплі отрути виділяються під час руху, викликаючи неприємності (зокрема хімічний опік) у того, по кому ця істота пробіжить. Щоправда, це трапляється лише у критичних, з точки зору сколопендри, ситуаціях, коли багатоніжка бореться за своє життя. У безпечних умовах постійна витрата отрути – марнотратство. Бо, щоб виробити «хімічну зброю», багатоніжці треба багато ресурсів. Тож витрачати її без необхідності – дуже виснажливо для організму. Усі інші губоногі, зокрема добре знайома нам скутигера, – абсолютно безпечні. 

     

    Іншу багатоніжку цього класу, звичайну кістянку, можна побачити час від часу в лісі, де вона під опалим листям або відслоненою корою нишпорить у пошуках здобичі. 

     

    Загадки поведінки

    Багатоніжки мають надзвичайно цікаву поведінку. Багатозв’язи, серед яких польський, охороняють свою кладку, поки не виведуться маленькі багатоніжки. Вони виділяють речовини, що захищають яйця від цвілі, обкручуються навколо кладки, зберігаючи потрібну вологість.

     

    Геофіліди з класу губоногих – мешканці ґрунту. Довгі, тонкі, з великою кількістю ніжок, вони здатні рівною мірою рухатися як вперед, так і назад з однаковою швидкістю. Броненосці можуть згортатись у кульку, як наляканий їжак або справжній броненосець.

     

    Хижі багатоніжки за здобиччю за необхідності навіть підстрибують, а схопивши її, тримають надзвичайно міцно – їх можна підняти у повітря, взявши за здобич. Вони триматимуться завдяки силі щелеп, якими стисли свій обід.

     

    Чому ми їх боїмося?

    Серед багатоніжок справді є такі, що можуть бути небезпечними для людини. Але більшість цих тварин жодних проблем нам не створюють. Ми навіть не помічаємо їхнього існування.

     

    Проте вони є важливою частиною природи. Наприклад, двопарноногі багатоніжки – сапротрофи, тобто переробники відмерлої рослинної маси. Саме вони разом з іншими ґрунтовими мешканцями, повертають землі те, що з неї взяли рослини. Опале восени листя до літа майже повністю зникає, з’їдене зокрема й багатоніжками. Без них ліси були б завалені горами сухого листя. Губоногі – хижаки, що регулюють чисельність дрібних мешканців ґрунту. 

     

    На вигляд багатоніжки – чисті, охайні, з блискучим покривом. Проте людей чомусь лякає сам факт існування цих істот. Це можна зрозуміти, якщо ви зіткнулися з ними у тропічних лісах. У нас же боятися немає кого.

     

    Причина страху криється у стереотипах. Їх ми, навіть не усвідомлюючи, передаємо нашим дітям. Адже часто лякаємо малечу тим, що виглядає інакше, ніж людина. У декого багатоніжки викликають асоціації з павуками і зміями. Проте, тут – та ж сама біда. Придумані історії, навіювання, розповіді старших. Все це пов’язано просто з тим, що ми будь-кому, не схожому на нас, схильні приписувати загрозу і бажання спричинити нам шкоду. Не дуже розумний підхід.

     

    Особливо якщо згадати, що вони прийшли в цей світ набагато раніше, ніж ми – на сотні мільйонів років. І не нам вирішувати, чи жити нашим сусідам по планеті, які, імовірно, зможуть пережити навіть ядерну війну. Тож, може, придивитися уважніше, перестати боятися їх і почати радіти, що є стільки істот, які не схожі на нас? Та й вони виглядають фантастично, ці прибульці з силурійського періоду, чи не так?

    ТЕКСТ: Євгенія Яблоновська-Грищенко
    Ілюстрації: Антон Шевцов, Євгенія Яблоновська-Грищенко
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?