fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І миттєво отримуй 9 електронних журналів Куншт у подарунок.

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Суспільство — 12.10.21
ТЕКСТ: Нобелівський комітет
Переклад: Марта Льода
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Нобелівка‒2021: економіка. Природні експерименти допомагають відповісти на важливі питання

Цьогорічні лауреати – Девід Кард, Джошуа Енґріст та Ґвідо Імбенс – показали, що природні експерименти можна використовувати, щоб відповісти на ключові суспільні питання, наприклад, як мінімальна зарплатня та імміграція впливають на ринок праці. Вони також прояснили, які саме висновки про причинно-наслідкові зв’язки можливо робити за такого підходу. Разом вони здійснили революцію в емпіричних дослідженнях в економічній науці.

Якщо ми хочемо ухвалювати хороші рішення, нам необхідно розуміти наслідки своїх виборів. Це стосується як приватних осіб, так і публічних політиків: молодь, яка вирішує, де здобувати освіту, хоче знати, як це вплине на майбутні доходи; політики, які розглядають низку реформ, хочуть знати, як вони вплинуть на працевлаштування та розподіл доходів, наприклад. Проте дати відповідь на широкі питання про причинно-наслідкові зв’язки непросто, адже ми ніколи не дізнаємося, що трапилося б, якби ми зробили інший вибір.

 

Один із способів встановити причинність – провести рандомізовані експерименти, під час яких дослідники розподіляють людей на різні групи втручання жеребкуванням. Цей метод використовують для дослідження ефективності нових ліків, серед іншого, але він не підходить для дослідження багатьох суспільних питань: наприклад, ми не можемо провести рандомізований експеримент, в якому визначатимемо, хто піде навчатися до старшої школи, а хто – ні.  

 

Попри ці виклики, лауреати продемонстрували, що на багато суттєвих суспільних питань можна знайти відповіді. Як вирішення вони пропонують використовувати природні експерименти – ситуації, що виникають у реальному житті і нагадують рандомізовані експерименти. Ці природні експерименти можуть бути зумовлені випадковими природними варіаціями, інституційними правилами та змінами в політиці. У своїй піонерській роботі на початку 1990-х років Девід Кард проаналізував деякі ключові питання економіки праці, як-от вплив мінімальних зарплат, імміграції та освіти, використовуючи цей метод. Результати цих досліджень поставили під сумнів загальноприйняті уявлення і привели до нових досліджень, в які Кард продовжив робити важливий вклад. Загалом зараз ми значно краще уявляємо, як працює ринок праці, ніж 30 років тому. 

 

Природні експерименти відрізняються від клінічних випробувань одним важливим аспектом – у клінічному випробуванні дослідник має повний контроль над тим, кому пропонують ліки і хто їх врешті отримує (експериментальна група) і кому не пропонують ліків і хто їх врешті не отримує (контрольна група). В природному експерименті дослідники також мають доступ до даних про експериментальну і контрольну групи, проте, на відміну від клінічних випробувань, тут люди можуть самі вибирати, чи вони хочуть брати участь у пропонованому втручанні. Через це результати природного експерименту значно важче інтерпретувати. В інноваційному дослідженні 1994 року Джошуа Енґріст і Ґвідо Імбенс продемонстрували, які висновки про причинність можна робити з природних експериментів, де людей не можна змусити взяти участь у дослідженні (і так само не можна їм це заборонити). Рамка, яку вони створили, радикально змінила те, як дослідники розглядають емпіричні питання, користуючись даними з природних експериментів або рандомізованих польових експериментів.

Приклад природного експерименту

 

Використаймо конкретний приклад, щоб зрозуміти, як працюють природні експерименти. Одне з питань, які є релевантними як для суспільства загалом, так і для окремих молодих людей, які обдумують своє майбутнє, – те, наскільки більше ви будете заробляти, якщо будете довше навчатися. Першою спробою відповісти на це питання міг би бути огляд даних про співвідношення між заробітками людей та їхньою освітою. В усіх можливих контекстах люди з більшою кількістю років освіти мають вищий дохід. Наприклад, серед чоловіків, що народилися у США в 1930-х роках, заробітки були в середньому на сім відсотків вищі в людей з додатковим роком освіти.

Існує чітка кореляція між кількістю років освіти і доходом. Та чи означає це, що тут є причинно-наслідковий зв’язок?

