ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Людина — 05.03.20
    ТЕКСТ: Клаудія Гаммонд
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Неспокій нашого спочинку. Уривок з книжки «Мистецтво відпочинку»

    Навіть коли нам здається, що ми не думаємо, наш мозок працює. Та ще й як! Тому ми завжди блукаємо розумом, а не мріємо. Що робить мозок, коли ми відпочиваємо, розповіла Клаудія Гаммонд у книжці «Мистецтво відпочинку», яка вийшла українською у видавництві Yakaboo Publishing.

    Звісно, метод вибіркового опису досвіду – не єдиний спосіб вивчення снів наяву. Є метод, який дозволяє не спиратися на суб’єктивні переживання, неминуче забарвлені особистими інтерпретаціями, поглядами та власним образом, який учасники дослідження воліють демонструвати світові.

     

    Звісно, деякі когнітивні психологи зазначали: лише через те, що людина лежить, а її мозок сканують, немає певності, що вона поринула у власні думки. Люди можуть думати про звук сканера, розмірковувати про те, скільки їм іще лежати або зацікавлено роззиратися довкола. Див.: Gilbert, S.J. et al (2007) Comment on ‘Wandering minds’. Science, 317, 43b.

     

    Замість того, щоб записувати свій мисленнєвий досвід, а потім відповідати на детальні запитання про нього, ви лежите на лікарняному ліжку із засунутими глибоко у вуха затичками, тимчасом як ваш мозок сканують. Ви дивитеся на маленький білий хрестик на чорному тлі. Ідея полягає в тому, що хрестик дозволяє людям ні про що особливе не думати, стерти з розуму попередні думки, залишаючи його чистим аркушем. Протягом багатьох років цей малюнок хрестика використовували у тисячах нейродосліджень, щоб повернути мозок у стан нейтральної готовності до наступного завдання. У типовому експерименті вам пропонують виконати якесь завдання, поки ви лежите в тунелі томографа, – наприклад, подумки виконати арифметичні дії або переглянути фотографії, що викликають різні емоції. Сканування показує, які частини мозку активізуються під час цього завдання, а які зменшують свою активність. Саме в такий спосіб науковці довідалися, які ділянки мозку чи комбінації ділянок мозку використовуються для різних видів діяльності та що в ньому відбувається, коли ми відпочиваємо. Я також брала участь в такому експерименті в Інституті когнітивної й мозкової науки Макса Планка в Лейпцигу. Мене попередили про періодичні різкі звуки в сканері під час увімкнення магніту і серії повторюваних ударів. Деякі люди ненавидять і гуркіт, і замкнений простір, але я зважилася на сканування задля експерименту, а не потребувала його, щоб полегшити перебіг якогось серйозного захворювання. Попри гучні удари, шум був такий ритмічний, аж видавався мені майже гіпнотичним, наче музичний твір композитора-мінімаліста Стіва Рейха, якщо не зважати на те, що цей повторюваний ритм зовсім не змінювався. Тож процедура видалася мені доволі комфортною й релаксаційною. Приємно було полежати в розпалі робочого дня, ні про що не думаючи.

     

    Не те, щоб це тривало довго. Хоч опитування не було детальним, після кожного періоду блукання думками, лежачи в сканері, я відповідала на запитання про те, що зринало в моїй голові, за опитувальником, який проєктували на екран перед моїми очима. Знову, я виявила, що не маю глибоких роздумів, а те, про що думала, було, мабуть, банальне і неістотне. Та, попри сплутаність вражень, я почувалася цілком розслабленою; навіть силкувалася не заснути.

     

    У середовищі нейронауковців це називають станом спокою. Насправді я ніби й не думала, точно не зосереджувалася ні на чому, а просто мріяла, а це ж, мабуть, і є стан спокою?

     

    У цій тезі криється одна проблема. Бгарат Бісваль двадцять років тому навчався в аспірантурі Вісконсинського медичного коледжу в Мілвокі. Він працював, намагаючись отримати чистіший сигнал томографа, аж зауважив, що у стані так званого спокою мозок, здається, не відпочиває. Насправді він був такий же активний, як завжди. Ба навіть ще активніший.

     

    Учасників експерименту зі сканування мозку просили дивитися на білий хрестик, очистити розум і ні про що не думати. Так само, як і я, вони перебували в стані розслабленості й спокою. Вони не думали ні про що особливе, хоча мали взагалі ні про що не думати. Просто ліниво мріяли. Але їхні мізки ні на мить не переставали працювати. І мозкова діяльність навіть не була вибірковою. Сканування виявило певний ступінь координації між різними ділянками мозку.

     

    Приблизно в той самий час науковці дійшли ще одного відкриття. Цього разу за допомогою іншого типу сканування, відомого як ПЕТ-томографія. Дослідник Ґордон Шульман об’єднав результати дев’ятьох досліджень, сподіваючись знайти мережу мозку, яка активується, коли людина звертає на щось увагу. Натомість виявив зовсім іншу мережу, яка активується, коли ми нічого не робимо. Під час досліджень, коли учасники припиняли відпочивати та починали зосереджуватися на завданні, замість того, щоб швиденько активуватися, деякі ділянки мозку демонстрували зниження активності.

     

    Спочатку в нейронауковій спільноті дещо опиралися цим висновкам. Протягом багатьох років фахівці вважали, що коли певні мережі мозку не задіяні, вони вимикаються. Бо навіщо витрачати енергію на непотрібні психічні процеси? Деякі скептики навіть припустили, що сталася помилка, а наукова рада відкинула працю 1998 року Маркуса Райхле, який нині є  одним із лідерів у цій галузі, вважаючи, що спостережну активність напевно можна пояснити помилкою в даних.

     

    Однак нині всі знають, що мозок завжди активний,—це стандартний погляд. Марк Локнер, нейрознавець Інституту Макса Планка, так в лоб і заявив про це під час мого візиту до Лейпцига: «Насправді мозок відпочиває лише тоді, коли ви мертві».

     

    Тож хоча чимало респондентів, відповідаючи на запитання «Тесту про відпочинок» стверджували, що знайшли або шукали спокою у «неквапному стані думок», «душевній тиші», «очищенні голови», «заспокоєнні, сповільненні, очищення чи вимкненні розуму», «у відсутності будь-яких розумових зусиль», «зупинці мислення», або у  «вимкненні мозку», насправді не існує жодного стану розуму, за якого все це відбувається буквально.

     

    Замість «мріяння» науковці вживають термін «блукання розуму». Саме блукання (а це й справді блукання), а не відпочинок – природний стан мозку. «Вимкнений мозок» перебуває в пошуку, у стані невпинної допитливості, формує нові думки, знаходить цікаві ідеї. Це може видатися втомливим? Тільки якщо ви нескінченно ганяєтеся за думками, слідкуєте за ними і намагаєтеся дати їм лад. Але мозок не втомиться, якщо ви відпустите його погасати – наче малюка чи цуцика, що бігає в садку, поки ви відпочиваєте в шезлонгу.

     

    Гадаю, саме це ми й маємо на думці, коли кажемо, що мрії заспокоюють. Розум ніколи не зупиняється, але якщо ми відмовимося від контролю, відпустимо мозок туди, куди йому заманеться, то напруга і стрес спадуть. Нас змалечку зазвичай закликають не витати в хмарах, а зосередитися. Згадана усвідомленість – це різновид концентрації, й, безсумнівно, деякі люди вважають цю техніку заспокійливою. Це нормально. Лейтмотив цієї книжки – «головне, що спрацює саме для вас». Але якщо ви належите до тих, хто відпочиває мріючи, не картайте себе через це. Принаймні тому, що, як з’ясувалося, поки ви байдикуєте, поринувши у мрії, ваш мозок надалі робить важливі речі, які можуть піти вам на користь.

     

    ТЕКСТ: Клаудія Гаммонд
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: