fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І миттєво отримуй 9 електронних журналів Куншт у подарунок.

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Наука як мистецтво — 28.07.20
ТЕКСТ: Кирило Бескоровайний
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Нештучне мистецтво, створене штучним інтелектом

Чи може штучний інтелект створювати мистецтво? А допомагати в цьому людині? Кураторка мистецьких виставок, пов’язаних зі штучним інтелектом, Люба Еліотт має про це безліч думок! Вона розповіла Куншту про найкращих художників у цьому напрямку і їхні неймовірні роботи.

Все почалося з мрії

 

Мене завжди цікавило мистецтво. Я полюбляю ходити в музеї та артгалереї, дивитися, що там експонується. У Кембриджському університеті я вивчала сучасні мови, зокрема німецьку. Тож після закінчення бакалаврату я поїхала до Німеччини, де працювала певний час в компанії Larry’s List. Вона досліджує і надає інформацію про сучасних колекціонерів творів мистецтва, про їхні колекції та активність на ринку. Я займалася створенням цієї бази колекціонерів. Коли я досліджувала цю сферу, мене переповнював захват та інтерес до сучасного мистецтва. Мені було цікаво, чому одні роботи користуються популярністю і продаються за шалені гроші, а інші – ні. 

 

Коли я повернулася до Великобританії, почала придивлятися до сучасного ринку мистецтв. Я звертала увагу на різні моделі продажу мистецьких творів онлайн, на способи залучення відвідувачів у музеях. Близько п’яти років тому я натрапила на проєкт DeepDream. Цю комп’ютерну програму створив інженер Google Олександр Мордвинцев. Для аналізу візуальних даних він використав нейронну мережу. Вона аналізувала вхідні зображення, шукала в них візерунки і покращувала їх, максимізуючи видимість. Так програма створює психоделічні зображення на основі явища парейдолії. Через цю оптичну ілюзію невиразні зорові образи сприймаються як щось виразне та визначене. Наприклад, цей ефект проявляється, коли ми дивимося на хмари і бачимо літак, людину, будь-що.

Коли дивишся на такі зображення, наприклад, на іриси Ван Гога, то маряться всілякі фантастичні тварини-мутанти: птахи, качкодзьоби. І все це в психоделічних кольорах. Такі роботи відрізняються від традиційного та сучасного мистецтва. Вони особливі для мене. Це навіть не про креативність і авторський задум, а про особливе відчуття, коли ти дивишся на картинку і бачиш у ній форми й кольори, яких насправді там немає.

Думаю, що саме алгоритм DeepDream поклав початок моєму зацікавленню технологіями в мистецтві. Відтоді я почала організовувати різноманітні події, намагаючись поєднувати мистецьку і технологічну спільноти. Мені досі дуже подобається цей проєкт. Деякі люди говорять, що це був захопливий тренд років п’ять тому, але це вже минуле, технології пішли вперед. Однак для мене це досі одна з найцікавіших технологій до того, як на арену вийшов штучний інтелект.

 

Я не берусь говорити про штучний інтелект як щось, що може замінити людей. Для багатьох митців це такий самий інструмент, як фарби або мармур. Інколи таке мистецтво прирівнюється за якістю до традиційного, інколи – ні. Оскільки створені штучним інтелектом твори мистецтва – це зазвичай цифрові зображення або відео, потрібно враховувати сприйняття екрану. Це своєрідна нова форма мистецтва. Хоча ми ще живемо у світі традиційного мистецтва. Для нас звичніші картини або скульптури. Мені здається, мистецтво, створене штучним інтелектом, – окрема галузь, яка не витісняє інші форми мистецтва, а розширює їх. Завдяки технологіям сучасне мистецтво стає різноманітнішим. Це такий собі тренд.

 

За останні кілька років дедалі більше художників з різним бекґраундом починають використовувати технології. Деякі творці приходять з традиційного мистецтва. Наприклад, Роман Ліпські. Спочатку він малював пейзажі, але з часом почав працювати зі штучним інтелектом. Спочатку він тренує нейронну мережу на своїх роботах, потім нейромережа генерує картини в його стилі. Романа надихає штучний інтелект. Коли дивишся на результат роботи алгоритмів, то відчуваєш те саме, що і художник, який дивиться на щойно намальоване полотно. Через використання штучного інтелекту Роман не перестав бути художником, просто частина його робочого процесу виконується нейромережею.

Unfinished, 2020. Роман Ліпські
Unfinished 6, 2017. Роман Ліпські

Є художники, які фокусуються передусім на потенціалі штучного інтелекту. Наприклад, Джейк Елвс і Маріо Клінгеманн. Тож технології використовують у різних жанрах. Це широка сфера для розвитку. Технології не стоять на місці, а разом з ними – і мистецтво. Митці, з якими я працюю, постійно мають натхненні ідеї для використання нових технологій. Це захопливий процес.

 

Сучасне (не)мистецтво

 

Неможливо однозначно сказати, що таке мистецтво, особливо сучасне. Є навіть жарт, що твором мистецтва може бути будь-що. Але існує багато різних визначень. За однією концепцією, мистецтвом є те, що називають мистецтвом. Тобто важливий сам процес визначення чогось як мистецтва. За іншою концепцією, мистецький твір має передавати певні емоції або світовідчуття; або те, що показує актуальні проблеми в суспільстві; або порушує вічні питання, зокрема любові або смерті. Певно, це два основних погляди на визначення, що таке мистецтво. Хоча і вони досить нечіткі.

 

Можна сказати, що мистецтвом може бути справді будь-що. Але розгорніть газету про мистецтво: навіть у наш час ви побачите там нарікання критиків на роботи, які, на їхню думку, не є мистецькими. Цікаво спостерігати, що в нашій галузі теоретично мистецтвом є будь-що, але в реальності завжди є певні очікування до мистецьких творів. Наприклад, що у своїй роботі художник втілює певну ідею, яка має певний сенс або пояснює якусь думку.

 

Ціна мистецтва, зокрема сучасного, залежить від різних чинників. Мене цікавить це питання, але я ніколи не досліджувала його глибоко. Думаю, що все-таки головну роль відіграє художник, його репутація й популярність серед критиків і колекціонерів. Інколи мені здається, що сам мистецький твір не такий уже і важливий. Головне – ім’я художника. Але люди, які досліджують це питання, можуть назвати інші критерії успіху.

 

На популярність і ціну мистецького твору може вплинути контроверсійність роботи і шум довкола неї. У жовтні 2018 року в аукціонному будинку «Крістіз» в США портрет, створений штучним інтелектом, продали за 432 500 доларів. На мою думку, це надто дорого для такого мистецтва. Ніхто в нашій спільноті навіть подумати не міг, що картину, створену нейромережею, можуть купити за такі гроші. Це був розмитий портрет Едмонда де Беламі, уявного французького аристократа. Його створила французька команда Obvious, використавши для цього змагальні генеративні мережі (GAN). Їхня робота шокувала спільноту. Відразу піднявся шум, що внесок колективу – мінімальний, оскільки нейромережа тренувалася на портретах, створених протягом XIV-XX століть. Знайшлися люди, які казали, що цей колектив просто копіював роботи інших. Тож на ціну портрету справді могла вплинути ця контроверсійність. Я сподіваюся, що на майбутніх аукціонах подібні твори, створені штучним інтелектом, коштуватимуть дешевше. Тоді люди купуватимуть роботи, які визнані критиками і які справді варті уваги. 

Портрет Едмонда де Беламі. Obvious

Художники нової ери

 

Я назву кілька митців, якими захоплююсь наразі найбільше. Насамперед це Маріо Клінґеманн. Він, здається, одним із перших почав цікавитися штучним інтелектом у мистецтві. Опанувавши програмування ще в 1980-х роках, він намагається створити «креативні» алгоритми. Маріо малює портрети, людське тіло. Що мені справді подобається в його мистецтві, так це естетичність його робіт. Він завжди вірний своїм високим стандартам. Маріо використовує різні технології зі сфери штучного інтелекту. Разом з тим, він завжди зберігає свій стиль, створюючи щось унікальне. Я раджу відстежувати його роботи. До того ж останнім часом він почав експериментувати з текстом. З цього має вийти щось цікаве.

