fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису

Як пандемія змінила ставлення до житла?

00:00
00:00
Промо — 18.07.20
ТЕКСТ: Алла Кошляк
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Посткарантинне житло: як пандемія змінила ставлення до нерухомості

Провівши так багато часу вдома, як ніколи раніше, люди переосмислили ставлення до житла. Архітектори та дизайнери вже враховують нові реалії у плануванні проєктів. Куншт вирішив дослідити, що саме змінилось і чому.

 

Цей епізод подкасту виходить за підтримки девелопера «Ковальська Нерухомість», який налічує 18 років досвіду та 26 успішно реалізованих житлових об’єктів.

Хвороби та еволюція дому

 

Від антибактеріальних мідних дверних ручок до широких добре провітрюваних бульварів – хвороби завжди формували наші міста та будівлі.1 Холера вплинула на сучасну вуличну мережу, оскільки епідемії XIX століття спонукали до впровадження каналізаційних систем, які вимагали, щоб дороги над ними були ширшими та прямими. Також холера спонукала створити нові принципи зонування території, щоб щільність населення у містах була меншою.

 

Спалах бубонної чуми в Китаї в 1855 році змінив дизайн всього – від водостічних труб до порогів, дверей та фундаментів будівництва. Це була «війна» проти наступу щурів на людське житло. 

 

Естетичний вигляд модернізму частково став наслідком туберкульозу: усі ці кімнати, залиті світлом і пофарбовані білою фарбою, облицьовані плиткою ванни та крісла-гойдалки взяті із санаторіїв для хворих на сухоти. 

 

Коронавірус і нові стандарти житла

 

Протягом усієї людської історії основною функцією будинку була безпека. Спочатку він слугував схованкою від негоди та хижих тварин. Потім будували високі кам’яні фортеці, щоб захиститися від нападів ворогів. Багатоповерхівки свого часу спроєктували для того, щоб організувати якомога більше людей в одному місці. Здоров’я та гігієна у цьому не дуже враховувались.

 

Нині у час пандемії необхідно зменшити контакт з усім, що спільно використовується в багатоповерхових будинках: ліфтом, кнопками, ручками дверей, поверхнями і, насамперед, сусідами. Після вимушеної самоізоляції, часто без балкона або тераси, мало хто не замислювався, як добре мати приватний будинок. Дім може бути невеликим, але з ґанком, де можна випити кави зранку. Сьогоднішній людині потрібен дім, який може ефективно забезпечити соціальну ізоляцію на випадок епідемій, а також достатній рівень комфорту, пише архітектурний журналіст Сем Лабелл для Los Angeles Times.2 Не маючи змоги жити за містом, люди більше звертають увагу на наявність парків, зелених зон та водойм поруч з будинками, на прибудинкову територію – чи є там дитячий та спортивний майданчик, місце для вигулу собак, велодоріжки тощо. 

 

Люди, ймовірно, попрощаються з однією з головних тенденцій останніх років – відкритими просторами, де з’єднані вхід до житла, вітальня, їдальня та кухня, прогнозує архітектор Сергій Махно у своїй статті для журналу Deezen.3 Описуючи типове планування, він прогнозує, що після пандемії зона входу буде відокремлена, щоб там можна було залишити взуття, одяг та речі, в яких ви були на вулиці, і не заносити бруд у житлове приміщення.

 

Дім має стати просторішим. Зараз соціальна норма житла в Україні, тобто площа на одну людину – трохи більше ніж 13 квадратних метрів. Це мінімальний показник, який застосовують для розрахунків, коли потрібно когось забезпечити житлом. Донедавна забудовники вважали, що для тих, хто живе сам, постійно працює і мало часу проводить дома, буде достатньо житлової площі від 18 квадратних метрів у смарт-квартирі – однокімнатному помешканні, розрахованому на проживання однієї людини, де кожен квадратний метр повинен бути максимально продуманим та функціональним, бо площа дуже обмежена. Їхня популярність почала падати ще минулоріч, а після спалаху коронавірусу може і зовсім зійти нанівець.

 

Будинки майбутнього максимально незалежні від міської інфраструктури: із власним електро- і водопостачанням, опаленням тощо. І якщо раніше системи фільтрації води та повітря розглядали як необов’язкову опцію, на якій можна зекономити, то після пандемії тенденція зміниться. У світі зростає попит на сенсори якості повітря, а виробники систем «розумного дому» пропонують не тільки контролювати температуру повітря в будинку, але і за необхідності автоматично його очистити.

 

Карантинне робоче місце

 

Місце для роботи вдома вже не буде просто письмовим столом з пародією на офісне крісло та лампу десь у кутку вітальні чи під сходами. Ймовірно, у нових проєктах будинків для роботи буде враховуватись окрема кімната з великими вікнами.

 

Ще в часи Римської імперії (тоді, до речі, вже існували прототипи багатоквартирних будинків – інсули) в домусі (домі-особняку для однієї родини) був спеціальний простір, відведений під кабінет хазяїна. Він мав назву tablinum і використовувався для зберігання важливих документів та сімейного архіву. Така традиція залишилася і в часи середньовіччя, і аж майже до ХХ століття господарі будинку часто мали свої робочі кабінети навіть із окремим входом. Це було популярно, наприклад, серед лікарів або юристів, які приймали у себе клієнтів. Із ростом промислового виробництва та спеціалізації такий формат відійшов на другий план, а на перший вийшли офіси. Саме вони стали основою міського розвитку. В Україні в радянські часи великі квартири або маєтки розділили на менш розкішні, але потрібніші пролетаріату.

 

Сьогодні робоче місце вдома знову стало для багатьох необхідністю, особливо якщо йдеться про житловий простір для родин, коли потрібно розділити зони для дітей і роботи. Психологи рекомендують обов’язково розділяти робочий і домашній простори: це дозволить краще зосередитись на завданнях і не вигоріти через цілодобову роботу.

 

Дизайнери радять використовувати для роботи окрему кімнату.6 Для невеликих приміщень можна спробувати розкладний стіл, що кріпиться до стіни. Обов’язково потрібно подбати про комфортну робочу поверхню (найкраще – дерево, бо регулює температуру і не викликає алергії), ергономічне крісло (щоб уникнути болю в спині), полички-органайзери (щоб захаращений простір не заважав думати). Бажано, щоб біля робочого простору було денне світло, а його джерело розташовувалось ліворуч від людини. Що ж до штучного освітлення, то потрібно обов’язково звертати увагу на його відтінок: занадто холодне може впливати на зір.7

 

Перед дизайнерами та архітекторами часів пандемії коронавірусу стоїть важливе завдання – поєднати фізичні середовища та віртуальні простори, каже дизайнер інтер’єрів Стенлі Сан, один із засновників студії Mason, в інтерв’ю Forbes.8 Відеоконференції стали нашими постійними супутниками, і від них залежить, як нас сприймають інші. Тож це треба враховувати в інтер’єрі: приглушений звук або ехо, різке або неправильно спрямоване світло роблять віртуальні простори некомфортними.

 

Раніше ми вже писали, про те, як вдалий дизайн лікарень допомагає пацієнтам одужувати. З 1984 року фраза «цілющий дизайн» – не метафора, а науковий термін. Його використовують для опису середовища, яке позитивно впливає на самопочуття. Вільний простір, м’яке денне освітлення, наявність кімнатних рослин та краєвид з вікна на парк чи річку – найпростіші форми цілющого дизайну. І тут варто згадати антонім до цього поняття – Sick Building Syndrome (SBS), або синдром хворої будівлі (СХБ). Це наслідок тривалого перебування у чотирьох стінах, коли психологічні фактори, під вплив яких людина потрапляє у приміщенні, провокують розвиток її тілесних хвороб. СХБ є науковим поняттям, його визнали фахівці ВООЗ у 1982 році. Характерна ознака – симптоми зникають, варто тільки покинути приміщення. Подразнення слизових оболонок (очі, ніс, ротова порожнина), дискомфорт у дихальних шляхах, свербіння, головний біль. Їх можуть спричинити пульсуюче освітлення, низька або надто висока вологість, нестабільна температура протягом дня, пил, шум, погана вентиляція тощо. Усіх цих факторів удома теж варто уникати.

Цю тему прокоментувала Пилипенко Ольга, заступник генерального директора промислово-будівельної групи «Ковальська».

«Пандемія коронавірусу змінила якщо не спосіб життя молодого покоління, то їх сприйняття того, як воно має бути влаштовано. Раніше молодь не поспішала з купівлею власних квадратних метрів і більшою мірою інвестувала свої заощадження в подорожі, розваги, брендові речі. Для багатьох житло було лише місцем, куди приходили переночувати. Але події, які сталися за останні пів року, змусили усіх без винятку переглянути свої очікування щодо майбутнього. І комфортний особистий житловий простір знову стає пріоритетною базовою потребою. І це очевидно, оскільки облаштована за власним смаком оселя є як і місцем для відпочинку, і офісом для віддаленої роботи, і своєрідним острівком безпеки й стабільності. У 2019 році українці витратили на зовнішній туризм понад 8,5 мільярдів доларів США. Цього року частина цих заощаджень, ймовірно, буде спрямована на покращення житлових умов. Ми в «Ковальській нерухомості» бачимо зростання інтересу до купівлі власної квартири у людей віком до 35 років. Як правило, їх цікавлять невеликі квартири з гнучким плануванням, гнучкі графіки оплати й розвинена інфраструктура навколо комплексів.»

Тренд – власний сад

 

Ще одна особливість посткарантинного дому, навіть якщо це квартира у багатоповерхівці – сади. Порпання у землі та догляд за рослинами не лише заспокоює розхитані карантином нерви, а й допоможе додати розмаїття в щоденний раціон. На карантині зростає інтерес до гідропоніки – методу вирощування рослин без використання ґрунту.9 Цей спосіб виник ще до Другої світової, але набув неабиякої популярності за час карантину. Стартапи та великі компанії розробляють проєкти «розумних садів», які можна розмістити у будь-якому приміщенні, навіть якщо це невеличка квартира. Люди вирощують овочі, ягоди та мікрозелень – і споживають їх самі. У США, Австралії та Новій Зеландії продаж насіння у садових центрах збільшився у 10 разів від початку пандемії, українські продавці теж звітують про зростання попиту.10

 

Архітектори та урбаністи дедалі частіше придивляються до дахів – як можна корисніше використати ці простори? Парки на дахах і раніше облаштовували по світу – у приватних віллах, на торговельних й офісних центрах, у покинутих промзонах й інших міських будівлях.11 У спекотну погоду озеленення зберігає прохолоду у приміщенні, а взимку, навпаки, є хорошим теплоізолятором. У часи карантину зелені дахи стали однією з альтернатив далеким прогулянкам.

 

Соціалізація та публічні простори

 

«Вертикальне життя» перетворило нас на спостерігачів, а не на учасників життя міст та громад, стверджують в Archdaily.12 Сучасні фахівці мають використати архітектуру для побудови мостів у громадах та створення простору для зв’язків, втрачених за десятиліття містобудівного планування, у якому швидко та дешево розмістити багато людей було єдиним пріоритетом. «Одна з найбільших проблем сьогодні – це гостра самотність та депресія. Думаючи про стійкість до загроз, ми повинні думати і про соціальну стійкість», – пишуть автори статті. Основна ідея в тому, що люди повинні відчувати себе захищеними у своїх будинках, але мати спільну територію, яка дозволяє сусідам бачити та чути один одного, повноцінно та безпечно спілкуватися.

 

У нових умовах особливого змісту набуває сусідство по під’їзду, будинку чи котеджному містечку. Об’єднавши зусилля, такі спільноти сусідів можуть спробувати разом створити необхідну їм інфраструктуру (наприклад, організувати дитячі кімнати чи коворкінги). Сьогодні у житлових комплексах уже трапляются свої спортзали, салони краси, кафе та басейни. У будинках майбутнього можуть стати ще більш популярними цілі поверхи під офіси чи інші активності.

ТЕКСТ: Алла Кошляк
Ілюстрації: Каталіна Маєвська
Статті