Тож чи можна зробити висновок, що додатковий рік освіти додає сім відсотків до вашого прибутку? Відповідь на це запитання – ні: люди, які обирають тривалу освіту, відрізняються від людей, які обирають коротшу освіту, за багатьма параметрами. Наприклад, у певних людей може бути талант до навчання і до роботи. Такі люди більш ймовірно продовжать навчання, але вони ж ймовірно мали б високий дохід і якби не продовжили. Також можливо, що лише люди, які очікують, що освіта має окупитися, вирішують навчатися довше.

 

Такі ж проблеми виникають, якщо захотіти дослідити, як дохід впливає на тривалість життя. Дані показують, що люди з вищим доходом живуть довше, але чи спричинене це їхнім вищим доходом, чи в цих людей є інші риси, які зумовлюють і довшу тривалість життя, і кращі заробітки? Легко придумати ще приклади, де є причини сумніватися, чи кореляція справді вказує на істинний причинно-наслідковий зв’язок.

 

То як нам використати природний експеримент, щоб дослідити, чи додаткові роки освіти впливають на дохід? Джошуа Енґріст і його колега Алан Крюґер (нині покійний) у своїй знаковій статті показали, як це можна зробити. У США діти можуть випуститися зі школи, коли їм виповняється 16 або 17, залежно від штату, в якому вони ходять до школи. Оскільки діти, які народилися в одному календарному році, йдуть до школи в один день, діти, народжені на початку року, можуть покинути школу раніше, ніж народжені пізніше того року. Коли Енґріст і Крюґер порівняли людей, народжених в першій і в четвертій чверті року, вони виявили, що перша група провела в середньому менше часу за освітою. Люди, народжені в першій чверті, мали також нижчі доходи, ніж народжені в четвертій чверті. Таким чином, в дорослому віці у них було і менше освіти, і нижчий дохід, ніж у тих, хто народився пізніше в році.

 

Оскільки те, коли саме людина народилася, вирішує випадок, Енґріст і Крюґер змогли використати цей природний експеримент, щоб встановити причинно-наслідковий зв’язок, який вказує, що більше освіти означає вищі заробітки: вплив додаткового року освіти на дохід становив 9%. Було неочікувано, що цей вплив виявився сильнішим за асоціацію між освітою і доходом, яка становила 7%. Якби амбітні та розумні люди мали водночас і високий освітній рівень, і високі доходи (незалежно від освіти), результат мав би бути протилежним: кореляція мала б бути сильніша за причинність. Це спостереження поставило нові питання про те, як інтерпретувати результати природних експериментів. Питання, на які згодом дали відповідь Джошуа Енґріст та Ґвідо Імбенс.

Додаткові роки освіти мають позитивний вплив на дохід. Рисунок використовує дані зі статті Енґріста і Крюґера.

Можна легко собі уявити, що ситуації, які роблять можливими природні експерименти, – дуже незвичні, особливо коли йдеться про відповіді на важливі питання. Дослідження, проведені впродовж останніх 30 років, показали, що це не так: природні експерименти трапляються часто. Наприклад, вони можуть виникнути через зміни в політиці в певному регіоні країни, урізання допуску до вищої освіти чи межі по доходах в системі оподаткування та пільг, що означає, що певні люди потрапляють під втручання, тоді як інші, схожі люди – ні. Так утворюється ненавмисна випадковість, яка розділяє людей на контрольну та експериментальну групи, надаючи дослідникам можливості відкрити причинно-наслідкові зв’язки.

Розуміння ринків праці

 

Вплив мінімальної зарплатні

 

На початку 1990-х років загальноприйнятою думкою серед економістів було те, що вища мінімальна зарплатня веде до зниження працевлаштування через збільшення витрат на зарплатню для бізнесу. Проте свідчення на користь цього уявлення не були повністю переконливими: було справді багато досліджень, які вказували на негативну кореляцію між мінімальними зарплатами і працевлаштуванням, та чи справді це означало, що вища мінімальна зарплата призводить до росту безробіття? Міг бути навіть протилежний причинно-наслідковий зв’язок: коли безробіття зростає, працедавці можуть встановити нижчу зарплату, яка, своєю чергою, може призвести до вимог збільшити мінімальну зарплату.

 

Щоб дослідити, як підвищення мінімальної зарплатні впливає на працевлаштування, Кард і Крюґер використали природний експеримент. На початку 1990-х років мінімальна погодинна оплата в Нью-Джерсі була піднята з 4,25 долара до 5,05 долара. Просто дослідження того, що трапилося в Нью-Джерсі після цього підвищення, не дасть надійної відповіді на питання, бо безліч інших факторів може впливати на зміни рівня працевлаштування з плином часу. Як і в рандомізованих експериментах, була потрібна контрольна група, себто група, де зарплати не змінилися, але всі інші фактори були такі самі.

Кард і Крюґер використали природний експеримент, щоб вивчити, як збільшення мінімальної зарплатні впливає на працевлаштування. Дослідники визначили експериментальну групу (ресторани в Нью-Джерсі) і контрольну групу (ресторани в східній Пенсильванії), щоб виміряти вплив збільшення мінімальної заробітної плати.

Кард і Крюґер відмітили, що в сусідній Пенсильванії підвищення не було. Звісно, між двома штатами були відмінності, але є висока ймовірність, що близько до кордону ринки праці будуть еволюціонувати схоже. Тож вони вивчили вплив на працевлаштування у двох сусідніх регіонах – Нью-Джерсі та Східній Пенсильванії, – у яких схожий ринок праці, але в яких мінімальна зарплата виросла лише з одного боку кордону. Не було жодної очевидної причини вважати, що будь-який фактор (такий як економічна ситуація) поза збільшенням мінімальної зарплатні мав би вплинути на тренди працевлаштування з різних боків кордону. Тож якби в Нью-Джерсі сталася зміна у кількості працівників і вона відрізнялася б від будь-якої зміни з іншого боку кордону, це було б суттєвою причиною інтерпретувати її як вплив збільшення мінімальної зарплатні.

 

Кард і Крюґер сконцентрувалися на ресторанах фаст-фуду, індустрії, де оплата низька і мінімальна зарплатня має значення. На противагу до попередніх досліджень, вони виявили, що підвищення мінімальної зарплатні не мало впливу на кількість працівників. Девід Кард дійшов тих самих висновків завдяки кільком дослідженням на початку 1990-х років. Ці піонерські дослідження призвели до появи великої кількості наступних з цієї теми. Загальний висновок такий, що негативний вплив підвищення мінімальної зарплати малий, і суттєво менший, ніж вважалося 30 років тому. 

 

Робота, яку виконав Кард на початку 1990-х років, потягнула за собою також нові дослідження, які намагалися пояснити відсутність негативного впливу на працевлаштування. Одним можливим поясненням є те, що компанії можуть перенести збільшення витрат на споживача у вигляді вищих цін без суттєвого зниження попиту. Іншим можливим поясненням може бути те, що компанії, які домінують на місцевому ринку праці, можуть утримувати зарплати низькими; таким чином, збільшення мінімальної зарплатні означатиме, що більше людей захоче працювати, збільшуючи працевлаштування. Коли в компаній така влада над ринком, ми не можемо визначити наперед, як зміни мінімальної зарплатні вплинуть на працевлаштування. Численні дослідження, натхненні працями Карда і Крюґера, суттєво покращили наше розуміння ринку праці.

Дослідження імміграції та освіти

 

Ще одним важливим питанням є те, як імміграція впливає на ринок праці. Щоб дати на нього відповідь, нам треба знати, що трапилося б, якби не було ніякої імміграції. Оскільки мігранти з високою ймовірністю осідають в регіонах зі зростаючим ринком праці, порівняння регіонів з великою кількістю іммігрантів і без саме по собі недостатнє для встановлення причинно-наслідкового зв’язку. В історії США відбулася унікальна подія, що породила природний експеримент, яким Девід Кард скористався для дослідження впливу імміграції на ринок праці. В квітні 1980 року Фідель Кастро несподівано дозволив покинути країну всім кубинцям, які цього хотіли. З травня до вересня 125 тисяч кубинців емігрували до США. Багато з них осіли в Маямі, що призвело до зростання працездатного населення Маямі приблизно на 7%. Щоб дослідити, як цей величезний наплив робочих рук вплинув на ринок праці Маямі, Девід Кард порівняв тренди зарплатні і працевлаштування у Маямі зі змінами в зарплатні і працевлаштуванні в чотирьох порівнюваних містах.

 

Попри величезне збільшення кількості робочих рук, Кард не виявив жодного негативного впливу для мешканців Маямі з низьким рівнем освіти. Зарплати не впали і безробіття не зросло порівняно з іншими містами. Це дослідження створило велику кількість нових емпіричних праць, і зараз ми краще розуміємо вплив імміграції. Наприклад, наступні дослідження показали, що збільшення імміграції має позитивний вплив на дохід для багатьох груп, які народилися в країні, тоді як на людей, які іммігрували раніше, це мало негативний вплив. Одним із пояснень для цього є те, що місцеві переходять на роботи, які потребують хорошого рівня володіння місцевою мовою, де їм не потрібно конкурувати з мігрантами за робочі місця.            

 

Кард також зробив важливий вклад у питання впливу шкільних ресурсів на майбутній успіх учнів на ринку праці. Тут його результати знову піддали сумніву наявні переконання – попередні дослідження дозволяли підозрювати, що зв’язок між збільшенням ресурсів і результативністю школи, так само, як і з можливостями на ринку праці в пізнішому житті, був слабким. Проте однією з проблем було те, що попередні праці не розглядали можливості компенсаторного розподілу ресурсів. Наприклад, ймовірно, що люди, які ухвалюють рішення, інвестують більше в якість освіти в тих школах, де досягнення учнів низькі. 

 

Щоб дослідити, чи ресурси шкіл мають вплив на майбутні успіхи учнів на ринку праці, Девід Кард та Алан Крюґер порівняли, наскільки окуповується освіта для людей, які живуть в одному штаті США, але виросли в різних штатах – наприклад, людей, які виросли в Алабамі чи Айові, але зараз живуть в Каліфорнії. Ідея в тому, щоб вважати порівнюваними людей, які переїхали в Каліфорнію і мають схожий рівень освіти. Якщо рівень освіти окуповується по-різному, це, ймовірно, пов’язане з тим, що Алабама і Айова по-різному інвестують в свою освітню систему. Кард та Крюґер виявили, що ресурси мають значення: освіта окуповується краще, якщо у штаті, де людина виросла, була більша щільність вчителів.

 

Це дослідження також надихнуло багато наступних. Зараз існує доволі міцне емпіричне обґрунтування того, що інвестиції в освіту впливають на пізніший успіх учнів на ринку праці. Цей вплив особливо сильний для учнів з несприятливого середовища.

Джошуа Енґріст та Ґвідо Імбенс показали, як можна використовувати природні експерименти, щоб дійти до точних висновків про причинно-наслідкові зв’язки. Природні експерименти відрізняються від клінічних випробувань тим, що дослідник не має повного контролю над тим, хто отримує втручання.

Нова рамка для дослідження причинно-наслідкових зв’язків

 

У всіх реалістичних сценаріях вплив певного втручання – наприклад, додаткової освіти чи заробітків, – відрізняється залежно від людини. Ба більше, на різних людей природний експеримент впливає по-різному. Можливість покинути школу в 16 навряд чи вплине на тих, хто вже вирішив вступати в університет. Схожі проблеми виникають в дослідженнях, що базуються на справжніх експериментах, оскільки зазвичай ми не можемо змусити учасників піддатися втручанню. Підгрупа, яка зрештою вирішує взяти участь, ймовірно, складається з осіб, які вважають, що це втручання принесе їм якусь користь. Проте дослідник, який аналізує дані, знає лише хто взяв участь, і не знає, чому – немає інформації, хто взяв участь просто тому, що їм дали таку можливість завдяки природному експерименту (або рандомізованому експерименту), а хто зробив би так в будь-якому випадку. Як можна встановити причинно-наслідковий зв’язок між освітою і доходом?

 

Джошуа Енґріст і Ґвідо Імбенс розбиралися з цією проблемою у впливовому дослідженні в середині 1990-х років. Якщо точніше, вони ставили таке запитання: за яких умов ми можемо використати природний експеримент, щоб оцінити вплив певного втручання, наприклад, комп’ютерного курсу, якщо він відрізняється у різних людей, і в нас немає повного контролю над тим, хто бере участь? Як ми можемо оцінити цей вплив і як його слід інтерпретувати?

 

Дещо спрощено ми можемо уявити собі природний експеримент так, наче він випадково розділяє людей на експериментальну і контрольну групу. Експериментальній групі дається можливість взяти участь в програмі, а контрольній – ні. Енґріст та Імбенс показали, що вплив програми можливо оцінити, застосовуючи двокроковий процес (відомий як метод інструментальних змінних). Перший крок досліджує, наскільки природний експеримент впливає на ймовірність взяти участь в програмі. На другому кроці ми враховуємо цю ймовірність, оцінюючи вплив справжньої програми. За допомогою кількох припущень, які Імбенс та Енґріст сформулювали і детально обговорили, дослідники можуть таким чином оцінити вплив програми, навіть якщо немає інформації, на кого насправді вплинув природний експеримент. Один із важливих висновків в тому, що вплив оцінити можливо тільки серед людей, які змінили поведінку внаслідок природного експерименту. Це означає, що висновок Енґріста і Крюґера про вплив додаткового року освіти на дохід – який вони оцінили в 9% – стосується тільки тих людей, які насправді вирішили покинути школу, коли отримали таку можливість. Неможливо визначити, хто входить в цю групу, але можна оцінити її розмір. Вплив на цю групу назвали локальним середнім ефектом втручання (local average treatment effect, LATE).

 

Таким чином Джошуа Енґріст та Ґвідо Імбенс продемонстрували, які саме висновки про причину і наслідок можна робити з природних експериментів. Їхній аналіз релевантний також і для рандомізованих експериментів, у яких в нас немає повного контролю над тим, хто бере участь у втручанні, що стосується майже всіх польових експериментів. Рамка, розроблена Енґрістом та Імбенсом, широко застосовується дослідниками, які працюють із даними зі спостережень. Чіткіше визначивши припущення, необхідні для встановлення причинно-наслідкового зв’язку, вони також збільшили прозорість – а отже, і достовірність – емпіричних досліджень.

 

Революція в емпіричних дослідженнях

 

Науковий вклад лауреатів на початку 1990-х років продемонстрував, що можливо дати відповіді на важливі запитання про причини і наслідки, використовуючи природні експерименти. Їхній вклад взаємодоповнювальний і взаємопідсилювальний: методологічні відкриття Енґріста та Імбенса про природні експерименти і застосування цього підходу до важливих запитань Кардом проторували шлях для інших дослідників. Тепер у нас є несуперечлива рамка, яка, серед іншого, означає, що ми знаємо, як варто інтерпретувати результати таких досліджень. Праці лауреатів здійснили революцію в емпіричних дослідженнях у суспільних науках і суттєво збільшили можливості дослідницької спільноти дати відповіді на питання, які важливі для всіх нас. 

 

«Цьогоріч премія особлива. Досить конкретна і практична» – коментує Олексій Геращенко, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи. – «Колись економісти намагалися осягнути роботу економіку в цілому. В певному сенсі це була «кабінетна наука», що базувалася на умовиводах про те, як діють люди відповідно до економічних стимулів – купують, продають, заощаджують, змінюють роботу. Натомість згодом виявилося, що нібито логічні умовиводи розбиваються об людську ірраціональність.

Лауреати 2021 року Девід Кард, Джошуа Ангріст і Гвідо Імбенс зосередилися виключно на експериментальному підході, використовуючи подекуди так звані «природні експерименти», коли через ті чи інші події люди, які жили ще вчора поруч в однакових умовах, раптом здобували різні економічні регуляції. Дослідження вчених допомогли краще зрозуміти економічні наслідки міграції, вплив навчання на рівень доходів, зв’язок рівня мінімальної зарплати із зайнятістю населення і багато іншого. Завдяки ним було спростовано цілий ряд міфів, що формували економічну політику урядів.

Коли ми сьогодні бачимо такі зміни в світі, які стосуються тривалості робочого тижня, кількості років навчання в школі, політики мінімальних соціальних стандартів та інших подібних задач, то сприймаємо їх як економічну політику урядів. Але що є її передумовою? Саме розробки і дослідження вчених, які допомагають краще зрозуміти цей світ, в тому числі, і світ економіки».

ТЕКСТ: Нобелівський комітет
Переклад: Марта Льода
Статті
Промо
Проєкт інтелект. Епізод 8: Як приміряти одяг, не заходячи до магазину

Як приміряти одяг, не заходячи до магазину?

Наука
Коли хімія стає зброєю. Уривок з книжки «Вибухова історія людства»

Людство має бойові отруйні речовини і ядерну зброю, вічне джерело енергії, яке водночас може спричинити техногенні катастрофи і радіаційне зараження. Як все це винайшли?

Ідеї
Довіряй, але перевіряй: інтерв’ю з головним редактором журналу «Скептик» Майклом Шермером

У будь-яку мить може з'явитися нова теорія змови. Як зрозуміти, що це омана, і переконати інших довіряти фактам?

Спалах
Світ – велика пробірка: як людям доведеться пристосовуватися до нових мутантів коронавірусу

З’ясовуємо, чим штам вірусу відрізняється від варіанта, як може мутувати коронавірус та як це вплине на розвиток пандемії.

Медицина
Тетрада Фало. Уривок з книжки «Сміх у кінці тунелю»

Лікарям часто доводиться стикатися з труднощами, робити складний вибір і працювати під шаленим тиском. Про свій досвід розповів анестезіолог Іван Черненко у книжці «Сміх у кінці тунелю», яка вийшла у видавництві «Віхола».

Промо
Проєкт інтелект. Епізод 7: Чи може смарт-годинник врятувати життя

Українська компанія Mawi створює смарт-годинники спеціально для вимірювання життєвих показників людини. Про неї сьогодні й поговоримо!