fbpx
ОСТАННІЙ ПОДКАСТ

Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

Читати

Ми теж не любимо поп-ап. Але нам потрібна твоя підтримка!

Ми теж не любимо поп-ап. Але нам потрібна твоя підтримка!

Повідомлення успішно надіслано

Для пошуку
введіть назву запису

Поховай мене дим – Начитала Дарія Гірна

00:00
00:00
Суспільство — 04.06.19
ТЕКСТ: Марта Льода,
Вікторія Андрєєва
Ілюстрації: Русалія Або
Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
Ctrl+Enter.
Поховай мене дим

З кожним роком в українських  містах відкривається все більше вейп-шопів, електронні сигарети із засобу для боротьби з нікотиновою залежністю перетворюються на нове модне захоплення. Та чи справді вони настільки безпечні, як обіцяє реклама виробників? Куншт вирішив розібратися у цьому непростому питанні.

Чому ми куримо?

 

Будь-хто, хто хоч раз пробував закурити, скаже вам, що перший досвід був доволі неприємним гидкий смак, дере горло, багато в кого виникає нудота. То чому ж стільки людей повертається до цигарки вдруге, втретє, врешті починає курити регулярно і стає залежними?

 

Основні причини соціальні. Психотерапевт Володимир Станчишин вказує1 куріння на рівні з алкоголем як одну із так званих практик ініціації ризиковану поведінку серед підлітків, участь у якій є символічним переходом до дорослого віку. Це підсилюється бажанням підлітка бути «своїм» у обраній ним референтній групі якщо у вашій шкільній компанії всі курять, то ймовірно ви теж закурите. Справді, в середньому, люди починають курити у віці 15-18 років2, і понад 70 % людей, які будь-коли регулярно курили, почали до 18 років3.

 

Ще один фактор   доброякісний мазохізм4, еволюційний механізм, який дозволяє  почати насолоджуватися речами, які спочатку неприємні. Це стосується багатьох видів діяльності від любові до витриманого сиру до екстремального спорту чи лазні. Виник цей механізм як додаткова гнучкість, наприклад, у пошуках джерел їжі: якщо гірка їжа не призвела до поганого самопочуття чи смерті, то можливо вона є ще одним джерелом енергії, і варто її полюбити.

 

Щоб почати отримувати задоволення від таких практик, необхідно переступити через початкову відразу і пройти певний процес навчання, що додає такій поведінці ореолу дорослості та ексклюзивності, а отже піднімає статус того, хто її практикує, або робить його «своїм» у відповідному соціальному колі. Схоже правило діє у сферах високої культури від сучасного мистецтва, для розуміння якого потрібне глибоке знання контексту, до насолоди дорогими сухими винами (адже солодке вино полюбити значно легше).

 

Тютюнопаління також впродовж довгого часу було включене у сферу елітарної культури ще на початку ХХ століття біднішим верствам населення були доступні тільки самокрутки з махоркою (дешевим видом тютюну, латинська назва якого буквально перекладається як «тютюн сільський5»), джентельмени носили сигарети у дорогих портсигарах, дами курили їх з елегантних мундштуків, а рекламні плакати малювали такі відомі художники, як Альфонс Муха.

 

Впродовж ХХ століття реклами таких брендів, як Davidoff6 чи Parliament7, продовжували експлуатувати цей образ, тоді як інші переключилися на ще відвертіше підкреслення маскулінності (найвідоміший приклад ковбой Мальборо8), а довгі тонкі сигарети стали продовженням образу жіночої елегантності, створеним мундштуками.

 

Сигарети як невід’ємна частина важливих бізнес-переговорів, як атрибут famme fatale (згадайте хоча б знаменитий еротичний трилер «Основний інстинкт»), кадри із цигаркою у пальцях з дорогими перснями це ще донедавна кліше кінематографу і настільки впізнавані образи, що вони ввійшли навіть в музику («Heavy rings hold cigarettes up to lips that time forgets while the Hollywood sun sets behind your back» яскравий образ підстаркуватої поп-діви з пісні гурту Metallica). Зараз ці образи відходять в минуле, проте сигари все ще залишаються символом багатства і влади.

 

На щастя, соціальна привабливість цигарок стрімко падає завдяки обмеженням (а в багатьох країнах і повній забороні) на рекламу і куріння у громадських місцях, а також соціальній рекламі та розповсюдженню інформації про потенційну шкоду куріння. Велику роль відіграє також підвищення цін і строгіший нагляд за дотриманням заборони на продаж цигарок неповнолітнім, що робить тютюнові вироби менш доступними для підлітків. Куріння потроху перестає бути модним, і саме це спричинилося до падіння кількості курців, в тому числі, в Україні9  завдяки тим людям, які взагалі не починають курити. Проте у тих, хто вже почав, перспективи не надто оптимістичні.

 

Анатомія залежності…

 

Нікотинова залежність розвивається досить повільно, проте тримає своїх «жертв» сталевою хваткою: за оцінками огляду 2007 року10, в якому була зіставлена шкода від різних наркотиків, нікотин по силі залежності займає почесне третє місце після героїну та кокаїну. При тому, на відміну від згаданих наркотичних засобів, ейфорії він не викликає. За рахунок чого ж тоді формується нікотинова залежність?

 

Щоб це зрозуміти, потрібно знати основні принципи роботи нервової системи. Якщо говорити спрощено, то нейрони працюють схоже до транзисторів у процесорі комп’ютера   вони так само наявністю або відсутністю електричного імпульсу передають «одинички» і «нулі» закодованої інформації. Проте між нейронами імпульс передається не електричним, а хімічним шляхом. Нейрон, по якому пройшов електричний імпульс, виділяє у синапс (місце «стику» з іншими нейронами) речовину-посередник, яку називають нейромедіатором. На іншому нейроні є «ходи»-рецептори, у які молекула нейромедіатора вставляється, як ключ у замок, активуючи або гальмуючи накопичення імпульсу у наступному нейроні.

 

Проте мозок працює дещо складніше, ніж комп’ютер, тому самих нейромедіаторів досить багато різновидів, і один нейрон може як виділяти, так і сприймати через різні рецептори кілька з них, що дозволяє всій системі тонко підлаштовуватись під обставини.

 

Всі психоактивні речовини (такі, що діють на мозок як наркотики, так і ліки, й отрути) діють на рецептори за рахунок того, що їхня молекула подібна до того чи іншого нейромедіатора або його фрагмента. Їх поділяють на такі, що імітують (часто з більшою інтенсивністю) роботу нейромедіатора (агоністи) та такі, що блокують або послаблюють роботу рецептора (антагоністи). При цьому, для кожного нейромедіатора є різні типи рецепторів, до яких молекула чіпляється різними ділянками, тому деякі агоністи чи антагоністи можуть діяти на один тип рецепторів певного нейромедіатора і не діяти на інший.

 

Найсильніші наркотики діють на рецептори нейромедіаторів, що відповідають за задоволення і відчуття винагороди допаміну (амфетаміни, кокаїн) або ендорфінів (героїн та інші опіати). Нікотин діє на один з типів рецепторів значно універсальнішого нейромедіатора ацетилхоліну. Цей вид рецепторів так і називають нікотиновим.

 

І якщо в якості реакції на інші агоністи нейрони зазвичай зменшують кількість рецепторів на своїй поверхні, щоб не «перегріватися», то активних рецепторів до ацетилхоліну через вплив нікотину навпаки стає більше11. Фізіологічні механізми такого впливу ще не повністю вивчені, але однією з можливих причин є те, що нікотин у менших кількостях стимулює рецептори, а у більших знижує їхню чутливість12.

 

Нікотинові рецептори до ацетилхоліну беруть участь у регуляції більшості фізіологічних процесів організму і наявні як у центральній нервовій системі, так і в периферичній13. Розуміння механізмів дії нікотину ускладнюється ще й тим, що самих нікотинових рецепторів багато різновидів, і вони реагують на нікотин із різною чутливістю.

 

На периферії нікотинові рецептори є у нейронах, які передають сигнал до м’язів але ці рецептори менш чутливі, інакше кожна сигарета викликала би в курця судоми (судоми бувають лише при серйозному отруєнні нікотином). Значно активніше реагують на нікотин нейрони вегетативної нервової системи, яка керує внутрішніми органами.

 

Вегетативна нервова система керує роботою внутрішніх органів і ділиться на еволюційно давнішу симпатичну та парасимпатичну. Симпатична нервова система відповідає за реакції на стрес і навантаження (ситуації, де необхідно витратити енергію) пришвидшує серцебиття, розширює судини в легенях для кращого доступу кисню, знижує активність травної і видільної системи.

 

Парасимпатична відповідає за відновлення ресурсів під час відпочинку і активує роботу зокрема травної системи. Нікотинові рецептори є в обох системах, проте нікотин здійснює сильніший вплив на симпатичну нервову систему. Це пояснює певну тонізуючу дію цигарок, яку часто відзначають курці, а також той факт, що сигарети приглушують голод.

 

Досі повністю не вивченим є вплив нікотину на мозок. Нікотин із сигарет легко долає гематоенцефалічний бар’єр (свого роду клапан на кровоносних судинах, який не дає шкідливим речовинам і патогенам потрапити через кров у мозок) і впливає на ацетилхолінові рецептори, що розкидані практично по всьому мозку. Найчастіше нікотинові рецептори на нейронах мають регуляторну функцію  вони впливають на обсяг викиду інших нейромедіаторів, як стимулюючих, так і гальмуючих, і в цілому мають нормалізуючий вплив на діяльність мозку.

 

Найбільш відповідальною за розвиток фізіологічної залежності науковці зараз вважають роль нікотинових рецепторів у мезокортиколімбічній системі14, в яку входять пов’язані між собою ділянки мозку (вентральна область покришки, прилегле ядро і префронтальна кора), що відповідають за реакцію на винагороду, беручи участь у навчанні і формуванні звичок. Нікотин впливає на рівень викиду дофаміну у мезокортиколімбічній системі, покращуючи настрій і підсилюючи концентрацію, та змушуючи мозок запам’ятовувати цей досвід як корисний.

 

При припиненні куріння зміни кількості і чутливості ацетилхолінових рецепторів у цій системі та інших ділянках мозку, що відбулися під попереднім впливом нікотину, стають відчутними і призводять до появи симптомів синдрому відміни тривоги, стресу, втрати уваги і зниження ефективності при виконанні інтелектуальних завдань. Важкість, тривалість і швидкість настання симптомів залежить від багатьох факторів, але деякі курці можуть витримати без сигарети лише кілька годин.

 

…і її психологія

 

«Кидати курити легко. Я точно знаю, бо роблю це вже вп’яте». Цей анекдот ґрунтується на невтішному життєвому досвіді більшості курців з тих, хто намагається кинути самотужки, лише у 3 % на рік це завершується успіхом15.

 

Кількість рецепторів приходить до норми після припинення куріння приблизно за три тижні, тож синдром відміни після цього часу мав би пройти. Та мабуть у кожного з нас є знайомі курці, які трималися значно довше, але потім все-одно поверталися до старої звички. Чому так трапляється?

 

Оскільки нікотин напряму втручається у мезокортиколімбічну систему, яка відповідає за навчання і вироблення звичок, процес куріння перетворюється у свого роду шкідливе навчання. Мозок починає асоціювати сигарету із певними ситуаціями, а також із вирівнюванням емоційного стану і можливістю «зібратися» у складний момент. Тому коли ми потрапляємо в умови, за яких раніше курили, і особливо коли виникає стресова ситуація, мозок «підказує», як її можна пом’якшити, згадуючи старі звички і вмикаючи потяг, якому іноді дуже важко опиратися.

 

Психотерапевтка Олександра Кузьо радить своїм клієнтам: «Якщо ви хочете закурити, подумайте, яку емоцію ви зараз переживаєте». «Куріння може бути компульсивною поведінкою людина дістає сигарету, щоб заспокоїтись, ще не усвідомивши, яка саме неприємна емоція її до цього спонукала.

 

Щоб вийти з цього кола, потрібен досвід успішного переживання цієї емоції без сигарети щоб людина побачила, що може справитися з цим самотужки,» пояснює вона. Саме тому найефективніший метод кидати курити включає в себе не лише позбавлення від фізіологічної залежності, а й тривалу роботу із психотерапевтом, однак відсоток успіху все-одно дуже низький.

 

Частина успіху залежить також від генетики. Близнюкові досліди показують, що у формуванні більшості залежностей, включно із нікотиновою, вклад спадковості складає близько 50 %16. Тож якщо ваші батьки курили, вам краще триматися від сигарет подалі.

То яка різниця, курити звичайні сигарети, чи електронні?

 

Величезна шкода для здоров’я і низька ефективність методів, які допомагають кинути палити, штовхає до пошуку менш шкідливих альтернатив. Незважаючи на популярну страшилку, що крапля нікотину вбиває коня, курця вбиває зовсім не нікотин. Справжню небезпеку несе тютюновий дим.

 

Будь-який дим і цигарковий, і дим від багаття, на якому ви робите шашлики, і дим із сусіднього заводу містить канцерогенні речовини (речовини, що збільшують ймовірність виникнення раку). Зокрема, сигаретний дим містить понад 7000 різних речовин, з яких 70 є доведеними канцерогенами17. Окрім того, вдихання мікроскопічних часточок речовини, які є в димі, суттєво збільшує ризик серцево-судинних захворювань18. Фактично, коли ви починаєте курити це все одно, що ви б із власної волі оселилися поряд із великим заводом, який нехтує встановленням фільтрів.

 

Оскільки нікотин, відповідаючи за залежність, сам по собі при тому несе значно менше шкоди, то логічним рішенням є знайти спосіб заповнення потреби в нікотині без вдихання смертоносного диму. У зв’язку з цим на ринку почали з’являтися такі засоби, як нікотинові пластирі. Проте в них є мінус вони діють повільніше і не викликають у мозку тих асоціацій, які вже виробилися від самого процесу куріння.

 

Тож електронні сигарети з’явилися як пристрої подачі нікотину, що максимально відтворюють процес куріння сигарети, але замість диму подають значно менш шкідливу пару, суттєво знижуючи ризики для здоров’я.

 

Та чи означає це, що вони цілком безпечні, і їх можна вживати без наслідків?

 

Від самокруток до акумуляторів

 

Кілька років тому на ринку з’явилася альтернатива традиційному тютюнопалінню – електронні сигарети (вейпи) й електронні системи нагрівання тютюну (наприклад, IQOS).

 

Якби козаки побачили, який вигляд має сучасна люлька, вони були би здивовані. Тепер вона має акумулятор і потребує підзарядки. Цупкий та ароматний тютюн перетворився на рідину, яка більше не пахне горілим листям. Сьогодні електронна сигарета – це портативний інгалятор, що створює аерозольний туман та імітує акт куріння. «Заправка» складається з розчину пропіленгліколю, рослинного гліцерину, нікотину й ароматизаторів.

 

Щорічне опитування «Monitoring the Future» показало, що від 21 % до 42 % американських підлітків у 2018 році використовують вейп. У 2015 році в Америці з’явилися електронні сигарети Juul, що швидко стали дуже популярними серед молоді. Їх охрестили «iPhone серед електронних сигарет». Ці прилади нагрівають картридж, який містить олії, і створюють пару, яка швидко розчиняється в повітрі.

 

Пристрій достатньо малий, щоб поміщатися в руку, й має сучасний дизайн, який нагадує звичайну флешку. Проте найбільша загроза прихована в стіках для заправки. Один такий стік містить стільки ж нікотину, скільки й пачка цигарок. Це призводить, зокрема, і до ризику нікотинового отруєння через неправильне використання, що зі звичайними сигаретами практично неможливо.

 

Батьки й вчителі б’ють на сполох, адже на їхніх очах діти стають залежними. Наприклад, дев’ятнадцятирічний Метт Мерфері19 зі штату Массачусетс називає свій вейп «одинадцятим пальцем». Він спробував електронну сигарету Juul у 17 років. Протягом двох років Метт витрачав усі заощадження на картриджі до свого вейпу.

 

Коли ж він пробував кинути, з’являлися симптоми синдрому відміни. Він був нервовим, занепокоєним, втомленим та страждав на безсоння. Попри все, хлопець знайшов відвагу зізнатися собі та своїм рідним у хворобливий нікотиновій залежності та розпочати лікування, зокрема роботу з психотерапевтом.

 

Британські експерти з Центру досліджень тютюну та алкоголю підтверджують, що пара з вейпу менш шкідлива, адже рівень небезпечних речовин значно нижчий, ніж у цигарковому димі. З іншого боку, у заправці є пропіленгліколь, який за високих температур може утворювати епоксипропан, ймовірний канцероген, або гліцерин, продуктом горіння якого є акролеїн, котрий є дуже токсичним.

 

Рівень цих та деяких інших речовин залежить від потужності пристрою: що вища температура, то більше токсинів. Тривалий вплив деяких складових електронних сигарет може призвести до респіраторних ускладнень, як-от астма, хронічне обструктивне захворювання легень чи запалення легень.

Я кидаю звичайне куріння

 

Перший комерційний пристрій бездимної сигарети запустили у продаж в 1988, однак він був недосконалим. За десять років всесвітня корпорація Philip Morris International випустила інший гаджет, що став попередником IQOS. Ця назва є абревіатурою до I quit original smoking (укр. «Я кидаю звичайне куріння»). Інтерес до системи нагрівання тютюну виник на тлі розчарування в електронних сигаретах, які не могли забезпечити бажаний ефект від затяжки.

 

Щодо безпечності цього пристрою немає достовірних даних, бо багато досліджень фінансувалися самими виробниками. Експерти Philip Morris замовили послуги фірмі20, чиї науковці регулярно доводили у медичних журналах та судах, що речовини, які використовують у Philip Morris, шкодять мало або ж зовсім не шкодять здоров’ю споживачів.

 

Професор Ґланц, директор Центру контролю й освіти з дослідження тютюну, порівняв незалежні дослідження та дослідження, які проводились компанією виробником. Він з’ясував, що не існує статистично виявленої різниці між IQOS і звичайними сигаретами для 23 із 24 біомаркерів потенційної шкоди.

 

Система нагрівання тютюну в IQOS зовні нагадує сигарету. Прилад має пластикову основу, до якої вставляють тютюновий стік. Усередині є елементи розжарювання, які нагрівають цей стік до 300–350 °C, тоді як цигарка тліє за температури близько 600 °C. IQOS працює протягом шести хвилин (достатньо для 14 затяжок), після чого самостійно вимикається.

 

Унаслідок нагрівання виділяється пара, яка містить нікотин та інші хімічні речовини. Основна відмінність від електронної сигарети – стік містить не розчин із нікотином, а тютюновий порошок, що робить смак і запах пари більш схожими на тютюновий дим, ніж у випадку вейпів. Загалом концентрація більшості шкідливих речовин менша, ніж при згорянні тютюну.

 

«Достовірних даних щодо впливу на організм курців (активних та пасивних) тютюнових виробів для електричного нагрівання наразі недостатньо. Однак результати тих небагатьох незалежних досліджень, які є, говорять про підвищені ризики для здоров’я.

 

Зокрема Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів США відмовило компанії-виробнику такого продукту в тому, щоб визнати його продуктом зниженого ризику. Основний аргумент – що в результаті використання продукту виділяється менше шкідливих речовин – не означає, що він становить менше ризиків для здоров’я», – коментує МОЗ України.

 

То вейпити чи не вейпити?

 

Поки що даних щодо довготривалого впливу електронних сигарет немає. Немає також і доказів, що такі альтернативи сигаретам справді допомагають кинути курити. Натомість існують дослідження, які вказують на те, що більшість користувачів електронної сигарети продовжують палити паралельно з використанням пристроїв.

 

В Україні кількість молодих курців загалом зменшується. Порівняно з дослідженням 2011 року у 2017 році кількість курців серед молоді зменшилася на 23 %. Водночас за результатами Глобального опитування молоді21 щодо вживання тютюну у 2017 році 18,4 % молодих людей (13–15 років) є нині споживачами електронних сигарет, а 40,3 % вживали електронні сигарети.

 

У МОЗ України коментують наслідки куріння для молодого організму: «У молодих людей, які курять, погіршується увага, здатність до запам’ятовування, страждає логічне мислення й координація рухів. Такі люди швидше втомлюються, у них значно швидше розвивається залежність. Крім того, людям, які почали курити у молодому віці, значно складніше відмовитися від куріння будучи дорослими, адже вплив будь-якої психоактивної речовини на незрілу нервову систему дитини й підлітка викликає значно сильніший ефект, ніж у дорослого.

 

Загалом виділяють три види залежності від куріння: фізична, психічна (емоційна) та поведінкова (соціальна). Споживачі електронних сигарет утворюють нові субкультури (як-от вейпери), тому поведінкова залежність може бути сильнішою, ніж при курінні звичайних сигарет».

 

Окремою небезпекою є те, що електронні сигарети в Україні поки ніяк не регулюються22, а отже прямої заборони на їх продаж підліткам немає, на відміну від звичайних тютюнових виробів. Законопроект, який має це питання врегулювати, був внесений ще у 2015 році і досі очікує розгляду, інший схожий законопроект був внесений 2018 року, проте досі опрацьовується в комітеті. Тим часом підлітки продовжують потрапляти в залежність від нікотину через хибне уявлення про те, що електронні сигарети безпечні.

 

Байдуже, цигарка, люлька, сигара це чи вейп – з кожною новою затяжкою залежність все міцніше вкорінюється в вас. Тож якщо ви – регулярний курець і не можете кинути, то ймовірно електронні сигарети будуть для вас безпечнішою альтернативою, проте якщо ви ще не потрапили у нікотинову залежність, то від вейпу краще відмовитися.

Дякуємо експертам Міністерства охорони здоров’я за допомогу у підготовці матеріалу.

Сподобалася стаття? Ви можете допомогти Куншт створювати більше таких матеріалів щодня

ТЕКСТ: Марта Льода,
Вікторія Андрєєва
Ілюстрації: Русалія Або
Статті

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: