ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Наука — 15.10.19
    ТЕКСТ: Нобелівський комітет
    Переклад: Марта Льода
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Нобелівка з економіки: Дослідження, щоб допомогти бідним

    Як найкраще продумати заходи для зниження глобальної бідності? Застосовуючи інноваційні дослідження на основі польових експериментів. Абгіджіт Баннерджі, Естер Дюфло та Майкл Кремер заклали підвалини для відповіді на це життєво важливе для людства запитання.

    Впродовж двох останніх десятиліть стандарти життя людей майже всюди у світі значно покращилися. У найбідніших країнах економічний добробут (вимірюваний як ВВП на душу населення) з 1995 по 2018 рік подвоївся. Дитяча смертність вдвічі знизилася порівняно з 1995 роком, а відсоток дітей, які відвідують школу, зріс із 56% до 80%.

     

    Попри цей прогрес, залишаються величезні виклики. Понад 700 мільйонів людей досі виживають на вкрай низький рівень доходу. Кожного року п’ять мільйонів дітей досі помирає, не доживши до п’ятирічного віку, часто від захворювань, які можна було б попередити або вилікувати відносно недорогим та простим лікуванням. Половина дітей у світі досі покидають школу без базових навичок писемності та рахування. 

     

    Новий підхід для полегшення глобальної бідності

     

    Щоб подолати глобальну бідність, слід визначити найефективніші типи заходів. Цьогорічні лауреати показали, як проблему глобальної бідності можна вирішити, розбиваючи її на набір менш масштабних, але точніших запитань на індивідуальному та груповому рівні. Потому вони дають відповідь на кожне з них за допомогою спеціально розробленого польового експерименту. Всього за двадцять років цей підхід повністю реформував дослідження в галузі, яка називається економікою розвитку. Ці нові дослідження тепер стабільно дають конкретні результати, допомагаючи полегшити проблеми, що стосуються питання глобальної бідності.

     

    Вже давно відомо про величезний розрив у середньостатистичній продуктивності між бідними та багатими країнами. Проте, як відмітили Абгіджіт Баннерджі та Естер Дюфло, є великі відмінності не лише між багатими і бідними країнами, а й всередині бідних країн. Деякі особи та компанії використовують найновіші технології, тоді як інші (що виробляють схожі товари чи послуги) користуються застарілими засобами виробництва. У такий спосіб низька середньостатистична продуктивність спричинена певними особами і компаніями, які відстають. Що це відображає: нестачу кредитних коштів, погано продуману політику чи те, що людям важко ухвалювати цілковито раціональні рішення про інвестиції? Підхід у дослідженнях, створений цьогорічними лауреатами, займається саме такими видами запитань.

    Велика частка різниці у продуктивності між країнами з високим доходом і країнами з низьким доходом залежить від різниці у продуктивності в самих країнах з низьким доходом.

    Ранні польові експерименти в школах

     

    Перші дослідження лауреатів розглядали, як краще дати раду проблемам, що стосуються освіти. Яке втручання могло би покращити результати освіти найменшим коштом? У країнах з низьким доходом бракує підручників, а школярі часто йдуть до школи голодні. Чи покращилися би результати учнів, якби вони мали доступ до підручників? Чи ефективніше буде давати їм безкоштовні шкільні обіди? В середині 1990-х років Майкл Кремер з колегами вирішили перемістити частину своїх досліджень з північно-східних США до сільського заходу Кенії, щоб знайти відповіді на ці запитання. Вони здійснили низку польових експериментів у партнерстві з місцевою неурядовою організацією (НУО).

    У польових експериментах лауреатів більша кількість підручників і безкоштовні обіди не мали значного впливу, тоді як спрямована допомога слабким учням суттєво покращила результати освіти.

    Чому дослідники обрали польові експерименти? Якщо ви, наприклад, хочете дослідити як доступ до більшої кількості підручників впливає на результати навчання, то просто порівняти школи з різним доступом до підручників не є правильним підходом. Школи можуть відрізнятися за багатьма показниками: багатші родини зазвичай купують дітям більше підручників, оцінки, ймовірно, кращі у школах, де менше дітей з дуже бідних сімей тощо. Один зі способів оминути ці труднощі – переконатися, що школи, які порівнюються, мають однакові середньостатистичні характеристики. Цього можна досягнути, дозволивши випадку вирішити, яка школа потрапить у яку групу для порівняння (давнє усвідомлення, що лежить в основі тривалої традиції експериментів у природничих науках та медицині). На відміну від традиційних клінічних випробувань, лауреати застосували польові експерименти, щоб дізнатися, як люди поводяться у звичному середовищі.

     

    Кремер з колегами відібрали велику кількість шкіл, які потребували суттєвої підтримки, і поділили їх на кільках різних груп у випадковий спосіб. Усі школи в цих групах отримали додаткові ресурси, але у різних формах і в різний момент часу. В одному дослідженні одна з груп отримала більше підручників, тоді як інше дослідження було зосереджене на безкоштовних обідах. Оскільки випадок вирішував, яка школа що отримувала, на початку експерименту не було середньостатистичних відмінностей між різними групами. У такий спосіб дослідники змогли пов’язати пізніші відмінності у результатах навчання з різними видами підтримки. Експерименти показали, що ані більша кількість підручників, ані безкоштовні шкільні обіди не мали впливу на результати навчання. Якщо підручники і мали позитивний вплив, він стосувався лише найуспішніших учнів.

     

    Пізніші польові експерименти показали, що головною проблемою у багатьох країнах з низьким доходом є не нестача ресурсів. Найбільшою проблемою є те, що викладання недостатньо пристосоване до потреб учнів. У першому з цих експериментів Баннерджі, Дюфло та інші вивчали корективні навчальні програми для учнів у двох індійських містах. Школи у Мумбаї та Вадодарі забезпечили новими помічниками вчителів, які мали б підтримувати дітей з особливими потребами. Ці школи були випадково поділені на різні групи, що дозволило дослідникам виміряти вплив помічника вчителя. Експерименти чітко показали, що допомога, спрямована на найслабших учнів, є ефективним заходом у коротко- і середньотерміновій перспективі. Ці ранні дослідження в Кенії та Індії були продовжені багатьма новими польовими експериментами в інших країнах, що зосереджувались на таких важливих питаннях, як здоров’я, доступ до кредитування і застосування нових технологій. Троє лауреатів були на передовій цих досліджень. Завдяки їхній праці польові експерименти стали стандартним методом досліджень впливу заходів для зниження рівня бідності в економіці розвитку. 

     

    Польові експерименти пов’язуються з теорією

     

    Добре розроблені експерименти мають високий рівень вірогідності – у них є внутрішня валідність. Цей метод активно застосовується у традиційних клінічних випробуваннях нових ліків, для яких спеціально набираються учасники. Часто питання в тому, чи певне лікування дає статистично значущий результат, чи ні. 

     

    Експерименти, розроблені цьогорічними лауреатами, мають дві відмінні риси. По-перше, учасники ухвалювали справжні рішення у своєму звичному середовищі, як у експериментальній групі, так і в контрольній групі. Це означає, наприклад, що результати перевірки нових політичних заходів часто можна було застосувати на місці. 

     

    По-друге, лауреати спиралися на основоположне усвідомлення, що багато з того, що ми хочемо покращити (як-от результати навчання) відображає численні особисті рішення (наприклад, серед учнів, батьків та вчителів). Тож стале покращення вимагає розуміння, чому люди ухвалюють ті чи ті рішення, – чим вони послуговуються. Баннерджі, Дюфло і Кремер вимірювали не лише чи певне втручання дієве (чи ні), а й чому

     

    Щоб вивчити стимули, обмеження та інформацію, які створюють мотивацію для рішень учасників, лауреати застосували теорію контракту і поведінкову економіку, за які було вручено Премію в галузі економічних наук у 2016 та 2017 роках відповідно.

     

    Узагальнення результатів

     

    Одним із головних питань є те, чи ці експерименти мають зовнішню валідність –  іншими словами, чи їхні результати можна застосувати в інших контекстах. Чи можна узагальнити результати, отримані в школи Кенії, на школи в Індії? Чи є різниця в тому, хто здійснює певне втручання, спрямоване на покращення здоров’я: спеціалізована неурядова організація чи владні структури? Що трапиться, якщо експериментальне втручання масштабувати з невеликої групи людей на більшу кількість? Чи зачіпає це втручання також і людей поза групою, на яку воно спрямоване, тому що ускладнює їм доступ до обмежених ресурсів або підвищує для них ціни?

     

    Лауреати також були на передовій досліджень з питання зовнішньої валідності і розробили нові методи стосовно впливу на ускладнення доступу та інших побічних ефектів. Тісний зв’язок експериментів з економічною теорією також розширює можливості для узагальнення результатів, оскільки основоположні патерни поведінки часто впливають на ширший контекст.

     

    Конкретні результати

     

    Нижче ми наведемо кілька прикладів специфічних висновків, отриманих з досліджень того типу, який започаткували лауреати, з наголосом на їхніх власних дослідженнях.

     

    Освіта. Тепер у нас є чітке уявлення про головні проблеми у школах багатьох бідних країн. Розклади і способи викладання не відповідають потребам учнів. Серед вчителів є високий рівень абсентеїзму, і освітні інституції загалом слабкі. 

     

    Дослідження за участі Баннерджі й Дюфло показало, що прицільна підтримка слабших учнів має сильний позитивний вплив навіть у середньотерміновій перспективі. Це дослідження стало початком інтерактивного процесу, в якому нові результати досліджень йшли пліч-о-пліч із дедалі більш широкомасштабними програмами підтримки учнів. Ці програми зараз охоплюють понад 100 000 індійських шкіл.

     

    В інших польових експериментах була досліджена нестача чітких стимулів і відповідальності для вчителів, що відображалося у високому рівні абсентеїзму. Одним зі способів підсилення мотивації вчителів стало працевлаштування за короткотерміновим контрактом, який можна продовжити, якщо вчитель показує гарний результат. Дюфло, Кремер та їхні колеги порівняли вплив працевлаштування вчителів на таких умовах зі зниженням співвідношення кількості учнів до вчителів за рахунок зменшення кількості учнів на одного вчителя з постійним працевлаштуванням. Вони виявили, що учні, вчителі яких були на короткотермінових контрактах, показували суттєво вищі результати тестів, і що зменшення кількості учнів на одного постійно працевлаштованого вчителя не мало значних наслідків.

     

    Загалом ці нові дослідження на основі експериментів з питань освіти у країнах з низьким доходом показують, що додаткові ресурси назагал мають обмежену цінність. Зате освітні реформи, які пристосовують викладання до потреб учнів, несуть велику цінність. Покращення шкільного урядування та вимога відповідальності з боку вчителів, які не виконують свою роботу, є також фінансово ефективними заходами. 

     

    Здоров’я. Однією з важливих проблем є питання, чи ліки та охорона здоров’я мають бути платними, і якщо так, то скільки вони повинні коштувати. Польовий експеримент Кремера та співавторів був спрямований на дослідження впливу ціни на попит на таблетки від паразитарних інфекцій. Вони виявили, що 75% батьків давали своїм дітям ці таблетки, коли вони були безкоштовними, порівняно з 18%, коли вони коштували менше за один долар, що також потребує значних субсидій. Згодом багато схожих експериментів виявили те саме: бідні люди надзвичайно чутливі до цін у профілактичній охороні здоров’я.

    Кращий доступ до обслуговування і сильніші стимули підвищили рівень вакцинування

    Низька якість обслуговування – ще одна причина, через яку бідні сім’ї так мало вкладають у профілактичні заходи. Наприклад, відповідальний за вакцинування персонал у медичних центрах часто відсутній на робочому місці. Баннерджі, Дюфло та інші вчені дослідили, чи могли б вирішили цю проблему мобільні клініки для вакцинації, де персонал завжди був би на місці. Рівень вакцинації у відібраних випадковим чином селах з появою клінік виріс втричі: 18% проти 6%. Цей рівень зростав ще сильніше, до 39%, якщо родини отримували як бонус мішечок сочевиці, коли вакцинували своїх дітей. Оскільки мобільна клініка мала високий рівень фіксованих цін, загальна вартість вакцинації насправді зменшилася вдвічі, попри додаткові витрати на сочевицю.

     

    Обмежена раціональність. У дослідженні вакцинування стимули і краща доступність до медичних послуг не вирішили проблему повністю, оскільки 61% дітей залишилися імунізованими частково. Низький рівень вакцинування у багатьох бідних країнах, ймовірно, має інші причини. Одна з них – люди не завжди цілком раціональні. Це пояснення може бути важливим і для інших спостережень, які, принаймні спочатку, важко зрозуміти.

     

    Одним з таких спостережень є те, що люди неохоче застосовують сучасні технології. У добре продуманому польовому експерименті Дюфло, Кремер та інші досліджували, чому власники невеликих земельних ділянок – особливо в Африці на південь від Сахари – не застосовують відносно простих інновацій, як-от штучні добрива, хоча вони б їм принесли великі переваги. Одним із пояснень є концентрація на сьогоденні: сьогодення займає основну увагу людей, тож вони відкладають рішення стосовно інвестування. Коли надходить завтра, вони знову стикаються з тим самим рішенням і знову вирішують відкласти інвестицію. Результатом може бути замкнене коло, в якому людина не вкладає коштів у майбутнє, хоча це в її довготермінових інтересах.

     

    Обмежена раціональність тягне за собою важливі наслідки для розробки політики. Якщо в людей є схильність до концентрації на сьогоденні, то тимчасові субсидії кращі, ніж постійні: пропозиція, що актуальна лише тут і зараз, знижує стимули до відкладення інвестування. Саме це Дюфло, Кремер та їхні колеги виявили у своїх експериментах: тимчасові субсидії мали значно сильніший вплив на використання добрив, ніж постійні. 

     

    Мікрокредитування. Економісти розвитку застосували польові експерименти і для оцінки програм, які вже були імплементовані у великому масштабі. Одним із прикладів є масове введення мікрокредитування у різних країнах, яке викликало великий оптимізм.

     

    Баннерджі, Дюфло та інші провели початкове дослідження програми з мікрокредитування, зосередженої на бідних домогосподарствах в індійській метрополії Гайдарабад. Їхні польові експерименти показали дуже незначний позитивний вплив на інвестування у наявні малі бізнеси, але не виявили жодного впливу на споживання чи інші індикатори розвитку ні за 18, ні за 36 місяців. Польові експерименти в таких країнах, як Боснія і Герцеговина, Ефіопія, Марокко, Мексика і Монголія, принесли схожі результати.

     

    Вплив на політику

     

    Праця лауреатів мала безумовний вплив на політику, як прямий, так і непрямий. Звісно, неможливо точно виміряти, якими важливими були їхні дослідження для формування політики у різних країнах. Проте у деяких випадках можливо простежити прямий зв’язок між дослідженнями і політикою.

     

    Деякі з досліджень, процитованих вище, справді мали прямий вплив на політику. Дослідження корективного навчання врешті дали аргументи на користь широкомасштабних програм з підтримки, які наразі охопили понад п’ять мільйонів дітей в Індії. Дослідження ліків від паразитів показали не лише те, що це лікування має безсумнівний позитивний вплив на здоров’я школярів, але й що батьки дуже чутливі до цін. Згідно з цими результатами, ВООЗ рекомендує розповсюджувати ліки безкоштовно для понад 800 мільйонів школярів, які живуть в регіонах, де понад 20% з них мають особливий вид паразитарної глистової інфекції.

     

    Існують також грубі оцінки кількості людей, на життях яких вплинули результати цих досліджень. Одна з таких оцінок зроблена завдяки глобальній дослідницькій мережі, яку допомогли заснувати двоє лауреатів (J-PAL); програми, які збільшилися в масштабі після оцінки з боку дослідників у мережі, охопили понад 400 мільйонів людей. Проте це очевидно занижена оцінка загального впливу досліджень, адже далеко не всі економісти розвитку пов’язані із J-PAL. Праця над зниженням рівня бідності містить також відмову від вкладення коштів у неефективні заходи. Уряди та організації вивільнили суттєві ресурси для ефективніших заходів, закривши численні програми, які були оцінені вірогідними методами і виявилися неефективними.

     

    Дослідження лауреатів мали також непрямий вплив, змінивши спосіб роботи громадських установ та приватних організацій. Щоб ухвалювати кращі рішення, дедалі більша кількість організацій, які борються з глобальною бідністю, почали систематично оцінювати нові заходи, часто з допомогою польових експериментів. 

     

    Цьогорічні лауреати зіграли вирішальну роль у реформуванні досліджень у галузі економіки розвитку. Лише за 20 років галузь почала процвітати і стала переважно експериментальною сферою мейнстрімної економіки. Ці нові дослідження, засновані на експериментах, вже допомогли полегшити тягар глобальної бідності і мають великий потенціал для покращення життя найбідніших людей на планеті. 

    Значення відкриття коментує економіст Олексій Геращенко

    Більшість підручників з макроекономіки – це свого роду екскурс в історію успішних країн зі спробою віднайти ті рушійні сили, які визначають природу багатства. Хтось у цих дослідженнях іде від пошуку оптимального державного впливу, хтось від політики регулювання грошового ринку, хтось шукає секрети побудови якісних інститутів. На все це накладається потужна математична база, і економіка перетворюється на складну зарозумілу науку, яка претендує на знання правильних відповідей, натомість чомусь їх не дає, адже бідність і злидні не залишилися в минулому. Вони – частина життя, яке оточує нас. Цьогорічні нобелівські лауреати Абгіджіт Баннерджі, Естер Дюфло та Майкл Кремер вирішили піти зовсім з іншого боку, відійшовши від кабінетних висновків на користь конкретних експериментів у бідних країнах, аби встановити, що саме спонукає людей на ті чи інші вчинки, що змушує їх залишатися в пастці бідності. З їхніх досліджень випливало, скажімо, що, так, освіта дітей сприяє їх подальшому добробуту, проте в Індії лікування хвороб, пов’язаних із гельмінтами (діти пропускають заняття чи соромляться йти до школи) дає для рівня освіти більше, ніж курси та підручники. На основі подібних досліджень в різних сферах, об’єднаних питанням подолання бідності, було переглянуто цілу низку програм, зміщено пріоритети у фінансуванні освіти, медицини, інфраструктури тощо. Економіка в їхній інтерпретації йшла не від того, що належить робити людині, а від конкретних живих спільнот людей з їхніми парадоксальними мотивацією та діями. Так, можна сказати, що роботи цьогорічних лауреатів загалом продовжують тренд поведінкової економіки, що не поспішає робити логічні висновки, а вивчає на практиці психологію прийняття людиною тих чи інших економічних рішень. Цей напрям, за великим рахунком, досі формує методологічну базу на відміну від тих підходів, які вже все пояснили і прорахували, але натомість не вирішили базових фундаментальних проблем людства. Замість чарівної пігулки секрету багатства і добробуту Абгіджіт Баннерджі, Естер Дюфло та Майкл Кремер спрямовують погляд на мільярди тих, кому вона не допомагає, шукаючи цілком конкретні шляхи не просто економічного прогресу, а зростання для тих, хто найбільше цього потребує. Без розуміння економіки бідності економіку багатства не побудуєш, – ніби кажуть вони. Важко не погодитися, що ця думка варта уваги і відзнаки.

    ТЕКСТ: Нобелівський комітет
    Переклад: Марта Льода
    Статті
    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?

    Космос
    Що таке сонячні плями і чи впливають вони на людей

    Чи можуть спалахи на Сонці та магнітні бурі провокувати погане самопочуття в людей?

    Ідеї
    Пропаганда у російському кіно

    Як кіно стало частиною пропагандистської та політичної ідеології росії та чи можна якось дати цьому раду?