Neural Glitch, 2018. Маріо Клінґеманн
Neural Glitch, 2018. Маріо Клінґеманн

Особливим підходом до використання технологій відзначився мистецький дует з Південної Кореї. Шин Сунг Бек і Кім Юнг Хунг працюють з технологією комп’ютерного бачення. Одним з їхніх проєктів є серія портретів Nonfacial Portrait (з  англ./укр. «Безликий портрет»). Вони попросили портретистів намалювати портрети людей. Далі ці картини аналізувала система розпізнавання облич. Щойно система розпізнавала чиєсь обличчя, портретиста просили малювати щось інакше доти, поки система не буде в змозі розпізнати обличчя.

 

На мою думку, це дуже цікаве використання технології. Є художники, які працюють із системою розпізнавання облич, щоб критикувати капіталізм, переслідування людей і порушення приватності. Але ці корейські митці вигадали оригінальний спосіб для її застосування. Якщо ви подивитеся на ці портрети, то на певних ви зможете вловити зображення обличчя, а на деяких – ні. Цікаво спостерігати, наскільки наше бачення картин відрізняється від машинного.

Наостанок згадаю Гелену Сарін. Естетика її робіт і підхід до роботи теж вирізняються серед інших. Вона працює зі своїм набором даних – фотографіями, пастельними малюнками, скетчами та гравюрами. Потім на їхній основі генеративні змагальні мережі створюють нові мистецькі твори. Вона комбінує всі ці дані в цікавий і оригінальний спосіб.

Jersey Sunset, a unique latenttuce cultivar. Гелена Сарін
Moda GANstrakta: Hey, I Brought You a Flower. Гелена Сарін

Врятуватися онлайн

 

Пандемія коронавірусу справді змінила світ. Як куратор багатьох конференцій і виставок, я зіткнулася з тим, що чимало подій перенесли або скасували. Ми вирішили перенести в онлайн одну виставку з мистецтва, створеного штучним інтелектом, яку я планувала провести влітку в лондонській галереї. Ми довго розмірковували, як зробити з цього онлайн-шоу, а не фокусуватися на персональному досвіді. Але поки нічого офіційно не вирішено, тому я не можу розповісти про це детальніше.

 

Фестиваль мистецтва, створеного штучним інтелектом, Art-AI Festival,1 який відбувається в моєму рідному місті Лестері, ми вирішили перенести на наступний рік. Зазвичай ми розміщуємо твори в публічних місцях: у торгових центрах, бібліотеках, лікарнях, кінотеатрах. Мені завжди здавалося, що це ефективний спосіб комунікації з людьми. Ми робимо мистецтво частиною повсякденного життя навіть для тих людей, які навряд чи пішли б в артгалерею. Ми хочемо й надалі робити цей фестиваль офлайн. Але, звісно, все залежить від того, як розвиватиметься далі ситуація з коронавірусом у Великобританії.

 

Загалом для мистецтва, створеного штучним інтелектом, добре підходить онлайн-формат. Адже більшість робіт – цифрові зображення, відео або якісь інтерактивні формати. У цій сфері багато можливостей насолоджуватися мистецтвом, не виходячи з дому.

 

Онлайн-галереєю з мистецтва, створеного штучним інтелектом, – AI Art Gallery – я почала займатися водночас з воркшопом2 з машинного навчання для креативності та дизайну. Це академічний воркшоп, така собі мініконференція для кількох сотень людей. Я почала займатися нею три роки тому в межах NeurIPS – конференції та практикуму з систем нейронної обробки інформації в Канаді.

 

Я захотіла створити цю галерею, бо побачила великий інтерес і потенціал серед техспільноти. Багато науковців, інженерів даних і програмістів експериментують з різноманітними онлайн-інструментами або використовують власні напрацювання для створення мистецтва. Але через те, що раніше вони офіційно не були художниками, то мистецька спільнота неохоче визнавала їх і не популяризувала їхнє мистецтво. Мені було соромно за це. Адже багато мистецьких робіт, створених штучним інтелектом, цікаві та варті уваги. Раз на рік я проводжу набір нових робіт для галереї. Я намагаюся виставляти якомога більше робіт для того, щоб популяризувати цю сферу, залучати журналістів і дослідників, щоб знайомити людей з гравцями у цій сфері та її можливостями.

 

У пошуках талантів

 

У пошуку нових художників і програмних розробників мені допомагає AI Art Gallery. Торік під час набору ми отримали понад сотню заявок, серед яких для мене було чимало нових імен. Завдяки тому, що галерея постійно оновлюється, вона стала таким собі містком між мною і художниками. Я придивляюся до них і в майбутньому пропоную їм долучитися до моїх кураторських проєктів. Коли я займаюся якимось проєктом від інституції чи клієнта, то завжди існують певні вимоги або побажання. Комусь більше подобається безпосередньо машинне мистецтво, комусь – комбіновані форми традиційних і мистецьких робіт, створених за участі штучного інтелекту. Художники працюють з різними формами й ідеями. Інколи з деким складно швидко вийти на зв’язок. Тому круто мати велику базу даних художників. 

 

Крім онлайн-галереї, я публічно виступаю, займаюся розсилкою. Це допомагає мені залишатися видимою у своїй сфері. Часом мені пишуть самі художники або знайомі рекомендують придивитися до когось. Це справді допомагає. До того ж я намагаюся відстежувати джерела, які трохи відрізняються від моєї основної роботи. Я багато часу спостерігаю за технічною спільнотою і їхніми мистецькими роботами. Також я намагаюся відстежувати діяльність митців на ринку сучасного мистецтва. Буває, що деякі досить відомі художники починають експериментувати з технологіями. Інколи я переглядаю новини про мистецтво і технології. Часто виникають проєкти, про які я навіть не чула. Особливо якщо вони стосуються певного регіону, який я не дуже відстежую.

 

Нефейкове мистецтво

 

Глибинні фейки – досить широка тема. Хочу розповісти про проєкт з цієї сфери, який мені дуже подобається. З глибинними фейками працює британська художниця Ліббі Гіні. У її роботі Euro(re)vision Ангела Меркель і Тереза Мей декламують чи співають абсурдні пісні начебто під час Євробачення. Згенерований нейромережею текст підкреслює абсурдний бік політики. Коли цю роботу опублікували, у Великобританії тема Брекзиту залишалася дуже актуальною. Тож цей мистецький твір отримав резонанс серед людей, показавши безглуздість політики. Мені здається, це приклад досить успішного використання технології глибинних фейків у мистецтві.

Крім того, глибинні фейки часто використовують для розваг або дезінформування. Добре, що в нашому суспільстві виховують критичне мислення стосовно інформації в інтернеті. Технології глибинних фейків розвиватимуться, тому важливо, щоб усі розуміли загрозу неправдивого контенту і вміли його розпізнавати.

 

У цьому може допомогти художник-програміст Кайл Макдональд. У своїй статті на Medium3 він пише про методи розпізнавання зображень, які створені за допомогою технології GAN. Хоч цій статті роки два і технологія розвивається далі, але вона зберігає свою актуальність і зараз. Асиметрія, одна сережка замість двох, непропорційні зуби або неприродний вигляд волосся – усі ці невеличкі деталі допомагають розпізнавати фейкові зображення. Головне – критично мислити.

Вже почалось, мабуть, майбутнє

 

Останні кілька років техспільнота розробляє алгоритми, які дуже реалістично генерують зображення. Так само розвиваються технології генерування музики і тексту, наприклад, GPT-2. Тепер реально створювати більш змістовний текст, а не безсенсовий набір слів, як раніше. Однак мені здається, що найголовнішу роль все-таки відіграє художник і його ідея. На ринку доступно так багато інструментів, що значно важливіше, яке художники знайдуть їм застосування. 

 

Тепер багато інструментів доступні онлайн для кожного, а для їхнього використання навіть не потрібні знання програмування. Ви можете самотужки згенерувати текст у браузері або трансформувати зображення. Тож якщо ви зацікавлені в цій сфері й у вас є ідея, то досить легко знайти потрібний інструмент.

 

У мистецтві справді багато використовують технології генерування зображень, зокрема GAN. Однак останнім часом починають більше експериментувати з різними технологіями, наприклад, з технологією розпізнавання зображення, або з різними формами, скульптурою до прикладу. Сподіваюся, що цей тренд триватиме і художники братимуть до уваги весь спектр інструментів і форм вираження мистецтва. Мені хотілося б, щоб художники свідомо обирали інструменти задля досягнення своїх цілей, а не для використання технології заради технології. Багато вже зроблено, тож митці звертають більше уваги на концепцію, наратив довкола ідеї, щоб створювати щось справді унікальне.

ТЕКСТ: Кирило Бескоровайний
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті