fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І миттєво отримуй 9 електронних журналів Куншт у подарунок.

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Наука як мистецтво — 12.08.21
ТЕКСТ: Марія Прокопенко
Ілюстрації: Каталіна Маєвська, Вікторія Сідорова, МІСТ
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Пазл склався. Як реставратори відновлюють вигляд речей, яким понад дві тисячі років

У кургані Товста Могила, поруч із гробницею скіфського аристократа, у двох могилах поховали шістьох коней. Трьох – для володаря, і трьох – для його помічника. За віруваннями скіфів, коні мали доправити людей в потойбіччя. Щоб захистити вершників від демонів на цьому шляху, коней вбирали у специфічну амуніцію. На одному з налобників зобразили змієдіву – богиню з переплетенням змій і пагонів замість ніг. Існує версія, що вона мала зустрічати скіфського володаря в потойбіччі. 

 

П’ятдесят років тому група науковців під керівництвом Бориса Мозолевського дослідила курган Товста Могила. Він розташовувався поблизу міста Покров (тодішня назва – Орджонікідзе) Дніпропетровської області і датується IV ст. до н. е. На дослідників чекали кілька сенсацій. Вперше археологи знайшли непограбовані поховання скіфської аристократії – це стосується поховань жінки та дитини. Чоловіче поховання виявилося понищеним та пограбованим ще в скіфську добу, можливо, з ритуальною метою. 

 

Якимось дивом грабіжники не помітили пектораль – вишукану нагрудну прикрасу, виготовлену античними майстрами на замовлення скіфів. Це саме та пектораль, яку кожен український школяр бачив у підручнику з історії та якій присвячені сотні розвідок науковців із різних країн. Дослідники знайшли й інші унікальні предмети, щоправда, багато з них були потрощені або зруйновані часом. Серед таких – і налобник зі змієдівою. 

 

Велика частина речей з Товстої Могили, зокрема пектораль, потрапила до Музею історичних коштовностей України (філія Національного музею історії України – МІСТ). Деякі – насамперед через крихкий стан – зберігалися в фондах. Тепер вперше за кілька десятків років їх можна побачити на виставці «Пектораль. Знахідка століття» в МІКУ. Щоб відвідувач міг якомога повніше уявити, як виглядали та для чого призначалися певні експонати, майже рік працювали музейні реставратори Сергій Синьоокий, Віталій та Сергій Проволовські. Вони розповіли, як «лікували» історичні речі.

Батіг, від якого залишилась лише золота стрічка

 

Реставрацію проводять, щоб врятувати та «підлікувати» предмет, а також щоб запобігти його руйнуванню в майбутньому. Реконструкції виготовляють, щоб створити якомога повніше уявлення про предмет, адже за тисячі років багато речей вийшли з вжитку або змінилися так, що важко зрозуміти, як вони використовувалися.

 

Реконструкції створюють за допомогою промальовок, які дають науковці. Так працювали з батогом, знайденим у чоловічому похованні, а саме в дромосі (коридорі), який вів від вхідної ями до поховальної камери. Археологи знайшли золоту стрічку, скручену спіраллю в 11 витків. Вона прикрашала дерев’яне руків’я батога, яке за дві з половиною тисячі років зотліло. Науковці зрозуміли, що стрічка прикрашала саме руків’я батога, бо про це говорили знахідки з інших скіфських курганів. У похованнях, що збереглися у вічній мерзлоті Гірського Алтаю, знаходили навіть і самі дерев’яні руків’я, обплетені подібною стрічкою. 

 

Поруч зі стрічкою лежали 18 золотих намистин. Достеменно невідомо, який предмет вони оздоблювали – батіг чи горит (футляр для лука та стріл), знайдений поруч. 

 

Знахідки органічних матеріалів скіфської доби на території України є великою рідкістю. Тож реставратори повинні були показати, як виглядав предмет, маючи лише розламане оздоблення. Юрій Полідович, провідний науковий співробітник МІКУ і співкуратор виставки «Пектораль. Знахідка століття», пояснює, що реконструкції намагаються робити на аналогіях, які належать до конкретного періоду, у даному випадку – до скіфської доби. 

Реконструкція батога

«Всі предмети з часом змінюються. Аналогічні предмети скіфської доби знаходили у високогірних курганах на Алтаї та в пустельних районах китайського Сіньцзяна. Відомі зображення предметів та їхніх окремих елементів зводяться докупи, і на основі цього створюють реконструкцію», – каже Юрій Полідович. 

 

Реставратори виготовили дерев’яне руків’я з горішини. Те, що можна з’ясувати доволі точно, – його діаметр та форму. Це вираховується за діаметром витків стрічки, яка йде на звуження. Також реставратори зробили імітацію деревини, полірованої постійним тертям об долоню – щоб річ виглядала так, наче використовується в побуті. 

 

Для гнучкої частини та темляка (петлі, яку накидали на руку) музейники використовували сиром’ятну шкіру. Вузли робили максимально прості. Орієнтувалися не лише на стародавні артефакти, але і на речі, які східні народи використовували кількасот років тому. Реставратор Сергій Проволовський наводить приклад того, наскільки все не змінюється: «Тип обмотки, як у цього батога, трапляється і в сучасних нагаях, яким 100–300 років, у людей, які не здогадувалися про існування скіфів».

 

Реконструкція – лише варіант того, як могло бути. Можливо, згодом в якомусь похованні знайдуть аналогічний батіг, і дослідники отримають чіткіше уявлення про цю скіфську річ. Відповідно, нова реконструкція буде інакшою, точнішою.

 

Страшно красиве кінське спорядження

 

Реставратори багато працювали з прикрасами кінських вуздечок, знайденими поблизу чоловічого поховання. Щоб зрозуміти, як розташовувалися ці золоті та срібні предмети, їх закріпили на планшетах у вигляді кінських голів. Один із найоригінальніших предметів – налобник у вигляді змієдіви. Археологи знайшли його зруйнованим, зазвичай цей предмет не експонується.  

 

«У похованні предмети можуть лежати поруч, але ступінь збереженості відрізнятиметься. Ось змієдіва була дуже крихка, довелося просочувати її синтетичним полімером – паралоїдом», – говорить реставратор Сергій Синьоокий. 

 

Цей налобник зроблений зі срібла з позолотою. Можна в деталях уявити, як виглядав предмет, завдяки аналогу. У кургані Велика Цимбалка, що в сучасній Запорізькій області, у 1860-х роках експедиція Імператорської археологічної комісії знайшла золоту річ, виготовлену за тією самою формою. Налобник зберігається в Росії. А предмет із Товстої Могили можна побачити на виставці, підложка з графічною промальовкою богині унаочнює відсутні елементи. 

 

Утім час не лише відбирає, але і додає. До бляшки з комплекту спорядження зі змієдівою приріс фрагмент стрижня псалія (деталі кінської вуздечки), виготовлений із чорного металу. Його вже не відокремити. Можна сказати, що він та кінська прикраса вросли одне в одного. 

Прикраса кінської вуздечки

Юрій Полідович розповідає, що в реконструкціях кінського спорядження допомагає точна фіксація знахідок під час розкопок. Тому для археологів важливо зафіксувати, де саме лежав предмет, як це співвідносилося з розташуванням інших деталей. І саме тому мародери, які грабують кургани в наш час, приносять велику шкоду, навіть якщо копають суто заради «любові до історії». Інформація про предмет важлива не менше, ніж сам предмет, а так вона втрачається.

 

Завдяки фіксації знахідок музейники реконструюють взаєморозташування деталей в оздобленні: вудила, налобники, наносники та нащічники тощо. До речі, кінське спорядження з Товстої Могили мало не лише функціональні деталі. У коней були шкіряні нагрудники з бляхами, до яких прикріплювали дзвіночки. Коли кінь рухався, усе це гриміло, щоб відлякувати демонів.

 

З шести коней у чоловічому похованні лише два були загнуздані, спорядження для інших чотирьох лежало поруч. Імовірно, скіфи уявляли, що під час довгої дороги в потойбіччя володарю з помічником доведеться змінювати втомлених коней. Зображення на бляхах коней, які призначалися для різних етапів шляху, відрізняються. Це можна відстежити за викарбуваними на нащічниках птахами. Поступово вони стають більш повітряними, абстрактними, деталі прокреслені все менше, а хвости уподібнюються до зміїних – наче в богині, яка мала зустрічати в потойбіччі. 

 

Колесо до воза

 

Одним із найнезвичніших предметів, з яким працювали реставратори, виявилась дерев’яна ступиця від колеса до поховального воза. Ступиця – це центральна частина колеса, вона зберігається в Інституті археології НАН України. На возі привезли до поховання тіло жінки. За віруваннями, на цьому катафалку вона мала дістатися потойбіччя. Віз був чималий: діаметр колеса становив 1,2 м. 

 

За понад дві тисячі років дерево стало, наче вугілля. Реставратори просочували ступицю спеціальними речовинами, щоб закріпити та упередити осипання. Також довелося прибирати блиск клею від попередньої реставрації. Ще дві деталі від воза, які показують на виставці, – ковані металеві накладки на колесо разом із цвяхами.

Дерев'яна ступиця

Щоб відвідувачі уявили, як ці шматки металу та дерева розташовувалися на колесі, у музеї створили його модель з оргскла. Щоправда, трохи меншого розміру, бо колесо в оригінальних параметрах не помістилося б у вітрині. Старший науковий співробітник музею Марина Луцик промалювала колесо на основі замальовок і записів з розкопок, потім на основі цього вирізали прозору пласку модель. 

 

Золото, яке травмують доторки

 

Ще один виклик – золоті накладки ритона, посудини у вигляді рогу, яку знайшли в чоловічому похованні. Збереглося лише два фрагменти оздоблення, і вони були дуже тьмяні. Коли реставратори розчистили їх, виявилося, що золото навіть зберегло блиск. 

 

«Метал надзвичайно тонкий, завтовшки 0,2 міліметра, і тому кожен доторк до нього – це травма, він руйнується», – зауважує реставратор Віталій Проволовський. Щоб науковці могли і надалі працювати з цими предметами та роздивлятися їх зворотній бік, музейники зафіксували накладки на основі з оргскла. 

Золоті накладки ритона

Усі матеріали реставраторів мають бути зворотними – тобто такими, які можна прибрати. Як клей музейники використовують синтетичний полімер, паралоїд Б-72, який легко розчиняється. Раніше реставрація була грубша. По-перше, підклеювати щось могли на ПВА. А під час польової реставрації (тобто на розкопках) предмети з благородних металів занурювали в кислотний розчин. Наприклад, соляної кислоти. Робили так радикально, щоб прибрати корозію і залишити лише непоруйнований благородний метал. За сучасними підходами, корозія теж є частиною історії предмета. Тому її стабілізують і консервують артефакт. 

 

У реконструкції немає жорстких правил. Чимало залежить не лише від наукових даних, але й від смаку, часу і ресурсів реставраторів. Сергій Синьоокий каже: «Можна зробити щось мінімалістичне, можна скомбінувати експонати з сучасними матеріалами на кшталт скла та оргскла – не обов’язково, щоб вони були максимально наближені до оригінальних. Рішень маса. От для кінського спорядження можна було б зробити прямокутні планшети, а поруч поставити малюнок голови коня. Ми зробили складніше, але завдяки цьому силуету змінюється сприйняття предмета. Власне, подача має посилити увагу до предмета, дати об’ємне розуміння, як його використовували. Але реконструкція не повинна “кричати” більше за предмет. І, звісно, предмету має бути комфортно і безпечно».

 

Після виставки частина реставрованих предметів повернеться до фондів. Але до 31 жовтня реконструкції, про які ми розповіли, та інші унікальні артефакти з кургану Товста Могила можна побачити на виставці «Пектораль. Знахідка століття» в Музеї історичних коштовностей України.

ТЕКСТ: Марія Прокопенко
Ілюстрації: Каталіна Маєвська, Вікторія Сідорова, МІСТ
Статті
Головний подкаст
Головний подкаст. Епізод 3: Розлади аутистичного спектру

Чому дитина може не дивитися в очі та мати труднощі з мовленням? А ще бути зацикленою на одній темі чи грі?

Спалах
«Флурона» – КітПес вірусного світу чи звична річ для вірусологів?

2022 рік поповнив пандемічний словниковий запас новим терміном – «флурона». Що це і наскільки вона може бути небезпечною?

Пост правди
Пост правди, сезон 2. Квазірелігії

Як японець Сьоко Асахара зібрав довкола себе релігійне угруповання і спонукав послідовників вчинити теракт у токійському метро? Чому люди стають членами небезпечних квазірелігійних груп?

Ідеї
«Мене найбільше надихають українські вчені»: 9 запитань Ользі Масловій і Ніці Бєльській

Говоримо з Ольгою Масловою та Нікою Бєльською, авторками книжки «Коли я нарешті висплюся».

Людина
Шосте чуття: що таке нейромаркетинг. Інтерв’ю з Віктором Комаренком

З чим у киян може асоціюватися запах ванілі? Як з'явилися кава-брейки? Розповідає нейрофізіолог Віктор Комаренко.

Головний подкаст
Головний подкаст. Епізод 2: шизофренія

Розповідаємо, чому виникає шизофренія та як загальмувати її розвиток.