ОСТАННІЙ ПОДКАСТ
Підписуйся на найнауковішу розсилку!
І отримуй щотижневі новини науки і технологій

    Ми під'їдаємо крихти cookies за вами. Навіщо це нам?

    Читати

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Пардон за відволікалочку. Допоможи Куншт бути незалежним!

    Повідомлення успішно надіслано

    Для пошуку
    введіть назву запису
    Біологія — 12.11.19
    ТЕКСТ: Міла Арсенюк
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська, Rewilding Ukraine
    Ми любимо тексти без помилок. Якщо ви все ж таки щось знайшли, виділіть фрагмент і натисніть
    Ctrl+Enter.
    Into the wild. Як ми віддаємо борги природі

    Якщо віддати справу до рук природи, вона здатна вирішити свої проблеми самотужки. А заодно й людські. У плані-дослідженні «Rewilding and Climate Breakdown» («Ревайлдинг та кліматичний занепад»)¹ організація Rewilding Britain на прикладі Великобританії зазначає, що ревайлдинг здатен компенсувати викиди вуглецю, здійснити реальний внесок у боротьбу зі зміною клімату та навіть допомогти у фермерській справі.

     

    Проєкти з ревайлдингу відбуваються і в Україні. І їх більше, ніж може здатися на перший погляд. Про реалізацію цієї природоохоронної інновації у світі, а особливо в Україні «Куншту» розповів виконавчий директор Rewilding Ukraine Михайло Нестеренко.

    Rewilding Britain – природоохоронна організація, заснована 2015 року. Працює в Англії, Вельсі та Шотландії.

    Перезапускаємось. Знову

     

    Перші спроби відновити дику природу, її ландшафти та екосистеми були ще у першій половині ХХ століття. Існувало чимало термінів: «відновлення», «реабілітація», «перезапуск» тощо. Поступово методи вдосконалювалися: спочатку розглядалися лише часткові відновлення, наприклад, водних територій чи лісу. Втім, поступово дослідники зрозуміли, що працювати лише з одним компонентом – неправильний підхід до екосистем. Минули роки практики, перш ніж вони дійшли висновку, що екосистеми, де людина продовжує брати активну участь в управлінні, «програють». Дика природа тому й називається «дикою», що під постійним пильним оком людини не існує, тож наше завдання – віддати керівництво природі.

     

    Для початку потрібно визначити основні чинники, завдяки яким ця екосистема існує. Наприклад, якщо ми візьмемо дельту Дунаю, їй потрібні затоплення рікою та паводки, з якими відбувається нанесення поживних для ґрунту речовин, що дає поштовх для «буму» рослинності. Ми намагаємося кожен з таких чинників відновити до природного стану та збалансувати. За ідеальних обставин ми маємо створити такі умови для екосистеми, щоб природні фактори, великі травоїдні тварини та хижаки перебували у взаємодії, регулювалися не людиною, а одні одними.

     

    Ревайлдинг, по суті, означає дати повну свободу природі, а далі відійти осторонь і лише спостерігати за тим, що відбувається. Природа добре знається на виживанні та самоврядуванні. Ми можемо тільки надати базову (технічну) допомогу: видалити греблі чи дамби для «звільнення» річок, припинити активне управління популяціями видів дикої природи, сприяти природній регенерації лісів і повторно заселяти види, які зникли внаслідок дій людини, чи види, близькі до них за екологічними функціями, – у разі, коли неможливо чи дуже складно повернути зниклі види. Треба відступити і дозволити природі керувати собою. Вона сама собі чудовий менеджер.

     

    Один із прикладів ревайлдингу – це Чорнобильська зона зараз. Крізь стіни покинутих будинків почала пробиватися рослинність, дерева захопили колишні стадіони та відкриті простори, стало більше диких звірів: ведмедів, вовків, рисей, оленів тощо. Там відбуваються цілком «дикі» процеси, які людина ніяк не контролює. Ми тільки спостерігаємо, вивчаємо і, будемо відверті, захоплюємося. Наразі, як експеримент, туди підселили коней Пржевальського, та загалом – ніякого втручання.

    Екокоридор, або екодук, – міст або тунель, що дозволяє тваринам безпечно перетинати автомобільні дороги.

    Італійські ведмеді, португальські дикі коні, американські вовки

     

    Зазвичай, чим більша територія, тим вільніше відбуваються процеси «здичавіння» природи. У Європі наразі є вісім територій, де працює Rewilding Europe та локальні партнери організації. Плюс ще дві в процесі номінування. Ревайлдинг у цих місцях можливий, екосистеми можуть бути відновлені. Мова про Західну Іберію в Португалії, дельту Дунаю в Україні, Румунії та Молдові, гірський масив Велебит у Хорватії, Південні Карпати у Румунії, Центральні Апенніни в Італії, дельту Одера в Німеччині та Польщі, Лапландію в Скандинавії та гори Родопи у Болгарії. З невеликими територіями складніше, адже тваринам потрібен простір. Один із прикладів – досвід роботи голландської природоохоронної організації Natuurmonumenten у Нідерландах²: через обмеженість території виявилось доволі складно відновити популяцію хижаків. 

     

    Ініціатива з ревайлдингу у Центральних Апеннінах розпочалася влітку 2018 року. За останні 12 місяців створення екокоридорів для дикої природи забезпечило кращу платформу для відновлення популяції місцевих апеннінських (інша назва – марсиканських) бурих ведмедів. 11 ведмежат народилися у регіоні минулого року, цьогорічні результати «перепису» будуть опубліковані до Різдва.

     

    У Португалії ревайлдинг допомагає боротися з пожежами в Західній Іберії. Тут поширення чагарників укупі зі щільними плантаціями сосни та евкаліпта сформували дуже сприятливі для лісової пожежі умови. Ця проблема посилюється зазвичай тривалим та спекотливим літом. Завдяки випасу напівдиких травоїдних тварин, – диких коней та биків, – які контролюють рослинність, ризик пожежі зменшується. До того ж, заселення цих травоїдів може покращити умови життя для популяцій козуль та піренейських кіз. Природний випас цих видів формує різноманітніші мозаїчні ландшафти.

     

    І як не згадати один із найяскравіших прикладів ревайлдингу – Єллоустонський національний парк, де заселення вовка дало позитивний каскадний ефект. Вовки запустили «ефект доміно»: після них до екосистеми повернулися бобри, з якими з’явилися заплави, у яких почали нереститися риби… Вода та їжа привабили популяції й інших тварин.

    Сіра худоба, сіра українська худоба, сіра українська порода – порода великої рогатої худоби, традиційно використовувалась у м’ясо-молочному напрямі, а раніше – для сільськогосподарських робіт. 

    Україна ревайлдована

     

    У дельті Дунаю основний фокус – відновлення природного стану територій і повернення великих травоїдних, які суттєво впливають на рослинність і виступають «архітекторами» ландшафту. Проєкт Всесвітнього фонду природи (WWF) на острові Татару на практиці підтвердив, що за 10 років сіра худоба позитивно вплинула³ на місцеву природу, є приклад з відновлення водно-болотних угідь на острові Єрмаков, і ми намагаємося розширювати ці здобутки. Разом з громадою села Орлівка ми реалізували у дельті чудовий проєкт з відновлення ділянки заплави в одному з рукавів Дунаю, поруч з озером Картал. 

     

    Наскільки мені відомо, в Україні були цікаві проєкти з відновлення луків у Дністровському національному парку. Напевно, ревайлдингом можна назвати також проєкти в Асканії-Новій на приморських косах Дніпра (маю на увазі відновлення популяцій степових тварин та їхнього впливу на екосистему), а також проєкти з відновлення водно-болотних угідь на Кінбурнському півострові уздовж Азовсько-Чорноморського природного коридору. Невеликі проєкти реалізовувалися на півночі країни Українським товариством охорони птахів.

     

    Нам, представникам неурядових організацій, потрібно підготувати загальний огляд реалізованих в Україні проєктів. На жаль, поки такого ще ніхто не зробив. Підсумовування цього досвіду, винесення уроків із проєктів з ревайлдингу в Україні могло би стати цікавою темою для кандидатської дисертації. 

     

    З 1 жовтня в Україні розпочався проєкт із дослідження можливості відновлення Азовсько-Чорноморського коридору. Це велика територія, а отже залучені кілька партнерів – ГО «Центр Регіональних Досліджень», Rewilding Europe, WWF Україна. На першому етапі буде проведена загальна оцінка коридору: на великих територіях є можливість відновлювати водно-болотні угіддя, повторно заселяти основні види тварин – ті, що традиційно були поширенів цій місцевості. Ми сподіваємося, що завдяки цьому проєкту будуть сформовані ідеї та партнерства, з якими можна буде починати конкретні дії на практиці.

    Трофічна структура екосистеми – організація екосистеми, заснована на харчових взаємовідносинах популяцій.

    Травоїди у Дельті

     

    Ревайлдинг-проєкти починаються з травоїдів, бо це основа екосистеми. Згадаймо трофічну піраміду: все починається з рослин, які, поглинаючи СО2, ростуть і виробляють органічну речовину. Великі травоїдні тварини – це основні споживачі цієї рослинної маси, а далі йдуть хижаки. Людина перебуває нагорі цієї піраміди споживання. Так побудовані всі екосистеми. Травоїдні тварини – це основа, їх немає – і хижакам нічим харчуватися. З іншого боку, рослини та травоїди еволюціонували поруч протягом мільйонів років . Травоїдна тварина – це не просто «фабрика» зі споживання рослинної їжі. Ці тварини створюють ландшафт, вони відіграють важливу роль розповсюджувачів насіння: безліч видів рослин поширюються лише після того, як їхнє насіння пройде через стравохід якоїсь травоїдної тварини. Ба більше, чимало видів рослин зникли з певних територій саме тому, що кількість травоїдних тварин там була недостатньою. 

     

    Дика природа тому й називається «дикою», що під пильним оком людини не існує

    За законами біології, коли тваринний організм забезпечений харчуванням, він починає розмножуватися. У якийсь момент кількість певного виду травоїдних може стати надто великою, і тут важливу роль відіграють хижаки. Проте, як свідчать експерти з Нідерландів та Великобританії, хижаки на великих тварин впливають менше, ніж голод. У природі для великої тварини голодувати взимку – це нормально. Слабкі тварини гинуть, і хижаки їх підбирають, а якщо цієї кількості недостатньо – добивають найслабших.

     

    З ревайлдингом хижаків – складніше, особливо в Україні. З одного боку, їх у нас не настільки багато. Ми знаємо, що є вовк, близько 20 років тому прийшов з Балканського півострова шакал, і якусь роль вони відіграють. Але наскільки вони будуть регулювати чисельність сучасних тварин – для нас загадка: досліджень на цю тему я поки не зустрічав. Якщо ми в Rewilding Ukraine будемо бачити, що проблема ревайлдингу хижаків на часі, будемо долучатися до її вирішення.

     

    Пугач: «Пу-гу, пу-гу, пу-гу»

     

    Сьогодні ми працюємо над проєктом «Відновлення водно-болотних угідь і степів регіону дельти Дунаю». Дельта Дунаю – це не лише вода, ми дивимося в ширшому контексті. Ми намагаємося відновити як водно-болотні угіддя, так і степи довкола дельти у партнерстві з громадами. Тут мова про Орлівську, Вилківську громади, є проєкт з громадою Веселої Долини з відновлення територій у Тарутинському районі.

     

    Щойно ці території відновлені, важливо подбати, щоб вони не були порожніми; це як театр без акторів. Великі тварини – важлива частина природи. У наших планах – відновити там популяції великих тварин, зокрема диких травоїдних, наприклад, благородного оленя, кулана. Це важливо зокрема і через ризик пожеж. Кажуть, що пожежа – це найголодніша корова, а де є рослинність, накопичена біомаса, може початися пожежа. Наразі є окремий проєкт LIFE, який вивчає взаємозв’язок пожеж та випасання, тобто, наскільки статистично випасання допомагає знизити кількість пожеж. В Україні за останні роки також почастішали пожежі через зміну клімату та температурні піки.

     

    Цього року у дельті Дунаю на острів Єрмаков були випущені дикі коники та водяні буйволи, а острів Татару став домівкою для сірої худоби та здичавілих коней-гуцулів. Далі ми вирішили взятися за ідею, запропоновану Одеським зоопарком, щодо відновлення певних видів птахів, які колись жили в дельті (а деякі й досі залітають під час міграції – наприклад, журавель степовий). Цей конкретний вид потребує степових біотопів, і Тарутинський степ, на наш погляд, міг би стати домівкою для цих птахів. Наразі ми разом зі співробітниками Асканії-Нової проводимо дослідження щодо можливості реінтродукції степових журавлів, згідно зі спеціальною методологією Міжнародного союзу охорони природи. Цікаво, що цей проєкт в дельті став можливим завдяки підтримці двох філантропів з Великобританії – Лісбет Росінг та Пітера Болдвіна, які заснували власний фонд Arcadia. Його програма «Заповідні ландшафти» (Endangered Landscapes Programme) сприяла реалізації багатьох цікавих природоохоронних проєктів в Європі.

     

    У дельті Дунаю у нас була перша спроба реінтродукції пугача. Цей вид раніше був тут поширений, та у ХХ столітті популяція пугачів суттєво скоротилася. Це відбулося насамперед через трансформацію біотопів, потрібних для існування виду, а далі, в часи Радянського Союзу, і через фізичне винищення «шкідливих» хижих птахів (яке зупинили тільки у 1969 році), вплив активного будівництва ліній електропередач та автодоріг. Нам відомо про стійкі популяції цього птаха у Західній Європі, в Україні є популяції на Поліссі та Сході. Сподіваємося, що наші зусилля допоможуть створити таку саму популяцію пугачів і в дельті Дунаю.

     

    Пугач – дуже важливий регулятор чисельності дрібних тварин, зокрема щурів та… бродячих котів. За даними Дунайського біосферного заповідника, щури масово розорюють гнізда птахів на прибережних територіях. Для щурів у заповіднику немає природного хижака. План – реінтродуктувати пугача й далі спостерігати, як ця сова вплине на чисельність сірих щурів у заповіднику.

     

    Процес реінтродукції птахів має свою специфіку. З пугачем простіше, це осілий птах. Цього року ми опрацювали методику: підростили, адаптували та випустили в природу одне пташеня пугача, поки що, на жаль, без трекінгового браслету. Наступного року ми вже будемо відстежувати пересування молодих пугачів: нам вдалося пройти всі процедури оформлення двох трекерів-датчиків.

     

    Щодо журавля степового, то тут більше питань, адже це перелітний вид. Україні пощастило, що ці птахи мігрують через нашу територію. Пригадую, давніше в Америці за допомогою дельтапланів люди вчили штучно вирощених журавлів мігрувати, адже птахи самі не знали ні шляхів міграції, ні місць зупинок – нічого. В Україні збереглися міграційні коридори через Тарутинський степ, Бессарабію. Ми сподіваємося, що зможемо випускати журавлів на Одещині, і ті групуватимуться та летітимуть слідом за дикими журавлями, навчаться всім потрібним для виживання речам у диких «колег». Це наші найближчі плани.

     

    Щодо наступних проєктів, то ми розмовляли з партнерами в Асканії-Новій щодо реінтродукції дрохви. Дрохва раніше була знаковим видом (iconic species) для півдня України, для степу. Мої батьки ще пам’ятають цього птаха як і, на жаль, полювання на нього. Сьогодні єдина українська гніздова популяція залишилася у Криму, хоча раніше птах був поширений по всьому півдню. Відновлення дрохви – це цікавий проєкт. Позитивний досвід у цьому питанні є у Франції та Іспанії, де відновлювали велику дрохву, і можна ним скористатися. Основна проблема – немає звідки брати птахів для реінтродукції. В Криму лише кілька пар, тож їх вилучати звідти не можна, а отже, потрібно шукати птахів у інших країнах.

    Часто ми робимо незвичні для чиновників речі

     

    Коли відбувається щось, чого наші чиновники ніколи в своєму житті не бачили, система починає «буксувати»: потрібно ухвалити рішення, а вони не можуть. Натомість починається тривала переписка – «а що це?», «а навіщо?», «а як працює?», «а в яку категорію товарів потрапляє?», «які податки або мита?».

     

    Відзначу, що не завжди чиновники чинять перешкоди; у випадку з перевезеннями тварин держоргани всіляко йшли нам назустріч. Мені було дивно, що процедура оформлення перевезення тварин на місцях абсолютно не відпрацьована. Тварин в Україні багато, повинні ж їх якось возити, продавати?! Скажімо, через кожен великий аеропорт Європи щодня возять тварин, наприклад, скакових коней. Насправді ж виявилося, що митна і ветеринарна служби досить довго не могли домовитися, як оформити наших тварин. Але намагалися допомогти, розбиралися, як все зробити в українському правовому полі.

     

    З банку тварин – по тварині

     

    Щоб розпочати проєкт з ревайлдингу, насамперед потрібно зібрати команду проєкту. Другий крок – знайти партнера на території, яку будуть відновлювати, й важливо, щоб він мав право управління цією територією. Це може бути об’єкт природно-заповідного фонду, лісдержслужба, навіть приватні орендарі земельних ділянок, як у випадку з островом Єрмаков. Фактично з управлінцем землі треба погодити зміну землекористування, адже територія використовувалася в певний спосіб, а ми пропонуємо на ній максимально повернути дику природу. Після цього розпочинається етап передпроєктних досліджень, масштаб і складність яких залежить, власне, від масштабів самого проєкту.

     

    Якщо говорити про тварин, то існує так званий European Wildlife Bank («банк диких тварин», «банк дикої природи»). Він безкоштовно надає тварин людям та організаціям, які мають право власності або право довготривалої оренди території. Прописуються та погоджуються умови, у яких ці тварини повинні перебувати. Наприклад, це не може бути фермерське утримання, тварини повинні бути на вільному випасі, максимально інтегрованими в екосистему. Ветеринарна допомога або підгодівля – тільки у разі реальної загрози сильного виснаження тварин або високого ризику смертності. 

     

    Банк видає тварин на п’ятирічний термін. Ідея така, що за п’ять років тварини адаптуються до вільного життя і їхня чисельність збільшується порівняно з початковим стадом. Тоді у банк повертається половина від наявного (через п’ять років) поголів’я, і цю половину передають далі – на нові території для ревайлдингу. Тут мова про напівдику худобу.

     

     

    Не існує універсальної методики ревайлдингу, потрібно спільно придумувати і відкривати найкращий підхід для кожної території

    З дикими тваринами ситуація інакша. Наприклад, благородного оленя неможливо контролювати. Диких тварин просто випускають у природу. Їх мітять і спостерігають за міграцією, а мігрують олені на величезні відстані. Вони вільно плавають, без проблем можуть перепливати навіть таку ріку, як Дунай.

     

    Олені, яких ми будемо ревайлдувати у дельті, будуть мічені датчиками. Завезення оленів з Асканії планується на осінь, але випускати будемо навесні. Згідно з методикою, зиму вони мають провести в карантині, у тимчасових загонах.

     

    Сценарії місцевої економіки

     

    Існує кілька сценаріїв позитивного впливу ревайлдингу на місцеву економіку. По-перше, це природний туризм. Можна наводити приклади з Європи (скажімо, подорожі на каное та каякінг на Одері). В Україні вони теж є. В межах проєкту з відновлення заплави поблизу села Орлівка випустили стадо водяних буйволів. З одного боку, тварини виїдають рослинність з водойм, «утримують» воду (рівень води у річках – прим. ред.). З іншого боку, це дуже цікава тварина, яка приваблює туристів. Наразі у селі створена інфраструктура, є екостежка та екскурсовод, котрий водить групи туристів подивитись на буйволів. Не все ще завершене, деякі відновлювальні роботи тільки попереду, але це яскравий та хороший проєкт, який демонструє, як ревайлдинг може стимулювати місцеву економіку і розвиток місцевої громади, давати громаді нові економічні інструменти.

     

    Інший сценарій – коли територія знаходиться у зоні ризику затоплення чи засухи, особливо в умовах кліматичних змін. В часи Радянського Союзу під сільгоспвиробництво віддавалися всі можливі території, безкоштовно забезпечувалася робота насосних станцій, які відкачували воду. Економічно це виявилось невигідним, і станом на сьогодні багато територій перебувають у занепаді. Вирощувати сільгоспкультури у таких місцях ризиковано, адже території можуть або затопитися у разі паводку, або, навпаки, постраждати від посухи. Тут, власне, найменш ризиковано займатися не інтенсивним сільським господарством, а комплексним ревайлдингом.

     

    Ймовірний сценарій також – виробництво сиру та м’яса. У заповідниках є так звані буферні зони, де люди мають право випасати тварин. Однак домашні тварини потребують постійної уваги та ретельного догляду. Натомість ми замінюємо їх на тварин, які здатні жити самостійно. Надалі, у разі значного збільшення стада, можна пробувати вилучати певну кількість тварин. М’ясо тварин вільного випасу в інших країнах користується досить великим попитом. Втім, поки про цей сценарій ми говоримо теоретично, на перспективу.

    Природа без зарплати

     

    Rewilding Europe об’єднує у мережу невеликі організації, яким може допомагати як, власне, банкінгом тварин, так і експертизою, знаннями та досвідом. Члени мережі можуть навіть отримати фінансові інструменти для реалізації своїх проєктів. В Україні членами мережі Rewilding Europe, крім Rewilding Ukraine, є парк природи «Беремицьке» в Чернігівській області та Чорнобильський біосферний заповідник. 

     

    Для успішних проєктів з ревайлдингу потрібні люди з баченням того, як втілити у життя проєкт, адже це новий підхід навіть для Європи. Наш досвід показує, що зазвичай все залежить саме від людей на місцях, тож кожним проєктом має опікуватись місцевий спеціаліст, котрий за цей проєкт вболіває. Важливу роль відіграють громадські організації, пов’язані з місцевими менеджерами територій та здатні впроваджувати нові підходи, а глобальні ідеї «приземлювати» на місцях. Вони розуміють, що це означає на практиці для їхніх територій. Не існує універсальної методики ревайлдингу: потрібно спільно придумувати і відкривати найкращий підхід до ревайлдингу для кожної території. 

     

    Особливо зараз, зі зміною клімату, відновлення природи привертає чимало уваги, адже є розуміння, що саме природа – найкращий регулятор і клімату, і водних ризиків. Вона також найкращий управлінець, до того ж найдешевший, адже їй не треба платити зарплату. 

     

    Зацікавленість у ревайлдингу величезна, і вона приносить результати. Звісно, не скрізь все просто і легко. Та на мою думку, не варто акцентувати увагу на поганому. Потрібно працювати та докладати зусиль для того, аби стало краще. Ми з командою це вже робимо. Долучайтеся!

     

    Редакція «Куншту» захоплюється людьми, що змінюють світ навколо себе. Якщо ви хочете допомогти нам частіше писати про такі проекти – приєднуйтесь до спільноти друзів.

    ТЕКСТ: Міла Арсенюк
    Ілюстрації: Каталіна Маєвська, Rewilding Ukraine
    Посилання
    Статті
    Промо
    Проєкт інтелект. Воєнний сезон. Епізод 5: NFT та Україна

    Чи можна написати «Проєкт інтелект» на гривні й продати за мільйони доларів як NFT?

    Людина
    Від батька до сина: що таке генеалогія і як досліджувати свій рід

    Що таке ДНК-генеалогія і як далеко кожний з нас може просунутися у вивченні свого роду?

    Наука
    Екологічно чиста отрута: уривок з книжки «Зоологічна екскурсія супермаркетом»

    Чому краще утриматися від «дикого» промислу морепродуктів, особливо у водоймах, де цвіте вода?

    Наука
    Передумови приходу диктаторів до влади: Італія, Німеччина, РФ

    Що стало передумовами приходу диктаторів до влади на прикладі фашистської Італії, нацистської Німеччини та путінської росії? Розповідає співавтор і ведучий каналу «Історія Без Міфів» Владлен Мараєв.

    Людина
    Як кожен з нас може подякувати військовим і допомогти їм з адаптацією

    Як змінюється світосприйняття військових і що ми можемо зробити, аби висловити їм вдячність і допомогти в адаптації до мирного життя?

    Біологія
    Не тільки в історії. Який слід залишить війна в наших генах

    Як війни, голод та важкі психологічні травми залишають слід у геномі людини й чи можемо ми на це якось повпливати?