fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису

Чи є користь від ягід годжі, спіруліни, кокосової олії та інших «суперфудів»?

00:00
00:00

Зі зростанням прибутків люди не витрачатимуть більше грошей на додаткову кількість їжі, адже фізично не зможуть її спожити. Тож виробники просувають нові продукти, а також створюють нові види реклами, щоби підвищити заробіток. Термін superfood був вигаданий у США для позначення продуктів із нібито високим вмістом вітамінів, мінералів та біоактивних компонентів, що покращують здоров’я людини. Суперфудом зазвичай називають екзотичні та дорогі продукти, які раніше обходили увагою. З-поміж інших у цей список потрапили: насіння чіа, ягоди годжі та асаї, спіруліна, кіноа, кокосова олія, зелена гречка та кероб. Зазвичай супер’їжу «прославляють» як засіб для зцілення та запобігання хворобам. Принаймні так кажуть маркетологи. А для науковців чи медиків це слово не має жодного значення.

 

Сьогодні немає переконливих доказів, що так звана «супер’їжа» це панацея від усіх хвороб. Особлива увага до суперфуду зумовлена насамперед зростанням інтересу людей до здорового способу життя та якісної їжі, особливо в розвинених країнах. Любов Жарова, доктор економічних наук та співробітниця Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАН України, зазначає: «З часів тотального дефіциту та високої вартості ліків цілі покоління людей користуються “народними” методами, успадкованими від сусідів, родичів, знайомих або надрукованими на задніх шпальтах газет під рубрикою «Поради». Тепер також набуває популярності “екологічний” триб життя, що передбачає повернення до джерел та мудрості предків, зокрема через лікування природними засобами».  

 

За даними Mintel GNPD (Global New Product Database «Глобальна база даних нових продуктів» пер. ред.), в період з 2011 по 2015 роки кількість нових продуктів, в назвах яких були слова супер’їжа, суперфрукт та суперкрупа, виросла у світі на 202 %. Маркетологи активно використовували той факт, що слово суперфуд довгий час не мало жодних юридичних обмежень. Таким чином, кожен міг позначити будь-яку їжу як супер- та доволі успішно просувати її на ринку. У Євросоюзі ситуація змінилась у 2007 році, коли заборонили вживати слово superfood у рекламі та маркуванні продуктів споживання для людей. Тепер його можна використовувати лише якщо виробник має доказ того, що продукт позитивно впливає на здоров’я покупця. У США, звідки все й почалося, таких заборон немає. Там існують певні регулювання щодо прямих тверджень про позитивний вплив продуктів на здоров’я людини, проте це не забороняє виробнику наліпити ярлик із написом superfood. В Україні в Технічному регламенті щодо правил маркування харчових продуктів вказано: «Маркування харчових продуктів та спосіб, яким його виконують… не повинні вводити в оману споживача стосовно необґрунтованого зазначення інформації про властивості харчового продукту, яких у нього немає…, містити інформацію щодо наявності в харчовому продукті… властивостей, які сприяють профілактиці, загоюванню та лікуванню будь-якого захворювання, або посилатися на такі властивості». Це обмеження поширюється також на рекламу та оформлення харчових продуктів. Знову ж таки, як і в США, деякі українські виробники майстерно обходять цей закон чи просто його ігнорують. Вони вільно позначають харчові продукти як супер’їжу, активно рекламують ягоди годжі як «секрет східного здоров’я та довголіття» та спіруліну як «надійне джерело життєво необхідних елементів для людини». Звісно, в Україні захоплення здоровою їжею не досягає таких масштабів, як у США, проте низка крамниць здорового харчування, а також веб-сайти активно пропонують суперфуди та інші атрибути здорового життя. Любов Жарова пояснює це захоплення тим, що люди, отримавши багато інформації, яку вони не звикли критично оцінювати, сприймають її за чисту монету. 

Ягоди годжі Lycium barbarum

 

Ця ягода також має менш екзотичну назву: дереза звичайна. Ягоди годжі поширені в Китаї: їх застосовують у китайській народній медицині вже понад дві тисячі років. Ягоди «допомагають» скинути вагу, зменшити об’єм талії, покращити зір; вони також (нібито) лікують рак; мають протизапальну дію, сповільнюють старіння, борються з діабетом тощо. Властивості lycium barbarum зовсім мало досліджені (особливо якщо врахувати приписувані цій ягоді ефекти). Кілька наукових публікацій у Medicinal Chemistry Research за 2006 та 2007 роки свідчать про фармакологічну дію вовчих ягід: зменшення оксидативного стресу (процес пошкодження клітини внаслідок окиснення прим. ред.), що знижує кількість вільних радикалів.   

 

Статті в Life Sciences, World Journal of Gastroenterology та International Immunopharmacology описують гіпоглікемічну дію ягід, свідчать про перешкоджання росту ракових клітин різних видів та про підвищення імунітету. Але це дослідження in vitro (лат. «у склі», тобто у пробірці прим. ред.) та in vivo (лат. «на живому», тобто всередині живого організму прим. ред.), де екстракти ягоди використовують у значно більших концентраціях, ніж ті, що є в початковому продукті. Науковці використовують Lycium barbarum Polysaccharides (LBP), тобто полісахариди, які й мають усі ці властивості. LBP – це складова ягоди, дослідження якої ще не дає нам цілісної картини впливу того чи іншого продукту.

 

Найцікавіше почалося під час пошуку клінічних досліджень Lycium barbarum. Я знайшла всього шість і п’ять з них фінансувала маркетингова компанія FreeLife International та корпорація Nestle. Чотири дослідження провели за сприяння FreeLife International у 2008, 2009 та 2011 роках з малими вибірками (від 28 до 60-ти людей). Дослідження тривали 14 днів у 2008 році та 30 днів у 2009-му та 2011 роках. Об’єкти дослідження в усіх експериментах рандомізованих, подвійно-сліпих та плацебо-контрольованих (тобто зроблених за всіма правилами) вживали сік ягід годжі GoChi™. Здогадалися, чий це сік? Так, він належить FreeLife International, тобто до результатів є запитання. Проте результати вживання продукту такі: зменшення об’єму талії, збільшення швидкості метаболізму, покращення психологічної, неврологічної продуктивності та шлунково-кишкової функції. 

 

В іншому, найбільш відомому дослідженні ефекту ягід годжі “Observation of the effects of LAK/IL-2 therapy combining with lycium barbarum polysaccharides in the treatment of 75 cancer patients” («Дослідження ефектів LAK/IL-2-терапії, поєднаної з уживанням полісахаридів ягід годжі, для лікування 75 хворих на рак» пер. ред), що провели в 1994 році в Китаї, піддослідними були хворі на останній стадії раку. Науковці скомбінували імунотерапію з уживанням полісахаридів ягід годжі. Час ремісії був довшим за вживання LBP, ніж під час самої лише імунотерапії.

 

Спіруліна Arthrospira platensis

 

Знаєте, як ото Дніпро цвіте влітку, покриваючись зеленою плівкою водоростей? В ацтеків у Мексиці були ті ж проблеми, проте вони здогадалися збирати ці водорості та вживати їх у їжу. Минули століття, сучасні люди про це дізналися та вирішили, що було б непогано зробити так само і їм. Тож ми почали їсти спіруліну (не з Дніпра, звісно). Її споживають у вигляді порошку чи спресованих пігулок. Спіруліна містить поліненасичені жирні кислоти, білки, амінокислоти, пігменти, антиоксиданти, вітаміни та мінерали. Доклінічне дослідження, опубліковане минулого року в Archives of Toxicology, вказує на те, що спіруліна має «антиоксидантну, імуномодуляторну та протизапальну дії». Такі дослідження проводять в окремих клітинних культурах та в моделях організмів тварин, проте експерименти на людях є рідкісними. Експерименти на тваринах свідчать, що спіруліна захищає від окислювального стресу шляхом пригнічення перекисного окислення ліпідів та запобігання пошкодженню ДНК такими є результати, описані в Journal of Medicinal Food 2010 року в статті “Spirulina improves antioxidant status by reducing oxidative stress in rabbits fed a highcholesterol diet” («Спіруліна покращує антиоксидантний стан, зменшуючи оксидативний стрес у кроликів, годованих високохолестериновою їжею» пер. ред.) (2010).

 

Досліджень, присвячених впливу спіруліни на людей, мало, та одне з таких, опубліковане в European Journal of Applied Physiology за 2006 рік, вказує, що спіруліна запобігає ушкодженню скелетних м’язів в умовах оксидативного стресу, спричиненого інтенсивним тренуванням. Але не було підтвердження тому факту, що спіруліна полегшує наслідки отруєння важкими металами в людей, хоча експерименти на тваринах виявили таку її властивість. Також немає клінічних підтверджень належного рівня про допомогу при хронічній втомі та в боротьбі проти вірусів. 

 

Поки що наше розуміння механізмів, що лежать в основі дії спіруліни, є дуже обмеженим. Ми знаємо, що фікоціанін (пігменто-білковий комплекс) та бета-каротин є важливими активними інгредієнтами спіруліни, проте необхідні додаткові дослідження. Наукові висновки, що роблять спіруліну такою популярною зараз, базовані на експериментах із тваринами. Щоби перевірити, чи вони актуальні й для людського організму, потрібно ще провести контрольовані дослідження на людях, бажано з великою вибіркою. Однак спіруліна (якщо вирощена в оптимальних умовах) не має небезпечних побічних ефектів для більшості з нас (її слід уникати лише людям з аутоімунними захворюваннями).

 

Насіння чіа Salvia hispanica

 

Насіння чіа вирощують переважно в Південній Америці та позиціюють як їжу, що покращує стан серцево-судинної системи та допомагає знизити вагу. Насіння багате на жирні кислоти Омега-3, вітаміни та мінерали. Зазвичай його сухим додають у салати, а до десертів після замочування в рідині. Дуже популярними є пудинги з молоком і насінням чіа; для приготування потрібно змішати інгредієнти, залишити на ніч, а до ранку насіння набухне, і ви отримаєте молочну масу.

 

Станом на 2009 рік було тільки два клінічних дослідження, що вивчали вплив чіа на фактори ризику серцево-судинних захворювань, а також на зміну ваги. Дослідження в Diabetes Care показало, що насіння чіа має позитивний вплив на організм людини (зокрема на фактори ризику у хворих на діабет), інше в Nutrition Research дало негативний результат. Жодне з них не показало, що чіа сприяло втраті ваги. П’ятдесят грамів насіння чіа в день протягом 12-ти тижнів підвищили рівень лінолевої кислоти (незамінна жирна кислота), але це не мало жодного впливу на будову тіла, окислювальний стрес, артеріальний тиск серед людей обох статей із надмірною вагою та ожирінням. 

 

У 2012 році провели два дослідження (в першому взяли участь 62 жінки, в другому – 10), які показали, що споживання подрібненого насіння чіа підвищило рівні двох типів жирів Омега-3 (ALA та EPA) в жінок у постменопаузі, проте не вплинуло на рівень DHA (ще один тип Омега-3), на запалення чи інші фактори ризику захворювань.

 

Насіння Salvia hispanica безпечне для споживання особами, які не мають на нього алергічної реакції. Проте подальші ретельні дослідження все ще потрібні, щоби, перш за все, визначити функції харчової добавки, а також її роль у лікуванні та профілактиці захворювань.

 

Кокосова олія та вода з Cocos nucifera

 

Кокосова олія популярна в сфері краси – вона добре живить шкіру, волосся та допомагає з опіками. А ще її вживають в їжу завдяки поширеній думці про кокосову олію як про джерело жирних кислот, вітамінів, антиоксидантів. Тобто в народі кокосова олія – це така собі «пігулка» для краси й здоров’я. Один з інтернет-магазинів, наприклад, в описі перераховує всі її переваги, включаючи «профілактику вірусних та інфекційних захворювань» та «запобігання захворюванням ротової порожнини». Там також вказано, що «регулярне вживання кокосової олії в їжу призводить до поліпшення функції імунної системи» та «нормалізує» практично все: починаючи від функції щитоподібної залози та завершуючи рівнем глюкози та холестерину в крові. Звісно, щоби не виникало жодних сумнівів, посилань на наукові дослідження кокосової олії немає.

 

Хоча наукових даних про вплив кокосової олії на здоров’я людини більше, ніж про вплив інших суперфудів, але навіть вони не дають змоги назвати її цілющим продуктом. У ході кількох клінічних випробувань та експериментів над тваринами було з’ясовано, що використання тригліцериду середнього ланцюга (жирів, що містяться в кокосовій олії) призводить до поліпшення стану пацієнтів із хворобою Альцгаймера. Та науковці зауважують, що ефективність кокосової олії для лікування та запобігання цій хворобі не була підтверджена рецензованими дослідженнями з великими вибірками, а всі позитивні результати засновані на невеликих клінічних випробуваннях та непевних доказах.

 

 В іншому, рандомізованому, подвійно-сліпому клінічному випробуванні 2009 року (опубліковане в журналі Lipids) сорок жінок віком 20-40 років із таліями понад 88 см розділили на дві групи: протягом 12-ти тижнів одні вживали кокосову олію, інші – соєву. В обох групах маса тіла досліджуваних знизилася наприкінці експерименту, але тільки в учасників першої групи зменшився розмір талії. В групі, що вживала соєву олію, відбулося підвищення загального холестерину, а з іншою групою цього не сталося.  Під час експерименту жінки мали збалансований раціон, крім того, вони тренувалися фізично (а даних щодо способу життя піддослідних до експерименту немає), тож досить імовірно, що позитивний вплив на здоров’я відбувся саме завдяки зміні повсякденного режиму, а не 30-ти мілілітрам олії на день. 

 

Postgraduate Medicine презентував у 2014 році науковий огляд про те, що кокосова олія може відігравати роль у зниженні ризиків серцево-судинних захворювань. І навіть тут учені зазначають, що доказів замало, тож ніяких остаточних рекомендацій щодо вживання кокосової олії не роблять. Проте вже через два роки, у 2016-му, журнал Nutrition Reviews у статті “Coconut oil consumption and cardiovascular risk factors in humans” («Вживання кокосової олії та фактори ризику серцево-судинних захворювань у людей» – пер. ред.) провів узагальнювальне дослідження властивостей кокосової олії. Переконливих доказів того, що споживання олії кокоса призводить до поліпшення ліпідного профілю та знижує ризик серцево-судинних захворювань, не знайшли.

 

Кокосова вода, яку отримують із молодих, зелених кокосів (не варто плутати з кокосовим молоком, що міститься в зрілих плодах) часто рекламують у ролі засобу для відновлення енергії спортсменами. В ній багато калію, мінералів, антиоксидантів та мало калорій, натрію, вуглеводів. Однак клінічні дослідження 2007-го та 2016 років (з мізерними вибірками у 10 здорових чоловіків) показали, що кокосова вода не є кращою за просту воду в процесі гідратації організму.

 

 Та у 2012-му з’явилося дослідження з набагато цікавішими результатами. У Food and Function опублікували статтю, в якій описали експеримент на 24 самцях мишей. У них спочатку викликали діабет, а потім давали кокосову воду протягом 45 днів. У цьому експерименті під назвою Hypoglycemic and antioxidant potential of coconut water in experimental diabetes («Гіпоглікемічні та антиоксидантні властивості кокосової води в діабетичному експерименті» – пер. ред.) було встановлено, що у тварин, які отримували кокосову воду, знизився рівень глюкози в крові та зменшився оксидативний стрес. Такі результати засвідчують терапевтичний потенціал кокосової води.

Кіноа – Chenopodium quinoa

 

Кіноа стала популярною перш за все завдяки великому вмісту білка, корисних вуглеводів та відсутності глютену. Часом її представляють навіть як замінник м’яса в раціоні людини. Кіноа – це вид лободи, таке собі псевдозерно (бо, хоч саме насіння й уживають у їжу, рослина не належить до родини Злакових – прим. ред.). Поширена думка, що кіноа може позитивно впливати на метаболізм, покращувати роботу серцево-судинної та шлунково-кишкової систем організму людини. Попри ці переваги кіноа вживають у меншій кількості, ніж, наприклад, гречку, через її високу ціну та власне нестачу знань про цю рослину. Зазвичай ті, хто рекламують суперфуди або пишуть про них у медіа, розповідаючи про позитивний влив на здоров’я, рідко посилаються на наукові дослідження. А варто було б, адже за ретельнішого аналізу красивих заголовків на кшталт «миска кіноа щодня може врятувати ваше життя» з посиланням на дослідження Гарвардського університету можна виявити, що йдеться не про кіноа, а цільне зерно взагалі (з оболонкою, зародком та ендоспермом). Але ця інформація давно не нова: цільне зерно справді корисне для здоров’я, а їсти в такий спосіб можна не тільки кіноа.

 

Та нам потрібні дослідження саме кіноа. І хоча їх небагато, все ж вони є. Приміром, у 2014 році в International Journal of Food Sciences and Nutrition опублікували статтю про експеримент із нерандомізованою вибіркою в 35 жінок, які мали надмірну вагу. Виявилося, що споживання пластівців кіноа протягом чотирьох тижнів, на відміну від кукурудзяних пластівців, призвело до зниження холестерину. 

 

Систематичний огляд досліджень над тваринами у 2015-му під назвою «Physiological effects associated with quinoa consumption and implications for research involving humans» («Фізіологічні ефекти вживання кіноа та застосування їх в дослідженнях над людьми» пер. ред.) визначив, що вживання кіноа може призвести до порівняно меншого набору ваги, поліпшення ліпідного профілю та потенційних антиоксидантних ефектів. У цьому ж огляді скромно додають потрібні строго контрольовані експерименти над людьми, щоби мати можливість виявити такі ефекти саме в людському організмі.

 

Звісно, суперечки про ефективність суперфудів виникли не просто так. Поживні речовини в цих продуктах мають певні корисні для здоров’я властивості. Та в реальних дієтах застосувати результати дослідження дуже важко: умови, за яких продукти вивчають у лабораторіях, відрізняються від життєвих. У більшості експериментів у ролі піддослідних використовують тварин (наприклад, щурів), а також проводять експерименти in vitro з використанням ізольованих партій клітин людини. Такі дослідження корисні, бо дають науковцям уявлення про різні компоненти, способи їхнього застосування, можливі впливи на здоров’я людини. Проте, на жаль, ніхто не гарантуватиме, що ці речовини діятимуть на людей так само, як і в лабораторних умовах. За словами професорки Джоанни Лампе (Johanna Lampe), дослідниці з відділу епідеміології Університету Вашингтона та члена Центру досліджень раку імені Фреда Хатчинсона, вивчення людей, зокрема експериментально, є складним завданням. На відміну від інбредних (одержаних в результаті близькоспорідненого схрещування прим. ред.) ліній мишей чи пацюків, люди відрізняються один від одного значно сильніше та не завжди реагують на зміну раціону в той самий спосіб. Саме через відмінність кожного індивіда виникають розбіжності в результатах схожих досліджень, а також через варіації в дозах та тривалості втручання, необхідного, щоби побачити ефект.

 

Суперфуд рекламують як кращі за інші продукти, як таку собі срібну кулю, що «вбиває» хвороби. Маркування продуктів префіксом «супер» у медіа та в рекламі створює враження, ніби решта елементів нашого раціону не такі корисні. Але інша їжа забезпечує нас поживними речовинами не гірше за суперфуд. Проблема терміну в тому, що він створює ілюзію наявності в собі всіх потрібних для здоров’я людини речовин, а такого продукту, на жаль, не існує. 

 

Супер’їжа має корисні властивості, проте, як було доведено експериментами, їхній вплив на організм людини дуже обмежений. Тож зелена гречка, замочена у воді на ніч, не врятує вас від наслідків поїдання тістечок. Якщо ви справді насолоджуєтесь ягодами годжі, з’їжте трохи, на здоров’я! Та не варто обманювати себе (та свій організм заразом), що такі ягоди з веганської крамниці набагато кращі за журавлину в бабці на базарі. 

 

Цей випуск подкасту виходить за підтримки компанії “Галичина”. Компанія цінує чистоту, що дарує Карпатська природа, а також якість українських продуктів. Реальна користь – важливий принцип, який “Галичина” застосовує у виробництві. У компанії цінують чесність та відкритість до кожного – без зайвих слів.

 

ТЕКСТ: Олеся Макушенко
Ілюстрації: Русалія Або
Статті
Наука як мистецтво
Якби машини хотіли створювати мистецтво, чи розуміли б його люди?

Припустімо, що поява свідомості у штучного інтелекту можлива; тоді ці творіння відчуватимуть бажання створювати мистецтво. Але чи зможемо ми розуміти його?

Суспільство
Судний день

Як страх смерті впливає на наш політичний вибір?

Наука
Три, чотири, п’ять – вчений йде шукать: інтерв’ю з Юрієм Гогоці

Юрій Гогоці – один із найцитованіших вчених українського походження. Куншт поговорив із ним про пошук натхнення, фінансування і контактів у науковому світі. 

Біологія
Як мед, так і ложкою

Мільйони років бджоли роблять мед. Тисячі років його вживають люди. Що науці відомо про цей продукт тепер?

Ідеї
Поллі і Ґаладріель

Перша історія із серії #БізарроНаука – про двох неймовірних біологинь, одна з яких – собака.

Без рубрики
Віртуальний тур «Як це бути Другом Куншт»

Які переваги підтримки науково-популярного медіа Куншт? Погляньте на власні очі!

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: