Озвучена стаття Космос — 20 травня, 2019

Сам удома?

ТЕКСТ:

ІЛЮСТРАЦІЇ: Анна Сарвіра

Чи є життя на іншому боці нашої або будь-якої іншої галактики, чи Земля справді єдина така планета у цілому Всесвіті? А якщо є, то яке воно: найпростіші організми чи розвинені цивілізації? Чи вдасться нам налагодити з ними контакт? Чому вони самі досі не вийшли на зв’язок? Серед учених розгортаються дискусії та суперечки щодо можливості існування позаземного життя і ось чому.

Парадокс Фермі: де всі?

Усе почалося зі сміття: 1950 року в Нью-Йорку почали зникати сміттєві урни. На злобу дня карикатурист Алан Данн опублікував у журналі The New Yorker карикатуру з прибульцями, які забирають урни до своїх космічних тарілок. І от під час обговорення карикатури з колегами за обідом фізик Енріко Фермі запитав: «А де ж усі прибульці?». З цього запитання розпочалася серйозна дискусія. Справді, якщо десь у межах Всесвіту є високорозвинені цивілізації, то чому ми їх не бачимо? Жодного сліду: ні кораблів, що крадуть урни з Нью-Йорка, ні зондів, що вивчають планети, ні радіосигналів. У цьому й полягає парадокс Фермі.

В одному лише Чумацькому Шляху нараховують близько 300 мільярдів зірок. Кількість галактик у Всесвіті приблизно така ж. І у кожній із них іще близько 300 мільярдів зірок. Де ж ті цивілізації, які, можливо, значно розвинутіші за людську і вже створили умовні Федерацію, Зоряний флот і подорожують простором-часом зі швидкістю світла, воюючи з умовними клінгонами, як у Star Trek? Адже Земля утворилась аж через дев’ять мільярдів років після Великого вибуху, тож інші планети могли утворитися й раніше. Їх можуть бути мільйони лише у нашій галактиці, а що як хоча б на одній із них зародилося життя? Кілька мільйонів років було би достатньо для розвитку потужної цивілізації!

Розмірковуючи над схожими питаннями, астроном Френк Дрейк сформулював рівняння, завдяки якому спробував визначити кількість розвинутих цивілізацій, готових вступити у контакт із людством. Ідея рівняння з’явилася під час підготовки до першої зустрічі SETI (англ. Search for Extraterrestrial Intelligence, укр. Пошук позаземного розуму – прим. ред.).

До складових рівняння входить кількість зірок, що виникають за рік у нашій галактиці (R); кількість планет на зірку, що має планети (fp); середня кількість планет із придатними для життя умовами (ne); ймовірність зародження життя (fl) і ймовірність зародження розумного життя (fi); відношення планет із розумним життям, що готове вийти на контакт, до загальної кількості планет із розумним життям (fc ); час існування таких цивілізацій (L).

Втім, рівняння не дає точних результатів, і обчислення постійно відрізняються.

Частково це пов’язано з новими дослідженнями в астрономії. Наприклад, кількість зірок, що утворюються в нашій галактиці за рік, у 1961 році Дрейк оцінював у 10, а останні розрахунки NASA передбачають 1-3 зірки. Середню кількість планет на зірку, що має планети, із придатними для життя умовами Дрейк оцінив у 2, тоді як за даними космічного телескопа Кеплера цей показник дорівнює 0,4.

Параметри fl, fi, fc базуються лише на припущеннях. Засновник The Mars Society (з англ. Марсіанське товариство – ред.) Роберт Зубрін вважає, що хоч складно вирахувати точні цифри, найпроблемнішим показником є L – час існування цивілізацій. Його значення коливається від сотень до десятків мільйонів років.

Тієї самої думки дотримується історик науки, засновник The Sceptics Society (з англ. Товариство скептиків – ред.) Майкл Шермер. У колонці на власному сайті він пише, що через таке коливання результати дуже різняться: від 4 тисяч Томаса Макдоноу до мільйона Карла Саґана. Сам Шермер дає L оцінку 420 років з розрахунку на те, що 60 земних цивілізацій загалом проіснували 25 234 роки. Цивілізацій, що готові сконтактувати з людством, на його думку– 3,36.

У 1974 році SETI навіть надіслали радіосигнал з обсерваторії Аресібо у Пуерто-Ріко з інформацією про атомні числа, людство, склад нашої ДНК, Сонячну систему. Повідомлення складали Френк Дрейк і Карл Саґан. (Однак це не перший радіосигнал, надісланий людством іншопланетянам: перше послання до позаземних цивілізацій, відоме як «Мир, Ленін, СРСР», відправили з Євпаторії у 1962 році).

Також SETI моніторять сигнали з космосу, намагаючись виявити та розшифрувати сигнали штучного походження. Для виявлення штучних сигналів на комп’ютер надсилають дані з радіотелескопа Аресібо, а після обробки результати передаються у Лабораторію космічних наук Каліфорнійського університету. Для того, щоб пришвидшити обробку радіосигналів, у 1999 році запустили проект SETI@Home. Кожен користувач ПК, що має доступ до Інтернету, може долучитися до проекту. Наразі у проекті бере участь понад мільйон учасників.

На сьогодні SETI отримали кілька дивних сигналів, які відрізняються від природних, однак підтверджень, що вони штучні, теж немає. Одним із перших був зафіксований сигнал «WoW!» від 15 серпня 1977 року. За допомогою SETI@Home у 2004 році виявили сигнал «SHGb02 + 14a», проте дослідники вважають, що це був збій радіотелескопа Аресібо.

А вже в 2009 році у межах проекту SERENDIP (з англ. Search for Extraterrestrial Radio Emissions from Nearby Developed Intelligent Populations – пошук позаземного радіовипромінювання від сусідніх розумних цивілізацій – прим. ред.) було виявлено близько 400 підозрілих сигналів, однак цих даних все-таки недостатньо, щоб довести, що вони належать позаземному інтелекту. Зрештою, прибічники існування позаземного життя не здаються і створюють безліч гіпотез, щоби пояснити парадокс Фермі.

У далекій-далекій галактиці

Хоча зірок і галактик більше, ніж піщинок на всіх земних пляжах, відстань між ними величезна. Візьмемо, наприклад, відстань до найближчої (крім Сонця, звичайно) до нас зірки Проксими Центавра, що розташована на відстані 4,3 світлових років. Уявіть, що ми летимо до неї на кораблі, який рухається зі швидкістю 56 тисяч км/год. У масштабах космосу така швидкість просто мізерна, адже в такому разі дістатися туди ми зможемо лише за 81 тисячу років. Після такого політ на Марс здається миттєвою телепортацією. А як щодо радіосигналів?

Уже згадуваний радіосигнал, який надіслали з Аресібо, рухаючись зі швидкістю світла, дійде до зоряного скупчення у сузір’ї Геркулеса за 25 тисяч років. Тобто чекати, поки дійде сигнал, лишилося ще 24 955 років (станом на 2019 рік). Якщо там усе-таки є цивілізація, і вона настільки розвинута, щоби його зловити, розшифрувати й одразу відповісти, потрібно ще 25 тисяч років.

Можливо, до того часу, як відповідь надійде до Землі, людство припинить своє існування. Карл Саґан вважав, що середня відстань між технологічно розвинутими цивілізаціями становить близько 300 світлових років (за умови, що їх мільйон і вони рівномірно розподілені). Тобто час запиту та відповіді становитиме 600 світлових років. Та навіть за таких оптимістичних умов, найшвидша відповідь на повідомлення Аресібо нас чекає як мінімум через 556 світлових років.

Гіпотеза зоопарку

Якщо ми вже згадали Star Trek, то варто сказати про гіпотезу зоопарку. Йдеться про те, що розумні цивілізації існують, однак людство ще примітивне, тож, на думку цих цивілізацій, поки не готове до контакту. І це справді нагадує легендарний серіал. Одним із головних принципів Зоряного флоту було не втручатись у життя планет поза межами Федерації.

Інформація про інші форми життя могла змінити хід розвитку таких цивілізацій або навіть призвести до їхнього самознищення. Тож, можливо, ще не відомі нам цивілізації спостерігають за людством, як за тваринами у зоопарку: «Дивись, але не чіпай (і не годуй!)».

Великий фільтр

Є ще гіпотеза Великого фільтру, яку запропонував Роберт Генсон у 1996 році. Вона стверджує, що під час тривалого еволюційного процесу розвиток цивілізації доходить до певного етапу, подолати який неможливо або малоймовірно. Цим бар’єром і є Великий фільтр. Він може бути як природним – катастрофи на кшталт метеоритів; так і штучним – самознищення внаслідок ядерної війни чи екологічної катастрофи. В такому разі є кілька варіантів розвитку подій.

Ми перші. Тобто Всесвіт перебуває ще на тому етапі розвитку, де немає цивілізацій, які досягнули достатнього рівня, щоб налагоджувати контакт одне з одним, а Великий фільтр іще далеко попереду. За теоретичними розрахунками Royal Astronomical Society (з англ. Лондонське королівське астрономічне товариство, RAS), коли 4,6 мільярди років тому зародилася наша Сонячна система, існували лише 8 % потенційно придатних для виникнення життя планет. Тобто 92 % цих планет на той час іще не зародилися. Такий висновок науковці RAS зробили на основі даних космічних телескопів «Габбл» та «Кеплер».

За даними NASA (станом на січень 2018 року) телескоп Кеплера виявив 4496 кандидатів в екзопланети (планети, що перебувають поза Сонячною системою – прим. ред.), ще 2341 класифіковано як екзопланети, а 30 із них перебувають у зонах, придатних до життя, – і це лише за 8 років функціонування телескопа. Цю зону астрономи визначають за допомогою розміру та світності зірки, розміру планети та її відстані від своєї зірки. Загалом науковці прогнозують існування мільярда екзопланет у нашій галактиці. А якщо врахувати кількість галактик, то шанси, що десь не лише утвориться життя, а й розвинеться цивілізація, зростають.

Ми всі помремо, або Великий фільтр попереду. Великий фільтр можна назвати природним відбором космічних масштабів (до Зоряного флоту можуть вступити тільки найкращі!). І в цьому варіанті розвитку ми наближаємося до нього. Наприклад, нас може чекати ядерна війна, зміни клімату чи загрози із космосу: від падіння метеорита до потужного гамма-спалаху.

Схожий варіант розвитку подій описує китайський письменникфантаст Лю Цисінь. У романі «Проблема трьох тіл» він оповідає про планету Трисоляріс у потрійній зоряній системі, жителі якої досягли можливості подорожувати на далекі відстані у космосі (і передавати радіосигнали), коли їхня цивілізація відродилася у 192-й раз. До цього цивілізації вимирали від екстремальних умов, які спричиняв нестабільний рух світил.

Ми особливі. Ми єдині, хто пройшов Великий фільтр, і в найкращих традиціях екзистенціалізму залишилися наодинці перед величчю космосу. А цивілізації з планет, що утворилися раніше, ніж наша, зникли ще до народження людства. Або ж Усесвіт настільки суворий, що зародження самого життя – це і є Великий фільтр. І наступна гіпотеза тісно пов’язана з цим варіантом розвитку подій.

Принцип пересічності vs. виняткова Земля

Перший принцип полягає у тому, що загалом у Всесвіті життя настільки поширене, що іншим цивілізаціям просто нецікаво досліджувати якусь маленьку блакитну цятку на краю Чумацького Шляху. Настільки, що навіть для зоопарку не годиться. Якщо ви тепер думаєте образитися на гіпотетичні цивілізації – не поспішайте. Можливо, це той випадок, коли мовчання – золото. Бо ще вирішать побудувати тут міжгалактичне шосе, а не в кожного під рукою є рушник для автостопу! (Інструкцію з використання рушника читайте в книжці Дуґласа Адамса «Автостопом по галактиці»).

Протилежною гіпотезі пересічності є гіпотеза виняткової Землі. Вона виходить із антропного принципу, згідно з яким розвиток життя потребує безлічі випадкових обставин, як-от «правильна» зірка і розташування відносно неї, супутник та навіть планети-сусіди (Юпітер захищає Землю від астероїдів з поясу астероїдів), умови на самій планеті – від магнітосфери до клімату. І якби хоча б один із цих параметрів був відсутнім, життя не виникло би.

Ви не побачите консенсусу щодо переваги котроїсь із гіпотез, адже поки що у людства немає можливості їх перевірити. Наприклад, письменник-фантаст Майкл Крайтон заявив, що SETI – це не наука, а дискусії про позаземне життя, що нагадують релігію. Тим не менше, у лютому 2018 року під час AMA (англ. Ask Me Anything, укр. Запитай у мене про будь-що) на платформі Reddit Мічіо Кайку написав, що до кінця століття ми зможемо зв’язатися з іншою цивілізацією. Тож поки нам залишається слухати мовчання Всесвіту і сподіватися, що його хтось (не)порушить. 

0:00/0:00

Популярні статті

Стаття Суспільство — 27 березня

Як Росія завойовувала вплив у країнах Африки

Стаття Космос - 29 лютого

Куншткамера з Девідом Сперґелом про реліктове випромінювання, НАЯ (НЛО) та співпрацю з українськими науковцями

Стаття Пост правди - 25 березня

Пост правди, епізод 7: Анонімність в телеграмі