fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Ми теж не любимо поп-ап. Але нам потрібна твоя підтримка!

Ми теж не любимо поп-ап. Але нам потрібна твоя підтримка!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису
Блог — 12.08.19
ТЕКСТ: Дмитро Ісаєв
Фото: JR Korpa/Unsplash
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Побачити небачене

Ми думаємо, що уява доступна всім, але існують люди, для яких слово «уявити» означає зовсім не те. Якою буває уява, з якого віку ми розвиваємо здатність уявляти і навіщо це нам? І, зрештою, чи це справді тільки людська риса? Про це все розповідає Дмитро Ісаєв.

Здатність мозку уявляти те, чого нема, цікавила людство протягом декількох тисячоліть. Здавалося дивом, що ми можемо уявити не тільки те, чого зараз нема перед нами, а й речі, яких ми не бачили або ж яких узагалі не існує. 

 

Уява допомагає людям передбачати наслідки події, вирішувати складні проблеми, раціонально оцінювати обставини, шукати причинно-наслідковий зв’язок. Уява також стає в пригоді, коли людям треба відволіктися від повсякдення й перенестися до іншої реальності, це буває, коли ми, наприклад, слухаємо чи читаємо художній твір.

 

Уява може проявлятися через наші відчуття. Вважають, що буває зорова, слухова, нюхальна, тактильна, смакова та кінестезична уяви.

 

Ми біологічні істоти, у яких зір відіграє найбільшу роль у відчутті світу, тому саме слово уява асоціюється із зоровою уявою. Зорова уява – це коли ви за власним бажанням створююте візуальне зображення того, чого ви не бачите. Уявіть собі яблуко: як детально ви можете його роздивитись? А чи можете ви покрутити яблуко і роздивитись його із різних боків? Є люди, які роблять це легко, а є такі, що ледве можуть це зробити. 

 

Люди відрізняються за здатністю уявити собі щось. Крім того, ступінь здатності до уяви залежить від нашого психічного стану і може змінюватися доволі швидко. Дослідження знімків мозку, отриманих на фМРТ, показали, що активність мозку у людей із сильною та слабкою уявою суттєво відрізняється.  

 

У людей, що можуть легко уявляти, активність мозку під час цього процесу нижча. Пояснення цього феномену полягає у тому, що інтенсивності уяви заважає активація деяких зон мозку, а в людей із поганою уявою ці зони мозку активуються, що і призводить до збільшення активності зі зменшеною продуктивністю. 

 

У приблизно 4% населення немає здатності до зорової уяви, цей феномен, або ж розлад, називається афантазія. Люди з такою особливістю сприймають фрази на кшталт: «уявіть собі» як алегорію. Розумовими здібностями чи іншими поведінковими характеристиками вони не відрізняються від інших. Здатність уявляти також можна втратити внаслідок травми чи операції. Цікавий випадок трапився зі співзасновником браузера Firefox Блейком Россом. Коли він дізнався з газет, що один пацієнт після нейрохірургічної операції втратив здатність до зорової уяви, він заявив, що люди таке вигадують, немов би хтось може уявити картинку в голові. Звісно, згодом з’ясувалося, що у Блейка Росса афантазія. Люди з афантазією можуть легко зрозуміти концепцію уяви, якщо їм пояснити, що зображення схожі на ті, які людина бачить уві сні. Сни люди з афантазією бачать. Якщо таким людям розказувати, наприклад, про пляж та море, то вони знають їхні ознаки і це не завдає їм ніяких незручностей. 

 

Дослідники вважають, що афантазія не розлад, а варіант норми. Крім того, люди з афантазією менше страждають на нервові розлади, як-от тривожність, обсесивно-компульсивний розлад чи посттравматичний розлад. Дослідження афантазії може дати нам розуміння механізмів виникнення таких розладів.

 

Існувало дві гіпотези, чому люди не можуть уявляти. Пам’ять якоїсь події збережена в нейронних зв’язках, і, коли ми уявляємо, то намагаємось активувати ті зони зорової кори, що були задіяні при візуальному контакті. Науковці припускали, що у людей з афантазією можлива як відсутність здатності до реактивації зв’язків у зоровій корі, так і просто нездатність побачити свою уяву. Проведені дослідження продемонстрували, що афантазія це нездатність відтворити образ у зоровій корі, водночас це не впливає на здатність пам’ятати, і, ймовірно, зорова інформація зберігається за допомогою інших механізмів, які не потребують візуального відтворення об’єктів.

 

У людей, які подумки піднімали зламану кінцівку, втрата м’язової маси була майже вдвічі нижчою

У якому віці в дитини з’являється уява – питання, на яке не можна дати точної відповіді. Але спостереження за поведінкою дітей показує, що до 19 місяців малюки намагаються взяти зображення, а після цього терміну більшість дітей вже показують на малюнок, що свідчить про розвиток абстрактного мислення та уяви. Утім, більшість трирічних вірять, що повітряній кульці заважають вилетіти з телевізора його стінки, якщо їх прибрати, то кулька вилетить. У чотири роки діти зазвичай розуміють, що цього не станеться. Вважається, що уява в дітей розвивається у віці між 1,5 і 4 роками.

 

Чи можуть уявляти тварини? Є багато підтверджень, що тварини мають уяву. У світі існують декілька мавп, які живуть із людьми. Їх навчили спілкуватись із людьми мовою жестів. Опитування таких людиноподібних мавп показало, що вони можуть уявляти іграшки живими об’єктами. Із великою долею ймовірності це можуть робити й інші високорозвинені ссавці, наприклад собаки.

 

Слухова уява – це здатність відтворювати у голові за бажанням голосову чи музичну інформацію. Більшість людей добре володіє цією формою уяви, бо велику частину часу спілкуються подумки з іншими людьми. Із практичної точки зору цікава кінестезична уява, або уява руху. Так кожен із нас може уявити, що піднімає руку чи ногу і, здавалось би, це не має ніякої користі, але все не так просто. Усім відомо, що при переломі кінцівки накладають гіпс, щоб її знерухомити і кістки зрослись правильно. Тоді як кінцівка не рухається, м’язи слабшають, їхня маса зменшується. Дослідження показали, що у людей, які подумки піднімали зламану кінцівку, втрата м’язової маси була майже вдвічі нижчою. За допомогою уяви мозок надсилає сигнал м’язам, які задіяні у русі, і його достатньо, щоб частково запобігти втраті м’язової маси під час травм або інших ситуацій, коли людина не може рухатися.

ТЕКСТ: Дмитро Ісаєв
Фото: JR Korpa/Unsplash
Статті

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: